Володимир Лагута, голова Ради ветеранів України

У грудні минулого року при Міністерстві у справах ветеранів створили дорадчо-консультативний орган - Раду ветеранів України, яку очолив Володимир Лагута із Житомира.

Він був заступником командира 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час військових дій на Донбасі брав участь у боях за Слов’янськ, Лисичанськ, Савур-Могилу. У липні 2014 року Володимир Лагута отримав важке поранення, після чого переніс 11 операцій, його випадок лікарі називають унікальним. Зараз він військовий пенсіонер, один із засновників громадської організації «Атошник» та учасник проекту «Дім ветерана».

Про проблеми ветеранів, систему пільг, можливості знайти роботу, комунікацію з профільним міністерством і потенціал ветеранського руху Володимир Лагута розповідає в інтерв’ю Укрінформу.

95% ВЕТЕРАНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ ЦІКАВЛЯТЬ ПІЛЬГИ

- Володимире, чи достатньо, на вашу думку, ветеранам для адаптації до мирного життя лише підтримки родини і друзів?

- На мою думку, всі військові різні. Є ті, хто встали зі зручного крісла успішного підприємця, взяли в руки зброю і пішли в добровольці, щоб захищати державу. Після демобілізації вони вже мають досвід і можуть повернутися у свою сферу або відкрити власну справу. Якщо взяти кадрових військових, то після звільнення у них немає досвіду ведення бізнесу. Таким людям потрібно, щоб хтось допоміг, порадив, для них корисними будуть тренінги і навчання.

- З якими проблемами найчастіше зіштовхуються ветерани, коли повертаються додому?

- Після демобілізації у всіх звичні проблеми: як оформити пільги, де взяти довідки і куди їх занести, як стати в чергу на квартиру, як написати заяву на отримання землі. У таких ситуаціях ми зазвичай можемо порадами допомогти своїм друзям і побратимам. Наприклад, я такий шлях проходив 2 роки, але якщо поділитися досвідом, то у когось це може вийти вже за 2 дні.

- Наскільки ефективні різні навчальні програми для ветеранів. Чи є після них реальна можливість реалізувати на практиці отриманні знання?

- Тут усе залежить індивідуально від кожної людини і її бажання. 95% ветеранської спільноти цікавлять пільги, безкоштовний проїзд, земля, житло, а 5% хочуть відкрити свій бізнес. І повірте, це доволі високий показник, якщо брати активний прошарок українського суспільства загалом. Хто хоче і навчається, практично всі відкривають власну справу. У кого немає бажання вчитися, йдуть до них працювати.

- Ви акцентували, що багатьох військових передовсім цікавлять пільги? Як вважаєте, їх зараз достатньо?

- Справа в тому, що пільги є державні та місцеві. Місцеві в кожній області та місті різні і переважно вони компенсують те, чого не дає держава. Щодо державних пільг, їх треба переглянути і адаптувати до умов сьогодення. Доволі багато пільг дійшло до нас ще з радянських часів. Наприклад, пільгове встановлення ветеранам дротового телефону досі зберігається, на нього виділяють гроші з державного бюджету, але це не актуально. Звісно, це варто замінити. Альтернативою може бути безкоштовне підключення інтернету. Так само не потрібно виділяти кошти на статутну діяльність громадських організацій, які використовуються на виплату зарплат тим, хто в них працює. Зараз уже йдеться про фінансування проектів, що захистила організація і кошти з держбюджету виділяються на їх реалізацію. З цього випливає, що Міністерство у справах ветеранів матиме багато роботи у контексті перегляду різних пільг.

ВАЖЛИВО НЕ ТІЛЬКИ ГОВОРИТИ ПРО ПРОБЛЕМУ, А Й ЗНАХОДИТИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

- Хто, на вашу думку, має взяти на себе функцію захисту ветеранів?

- Звісно, самі ветерани. Ми продовжуємо збирати інформацію для Міністерства у справах ветеранів, при якому функціонує Рада ветеранів. Коли міністерство запрацює на повну силу, пакет наших напрацювань передадуть на профільних заступників і начальників департаментів, які й ініціюватимуть прийняття важливих рішень.

- Під час однієї із зустрічей у Домі ветерана в Житомирі міністр у справах ветеранів Ірина Фріз наголосила, що форма комунікації з нею необмежена. Наскільки активно ветерани висловлюють свої думки та проблеми, чи готові вони не просто говорити, а діяти?

- Насправді ветерани у такій комунікації дуже активні. Рада ветеранів для того і створена, аби узагальнити проблематику з регіонів та донести її до міністра. Важливо не тільки говорити про проблему, а знаходити її вирішення. Якщо критикуєш, то відразу пропонуй альтернативу. Окремі правові моменти згодом допоможуть врегулювати юристи. Більше того, Ірина Фріз як автор багатьох законів має бачення політика, а ми – ветеранів, тому така співпраця має буде ефективною.

- Які напрацювання вже має очолювана вами Рада ветеранів?

Ми продовжуємо налагоджувати контакти з областями. У нас є багато робочих груп. Одна з них займається наданням статусу учасника бойових дій (УБД) добровольцям. Вона вже розробляє дорожню карту і, швидше за все, це буди окремий законопроект або доповнення до закону. Тут ідеться і про загиблих, родини яких теж повинні отримати пільги. Для нас принципово, аби добровольцям надали статус УБД.

- Розкажіть, як на практиці працює механізм взаємодопомоги між тими, хто пройшов війну на Донбасі?

- У нас потужна комунікація. Якщо хтось відкрив власну справу, то він допомагає зробити це іншим. Важливо навіть, аби тобі порадили, де знайти необхідну програму або з ким можна проконсультуватися. До нас зі своїми проблемами звертаються також родини загиблих. Крім того, для спілкування є групи у Viber та Facebook. Якщо, наприклад, виникають проблеми з перевізниками, і хтось поділився такою інформацією, це вирішується дуже швидко.

ПРОСТО ПЛАТИТИ ВЕТЕРАНАМ ГРОШІ – ЦЕ УТОПІЯ

- До речі, про перевізників. Ірина Фріз ініціює збільшення штрафів для тих, хто відмовляється перевозити безкоштовно учасників АТО та ООС. А як ви на місцевому рівні вирішуєте цю проблему?

- От у Житомирі приїздять 10 чоловіків, які показують посвідчення УБД, і кажуть до водія: поїхали. Маршрут прокладається повз військове кладовище чи із зупинкою там, щоб показати, як хлопці захищали Україну. Це більше моральний аспект.

- Як держава може використати потенціал ветеранів?

- Насправді, тут ідеться про колосальний потенціал. У нас досі багато людей вважають, що ветерани – це дідусі, які пройшли Другу світову війну. Нинішні ветерани - молоді люди, серед котрих є і 20-річні хлопці. Держава має дати їм можливість відкрити власну справу, що є однією з ініціатив Ірини Фріз. Ветеранів треба зацікавити. Просто платити гроші – це утопія, адже УБД ставатиме більше, на це не вистачить ресурсів бюджету.

- Наближаються президентські вибори, і деякі кандидати вже обіцяють учасникам АТО додаткові преференції. Як ви ставитесь до таких гасел?

- Це так само утопія. Взагалі я проти того, щоб на виборах використовували якісь героїчні події або пам’ять загиблих. Іди на вибори і голосуй як фізична особа, але не треба прикриватися, що ти кіборг, герой оборони Донецького аеропорту. Ти запитав у родин загиблих, чи вони підтримують цього політика, чи згодні, аби пам’ять загиблих синів, чоловіків використовували у цьому політичному фарсі?

Ірина Чириця, Житомир

Фото Анни Максимової