21 лютого. Пам’ятні дати

Цього дня, 5 років тому, під час Революції Гідності, Верховна Рада повернула Конституцію 2004 року, звільнила від переслідувань усіх активістів Майдану, та прийняла закон, який дозволив звільнити Юлію Тимошенко.

21 лютого на Майдані прощалися з загиблими учасниками протесту, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею». А в ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович з найближчим оточенням покинув країну.

Щороку, 21 лютого, світова громадськість відзначає Міжнародний день рідної мови. День був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

В Україні живе понад 130 національних меншин – носіїв 79 мов. Згідно Статті 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

В нашій країні рідній мові присвячене свято – День української писемності та мови, яке щороку відзначається 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Ювілеї дня:

92 роки від дня народження Юбера де Живанші (1927-2018), французького кутюр’є, засновника власного Будинку моди в Парижі. Перший кутюр’є, який винайшов термін pret-a-porte і почав створювати колекції готового одягу. Живанші творець особливого вишуканого і елегантного стилю. Серед його знаменитих клієнток були Одрі Хепберн і Грейс Келлі, Жаклін Кеннеді, баронеса Ротшильд і принцеса Монако Кароліна. Навчався в Школі красних мистецтв у Парижі. 2 лютого 1952 року, у віці 25 років, Юбер відкрив свій власний будинок моди Givenchy. На ту пору він був наймолодшим із творців високої моди. Впродовж 39 років кутюр’є співпрацював з Одрі Хепберн. Актриса носила одяг від Givenchy як у кіно («Сабріна», «Сніданок у Тіффані»), так і в повсякденному житті. Іншою відомою особою, що втілювала стиль Живанші, була Жаклін Кеннеді. На похоронах чоловіка – президента США Джона Кеннеді, вона була в сукні «від Живанші». В 1995 році кутюр’є оголосив про відхід від справ. У січні 2007 року пошта Франції випустила дві марки, присвячені Дню святого Валентина, автором дизайну яких був Юбер де Живанші.

82 роки від дня народження Гаральда V (1937), короля Норвегії, який посідає престол з 1991 року. День народження короля, так само як і в інших скандинавських монархіях, відзначають на державному рівні.

57 років від дня народження Чака Паланіка (Чарльз Майкл Паланік; укр. Палаганюк; 1962), американського письменника, автора «Невидимок» і культового «Бійцівського клубу», фріланс-журналіста. Чак Паланік написав чимало романів і кожен із них сприймається його численними фанатами по всьому світу «на ура», але якщо ви не знайомі з трансгресивною і мінімілістичною прозою цього американського письменника, варто почитати «Бійцівський клуб» – усе інше буде лише його варіаціями і відголосками. Коли ж читати вам все ж не до снаги, то хоча б подивіться однойменний фільм Девіда Фінчера, знятий 1999 року з Бредом Піттом, Едвардом Нортоном і Хеленою Бонем Картер у головних ролях. З часом кінострічка теж набула культового статусу, одним із її палких шанувальників є Квентін Тарантіно (самому Паланіку екранізація теж сподобалася). Герої книг Чака Паланіка – невдахи і маргінали, підсаджені «на голку консьюмерізму», а його тексти сповнені цинізму, їдкої іронії та чорного гумору. Паланік знає, про що пише: він народився в місті Паско (штат Вашингтон), виріс у вагончику. Його дід був українцем, з України в Америку емігрував у 1907 році (подейкують, що в Україні мешкають родичі Паланіка, але сам письменник на батьківщині діда ще не був). Чарльз закінчив факультет журналістики Орегонського університету, мешкав у Портленді – писав для місцевої газети, складав інструкції з експлуатації вантажівок, працював волонтером у притулку для безхатченків, у госпісі. Письменницьку кар’єру розпочав у 35 років. Попри всесвітню славу, Паланік щомісяця публікує есе про методи письменницької праці і відповідає на листи фанів.

Роковини смерті:

День пам’яті Петра Григоровича Григоренка (1907-1987), українського громадського діяча, правозахисника, генерал-майора, одного з засновників Української Гельсінської групи. Учасник боїв на оз. Халхін-Гол, Другої світової війни. З 1945 року викладач Військової академії ім. Фрунзе (Москва). У 1961 році генерал Григоренко виступає з критикою сталінізму, через три роки створює Спілку боротьби за відродження ленінізму, за що його одразу ж позбавляють звання і нагород. У 1964–1965 і 1969–1974 рр. був репресований - примусове психіатричне лікування здорової людини, арешти, відмова у будь-якій праці. В 1977 році виїхав до США. У Нью-Йорку надрукував книгу спогадів «У підпіллі можна зустріти тільки щурів…» Ім’я генерала Григоренка, фахового військового, людини за словами Семена Глузмана «надзвичайно світлої, послідовної і головне – чесної» – стоїть в одному ряду з іменами Миколи Руденка, Оксани Мешко, Левка Лук’яненка, В’ячеслава Чорновола, Василя Стуса та інших борців з радянською тоталітарною системою.