Незалежність: 25 років за 25 днів. Тричі Піскун, «Раша, гудбай!» та Ющенко з лопатою

15.08.2016 09:00

Загибель Кушнарьова дозволила донецькому клану підім`яти під себе Слобожанщину

( Продовження )

Шістнадцятий рік Незалежності запам`ятався черговою парламентською кризою. Янукович не довго святкував перемогу: почавши скуповувати депутатів з інших фракцій для забезпечення конституційної більшості, він налякав Президента Ющенка, і той оголосив про розпуск ВР. Протистояння тривало до самої осені.

Про все це – в спеціальному проекті Укрінформу, присвяченому річниці Незалежності України: «Незалежність: 25 років за 25 днів».

24 серпня 2006 року

Цього дня в Києві у Софійському соборі вперше відбулася спільна молитва за Україну, на якій були присутні керівники всіх християнських церков і релігійних організацій України.

1 вересня

У Криму почав працювати перший і єдиний у світі кримськотатарський телевізійний канал - АТR. Мовлення на каналі здійснювалося кримськотатарською, українською, російською та турецькою мовами. 31 березня 2015 року, через позбавлення ліцензії російською окупаційною владою, АТR припинив мовлення. У червні 2015 року канал відновив мовлення з Києва.

15 вересня

Главою Секретаріату Президента призначено Віктора Балогу, колишнього очільника Закарпатської області та міністра з надзвичайних ситуацій. Балога запам`ятався новим для України літературно-політичним жанром: «листами до Юлії Тимошенко», в яких він у якості глави Секретаріату критикував прем`єра та коментував усі її прорахунки. Однак починав Балога з безвинної витівки – до 8 березня подарував Юлі свисток…

На посаді голови Секретаріату Балога просидів до 19 травня 2009 року.

16 вересня

У Києві відкрився центр сучасного мистецтва - PinchukArtCentre, заснований олігархом і зятем Кучми Віктором Пінчуком. Уже на початку наступного року Центр шокував непідготовленого київського любителя мистецтва шедеврами з тисяч трупів мух, які товстим шаром вкривали полотна картин, та умиротвореними коров`ячими головами, зануреними в наповнені формаліном акваріуми.

16 січня 2007 року

На полюванні отримав вогнепальне поранення відомий український політик Євген Кушнарьов, народний депутат, глава Адміністрації Президента України у грудні 1996 - листопаді 1998 рр. та колишній глава Харківської обласної державної адміністрації.

За офіційною версією, у лісі він перебував з водієм Андрієм Порфирьєвим, нардепом Дмитром Шенцевим, його помічником Дмитром Завальним і генералом міліції у відставці Василем Луценком.

Обставини, за яких Кушнарьов отримав поранення, відтворювалися за словами свідків, які змінювали свої покази. Спочатку повідомлялося, що політик був поранений в автомобілі Toyota Land Cruiser, в якому знаходилися мисливці. Нібито машина підскочила на дорозі, і зброя, не поставлена на запобіжник, вистрілила. Пізніше свідчення змінили: поранення Кушнарьов отримав під час полювання. Завальний, побачивши вовка (за іншими даними - кабана), почав стріляти з карабіна, одна з куль зрикошетила від дерева і потрапила в політика.

Кушнарьов був доставлений до Ізюмської лікарні. У той же день нардепу провели кілька операцій, ізюмським медикам допомагали фахівці з Харкова і Києва. Наступного дня депутат помер.

Довкола загибелі Кушнарьова з самого початку було багато чуток. Вони стосувалися і компанії, в якій він перебував у момент поранення, і обставин події. У ЗМІ висловлювалися припущення, що те, що трапилося - не трагічна випадковість, а навмисне вбивство.

Прокуратура кваліфікувала те, що відбулося, як убивство з необережності та незаконне поводження зі зброєю. Обвинувачений Завальний свою провину не визнав. Під час розслідування він змінював свідчення і навіть відмовлявся їх давати. Слідство тривало 2,5 року.

У травні 2009 року Харківський обласний апеляційний суд амністував Завального і прийняв рішення знищити всі речові докази у справі. Верховний Суд України, куди сім'я Кушнарьова звернулася в надії скасувати вердикт, підтвердив рішення про амністію.

Кушнарьов прославився свої виступом на мітингу 26 листопада 2004 року на площі Свободи в Харкові. «Не вчіть нас жити! – сказав він зі сцени. – Я запевняю вас, що в Харківській області не буде ні донецької, ні львівської влади - буде тільки харківська влада!».

Кушнарьов був сильним регіональним лідером, за його бутність Харків складав серйозну конкуренцію Донецьку у впливі на східну Україну. Після смерті Кушнарьова Слобожанщина повністю підкорилася донецькому клану.

15 лютого

Цього дня тодішній міністр оборони Анатолій Гриценко повідомив, що він своїм наказом скасовує використання в українській армії солдатських чобіт і онуч, таким чином «неадекватна гігієна та потерті ноги відійдуть у минуле». Вже з наступного осіннього призову українські строковики почали перебуватися в черевики та шкарпетки.

27 березня

У Києві на виході з приміщення Святошинського районного суду вбито Максима Курочкіна, російського кримінального авторитета й підприємця.

Курочкін відомий своїми зв'язками з «лужниківським» злочинним угрупованням Москви. Наприкінці 1990-х - початку 2000-х мав бізнес в Україні. Володів тут кількома облгазами і готелями. Конфліктував з близькою до «Привату» групою «Славутич-Капітал» Геннадія Корбана за дніпровський ринок «Озерка». У період Помаранчевої революції підтримував в Україні проросійські політичні сили, був засновником «Російського клубу» в Києві, на виборах до Ради 2006 року спонсорував партію «Російсько-український союз» у складі «Блоку Вітренко».

У 2005 році МВС України порушило проти Курочкіна кримінальну справу, згодом він був оголошений у розшук. 20 листопада 2006 року він прилетів в Україну і прямо в аеропорту був заарештований за звинуваченням у вимаганні.

Курочкіна вбили після судового засідання у його справі, коли він мав сісти у автозак та їхати до слідчого ізолятора. Відповідно до інструкції, автозак повинен був стояти впритул до дверей суду, але на той час у дворі йшов ремонт, і біля дверей лежала купа будівельного сміття, тому автозак став за кілька метрів від входу. Снайпер вистрілив, як тільки Курочкін з'явився в дверях.

З самого початку слідство пов'язувало вбивство Курочкіна з його бізнесом, заперечуючи будь-яку політику в цій справі. В ЗМІ висувались припущення, що це кримінальні розбірки довкола ринку «Озерка», конфлікт з колишніми бізнес-партнерами з Москви або замовне вбивство від впливових людей України, про яких Курочкін багато знав.

Під час розслідування справа Курочкіна передавалася то в ГПУ, то в МВС. Тільки в 2009 році ЗМІ вперше повідомили, що бізнесмена ймовірно розстріляв громадянин Росії з українським корінням. У 2010 році з'явилася більш детальна інформація: у вбивстві Курочкіна підозрюється уродженець Дніпра Тимофій Ратушний. За даними правоохоронців, раніше він служив у спецназі, до кримінальної відповідальності не притягувався. Під час вбивства був з напарником, який потрібен був для підстраховки. Ім'я другого кілера жодного разу не називалося.

На сьогодні Ратушний оголошений у розшук по лінії Інтерполу. Про подальший перебіг справи Курочкіна не повідомляється.

2 квітня

Президент Ющенко своїм указом розпустив Верховну Раду 5-го скликання і призначив нові вибори.

Ще у березні 2007 року правляча «антикризова» коаліція (Партія регіонів, СПУ та КПУ) почала активно розширюватися за рахунок депутатів опозиційних фракцій. Якщо б цей процес продовжувався, то коаліція могла отримати конституційну більшість, що дозволило б долати президентське вето і вносити зміни до Конституції. Звісно, ані Ющенко, ані демократи цього допустити не могли. Президент видав указ про розпуск парламенту і призначення дострокових виборів на 27 травня. Цей указ правляча коаліція визнала незаконним. Частина депутатів зібралась на позачергове засідання та відправила у відставку членів Центрвиборчкому. Наступного дня уряд відмовився фінансувати дострокові вибори до парламенту.

На боці Президента виступила об'єднана опозиція, до якої увійшли три основні політичні сили - Блок Юлії Тимошенко, блок «Наша Україна» і громадський рух «Народна самооборона» Юрія Луценка. Депутати БЮТ і «Нашої України» більше двох місяців бойкотували засідання парламенту. Згодом Ющенко перепризначив вибори на 24 червня.

У свою чергу, прем'єр Віктор Янукович заявив, що погодиться йти на вибори, тільки якщо Конституційний Суд винесе вердикт про конституційність указів. Проте робота суду була фактично заблокована кампанією з дискредитації суддів, котрих звинувачували в корупції і заангажованості.

Протягом травня йшли переговори, і лише в ніч з 26 на 27 травня була досягнута домовленість, яка лягла в основу указу про позачергові вибори Верховної Ради, які були призначені на 30 вересня. Причому, причиною їх призначення було оголошено припинення існування Верховної Ради внаслідок відсутності в ній третини конституційного складу: опозиційні депутати зумисно для цього припинили свої депутатські повноваження.

18 квітня

Україна спільно з Польщею виграли право приймати фінальну частину чемпіонату Європи з футболу у 2012 році. Вибір країни-господаря чемпіонату проходив у місті Кардіффі (Уельс), серед претендентів також були Італія та Хорватія з Угорщиною.

26 квітня

Президент Віктор Ющенко поновив Святослава Піскуна на посаді генерального прокурора. За офіційною версією, президент підписав свій указ, виконуючи рішення Шевченківського районного суду міста Києва.

Піскун уперше став генпрокурором у липні 2002 року, змінивши Михайла Потебенька, який пішов у нардепи. Однак у жовтні 2003 року, після того, як ГПУ заарештувала підозрюваного у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе генерала Олексія Пукача, президент Кучма зняв Піскуна з посади. Піскун оскаржив це в суді й у грудні 2004-го, ще при Кучмі, поновився, причому Кучма навіть підписав відповідний указ.

Проте, на посаді пробув недовго - в жовтні 2005 року був знятий уже президентом Ющенком. Після цього Піскун оскаржував своє звільнення в різних судах, і дійшов аж до Верховного, однак у лютому 2007-го несподівано відкликав свій позов з Верховного суду. А в квітні звернувся вже до Шевченківського райсуду Києва з проханням про скасування указу про звільнення з посади генпрокурора. 25 квітня 2007 року суд йому відмовив, а наступного дня - 26 квітня прохання задовольнив, у цей же день Ющенко поновив Піскуна на посаді. Однак, і цього разу Святослав Михайлович пробув Генпрокурором не довго, вже 24 травня того ж року він був звільнений Указом Президента.

12 травня

На конкурсі "Євробачення", що проходив у Гельсінкі, український співак Андрій Данилко в образі Вєрки Сердючки з піснею «Dancing Lasha Tumbai» зайняв 2-е місце, отримавши 235 балів. Переможцем того року стала представниця Сербії Марія Шерифович з піснею «Molitva». Разом з тим, Євробачення-2007 запам'яталося гучним скандалом довкола пісні Вєрки Сердючки. В приспіві росіяни почули не «lasha tumbai», а «Russia goodbye», що призвело до повного табу на творчість українського артиста у російському теле- і радіо ефірі.

16 червня

У Києві на Майдані Незалежності з благодійним концертом виступив Елтон Джон, на концерт співака, за різними оцінками, зібралося близько 200 тис. глядачів.

16 липня

У Львівської області на перегоні Красне-Ожидів зійшли з колії та перекинулися 15 цистерн із жовтим фосфором товарного потягу, що слідував транзитом із Казахстану до Польщі.

Через витік фосфору сталося самозаймання шести цистерн. Отруйну пожежу намагалися загасити кілька днів, а цистерни прибирали ще два тижні. Внаслідок пожежі продуктами горіння отруїлося 152 особи (з них 27 дітей), у тому числі 14 рятувальників, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі, 3 медичних працівники, які надавали невідкладну медичну, решта - жителі навколишніх сіл.

19 серпня

У Херсонській області почалися лісові пожежі. За два дні в Голопристанському районі згоріло вже більше 2,5 тис. га. З найближчих сіл, навіть, збиралися вивозити людей.

Горіла Херсонщина потужно, вогонь швидко поширювався через спеку та сильний вітер. На місце події навіть їздив Президент Ющенко та особисто допомагав рятувальникам. Хітом інтернету стало відео, на якому Ющенко з Шуфричем (на той час міністром надзвичайних ситуацій), орудуючи лопатами, удвох засипають землею палаючу траву.

Далі буде... (Про п`ятнадцятий рік Незалежності читайте тут)

Світлана Карабань, Євген Якунов. Київ