Незалежність: 25 років за 25 днів. Перші жертви російських окупантів, збитий Боїнг, трагедія Іловайська

Аналітика

22.08.2016 13:00

Патріоти Ігор Іванов і Андрій Бірюков були розстріляні 2 травня з вогнепальної зброї. З цього почалася Одеська трагедія

( Продовження )

Двадцять третій рік Незалежності, один із найтрагічніших у 400-річній історії модерної України, приніс нам не тільки перемогу Революції, він приніс і війну. Колишній «братній народ» віроломно напав на нашу Батьківщину, окупував Крим, допоміг бандитам захопити владу в Донецьку і Луганську. У перші півроку 2014-го українці навчилися стріляти по живих мішенях і вбивати ворога. Патріоти вже не ходили по вулицях із прапорами, патріоти кидалися з гранатами на російські танки і так зупинили окупанта.

Про події цього року – в спеціальному проекті Укрінформу, присвяченому річниці Незалежності України: «Незалежність: 25 років за 25 днів».

26 лютого 2014 року

У Сімферополі відбувся мирний мітинг кримських татар на підтримку територіальної цілісності України та проти проведення позачергової сесії Верховної Ради Криму. Біля будівлі кримського парламенту з ініціативи Меджлісу зібралося близько 12 тис. кримських татар. Вони тримали в руках свої національні прапори та прапори України. Мітингувальники скандували «Аллах акбар», «Слава Україні - героям слава», «Банду геть!», «Крим – це Україна» тощо. На противагу цьому мітингу був організований мітинг «Руского єдінства», що керувався поплічником російських окупантів Сергієм Аксьоновим. Тоді в результаті сутичок двоє людей загинули й декілька зазнали поранень.

Вже наступного дня, 27 лютого, так звані «зелені чоловічки», а насправді - спецпідрозділи ГРУ Росії зайняли приміщення Верховної Ради і Ради Міністрів Криму. Того ж дня Верховна Рада Криму оголосила про проведення на півострові референдуму про приєднання до Росії. Планувалося, що голосування проведуть 25 травня, однак згодом його перенесли на 16 березня.

Згодом, після окупації Криму, слідчий комітет Росії порушив так звану «справу 26 лютого» і влаштував політичне судилище над Ахтемом Чийгозом, Мустафою Дегерменджі, Алі Асановим та іншими кримськотатарськими активістами. Декого з них окупанти відпустили, давши умовні терміни, а декого, зокрема й Ахтема Чийгоза, продовжують утримувати у в'язниці.

1 березня

Рада Федерації РФ підтримала звернення президента Росії Володимира Путіна про дозвіл на застосування збройних сил РФ на території України, мотивуючи це «захистом прав російськомовних громадян». Це був черговий етап кремлівського сценарію з окупації України, розпочатого, по суті, ще 20 лютого, коли на території Криму з'явилися перші «зелені чоловічки». Проте, вже у червні 2014 року російський президент «запропонував» Раді Федерацій скасувати постанову про застосування російських військ на території України; дозвіл був, звісно ж, відкликаний

4 березня

На зустрічі з журналістами в Кремлі Путін заперечив будь-яку участь російських військовослужбовців у захопленні влади в Криму. Таку форму і зброю, сказав він, можна придбати в будь-якому магазині. Путін також заперечив можливість приєднання Криму до Росії. «Такий варіант не розглядається», сказав він.

4 березня

Українські військові без зброї на чолі з полковником Юлієм Мамчуром, під Державним прапором України та бойовим стягом частини, співаючи гімн України рушили в бік озброєних російських вояків, що блокували прохід до військової частини, при цьому «невідомі формування» стріляли під ноги українським льотчикам та у повітря. Ці кадри побачив увесь світ.

Під час штурму військової частини полковника Мамчура було викрадено російськими окупантами. Його більше трьох діб утримували в одиночній камері, здійснювали психологічний тиск, намагаючись переконати перейти на бік російської армії, але Мамчур не зрадив присязі.

18 березня

У Георгіївській залі Московського Кремля Президент Росії Путін спільно із самопроголошеним керівництвом Криму, виправдовуючи свої дії підсумками псевдореферендуму, підписали договір про анексію Криму Росією.

У Сімферополі під час штурму 13-го фотограмметричного центру Центрального управління воєнно-топографічного та навігації ЗСУ загинув прапорщик Сергій Кокурін. Експертиза показала, що український військовослужбовець був убитий двома пострілами з автомата Калашникова знизу вгору.

Сергій Кокурін став першим українським воїном, загиблим від рук російських окупантів.

21 березня

Україна та Євросоюз затвердили політичну частину Угоди про асоціацію, зокрема, були підписані Преамбула, Стаття 1, Розділи І «Загальні принципи», ІІ «Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики» і VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» Угоди.

6 квітня

Під прикриттям натовпу демонстрантів озброєні люди в масках захопили будинок обладміністрації у Харкові, проголосивши там «незалежність» області. Одночасно в такий же спосіб захоплені будівлі адміністрації та СБУ в Донецьку, проголошено створення так званої «донецької народної республіки». Тоді ж у Луганську автоматники в масках захопили міськвідділ СБУ, взявши заручників і оголосивши про мінування будівлі. На другий день, 7 квітня 2014 року, було зроблено спробу захопити будівлю держадміністрації в Миколаєві.

12 квітня

Початок бойових дій на Донбасі. 12 квітня групи озброєних людей у камуфляжній формі без розпізнавальних знаків і нашивок синхронно атакують відділи міліції, СБУ, міські адміністрації відразу в кількох містах Донбасу: у Донецьку, Горлівці, Дружківці, Краматорську, Костянтинівці, Слов'янську, Червоному Лимані, Артемівську, Красноармійську.

13 квітня

Під Слов'янськом убитий капітан спецпідрозділу СБУ «Альфи» 42-річний Геннадій Беліченко. Його розстріляли з автоматів невідомі, як виявилося пізніше, за наказом російських офіцерів Безлера і Гіркіна. Капітан, який приїхав на перемовини з людьми, що утримували блокпост біля міста, помер на місці. Кілька його бійців отримали поранення. Беліченко став першою жертвою російсько-української війни на сході України.

14 квітня

Виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов підписав указ про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

15 квітня на півночі Донецької області розпочалися бойові дії. Цього дня в рамках АТО український спецназ без жертв звільнив від проросійських колаборантів аеропорт Краматорська - надзвичайно важливий стратегічний об'єкт для обох сторін конфлікту. Українська армія вела бої на околицях міста. Саме ж місто Краматорськ, як і Слов'янськ, було звільнено лише 5 липня.

19 квітня

У річці Торець біля смт Райгородок Донецької області виявили два трупи зі слідами жорстоких тортур. 22 квітня 2014 року було упізнано тіло одного з двох загиблих: ним виявився депутат Горлівської міської ради від партії «Батьківщина» Володимир Рибак.

Депутата викрали 17 квітня. Він зірвав прапор так званої «донецької народної республіки» з будівлі Горлівської міськради, після чого його схопили колаборанти і відвезли в невідомому напрямку. Встановлено, що перед убивством Володимира Рибака зв'язали, катували, розпороли живіт, розбили голову. Кинули в річку ще живого, без свідомості. Документи і одяг забрали. 23 квітня Служба безпеки України повідомила, що вказівку вбити депутата Горлівської міськради Володимира Рибака дав громадянин Росії, підполковник Головного розвідувального управління РФ Ігор Безлер (позивний «Бєс»). 24 квітня СБУ встановила причетність до вбивства Рибака так званої групи «Стрєлка» (Гіркіна) і російського підполковника Ігоря Безлера та оприлюднила запис розмов злочинців.

28 квітня

Донецький мітинг за єдність України закінчився побоїщем. У Донецьку на учасників акції за єдність України, в якому брали участь близько 2 тисяч осіб, напала група громадян з георгіївськими стрічками. В результаті зіткнень постраждали щонайменше 25 людей. 7 учасників проукраїнського мітингу донецькі колаборанти узяли в заручники.

2 травня

В Одесі напередодні футбольного матчу між одеським «Чорноморцем» і харківським «Металістом» була запланована спільна хода уболівальників обох команд і проукраїнськи налаштованих одеситів центральними вулицями міста. Тим часом, учасники одеського «Антимайдану», наметове містечко яких розташовувалося на Куликовому полі (неподалік від місцевого залізничного вокзалу), зібралися на Олександрівському проспекті біля перетину з вулицею Жуковського.

О 15-ій годині дня колона футбольних фанатів, активістів місцевої «Самооборони» та Євромайдану, зібралася на Соборній площі й рушила у напрямку до Парку культури і відпочинку імені Тараса Шевченка, на центральний стадіон «Чорноморець». Коли вони дійшли до Олександрівського проспекту, на них напали антимайданівці. Досить швидко масові заворушення, в яких брали участь кілька тисяч людей, поширилися на всі центральні вулиці Одеси - Грецьку, Дерібасівську, Грецьку площу. Невдовзі з лав антимайданівців пролунали перші постріли. Було вбито юриста, помічника судді, члена «Правого сектора» Ігора Іванова, буквально одразу за ним – майданівця Андрія Бірюкова.

Ситуація вийшла з-під контролю. Десь о 18 годині проукраїнські сили почали тіснити антимайданівців до місця їхньої дислокації - Куликового поля. Табір колаборантів було спалено, а самі вони забарикадувалися у Будинку профспілок. Невдовзі в будівлі виникла пожежа, в результаті якої загинуло кілька десятків чоловік. Загалом під час заворушень в Одесі загинуло 48 людей. Понад 200 людей звернулися за медичною допомогою.
Розслідування у цій справі й досі не завершено, і винуватці не покарані.

9 травня

Близько 60 колаборантів із вогнепальною зброєю атакували Маріупольське міськуправління міліції. Ще з середини квітня місцева міськрада була захоплена озброєними людьми. 9 травня Маріуполь перейшов під їхній повний контроль. Терористи заблокували бетонними блоками кілька вулиць у центрі міста і захопили адмінбудівлі. Міліція, СБУ і прокуратура були повністю паралізовані. Після подій 9 травня і фактичної втрати контролю над третім за розміром містом Донбасу - Маріуполем, Україна контролювала лише маріупольський аеродром, на якому перебували українські нацгвардійці, військовослужбовці Збройних Сил України та півтори сотні добровольців з батальйону МВС «Азов».

25 травня

В Україні пройшли позачергові вибори президента. Перемогу вже в першому турі отримав Петро Порошенко. Він став другим після Леоніда Кравчука главою української держави, обраним у першому турі. За офіційними даними, Порошенко набрав 54,70% голосів виборців, його головний конкурент Юлія Тимошенко - 12,81%, Олег Ляшко - 8,32%, Анатолій Гриценко - 5,48%.

Порошенко уклав альянс із найбільш рейтинговим з кандидатів - Віталієм Кличком, пообіцявши йому підтримку на виборах мера Києва. Крім того, Яценюк вирішив відмовитися від участі у виборах і залишитися в кріслі прем'єр-міністра.

Цього ж дня у Києві обирали міського голову - ним став Віталій Кличко. Кандидатуру Кличка на виборах підтримали 56,7% виборців. 5 червня він приніс присягу в залі Київської міськради, а 25 червня був призначений головою Київської міської державної адміністрації, зосередивши таким чином всю владу в столиці у своїх руках.

7 червня

Інавгурація Петра Порошенка. Урочиста церемонія супроводжувалася курйозним інцидентом - солдат почесної президентської варти зомлів та впустив рушницю в той час, коли Порошенко проходив повз нього по червоному килиму в парламент. Забобонні люди відразу заговорили про «знак», проте добрий він чи поганий, щодо цього думки розійшлися.

Однією з перших ініціатив Порошенка був мирний план для Донбасу. Але бойовики на перемир'я не пішли, тож сили АТО після наказу президента успішно перейшли в контрнаступ і відвоювали у терористів значну частину Донбасу.

13 червня

Звільнення Маріуполя. У спецоперації брали участь 150 бійців спецбатальйону «Азов», 2 роти спецбатальйону «Дніпро», 2 роти Національної гвардії та спецназ МВС. Блок-пости на в'їздах до міста контролювали військові, допомога надходила також від членів «Правого сектора» та місцевих активістів. Для блокування району проведення спецоперації було залучено близько 500 військовослужбовців ЗСУ та НГ. Штурм розпочався о 5-й ранку. У ході зачистки Маріуполя від колаборантів було ліквідовано їхні ключові опорні точки, знищено техніку та відновлено контроль над усіма захопленими спорудами, зокрема будівлею міської ради.

14 червня

Під час приземлення в аеропорту Луганська був збитий Іл-76 - військово-транспортний літак 25-ї військово-транспортної авіаційної бригади Повітряних сил ЗСУ. Його збили проросійські бойовики так званої ЛНР з ПЗРК «Ігла». На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. В результаті обстрілу усі вони загинули. Ці втрати стали найтяжчими з початку антитерористичної операції.

27 червня

У Брюсселі під час засідання Ради ЄС президентом Порошенком та керівництвом Європейського Союзу і главами держав та урядів 28 держав - членів ЄС було підписано економічну частину Угоди про асоціацію з ЄС - Розділи III «Юстиція, свобода та безпека», IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею», V «Економічне та галузеве співробітництво» та VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством», які разом з рештою тексту Угоди становлять єдиний документ.

5 липня

Цього дня звільнені Слов'янськ та Краматорськ. Наступного дня українські військові увійшли до Дружківки, Костянтинівки та Бахмута (колишня назва - Артемівськ).

Із 13 жовтня 2014 року Краматорськ оголошено тимчасовим центром Донецької області.

17 липня

У Донецькій області над селом Грабове в зоні воєнних дій на Сході України збито літак Боїнг-777 компанії «Малайзійські авіалінії», що летів за маршрутом Амстердам - Куала-Лумпур. Внаслідок цієї трагедії загинули 298 людей - усі пасажири та екіпаж. За кількістю жертв ця авіакатастрофа стала найбільшою в історії України.

З перших днів всі докази свідчили про те, що літак був збитий ракетою ЗРК «Бук» російського походження, випущеною або бойовиками-колаборантами, або російськими військовими. Такого ж висновку дійшла Рада з питань безпеки Нідерландів, яка у жовтні минулого року оприлюднила фінальний технічний звіт щодо катастрофи Боїнга рейсу МН-17. Голландський Радбез встановив, що літак було збито боєголовкою 9N314M, запущеною із системи «Бук». Голова Ради з питань безпеки Нідерландів Тібе Йоустра в інтерв'ю голландським ЗМІ заявив, що ракета, якою було збито літак, була випущена з території, контрольованої бойовиками.

Водночас міжнародна група журналістів-розслідувачів Bellingcat встановила номер зенітного ракетного комплексу «Бук» зі складу російської 53-ї зенітно-ракетної бригади, яким був збитий літак «Малайзійських авіаліній». Крім того, Bellingcat, провівши власне дослідження на основі аналізу соціальних мереж та інших відкритих джерел, підготувала звіт, у якому ідентифікувала 20 російських військових, причетних до катастрофи МН-17. Цей звіт із іменами та фотографіями військових група передала нідерландській прокуратурі.

У травні 2016 року австралійська юридична фірма LHD подала позов проти Росії й російського президента Володимира Путіна до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від імені родичів жертв авіакатастрофи.

22-24 липня

Українські війська з боями звільнили Сєверодонецьк, Лисичанськ, Попасну і Рубіжне.

27 липня

Українські війська звільнили від проросійських терористів Дебальцеве. Також наші військові увійшли в Шахтарськ, Торез та Лутугине.

10 серпня

Розпочалися перші бойові зіткнення під Іловайськом. Одержавши контроль над Іловайськом, що розташований за 25 км від Донецька, українські війська могли б відрізати постачання зброї та живої сили до окупованого Донецька. Метою військової операції було знищення укріпрайонів і блокпостів сепаратистів, встановлення повного контролю над важливим стратегічним плацдармом.

12 серпня українські армійські частини намагалися захопити місто з заходу (з боку Шахтарська), але не змогли - проросійські найманці вели артилерійський вогонь з-за житлових будинків.

Друга спроба штурму міста розпочалась 18 серпня - тоді українські військовослужбовці змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, але після того, як 23-24 серпня Росія ввела на територію України регулярні війська, 28 серпня угруповання ЗСУ опинилося в оточенні. В іловайський «котел» потрапили батальйони «Донбас», «Дніпро-1», батальйони МВС «Херсон», «Світязь» і «Миротворець», «Шахтарськ», а також зведена рота 93-ї та 17-ї бригад ЗСУ.

29 серпня президент РФ виступив із пропозицією про гуманітарний коридор, який, начебто, гарантуватиме нашим військовим вихід із Іловайська. Але вся суть його псевдомиротворчої ініціативи стала відома вже 30 серпня, коли колони українських солдат під час виходу з міста були підступно розстріляні російськими військовими.

В історію бої за Іловайськ, які тривали майже місяць, увійшли під назвою «Іловайський котел». Втрати української армії під Іловайськом стали одними з наймасштабніших за весь час бойових дій на сході країни, і спонукали українську сторону погодитися на умови Мінського перемир'я, підписаного 5 вересня 2014 року в білоруській столиці Тристоронньою контактною групою, за яким українська армія припиняла бойові дії.

Далі буде... (Про першу половину двадцять третього року Незалежності читайте тут)

Світлана Карабань, Євген Якунов. Київ