Релокація навчальних закладів: як прижитися на новому місці

Десятки українських навчальних закладів за понад 9 років війни змушені були переміститися з тимчасово окупованих територій – у безпечніші міста

Війна – це коли регулярні російські обстріли не дозволяють українським учням та студентам регулярно відвідувати навіть “гугл-аудиторії”. Все почалося із 2014 року, коли рф тимчасово окупувала частини Донецької та Луганської областей, а також Крим. Тоді перші навчальні заклади перемістилися на території поза протизаконними «ДНР/ЛНР» та анексованим українським півостровом.

Після повномасштабного наступу Росії 24 лютого 2022 року релокованих навчальних закладів додалося. Частині університетів, інститутів і коледжів довелося передислоковуватися вдруге, із уже добре облаштованих місць. Бо російські війська жорстоко «денацифікують» українські території «Градами» та «Кинджалами». Так, наприклад, із 22 професійно-технічних закладів Херсонської області 10 опинилися під російською окупацією, сім з них переміщені; із Запорізької області релокованих – 17.

Як навчати та навчатися в інших містах у період повномасштабної війни, коли при цьому в назвах закладів залишаються слова: Маріупольський, Горлівський, Східноукраїнський, Приазовський? Які умови створюють для таких колективів-переселенців? Прийняли як своїх – такий основний висновок після спілкування Укрінформу із тими, хто вимушений був переїхати.

ПЕРШИЙ ПЕРЕМІЩЕНИЙ В ІНШИЙ РЕГІОН КОЛЕДЖ – З МАРІУПОЛЯ

Маріупольський будівельний фаховий коледж став першим закладом освіти, який був переміщений з однієї області до іншої після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. З міста приазовської Донеччини, яке ворог несамовито знищував з кінця лютого по травень 2022 року, потрапили за тисячу кілометрів – у Хмельницький. Наказ Міносвіти і науки України про це був виданий вже 13 квітня. До кінця місяця розпочалося навчання в дистанційному режимі; студентам виплатили стипендії, а викладачам – зарплати.

Навчальний корпус будівельного коледжу в Маріуполі знаходиться на лівому березі, біля «Азовсталі», яку українські оборонці утримували 86 діб. Тож і навчальний заклад, який із 2018 року добротно відремонтували, від початку повномасштабного російського наступу потрапив в епіцентр шквальних ворожих обстрілів. Два авіаудари 26 лютого 2022 року в будівлю поряд – спричинили руйнування коледжу. Вибухова хвиля вибила навіть внутрішні двері й замки. У покрівлі спортзалу утворилося три отвори…

Антон Білай директор Маріуполь коледжу на відкритті простору у гуртожитку для маріупольців

Уже в перші дні повномасштабної війни, директору Маріупольського закладу Антону Білаю зателефонував із пропозицією їхати до них Вадим Овчарук, колега з Хмельницького політехнічного коледжу. «Тоді я відмовився, – згадує Антон Білай. – Коли зв’язок зі мною відновився 15 березня, Вадим Володимирович наполіг, щоби переміщалися до них відновлювати роботу нашого закладу освіти».

Директори потоваришували після того, як разом у 2016 році півтора місяця вивчали систему освіти подібних комунальних закладів у рамках українсько-американської програми у штаті Флорида. Зустрічалися у вересні 2021 року в Маріуполі, де проходив симпозіум керівників коледжів. «Американські колеги прилітали до нас і в 2017, і в 2019 роках, збирали нас у Києві, – каже Антон Білай. – До речі, у готелі «Алфавіто», в який «прилетіло» в останні дні минулого року».

Маріупольському коледжу, який готує будівельників, дизайнерів, бухгалтерів та автомобілістів, – у Хмельницькій фаховій політехніці виділили три аудиторії. Поки цього достатньо. Мають відремонтоване адміністративне приміщення – три окремі кімнати.

Вадим Овчарук та Антон Білай

Мешкають маріупольці в гуртожитку хмельницького коледжу. На першому поверсі з актової зали зробили 5 повноцінних кімнат, в яких живуть 2 сім’ї викладачів, а в трьох – 16 студентів 16-19 років. Швидко для переселенців зробили ремонт майже на мільйон гривень, оснастили помешкання новою побутовою технікою. Близько 600 тисяч гривень виділила швейцарська благодійна організація, 180 тисяч – доброчинці коледжу. Ще 80 тисяч передали випускники Хмельницького політехнічного коледжу, за які придбали 5 холодильників, пральну машинку-автомат і дві варочні поверхні. Умови створили: гріх скаржитися.

«Тепер частина наших студентів – маріупольці, які мешкають на Хмельниччині, а частина – власне хмельничани. Повний цикл, чотири роки, ми повинні довчити всіх. Коли повернемося у Маріуполь, плануємо відкрити у Хмельницькому філію», – каже директор коледжу Антон Білай.

СТАТИСТИКА: ПОНАД ПІВСОТНІ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ РЕЛОКОВАНО

Якщо говорити про заклади професійно-технічної освіти, то як такого офіційного переміщення з 2014 року не було, оскільки ці заклади підпорядковані місцевій владі, так само як і школи, пояснює гендиректорка Департаменту професійної освіти Міністерства освіти і науки України Ірина Шумік. Вони продовжували працювати у Донецькій і Луганській областях, на підконтрольних Україні територіях. Педпрацівники й учні, які обрали законне навчання в українських закладах освіти після утворення у 2014-у незаконних формувань «ДНР/ЛНР», протягом року мали можливість переїхати і влаштовуватися на нових місцях.
 

Ірина Шумік

«Що стосується подій після 24.02.2022, то ми вживаємо термін релокація, але це не офіційна перереєстрація й офіційне переміщення, як це відбувається із вишами або із закладами фахової передвищої освіти, – каже пані Ірина. – На сьогодні заклади професійно-технічної освіти з тимчасово окупованих територій Херсонської, Луганської, Запорізької, Донецької областей релокуються у вільні приміщення закладів-партнерів. Для цього укладаються відповідні угоди оренди на певний період часу – як правило, до завершення дії воєнного стану».

У лютому 2022 року в Донецькій області діяли 32 заклади професійно-технічної освіти. Станом на сьогодні, 16 з них – релоковані.

Кожен з них – це окрема історія. Наприклад, маючи досвід понад двомісячної тимчасової окупації у 2014 році й функціонування у прифронтовій зоні та певний запас часу, Слов’янському професійному ліцею навіть вдалося перевезти частину обладнання на нове місце за тисячу кілометрів – у Кам’янець-Подільський центр професійно-технічної освіти.

Так само діяли й інші заклади, зокрема Бахмутський центр професійно-технічної освіти. Складніша ситуація виникла у Луганській, Запорізькій і Херсонській областях, частини яких російські війська окупували швидко, тож і рішення потрібно було приймати, і діяти – у відповідному темпі.

За інформацією гендиректорки Департаменту професійної освіти МОНУ Ірини Шумік, статистика по Луганській області після 2014 року така: із 18 закладів професійно-технічної освіти релоковано 12. У Херсонській області з тимчасово окупованих територій перемістили 7 таких закладів; із Запорізької – 17. «Якщо говорити про повернення навчальних закладів на місця і доцільність відбудови, то звісно, рішення будуть прийматися після деокупації, – коментує Укрінформу Ірина Шумік. – Бо всі ми знаємо про руйнування ворогом Маріуполя, Сєверодонецька, Бахмута. А після підриву 6 червня дамби на Каховському водосховищі підтоплення може зачепити й заклади професійно-технічної освіти. Тільки у Новій Каховці їх – 3. Масштаби руйнувань і потреби відновлення будуть остаточно відомі після звільнення територій».

У КРОПИВНИЦЬКОМУ КАЖУТЬ: «ЗНАЙДЕМО, ПОСУНЕМОСЯ»…

Попередні професійні зв’язки керівників навчальних закладів передвищої освіти визначили перебазування навесні минулого року з тимчасово окупованої Херсонщини фахового коледжу Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного Новокаховського – у Кропивницький. Студенти вчилися весь нинішній навчальний рік дистанційно.

«Коли почалися масштабні військові дії, мені зателефонував Олександр Ілліч Гребінчак із запитанням: чи є змога прийняти новокаховців як переміщений заклад освіти? – розповідає Олександр Григорович Маменко з Кропивницького аграрного коледжу. – Зрозуміло, ми не могли відмовити».

Спочатку релокований коледж займав один кабінет. Знайшли ноутбук, дещо з оргтехніки, підключили інтернет. Коли переїхали у Кропивницький ще кілька фахівців із Херсонщини – виділили ще кілька приміщень. Новокаховців поселили в гуртожитку.

«Херсонський аграрно-економічний університет також працює у нашому коледжі, – додає Олександр Григорович. – Так само їм надали адміністративні кімнати й гуртожиток. У цьому випадку до нас звернувся Департамент освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації: чи є можливість прийняти цей навчальний заклад. Знайдемо, посунемося. Під час війни важливо допомагати тим, хто цього потребує».

Корпус Горлівського ІІМ після обстрілу

ГОРЛІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ, ЯКИЙ ПЕРЕЇЗДИВ ДВІЧІ

Відокремлений структурний підрозділ Донбаського державного педагогічного університету – Горлівський інститут іноземних мов із 2014 року працював у Бахмуті. Створену там за допомогою міжнародних партнерів матеріально-технічну базу нині повністю зруйновано. Вже 5 квітня минулого року інститут було переміщено вдруге – понад рік заклад функціонує на базі Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.

У Бахмуті інститут встиг вибудувати сучасну освітню інфраструктуру, розповідає Укрінформу Тетяна Марченко, заступник директора з науково-педагогічної роботи, доктор філологічних наук, професор.

У двох навчальних корпусах, які не використовувались за призначенням більше 20 років, було відновлено системи опалення, електропостачання, проведено роботи з ремонту покрівлі, замінено вікна. Це все за фінансової підтримки Чеської агенції з розвитку. Перший етап завершився у червні 2018 року. Другий – який фінансувався Європейською комісією, закінчився у лютому 2022 року…

Нині у релокованому в Дніпро інституті здобувають освіту 727 осіб. Заклад працює у форматі «цифровий університет», організовуючи освітній процес в online-режимі та розміщуючи всі необхідні навчально-методичні матеріали на цифрових платформах. На восьми кафедрах працюють 83 науково-педагогічних працівники: зокрема, 7 докторів наук, професорів та 37 кандидатів наук, доцентів.

Українці, 10-й рік відбиваючи напад Російської Федерації, який з 24 лютого 2022 року за масштабами руйнувань і вбитих людей перетворився на геноцид, – продовжують здобувати освіту. Навіть якщо доводиться це робити у переміщених закладах і дистанційно.

Валентина Самченко, Київ