В Україні «мінують» уже не божевільні, а диверсанти? З якою метою?

Потік повідомлень про фейкові «замінування» на вщухає, а покарати за це стає все важче. Бувало таке спостерігалося  у переддень реальних терактів…

Вранці 5 липня в Одесі з'явилося повідомлення про замінування Морського вокзалу та прилеглих причалів. Погроза надійшла в одеську філію Адміністрації морських портів України зі списком вимог, в разі невиконання яких невідомі обіцяли підірвати озвучені об'єкти о 14:00 цього ж дня. Співробітники ДСНС, сапери та кінологи, що прибули на місце, екстрено евакуювали людей, однак нічого не виявили.

"Ну що, давно "більшовичків" не було? Так само 100 років тому все починалося. Отримали "вимоги" заборонити кораблям НАТО заходити в акваторію Одеського порту і відновити реєстрацію "товаришів" Клюєва і Шарія на виборах. Інакше обіцяють підірвати морський вокзал і причали в Одесі", - написав міністр інфраструктури Володимир Омелян на своїй сторінці у Facebook, опублікувавши скрін листа з погрозами, що надійшов на e-mail Одеського філіалу Адміністрації морських портів України.

На думку Омеляна, цей лист написаний не місцевими божевільними, а є проявом чіткої політики Москви "із залякування, блокади і терору".

"Переговори з Кремлем можна вести тільки тоді, коли українські танки будуть на Красній площі", - резюмував міністр.

То чи був це злий задум, а чи просто невдалий розіграш?

Виявляється, Морвокзал «мінували» ще 3 липня, разом з мерією, аеропортом, будівлями Київського та Приморського районних судів. А ще за добу до цього заявляли про «замінування» відразу 10 будинків в центрі Одеси.

І не варто думати, що цим все обмежується. Здається, це навіть не верхівка айсберга. Ось трохи статистики.

За період з січня по травень 2018 року в підрозділи Національної поліції по всій Україні надійшло 170 повідомлень про мінування, а за аналогічний період 2019 року - вже 425. І близько 300 з них - з Одеси.

Більше половини повідомлень припало на квітень-травень. Співробітникам ДСНС доводилося виїжджати на виклики іноді по сім разів на день! Тенденція продовжилася в червні і, очевидно, переходить на липень.

«Судячи з частоти повідомлень можна стверджувати, що повідомлення про мінування мають організований характер. А тепер логічно подумайте, стала б особа або група осіб протягом 3-4 місяців безперервно влаштовувати такі пранки? Навіть самі відморожені пранкери не стали б ризикувати заради жарту більш пари тижнів. Отже, хто б це не робив, робить він це цілеспрямовано, і також професійно замітає сліди», - переконаний Іраклій Джанашія, експерт з питань національної безпеки і оборони Українського інституту майбутнього.

Експерт нагадує, що у 2008 році після дзвінка про «замінування» Одеського національного університету ім. Мечникова винуватця, який виявляється не бажав здавати навчальний модуль, спіймали на наступний же день. А в 2019-му особливих успіхів поки немає. «Виникає два логічних пояснення: бездіяльність відповідного департаменту СБУ або жартівники не такі вже й жартівники», - припускає Іраклій Джанашія.

До речі, тим, кому прийде в голову ідея пустувати подібним чином – за цей «жарт» за статтею 259 ККУ загрожує до восьми років ув'язнення, залежно від наслідків.

Цікавий факт. На скріні електронного листа видно ім’я його автора – якийсь  Mikola Zbiiny, що відправив e-mail із сервісу ProtonMail.

Якщо вірити Вікіпедії, ProtonMail - сервіс веб-пошти із шифруванням, створений у 2013 році співробітниками ЦЕРН (Європейська організація з ядерних досліджень). Сервери і штаб-квартиру розміщено в Швейцарії, власник - Proton Technologies AG.

ProtonMail був створений у зв'язку з необхідністю посилення контролю над інтернет-повідомленнями, в першу чергу з боку Агентства національної безпеки США. Засновники сервісу - співробітники Європейської організації з ядерних досліджень Джейсон Стокман, Енді Йен і Вей Сун, за їхніми словами, керувалися цілями безпеки інтернету та поваги до приватного життя користувачів.

Листи між користувачами ProtonMail шифруються завжди автоматично. Електронне повідомлення ProtonMail, спрямоване адресату, котрий використовує сервіс інших постачальників, може бути зашифровано за бажанням клієнта, а може пересилатися в незашифрованому вигляді. При шифруванні використовується алгоритм з паролем, який повинен бути відомий як адресату, так і відправнику. В електронному повідомленні, отриманому адресатом, знаходиться посилання, яке направляє до сервера ProtonMail. Після переходу за посиланням одержувач вводить пароль, що дозволяє прочитати повідомлення.

СБУ поки нічого не коментує з цього приводу.

Між тим, в усіх історіях із численними одеськими, львівськими, київськими  замінуваннями є ще один неврахований момент, каже Іраклій Джанашія. «Під час конфліктів в Північній Ірландії місцеві терористи-«бомбери» взяли за звичку перед закладанням справжньої бомби кілька десятків або сотень разів вкидати неправдиві повідомлення про мінування. Люди - не роботи, і після нескінченної низки фейкових  повідомлень починають реагувати повільніше і перевірки проводити менш ретельно. І саме в цей момент ірландські терористи підривали бомбу, завдаючи найбільшої шкоди», - нагадує історію пан Джанашія.

Ми всі щиро сподіваємося, що це не наш випадок, але факт очевидний - впродовж останніх років в Україні фіксують хвилі повідомлень про замінування лікарень, торгово-розважальних центрів, готелів, дитячих садків, вокзалів та інших громадських закладів та об’єктів. Найбільше фейкових звісток про закладення вибухових пристроїв  надсилають до поліції та рятувальників у великих містах – Києві, Львові, Харкові, Одесі та інших. СБУ стверджує, що за цими діями, як і за псевдомінуванням останніх років, стоїть Росія.

Наприклад у червні цього року виявилося, що численні повідомлення про мінування львівських бізнес-центрів надсилалися з Росії. Спочатку повідомлення надходили з електронних адрес, зареєстрованих на анонімних серверах електронної пошти на території Російської федерації. Всі ці повідомлення генерував робот. Було прийнято рішення про блокування серверів. Після цього листи почали надходити вже від міжнародних поштових серверів, але спеціалісти визначили, що адреса користувача знаходилася знову ж таки на території  країни-агресора в Омську.

Тож не розслабляємося і пильнуємо - відколи Росія окупувала Крим та розв’язала війну на Донбасі тепер це, на жаль, наша повсякденна реальність.

Оксана Поліщук, Київ