Світлана Краковська, завлабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАНУ

ЛИПЕНЬ БУВ НАЙСПЕКОТНІШИЙ ЗА ОСТАННІ 100 РОКІВ

– Пані Світлано, це літо в усіх сенсах «підігріло» цікавість до зміни клімату. Навіть писали, що воно було рекордно спекотним за багато тисяч років. Це так?

– Ми точно знаємо, що липень 2023 був найспекотнішим за минулі 100-150 років. Бо в цей період проводилися інструментальні виміри. У певний час у конкретних точках планети робляться виміри, і потім на основі цих даних Всесвітня метеорологічна організація робить оцінки та видає щорічні звіти. Це абсолютно достовірні дані, і ці виміри є в нас із середини ХІХ століття.

Міжурядова група експертів зі зміни клімату, до якої я теж входжу, проводить оцінки. Що ж до багатьох тисяч років, то таких даних ми не маємо. Температура, яка була до епохи інструментальних вимірів, визначається за кільцями стовбурів дерев, донними відкладеннями в озерах чи річках. А ще за «крижаним архівом» в Антарктиді, де за станом льоду можна почерпнути дані за сотні тисяч років. 

– А яким був прогноз на це літо? 

– Передбачалося, що воно буде теплішим за декілька попередніх. Усі вже чули про явища Ель-Ніньйо та Ла-Нінья. Це підняття холодних або теплих вод біля західного узбережжя Південної Америки, які впливають на клімат. Ці велетенські течії формуються в Тихому океані й мають вплив на погоду всієї планети і, відповідно, в Україні. Минулі кілька років ми жили в фазі Ла-Нінья (похолодання), а десь від початку 2023 року фаза почала змінюватися, води – теплішати, і тому прогнозувалося, що це літо буде спекотнішим. Прогноз справдився.

«ВУГЛЕЦЕВА КОВДРА» СТАЛА ЗНАЧНО ТОВЩОЮ

– Основна причина зміни клімату – парникові гази в атмосфері. Як довго вони там зберігаються? 

– Зберігаються вони там століттями, і зараз насправді ми маємо проблеми, які для нас спричинили наші діди.

Концентрація парникових газів у атмосфері має прямий зв’язок з температурою, її можна визначити за крижаними кернами (пробами) в Антарктиді чи викопними рештками.

І згідно з науковими даними, такої концентрації, як зараз, не було 2 млн років або і більше. Ми точно знаємо, що концентрація зростає з прискоренням і вже досягла 420 проміле, а коли у ХІХ столітті починався індустріальний період, було 260–270 проміле.

Таку різницю не помітити неможливо. Це фонові концентрації, які вимірюють у віддалених точках – на Гаваях, в Антарктиді тощо. Поза сумнівом, причиною наростання темпів зміни клімату є людська діяльність. Це підтверджують і висновки Міжурядової групи експертів зі зміни клімату при ООН (IPCC).

– Деякі люди досі скептично ставляться до висновків про те, що прискорення зміни клімату спричинила людина. Мовляв, клімат і до цього мінявся… 

– Звичайно, що мінявся. Але не з такою швидкістю – практично впродовж одного покоління людства.

Цикл вуглецю, звісно, був завжди: певна його частина виділялась в атмосферу й така ж сама поглиналася. Кліматична система пристосувалася до цих процесів і мільйони років була сталою.

А потім людина в одну «геологічну мить» (за десятки років) підняла в атмосферу той вуглець, що був захований у надрах. І ця потужна «ін’єкція» порушила вуглецевий і, відповідно, енергетичний баланс у атмосфері, оскільки діоксид вуглецю – це парниковий газ, який взагалі-то сприяв виникненню життя на нашій планеті, бо вкриває її наче ковдрою і згладжує перепади температури дня й ночі, а також між сезонами.

Але наразі ця «вуглецева ковдра» стала значно товщою, і ні океани, ні рослинність уже не можуть поглинати вуглець у такій кількості. До речі, саме океан регулює клімат, і зараз він нагрівся до двох кілометрів углиб. Він ще здатний поглинати тепло, але від нагрівання може менше переробляти вуглецю. Крім того, підвищується кислотність океану, і на це реагують живі організми, переважно корали й молюски. Тож іще невідомо, як ці зміни вплинуть на екосистему всієї планети. 

ЗАМІСТЬ ПОТЕПЛІННЯ ОЧІКУВАЛОСЯ ПОХОЛОДАННЯ

– Скептики кажуть, що й нині нічого страшного не відбувається, просто черговий етап зміни клімату. Які в науковців є аргументи, аби довести, що клімат змінюється не так, як завжди?

– Періодичність зміни клімату справді існує, і вона спричинена, зокрема, астрономічними факторами. Наприклад, 60-річний цикл добре демонструє глобальна температура, усереднена по всій планеті, навіть за останні 150–180 років спостережень.

Але приблизно з 2000 року ми мали б бути на спадній гілці такого 60-річного циклу. Тобто зараз ми перебуваємо в природному циклі похолодання, порівняно з кінцем ХХ століття.

Проте цього не відбувається: температура впевнено зростає. Тобто антропогенний чинник значною мірою компенсується природним циклом похолодання, і нам пощастило, бо ми ще не відчули зміну клімату «у всій красі».

А приблизно у 2030-х роках почнеться фаза потепління, і цикл природний та цикл потепління, спричиненого людством, почнуть посилювати, а не компенсувати одне одного. Тоді все буде значно гірше.

Ось вам і аргумент. І саме тому ми, науковці, закликаємо вживати термінових заходів вже. Бо зміна клімату – це про тут і зараз. 

– На відомій кліматичній конференції в Парижі у 2015 році світові лідери уклали угоду, аби не допустити світової катастрофи. Вважається, що коли людство перетне температурний поріг у 1,5 градуса, запуститься незворотний механізм зміни клімату, унаслідок чого частина суші опиниться під водою, деякі території перетворяться на випалену пустелю. Чому саме півтора градуса?

– Ну, я б сказала, що це показник для наочності, аби було легше комунікувати й пояснити людям, що нас чекає.

Клімат змінюється повільно, але коли зміни досягають точки перегину, починається обвал. Коли це станеться, більшості населення планети буде непереливки.

Ось нещодавно у Греції випало 750 мм опадів за день – 750 літрів на квадратний метр досить великої території! Це не просто загрозливо, це катастрофічно.

Такі екстремальні явища почастішають у світі, у якому нам доведеться жити. 

РОСІЯ ВЕДЕ ВІЙНУ ВИКОПНОГО ПАЛИВА

– Ви стали відомою за межами України після того, як на початку вторгнення в присутності міжнародних вчених і експертів назвали цю війну «війною викопного палива». Чи подіяло це на міжнародну спільноту? 

– Так, безумовно. Я поєднала зміну клімату з війною, і ви знаєте, іноземні колеги та журналісти мене почули! Після того ледве не щодня зверталися по інтерв’ю, мене цитували в Європі і США.

Світ заговорив про те, що це викопне паливо в особі Росії воює, аби залишитись у цьому світі й керувати ним, і якщо перестати купувати енергоносії в Росії, це допоможе Україні.

Наш ворог маніпулював викопним паливом, а тепер ось маніпулює продовольчою безпекою. Лобі викопних палив нині воює не на життя, а на смерть. У прямому сенсі. Якщо світ не відмовлятиметься від викопного палива, це продовжуватиме залежність від російського та інших диктаторів. Адже вони, так чи інакше, виростають на викопному паливі.

Звісно, відмовитись від вуглеводнів в один момент не вийде. Ця залежність потребує заміщення і тривалого «лікування».

Альтернатива у світі є – це відновлювані джерела енергії.

Минулої зими ми всі в Україні відчули, що таке бути залежними від викопних палив. Навіть якщо ти маєш генератор, тобі потрібен бензин чи дизель. Якщо пального нема, то все – кінець.

А сонце, вітер і вода є і завжди будуть. Наші пращури користувалися цими джерелами енергії, проте не вміли її накопичувати і зберігати. А ми досягли того рівня розвитку, що здатні накопичувати енергію. Наші військові вже оцінили переваги сонячних станцій на передовій. Вони досить легкі, тихі, без вихлопів, навіть якщо сонце за хмарами, ґаджети завжди можна зарядити.

Ідеться про нашу енергетичну незалежність і безпеку. 

СТРАТЕГІЇ АДАПТАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

– Якщо говорити про клімат України через 30 чи 50 років, то що це буде – проблема з водою та посухи на півдні, паводки на заході України? Чи доведеться змінювати сільськогосподарські культури, попрощатися з лижними курортами? 

– Ви правильно все назвали. Посухи будуть, і ці посухи не виключають екстремальних опадів і паводків на півдні – у Криму, у Миколаївській, Херсонській, Одеській, Запорізькій областях. Як це було у Греції: спочатку все горіло, а потім усе змило.

Аби цього не сталося в наших горах, Карпати треба берегти й не вирубувати. До того ж зелений туризм може принести людям більше грошей, ніж зрубані й продані дерева чи лижні траси без снігу.

Зміна клімату це не лише підвищення температур, це і збільшення екстремальних погодних явищ. 

– Як нам навчитися жити у світі кліматичних змін, які зачеплять кожну галузь економіки й кожну сферу життя людини? 

– Усе, що ми можемо, це, з одного боку, запобігати ще більшому впливу на кліматичну систему, тобто скорочувати викиди чи нарощувати поглинання, наприклад, зеленими насадженнями, а з другого боку – уже треба адаптуватися до тих змін, що відбулися чи ось-ось стануться, і чим швидше почнемо, тим менше матимемо збитків і втрат, зокрема й життів.

Практично на кожному рівні – від міжнародного до індивідуального – потрібен план дій, який на державному рівні зветься стратегією адаптації до зміни клімату. Зараз у європейському проєкті APENA-3 ми разом з іншими експертами розробляємо стратегії адаптації до зміни клімату для трьох пілотних областей України. Це перші в Україні такі стратегії. А може, і перші у Європі, бо ще жодна країна не робила таких комплексних оцінок для регіонів з різними природними зонами й економічними секторами, та ще й під час війни.

Ми розробили спеціальну методику, зібрали дані за багато попередніх років, врахували понад 30 параметрів, які характеризують температурний режим, режим вітру та зволоження включно зі сніговим покривом, оцінили вразливість різних секторів економіки до зміни цих чинників кліматичного впливу до кінця століття. І далі відповідно до цього складатимемо перелік адаптаційних заходів, які можна рекомендувати для кожного з регіонів. Для різних галузей – туризму, будівництва, сільського господарства – різні рекомендації.

І звісно, ми консультуємося з фахівцями цих секторів, створюємо робочі групи, радимося, які заходи будуть кращими для їхньої галузі.

Це ми вже робили у Миколаївській, Івано-Франківській, зараз почнемо у Львівській області. Миколаївська область постраждала від окупантів, а про такі громади нам треба подбати вже зараз, аби їх відбудова здійснювалася з урахуванням зміни клімату.

Цей досвід можна буде поширити й на інші постраждалі від окупантів регіони.

– Ви кажете, вже складено прогноз на наступне століття. На які саме періоди?

– Щодо кліматичних моделей і прогнозів, то розглядаємо три часові горизонти: 2021–2040 роки (ми вже зайшли в цей період), далі – 2041–2060 роки й останній – 2081–2100-й.

Сценаріїв розвитку подій у нас два – оптимістичний і поганий. Бо ми не знаємо, як саме люди реагуватимуть на зміну клімату, чи вживатимуть належних заходів. 

ЯК РОЗГАНЯТИ ХМАРИ

– Пані Світлано, ви починали свій шлях у науку з хмар. Брак опадів чи екстремальні опади – це також ознаки зміни клімату. Чи можемо ми керувати хмарами й дощами?

– Так, я прийшла в клімат з фізики хмар. Досліджувала і вивчала, як формуються хмари й опади – дощ, сніг, град.

Розганяти хмари й викликати дощ і справді можливо. Можна інтенсифікувати процеси, або перерозподілити опади на певні території, наприклад, туди, де є проблема з водопостачанням.

З 60-х років минулого століття проводилися експерименти зі збільшення опадів у степовій частині України на першому у світі експериментальному полігоні з радаром та щільною мережею вимірювань опадів. Швидкість формування опадів залежить від кількості ядер (шматочків льоду чи інших часток) у хмарі, на яких конденсується волога. Тож, аби збільшити цю кількість, хмару засівали йодидом срібла або сухим льодом з літака, який летів чи над нею чи нижче від неї (залежно від вертикальних потоків повітря). Попередньо визначали, куди рухається хмара, коли дійде до потрібного місця і коли потрібно, щоб випали опади.

Пригадую, як це робили в Криму у 1988–1989 роках. Така сама технологія застосовувалася в Радянському Союзі на парадах чи Олімпійських іграх для забезпечення гарної погоди. У 70-х роках навіть приїздили американці в наш інститут переймати в нас досвід.

Після розвалу СРСР ця робота тривала ще певний час, а потім занепала. Американські вчені свої дослідження продовжили, частково засекретивши. До речі, за Януковича, хтось згадав про ті експерименти з «розгону хмар», і залучили наших фахівців для забезпечення погоди для параду.

Потім і я кілька разів мала нагоду політати, аби «розігнати хмари» вже до Дня незалежності України.

– Як використати таке керування опадами в наших реаліях? 

– Ми могли б, наприклад, у такий спосіб наповнювати водосховища в період, коли опади є, аби під час посушливого періоду мати воду. Також це корисно для захисту від граду – крупний град може бути дуже руйнівним, а якщо вчасно засіяти хмару, додавши ядер, то волога розподілиться на більшу кількість часток, і тоді він буде дрібнішим або й узагалі розтане, падаючи до землі, і пролляється дощем.

Леся Москаленко