Роман Родина, головний лікар Українського центру контролю та моніторингу захворювань МОЗ України

03.11.2016 08:30

Майже дві третини громадян України хворіють щороку

На Україну поволі насувається щосезонна епідемія грипу. Найвищий показник захворюваності на півночі країни. У Київській області зараз хворіють 699,5 людей на 100 тисяч населення, водночас як середній показник на цей період становить 350 – 370 осіб. Про те, наскільки ці цифри є тривожними і який стан захворюваності по Україні на інфекційні та неінфекційні хвороби в цілому в інтерв’ю Укрінформу розповів Роман Родина, головний лікар Українського центру контролю та моніторингу захворювань МОЗ України.

-Чи обґрунтована паніка, пов’язана зі збільшенням рівня захворюваності на грип та ГРВІ?

-За першу половину жовтня зареєстровано більше 300 000 хворих на грип та ГРВІ. Для даного сезону це абсолютно нормально. Порівняно з аналогічним періодом 15-го року рівень захворюваності, щоправда, на 15% збільшився, але це пов’язано з погодними умовами, оскільки різко похолодало. Єдина проблема – не було вакцини. Я хочу звернутися до людей: щеплення від грипу робити варто, а в розпал хвороби треба уникати місць скупчення людей.

А взагалі, показники захворюваності на грип за останні кілька років дещо падають. Але це не значить, що проблема грипу щезла. Я дуже раджу всім вакцинуватися. Щеплена людина, якщо і захворіє, то на легшу форму, а грип дуже небезпечний своїми ускладненнями.

-Чому Україна не може забезпечити закупівлю вакцин від грипу за державний кошт?

-Вакцина від грипу не входить у перелік обов’язкових, які закуповуються за кошти державного бюджету. Наше завдання як установи громадського здоров’я – довести, що вакцинація необхідна. І тоді приватні структури завезуть ту кількість вакцин, на яку буде попит, а попит уже є. Один простий приклад – щепитися від грипу коштує близько 200 гривень, а пролікувати один випадок тяжкого грипу – близько 4-5 тисяч гривень.

-Які ще небезпечні хвороби, окрім грипу, найбільше загрожують українцям з огляду на наші реалії?

-Особливо небезпечною є хвороба Лайма (ураження шкіри у вигляді мігруючого висипання, а також нервової системи, опорно-рухового апарату і серця. – Ред.). Порівняно з 2010 роком, захворюваність у 2015-му втричі збільшилася.

Інша особливо небезпечна інфекція – сказ. За статистикою, кожен рік 80-100 тисяч людей кусають собаки, коти, лисиці. На щастя, випадків сказу серед них мало, але, на жаль, вони трапляються. У 2015 році було 6 підтверджених випадків сказу, в 2016-му вже 3. У нас є проблема в імуноглобуліні та імунобіологічних препаратах. Наша законодавча схема закупівлі вакцин не давала можливість швидко це робити, але зараз ми перейшли на закупівлю через міжнародні організації, зокрема через ЮНІСЕФ, і це вирішило проблему. Зараз формується замовлення на 2017 рік.

Також слід згадати про лептоспіроз, хоча по ньому статистика спокійніша. Це комплексне захворювання, яке вражає нирки, дихальну, нервову системи і має тяжкі наслідки. Збудник лептоспірозу циркулює в природі. Ми проводимо лабораторний моніторинг можливих місць зараження лептоспірозом - це передусім водойми, куди потрапляють виділення гризунів.

Також є випадки дифтерії. Здавалося, що ця хвороба залишилася в минулому, але рівень охоплення вакцинацією знижуються, люди не щеплюються. А відтак збудник одразу з’являється.

-Чим українці хворіють найчастіше?

-Захворюваність усіма хворобами на рік на 100 тисяч населення становить 62,5 тисячі. Тобто хворіє більше, ніж кожен другий, майже дві третини населення.

27 500 – хвороби органів дихання, які становлять майже половину від усієї захворюваності (пневмонія, бронхіальна астма, хронічний бронхіт). Їхні фактори – банальні простуди, які ускладнюються бронхітами, а також куріння, адже ризик виникнення бронхітів, особливо хронічних, у курців набагато більший. Один з двох курців має хронічний бронхіт.

На другому місці – хвороби системи кровообігу. Їхня частота – 4400 на 100 тисяч (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, а також інфаркт міокарду). У нас навіть з’явилося таке поняття – «епідемія інфаркту». На це впливає і стан навколишнього середовища, і психічний стан, і соціальні складові.

Далі за поширеністю – хвороби сечостатевої системи, на 100 тисяч хворіють 4000 (переважно сечокам’яна хвороба). З хворобами шкіри звертаються 3800 на 100 тисяч (дерматози, алергічні дерматити). Хвороби органів травлення теж не на останньому місці – 2600 на 100 тисяч.

От ми говоримо про епідемії інфекційних хвороб. Але якщо загальна захворюваність становить 62000, а інфекційна – 2000, то рівень неінфекційної захворюваності в 30 з лишком разів вищий інфекційної! Цифри говорять самі за себе. То що ж у нас актуальніше?

-Яка тенденція за останні роки по новоутвореннях?

-З 1990 по 2012 частота новоутворень зросла в два рази (з 500 випадків до 1000 на 100 тисяч населення). Злоякісні новоутворення теж збільшилися із 280 до 313 на 100 тисяч. Чому? Факторів багато. Будь-яка злоякісна пухлина – проблема своєчасної діагностики. Це ставлення до свого здоров’я. Досі не встановлено, чому виникає рак. Одним із факторів є соціальний стан. Рівень життя падає, і це також позначається.

-Які хвороби вважаються соціально небезпечними?

-Це СНІД, туберкульоз. З 2005 року дотепер рівень захворюваності на туберкульоз зменшився із 73,4 до 59 на 100 тисяч.

-Ви, пане Романе, експерт із інфекційного контролю туберкульозу, розкажіть, які проблеми у боротьбі з цією хворобою?

-У нас є проблеми з тубдиспансерами. Доведено, що невиліковні форми туберкульозу виникають саме через те, що в одній палаті лежить «мультирезистентний» хворий, а сюди ж кладуть і хворого з простою формою – і він заражається збудником тяжкої форми. Тут має бути розмежування. На жаль, до 2008 року (тоді в Україну стали заходити міжнародні проекти з контролю, лікування і виявлення туберкульозу) лежали всі разом, в одних палатах. Зараз захворюваність зменшилася, проте невиліковної форми стало більше. Бактерія туберкульозу теж пристосовується, вона мутує. В 25% «першовиявленого» туберкульозу – найтяжча форма. 2 роки тому, якщо лікування простої форми коштувало 2 тисячі гривень, то мультирезистентної – 200 тисяч гривень (і це тільки на препарати). А лікування туберкульозу широкої стійкості – 300 тисяч євро. Якби не міжнародна допомога – ситуація була б катастрофічна. З цих коштів фінансується і експрес-діагностика, і лікування, і інспектування хвороби. Чому вони вкладають у це гроші? Туберкульоз може поширюватися світом й далі. У нас показник захворюваності туберкульозом 59, а у США - 0, 04 на 100 тисяч.

Якщо спосіб лікування вибраний правильно, через 2-3 тижні хворий перестає виділяти мікобактерії і не спроможний заразити інших, він іде на доліковування додому. Звісно, при умові, що прийматиме препарати. На цьому держава зекономить. У США немає туберкульозних лікарень. Там є бокс, куди хворий заходить з вулиці. До нього лікарі приходять у респіраторах, і після лікування він через той же вхід виходить на вулицю. У нас такої можливості немає, бо хворих дуже багато.

-Чого нам не вистачає, зважаючи на міжнародний досвід?

-Не вистачає комунікації. Там дуже гарна міжсекторальна комунікація, тобто – і екстрена медична допомога, і служба з надзвичайних ситуацій координуються під керівництвом Public Health.

Нам також катастрофічно не вистачає сучасного обладнання експрес-аналізу, адже бувають ситуації, коли реагувати треба швидко, щоб запобігти наслідкам. На жаль, таке обладнання є не в усіх областях.

У нас також проблеми з програмним забезпеченням. За кордоном епіднагляд за хворобами – це більшою мірою математика. Вони збирають абсолютно всі дані про випадок, як його лікували, які були контакти, і це робиться в спеціальних програмах. У нас, на жаль, такі програми є лише по туберкульозу і СНІДу.

-Яка глобальна мета українського Public Health?

-Нещодавно утворився Центр громадського здоров’я. За наказом МОЗ він має об’єднати 9 провідних наукових установ, які опікуються гігієною харчування, біобезпекою, травматизмом, колишньою санепідемслужбою. Це дасть змогу сконцентрувати зусилля Public Health в одній юридичній особі, а також підвищить рівень захищеності і обізнаності населення. Кінцева мета – зниження захворюваності.

У нас є багато даних, але їх необхідно доносити до населення. Плануємо застосувати GIS-технології, тобто геоінформаційну систему: аби ви могли зайти на інтернет-ресурс і дізнатися, наприклад, якість води, ґрунту, загазованість, в якому кафе відбувалися систематичні отруєння тощо. Думаю, що упродовж 2017 року сайт запрацює.

Юлія Горбань. Київ