Костянтин Легеза, заступник директора Інституту епідеміології та інфекційних хвороб

04.08.2016 16:31

Сибірка - це хвороба, яку приховати майже неможливо

Днями Росію (і не лише її) сколихнула новина про найбільший за останні 37 років спалах сибірки. Це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, спричинена паличкою bacillus anthracis. Вона перебігає в людини найчастіше з ураженням шкіри, з утворенням специфічного гнійника, набряку та запалення лімфатичних вузлів на тлі гарячки й інтоксикації. У Росії уже запевнюють, що вогнище зараження сибіркою в ЯНАО (Ямало-Ненецький автономний округ) локалізовано. Зазвичай, якщо вчасно почати лікування, людину, котра захворіла на сибірку, можна врятувати, та цього разу у 12-річного хлопчика знайшли кишкову форму інфекції, і він помер. Усього госпіталізували близько 90 осіб, а в населених пунктах триває вакцинація людей та тварин.

Аби дізнатися, наскільки українцям треба берегтися від сибірки, і яка в цілому епідеміологічна ситуація в Україні на тлі останніх спалахів інфекції в Ізмаїлі, Укрінформ звернувся до заступника директора з науково-організаційної роботи Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України Костянтина Легези.

- Чи загрожує Україні сибірка?

- Це хвороба, яка відноситься до особливо небезпечних інфекцій. Це – антропозооноз, тобто хворіють і люди, і тварини. Здебільшого це велика рогата худоба, але може бути і дрібна рогата худоба. В Україні свого часу таких спалахів було досить багато, але зараз вони трапляються дуже рідко. Недавно незначні за масштабом спалахи фіксувалися у Запорізькій і Херсонській областях, а великий – на початку 2000-х у Донецькій області.

- Як виникає і поширюється хвороба?

Поширення інфекції завжди пов’язане з виникненням захворювання у худоби. А худоба інфікується, коли потрапляє на випас або на вигул у місця, де є поховання скота, котрий раніше загинув від сибірки. У скотомогильниках спороутворююча бактерія може виживати до 100 років. При неправильному похованні, бо ж, відверто кажучи, частенько не дотримуються всі норми, циркуляція спор йде через, наприклад, живих черв’яків, і коли на таке місце потрапляє худоба, вона хворіє.

- Чи можна вилікуватися від сибірки?

- У тварин сибірка перебігає дуже важко, і майже у ста відсотках випадків це призводить до загибелі. У людей існує кілька форм – шкірна – вона лікується відносно легко, і дуже небезпечні – шлункова і легенева. У зоні ризику люди, які працюють із тваринами - доярки, скотарі, пастухи, люди, які забивають тварин і вичиняють шкури. Є ще ті, хто працює з хутром. В Україні існує чітке правило – на ринок для продажу м'ясо ніколи не потрапляє без огляду ветеринарного лікаря. Тільки він дає дозвіл. Теж саме - на м’ясокомбінатах. Хвору тварину видно навіть без лабораторних досліджень.

- Як сибірка передається?

- У людей це здебільшого «шкірна хвороба», бо основний шлях передачі – тактильний контакт. Але в нас Україні і в багатьох інших державах були випадки, коли заражене м'ясо брали для харчування. І тоді виникали важкі форми – це, по-перше, кишкова форма, яка важко проходить. Інколи, в особливих умовах, можливе зараження повітряно-крапельним шляхом. Коли спора потрапляє в легені, вона викликає дуже важкі легеневі форми, і людина навіть із наданням своєчасної медичної допомоги може померти. І тому це м'ясо і, відповідно, всі продукти тваринництва не можна використовувати ніде й ніколи.

- Скажіть відверто, українці справді не мають приводу хвилюватися, що інфіковане м’ясо може потрапити на прилавок?

Офіційними каналами – ні. Це відповідальність на рівні держави: відповідну конвенцію підписали майже 170 держав. Вона запроваджує дуже жорсткі правила – карантин, всі контакти під наглядом, кожен день оглядають як тварин, так і людей. І за наявності підозри на захворювання починається інтенсивна антибіотикотерапія. Але ж ми не можемо виключати людський фактор…

- У Росії запевняють, що інфекцію на Ямалі локалізували. Чи реально насправді це так швидко зробити?

- Це реально. Є великий досвід і у Росії, і в України у боротьбі з сибіркою. Всі заходи, які потрібно забезпечити в осередку спалаху, добре відомі. В осередку інфекції – це нагляд за контактними особами. Кожен день як «Отче наш» людей оглядає лікар - в основному, відкриті частини тіла: шия, руки, ноги, заміряє температуру тощо. Ветеринари спостерігають за худобою, а іноді доводиться вирізати все стадо. А ще у Росії є вакцина.

- А в нас її немає?

- Ні, вона виробляється Росією, а ми ж зараз із нею не торгуємо. Та в нас немає такої серйозної потреби. Хоча у нас є близько 10 тисяч поховань зараженого скота. Деякі з них активні – там виділяється патогенна bacillus anthracis. Але сибірка є і в Європі.

- Тобто в нас існує імовірність спалахів сибірки?

- Ми за всім спостерігаємо, але, будемо відвертими, не всі захоронення відомі, бо це дуже дорога процедура. А до поховань не обов’язково ж домашня худоба приходить – прийде лисиця, кабан чи вовк, знайде падаль, з’їсть, захворіє і передасть інфекцію далі. Ми завжди застерігаємо: не беріть диких тварин на руки! Вони ніколи не підуть на руки до людини, бо вона для них - ворог. А хвора тварина піде до людини ніби за допомогою. І тоді вона лагідна - і лисеня, і вовченя чи їжаченя, які, до того ж, є і переносниками сказу.

- У Росії повідомлення про сибірку виникають періодично десь раз на рік. А у нас?

- Приблизно так само. Не всі спалахи доводяться до офіційної статистики, якщо не хворіють люди. Цим просто займаються ветеринари.

- А якщо така інформація надійшла з-за кордону?

- Тоді на кордоні посилюється контроль. І всі партії залежно від інфекції (а при сибірці це м'ясо та хутро) потребують додаткового дослідження, окрім документів, які надає виробник.

- І все ж таки, може трапитися, що інфіковане м'ясо перетне кордон?

- Так, але ж це не та хвороба, що літає в повітрі чи тече з водою. Це ж не чума і не ебола. Це така хвороба, яку приховати майже неможливо. І всі знають, що дешевше почати вживати заходи з локалізації, бо це менше несе за собою матеріальних затрат.

УСКЛАДНЕНЬ СИБІРКА НЕ ДАЄ: АБО ВИ ВИЛІКУВАЛИСЬ, АБО…

- Які найперші симптоми сибірки і які є заходи профілактики?

- Сибірка особлива тим, що вона не болить, не порушує загального стану людини (якщо вона не легенева і не кишкова, а найбільш поширена шкірна форма). Люди, особливо в сільській місцевості, повинні звертати увагу на не зовсім схожі на інші формування на шкірі, особливо на відкритих частинах. Що таке карбункул? Починається він з гіперемії (переповнення кров'ю судин будь-якого органу або ділянки тіла, – ред.) потім виникає пухирець, далі він росте, лопається й утворюється виразка, яка має геморагічний вміст (згущення крові, – ред.). Вона дуже щільна, темна, як шматок вугілля, – від чого й назва «антракс» (пригадуєте «антрацит» - одна з назв чорного вугілля, – ред.) – який хтось встромив у шкіру. Насправді це кров, що спеклася, зі щільним фібринозним нальотом. Навколо виникає набряк, інколи може бути свербіж. Утім, якщо людина правильно лікується, то ускладнень не буде, а якщо починає «колупатися», існує дуже великий ризик розповсюдження інфекції з кров’ю з місця ураження куди завгодно. І тоді виникне смертельна септична форма сибірки. Проте вона буває дуже рідко. Всі, хто працює з худобою, зазвичай передають із покоління у покоління те, що знають про цю інфекцію. Якщо є поранення на руках, а треба працювати з худобою, то потрібні засоби індивідуального захисту – звичайні рукавички. Тобто від сибірки дуже легко захиститися – достатньо маски і гумових рукавичок – все!

- А через дихальні шляхи не можна заразитися?

- Єдине – якщо хтось приніс інфіковане м'ясо, поклав його на стіл, потім ніхто не стер за ним і слід випарувався - тоді спори можуть потрапити до дихальних шляхів. Але я таких випадків в Україні не зустрічав.

- На якому етапі сибірка ще лікується?

- Вона завжди лікується! Немає винятків, немає критеріїв, які б давали лікарю можливість не проводити лікування. Лікувати потрібно навіть тоді, коли поставлений попередній діагноз, не потрібно чекати підтвердження. Лікар обов’язково призначає антибактеріальні препарати.

- У Росії трапився смертельний випадок сибірки, померла дитина, і в неї була саме шлункова форма сибірки. Чому?

Дитина вживала у їжу м'ясо, яке не пройшло достатню термічну обробку. Спори дуже живучі навіть при тривалому кип'ятінні протягом кількох хвилин. Таке трапляється при несвоєчасному наданні допомоги, як правило, у селі. А інфекція дуже швидко поширюється, це не шкіряна форма. Тут добу прогавив - і вже можна не врятувати.

- А шкірна форма наскільки швидко поширюється?

- До формування карбункула проходить від троьх днів і до тижня, залежно від того, скільки туди потрапило спор сибірки, і від розміру рани. Якщо це маленька подряпина, може навіть 10 днів формуватися, бо проходить всі 5 стадій – пляма, бугорок, пузир, кроваво-гнійний пузир і виразка.

- А які можуть бути ускладнення?

- Зазвичай їх немає, тобто або ви повністю вилікувалися, або померли.

- А сибірку використовували як біологічну зброю?

- Так, бацили сибірки – дуже гарний матеріал для генно-інженерних модифікацій. Беруть дикий штам і його доробляють. Вводять так звані плазміди, які посилюють патогенні властивості мікроба. Зараз ніби ці експерименти припинилися, є меморандум.

- Чи були випадки застосування?

- Був випадок у США у 2000 році. Листи із порошком надійшли навіть до Капітолію, у Білий дім. Тоді були дуже серйозні заходи вжиті, вся американська пошта працювала в масках, респіраторах, спецкостюмах. У нас тоді теж вжили заходи, про всяк випадок. Бо люди у нас трапляються специфічні, були гумористи, що сіль відправляли чи соду. Але гумор швидко припинився, коли декількох таких «веселунів» покарали.

ЕПІДСИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ БЛАГОПОЛУЧНА, АЛЕ ТРЕБА БУТИ НАСТОРОЖІ

- Нещодавно в Ізмаїлі було аж два підряд сплески гострої кишкової інфекції. Чому більшість із хворих були діти?

- Ізмаїл – це класичний варіант, коли у систему водопостачання проникають каналізаційні стоки. В Одеській області такі спалахи є постійно. Їх ідентифікують як ротавірусну інфекцію, а до неї більш схильні якраз діти. До речі, саме шлунково-кишковий тракт – це 70 відсотків нашої імунної системи. Всі атаки, десь 70 відсотків, ідуть через нього, десь 20 – через легені. А вже шкіра й очі – менше. В Ізмаїлі просто не спрацювала як належить служба міськводоканалу, вона мала перекрити водопостачання. Чому не спрацювала – мені невідомо.

- А яка зараз у цілому епідеміологічна ситуація в Україні?

- Епідситуація в державі зараз благополучна. Але ми - насторожі. Чому? У нас є серйозні проблеми з профілактикою. У липні МОЗ нарешті закупило вакцини, і розвозить по всій Україні. Тобто зараз усі регіони будуть забезпечені основною номенклатурою. Потроху держава вибирається із цього «провалля» з вакцинацією, в яке падала, починаючи з 2009-го. Наприклад, на початку цього року було проведено три тури імунізації проти поліомієліту.

«СПАДКОВИЙ» ПРОНОС? ЦІЛКОМ МОЖЕ БУТИ!

- Всі знають про такі випадки: їли всі одне й те саме, а захворів хтось один. Які є індивідуальні особливості в людей до сприйняття інфекцій?

- Перший захисний бар’єр – слизова роту, а другий, через який не повинні пройти основні патогенні речовини, – це шлунок. Шлунковий сік –дуже агресивне середовище. Там інфекції вижити дуже складно. Але якщо концентрацію кислоти понижувати, а це залежить від кількості вжитої їжі, випитої рідини... Ніколи не ставте на фуршетний стіл «Боржомі», бо ця лужна вода сильно понижує кислотність шлунку, і тоді патогенний мікроб може не лише проникнути, але й вижити. А ще є так звана гніздова інфекція. Це коли на одному шматку м’яса в одному кінці може бути інфекція, а в іншому - ні. А ще – інкубаційний період. Для деяких інфекцій це доба, а для інших - і тиждень. До того ж, не завжди можна впізнати уражену їжу, оскільки і на вигляд, і на запах вона нічим не відрізнятиметься. Тільки ультрафіолет покаже, що певна їжа уражена. Окрім людей, у яких природна нечутливість до тих чи інших інфекцій.

- Чи передаються такі індивідуальні особливості у спадок?

- Так, генетично обумовлено: ці властивості передаються. І якщо батьки хворобливі – то такі й діти. Але це не патологія. Хворобливі діти встигають всім перехворіти в дитинстві, і вже коли доросли до пубертатного періоду (12-17 років) й вище – то здорові й нічим не хворіють. І навпаки, ті, хто не хворіли в дитинстві, починають пізніше хворіти. Є те, що потребує постійної уваги, зокрема, імунна система. Тримати її у бойовому стані нескладно. Це елементарні фізичні вправи, загартовувальні процедури, і дуже важливий стан нервової системи. Є прислів’я – посміхайтеся, і ви будете довго жити і не хворіти. Воно дуже відповідає особливостям нашої імунної системи, що тісно пов’язана з нервовою, і коли людина перебуває дуже тривалий час у депресивному стані, вона обов’язково захворіє.

Юлія Горбань. Київ

Фото: Укрінформ, Артем Ковпак