Особисте банкрутство: не лише списання боргів, а й нові обов’язки і витрати

У переліку офіційних банкрутів разом із підприємствами та бізнесом може опинитися кожен. Що ж дає судове визнання неплатоспроможності?

В Україні вперше визнали неплатоспроможною фізичну особу. Про це наприкінці минулого тижня, фактично за рік після набрання чинності Кодексом України із процедур банкрутства (21 жовтня 2019-го), яким передбачено таку процедуру, повідомила Опендатабот – платформа для роботи з відкритими даними. Заради справедливості зазначимо: судова ухвала з’явилася ще кілька місяців тому. Відповідний вердикт Господарський суд Києва виніс 13-го, а оприлюднив 28 липня. Тоді як заяву про визнання своєї неплатоспроможності позивач подав у листопаді минулого року. Тобто, загалом процедура тривала трохи більше 8 місяців.

При цьому на звання “першопрохідця” у застосуванні нового законодавчого положення може претендувати й Господарський суд Запорізької області. Адже рішення про визнання банкрутом і застосування процедури погашення боргів фізичної особи він ухвалив ще наприкінці березня. Утім, по великому рахунку, в Україні, яка на відміну, приміром, від США, не має прецедентного судового права, питання, хто був “першою ластівкою”, другорядне. Головне: процедура банкрутства фізичних осіб у нас стала реальністю. І це дає громадянам нові можливості та водночас несе для них додаткові ризики. Спробуймо розібратися, про що йдеться.

Законодавче підґрунтя і судова практика

Після набрання чинності Кодексом з питань банкрутства можливість заявляти про неспроможність виконувати свої боргові зобов’язання отримали не тільки юридичні особи, а й фізичні. Й не лише підприємці (ФОПи), а усі повнолітні і повносправні українці, які мають борги. За рік до вітчизняних судових установ надійшло приблизно півтори сотні заяв від потенційних банкрутів (у цьому випадку застосовується м’якша форма – “неплатоспроможних” громадян). Приблизно третину заяв суди повертають. Через неправильно оформлені документи – зокрема, неправдиві дані про фінансове становище родин. Із розглядом решти справ, схоже, не поспішають. Десь – через надмірну завантаженість, іноді – через відсутність відповідної юридичної практики і “обкатування” процедур. Поява у широкому доступі інформації про перші судові вердикти, безумовно, сприятиме активізації таких судових розглядів, – прогнозують експерти.

Визнання фізичної особи-боржника неплатоспроможною дає можливість “цивілізовано” розв’язати проблему заборгованості і уникнути “радощів” багаторічного спілкування із кредиторами й колекторами, зрештою – “отримати імунітет” від примусового позбавлення єдиного помешкання чи іншого майна, без якого життя позичальника суттєво погіршиться. При цьому частину боргів неплатоспроможного громадянина взагалі спишуть. Це важливо з огляду на те, що з часу взяття позики (зокрема, валютної іпотеки) умови як на ринку нерухомості, у валютній сфері, так і в економіці та системі правовідносин країни загалом суттєво змінилися.

Але. Офіційне (через суд) визнання людини неплатоспроможною не означає, що вона може “пробачити всім свої борги”. Одна з умов визнання неплатоспроможності – укладання угоди із кредитором чи його правонаступником щодо плану реструктуризації (поетапного погашення) узгодженої сторонами й підтвердженої судом частини боргу. На прикладі згаданої ухвали Господарського суду Києва з’ясуємо, як це відбувається.

Особа, яка подала заяву про визнання себе банкрутом, у 2008-ому позичила в Універсалбанку приблизно 100 тисяч доларів для придбання в іпотеку двокімнатної квартири у Києві. На час судового розгляду сформувалась прострочена заборгованість у понад півтора мільйона гривень – тоді як ринкова вартість іпотечної (заставної) квартири – трохи більше 1,2 мільйона гривень.

Суд визнав, що людина “перебуває у скрутному матеріальному становищі: у зв’язку з фінансовою неплатоспроможністю погашати неспівмірні з її активами борги, через неможливість знайти оплачувану роботу в Україні в такому розмірі, яка б дозволила погасити кредитні зобов’язання, що стали додатково непомірно-великими через фінансову кризу у 2008 і 2014 роках”. Тому у процесі судового розгляду кредиторові й позичальникові запропонували (відповідно до вимог Кодексу з питань банкрутства) узгодити план реструктуризації заборгованості, який згодом і затвердили судовою ухвалою. Боржник зобов’язався внести на рахунок "Універсалбанку" приблизно 670 тисяч гривень – як часткове погашення заборгованості. З дня підписання цього Плану будь-які борги/відсотки/неустойка (штрафи, пені) та інші прямі чи непрямі санкції або заборгованості за кредитним договором не застосовуються. 

Надалі ж позичальник поступово упродовж 10 років погашатиме залишок несписаного боргу. При цьому розмір щомісячних внесків у рахунок погашення заборгованості буде незначним. Адже законодавством передбачено мінімальну суму, яка щомісяця має залишатися “в родині” для задоволення побутових потреб: не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та кожну особу, яка перебуває на його утриманні. У згаданому випадку це – приблизно 4300 гривень. Тоді як боржник подав довідку із роботи про те, що його щомісячна зарплатня після вирахування податків складає 4800 гривень. Таким чином, щомісячний платіж за реструктуризованим кредитом становитиме приблизно 500 гривень.

Порушив умови реструктуризації – готуйся розпродувати майно

Але. Якщо позичальник не виконуватиме умов затвердженого плану, на нього чекає більш суворе “покарання”. Річ у тім, що закон передбачає дві стадії банкрутства фізичних осіб:

1. реструктуризація заборгованості. Що, безумовно, є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про банкрутство як для самого позичальника, так і для його кредиторів. Згадана справа, яку розглядав Господарський суд Києва, – тому за приклад;
2. визнання боржника банкрутом і застосування процедури примусового погашення боргів. Рішення про це – також у компетенції господарських судів. Його ухвалюють якщо боржник не виконує план реструктуризації. А також у випадку, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність збори кредиторів “вперлися рогом” і не схвалили запропонованого позичальником плану реструктуризації боргів.

І тоді вже йтиметься про примусове стягнення із людини бодай частини боргу. У разі визнання боржника банкрутом суд призначає керуючого реалізацією його майна, який за 30 днів має інвентаризувати власність та визначити її ринкову вартість. Це майно складає так звану “ліквідаційну масу”.

Окрім того, боржник має готуватися до низки обмежень: з моменту визнання банкрутом він не матиме права розпоряджатися своїм майном. Від імені власника це робитиме керуючий реалізацією. 

Проте, і в такому випадку “без останньої сорочки” позичальник не залишиться. Законодавець передбачив низку обмежень щодо майна боржника, завдяки продажу якого планується погашати борги. До ліквідаційної маси не включають:

1. житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника (квартира не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більш ніж 13,65 “квадратів” на кожного члена сім'ї боржника чи житловий будинок не більше 120 м2) та не є предметом забезпечення;
2. інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернене стягнення;
3. кошти, які перебувають на рахунках у пенсійних фондах та фондах соціального страхування;
4. суд може виключити зі складу ліквідаційної маси майно боржника, на яке може бути звернене стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника або членів його сім'ї, а також речі, вартістю не більше 10 розмірів мінімальної заробітної плати (50 тисяч гривень), що є неліквідними або дохід від реалізації яких істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. При цьому з ліквідаційної маси не можна виключити майно вартістю понад 30 мінімальних заробітних плат (150 тисяч гривень). 

Також нагадаємо, що до 21 квітня 2021 року продовжено дію мораторію на стягнення за борги іпотечної житлової нерухомості – навіть, якщо площа квартир перевищує 60, а будинків – 120 квадратних метрів.

При цьому після продажу ліквідаційної маси вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Жодних питань у кредиторів до позичальника вже не буде. Людина зможе почати своє “фінансове життя” із “чистого аркуша”.

Як стати банкрутом. Покрокова інструкція

Провадження у справі про неплатоспроможність боржника – фізичної особи або фізичної особи-підприємця можуть відкрити лише за його особистою заявою. Тобто, про жоден примус із боку сторонніх осіб, підприємств чи організацій не йдеться. Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності бодай однієї з таких підстав:

1. розмір його прострочених зобов’язань перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Зараз це 150 тисяч гривень;
2. боржник не погашає кредити й не здійснює інші планові платежі у розмірі більше 50 відсотків їх місячного розміру (за кожним з кредитних та інших зобов’язань) упродовж двох місяців;
3. ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернене стягнення;
4. існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Порядок звернення до суду для визнання неплатоспроможності і реструктуризації боргів такий:

1. людина подає заяву про банкрутство до господарського суду за місцем проживання разом із необхідним пакетом документів;
2. суд призначає арбітражного керуючого (через систему автоматичного відбору), який куруватиме справу. Після реєстрації звернення боржник має 120 днів, впродовж яких діятиме мораторій на виплату боргів. При цьому на підготовчому етапі суд може обмежити права фізичної особи розпоряджатись майном;
3. кредитори за 30 днів мають підготувати і скерувати до суду усі свої вимоги до боржника. Якщо не встигли – втратять вирішальний голос на зборах кредиторів і матимуть лише дорадчий голос. Суд розглядає вимоги кредиторів протягом 60 днів із дня відкриття справи;
4. упродовж відведених боржникові 120 днів (коли діє мораторій на виплату боргів) він разом із арбітражним керуючим зобов’язаний розробити план реструктуризації, узгодити його з кредиторами та подати на розгляд суду.

План розстрочки затверджується на 5, а при іпотечному кредитуванні – на 10 років.

Узагальнюємо: позитивні і негативні наслідки “фізичного” банкрутства

Як про головні переваги такого вирішення питання кредитної заборгованості експерти говорять про таке:

1. це – можливість розв’язати проблем у виключно законний спосіб;
2. звернення до суду гарантує “автоматичне” введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, борг перестає наростати, штрафні санкції не застосовуються;
3. заборгованість буде погашена або списана повністю, незважаючи на суму боргу;
4. навіть у найгіршому випадку з боржника не можуть стягнути більше майна, ніж він має;
5. людина не передає борги “у спадок” та отримує шанс “почати життя спочатку”. Адже через 5 (10) років з колишнього боржника та його майна знімають усі обмеження. Усі накладені раніше арешти скасовуються.

Натомість поміж недоліків та можливих “незручностей” – дія тимчасових обмежень щодо боржника (відповідно до вимог Кодексу з процедур банкрутства). Зокрема, протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом вона зобов’язана перед укладенням будь-яких договорів позики, кредитних угод, договорів поруки чи застави письмово повідомляти про визнаний судом факт своєї неплатоспроможності. При цьому фізична особа не може вважатися такою, що має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання банкрутом (але це, більшою мірою, стосується фізичних осіб-підприємців). Також протягом 5-ти років така людина не може повторно ініціювати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність щодо себе. Після затвердження господарським судом плану реструктуризації боржник втрачає право бути поручителем за будь-якими зобов'язаннями інших осіб, укладати договори довічного утримання, переведення боргу, позики, договори щодо відчуження або обтяження рухомого та нерухомого майна, вартість якого перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Також боржника зобов'язують протягом дії плану реструктуризації інформувати кредиторів про істотні зміни свого майнового стану, отримані позики та кредити, придбані у кредит товари.

Додатково (і це теж більше стосується ФОПів) суд може заборонити боржникам укладати певні угоди – наприклад, купувати дорогі активи. А ще – накласти арешт на майно чи обмеження користування ним, заборонити фігурантові виїжджати за кордон. Але суд застосовує такі заходи, лише якщо є об’єктивні ризики втрати майна боржника чи його ухилення від виконання плану реструктуризації заборгованості.

Пам’ятаймо також про додаткові фінансові витрати, які лягають на плечі (кишені) боржника, котрий вирішив домогтися через суд визнання своєї неплатоспроможності. Орієнтовно у 30 тисяч гривень обійдуться обов’язкові послуги арбітражного керуючого. Плюс вартість нотаріальних послуг та реєстраційних дій – скажімо, якщо потрібно внести зміни до іпотечного договору. Залежно від регіону ціна реєстрації може коливатися від 2 до 4 тисяч гривень за кожну угоду. Також – принаймні, на підготовчій стадії – більшості потенційних банкрутів доведеться звертатися по допомогу до адвокатів чи інших юристів. Це – ще до 10 тисяч гривень, залежно від регіону, розміру активів та суми боргових зобов’язань. Утім, і в такому разі шкурка вичинки, кажуть, варта. Адже, пішовши таким шляхом, можна списати і кілька сотень тисяч гривень заборгованості. Бо, приміром, щодо валютних іпотечних кредитів діє особлива процедура реструктуризації. Коли сума боргу визначається, виходячи з нинішньої вартості квартири або будинку, що перебувають в іпотеці. А це – (у валютному еквіваленті) в рази менше, ніж у період “високих цін” середини і кінця 2000-х.

Правники кажуть: наслідки визнання фізособи банкрутом в Україні порівняно м’які. Адже у багатьох країнах фізособа-банкрут не може, приміром, займатися підприємницькою діяльністю, ставати депутатом чи обіймати посади на державній службі, отримувати кредити чи входити до керівних органів компаній. У нас же – ставай банкрутом і “спи спокійно”...

Підготував Владислав Обух, Київ