На тему медреформи: приклад в Україні та порівняння з Іспанією

Українці, що постійно проживають за кордоном, по собі знають яким є медичне забезпечення у Світах. А перебуваючи в Україні, порівнюють все з тим, як це – отримати медичну допомогу в українських містах чи селах.

Автор цих рядків звернувся за медичною допомогою в Україні та вирішив порівняти, як би це відбувалося в країні свого постійного проживання – в Іспанії…

В  Україні справа відбулася у районному центрі одної із західних областей. На ранок після появлення симптоматики я вирішив проконсультуватися у лікаря. Це був суботній день. Ідучи дорогою до міської поліклініки були сумніви, чи працюватиме заклад, але відкрита брама провела шлях до самої реєстратури. Медик за стійкою без жодних питань вказала мені, де приймає черговий лікар потрібної мені спеціальності. Короткий шлях до вказаного кабінету і я вже другий в живій черзі до спеціаліста.

 Увійшовши до кабінету мене зустріла картина, від якої відвик за більшу половину життя за кордоном – лікар сидів не один, а в товаристві двох співробітниць… Коротке привітання і навіть не присідаючи демонструю те, що мене затурбувало. Лікар відразу розпорядився: аналіз крові, аналіз сечі та УЗД. Медсестра виписала відповідні направлення, запитавши лише ПІБ та адресу прописки, що й занотувала в журналі виключно з моїх слів. А лікар продовжив:

– «Перше йдете здавати аналізи, поки готують результати – на УЗД, має бути відкрито. Ми працюємо до 12 години, тому маєте встигнути до нас з результатами».

Річ у тім, що на аналізи мене відправили поверхом вище, в лабораторію поліклініки, а на УЗД – в приватний центр в середмісті. На годиннику було 10 год. 20 хвилин.

Невелика черга для здачі аналізів, а відтак – шлях до приватного центру УЗД діагностики, сама процедура та повернення до поліклініки.

Забравши результати аналізів з лабораторії in extremis,- за кілька хвилин до полудня,- направився до кабінету лікаря. Та потягнувши за клямку дверей… став перед зачиненим кабінетом.

Як виявилося, лікар чекав мене біля свого авто, перед входом до поліклініки.  За пред’явленими результатами аналітики та діагностики – призначив мені курс лікування, «на ходу» записавши все потрібне на карточці.

Похід до аптеки  завершив цю пригоду. Хоча попереду ще динамічне спостереження у лікаря…

Як би це відбувалося в Іспанії, яка також слугує взірцем для впровадження в Україні медичної реформи?

 Насамперед, я мав би звернутися в амбулаторію, до якої приписаний. У суботній день мені б мало пощастити застати саме свого сімейного лікаря, та можна проситися без запису й до того, хто на чергуванні. Але, в принципі, за медичною ID-карткою, я перше мав би записатися на прийом до свого сімейного лікаря у реєстратурі амбулаторії. Очікування на прийом – від одного до кількох днів.

У кращому випадку, прийом сімейного лікаря завершився б скеруванням до лікаря-спеціаліста у відповідний медичний заклад та/або скеруванням на аналізи. Однак, цілком можливо й те, що перший прийом сімейного лікаря завершився б якоюсь словесною розрадою або рецептуванням таких всемогучих медикаментів, як парацетамол чи ібупрофен. Не секрет, що через перевантаження існуючих можливостей медичного забезпечення, сімейні лікарі покликані «фільтрувати» направлення до лікарів-спеціалістів, а для заощадження державних коштів – навіть «відкладати» оперативне проведення більш дороговартісної аналітики. 

Далі річ у тім, що аби здати аналізи теж потрібно записуватися – на ранок наступного дня або на найближчий можливий день. Більше того, результати аналізу ніяк не будуть в самий день їх здачі – слід очікувати 7-10 днів, щоб вони прийшли на комп’ютер лікаря, який здійснив скерування.

Як вже напевно здогадався читач, зі скеруванням сімейного лікаря до спеціаліста – теж потрібно записуватися. І тут час очікування на прийом може сягати від тижня до одного чи навіть двох місяців.

Добре, якщо лікар-спеціаліст зможе призначити лікування без додаткових необхідностей кудись і на щось записуватись та чекати.

Натомість, похід до аптеки трохи приємніший, адже з фармацевтичним рецептом лікаря пацієнт оплачує лише частину вартості медикаментів. Ця частина до оплати залежить від категорії пацієнта: пенсіонери та хронічні хворі – 10%, держслужбовці – 30%, з річним доходом до 18 тис. євро – 40%, з річним доходом 18-100 тис. євро – 50%, з річним доходом понад 100 тис. євро – 60%.  Окремим категоріям пацієнтів ліки можуть пропонуватися безкоштовно.

Отже, в порівнянні, які плюси та мінуси прикладу з України та процесу в Іспанії?

В Україні – відразу і без жодної ідентифікації пацієнта – було отримано консультацію у лікаря-спеціаліста, скерування на все необхідне обстеження, отримано результати аналітики  та призначене лікування в один день. Крім доступності, слід зважати й на оперативність. Від моменту звертання до отримання рецепту лікаря,- тобто з аналітикою та технічною діагностикою в іншому медичному центрі,- у моєму випадку зайняло півтори години.

Серед мінусів, безкоштовність медицини – дійсно в лапках. З одного боку, УЗД діагностику довелося робити в приватному центрі власним коштом (250 грн), а з іншого – до витрат традиційно доплюсовується «подяка» лікуючому лікарю. Також, даний приклад серед тої більшості випадків, коли пацієнт в аптеці оплачує повну вартість призначених медикаментів для курсу лікування. Адже для пересічного обивателя, викласти половину прожиткового мінімуму, наприклад, а то й більше, за один відносно банальний випадок зі здоров’ям – це значні витрати.

В Іспанії ж – серед позитиву – це безкоштовність усього процесу діагностики та медичного втручання. Звісно, що лише для тих, на кого за законодавством поширюється соціальний захист системи охорони здоров’я (і ще з прив’язкою до місця проживання – в конкретній адміністративно-територіальній одиниці). Також вже згадувалося про принцип співоплати за призначені для лікування медикаменти, хоча і це не без виключень чи обмежень.  

Мінусом стану справ у Іспанії є бар’єри до огляду лікарем-спеціалістом та взагалі – необхідність очікувати на медичні послуги. Як жартує мій сімейний лікар, «в Іспанії – найкраща медицина, але ти ніколи не знаєш, коли настане твоя черга»…  І дійсно, у описаному мною випадку за період очікування могло настати загострення, яке б привело до дверей невідкладної медичної допомоги.

У підсумку цього допису, при запроваджені в Україні медичної реформи слід брати до балансування різні позитивні та негативні приклади з чинної практики в Україні та в європейський країнах, що беруться за зразок.