Володимир Казарін, професор, ректор Таврійського національного університету
Я оптиміст: за півтора-два роки Крим повернеться в Україну
- Відповідаючи на ваше запитання, я скажу, що, на жаль, той термін, який сьогодні панує - так званий "русский мир" - не має жодного відношення до цього світу російської культури. Справжній російський світ - це, по-перше, гігантський багатонаціональний світ. Це Пушкін з його негритянської кров'ю, Лермонтов - з шотландською і татарською кров'ю. Його бабуся була з роду Челебі-мурзи. Це країна письменників з такими дивними прізвищами, як Кюхельбекер або, наприклад, Герцен - наполовину німець, наполовину росіянин. Або Жуковський, мати якого була полонена туркеня, а батько - російський поміщик.
Російська культура поліконфесійна, їй служили люди різних народів, і з цим нічого не зробиш. І не треба нічого робити. Просто слід віддати належне, наприклад, кримському татарину Юсупову - єдиному дворянину з багатьох у Росії, який врятував Росію від такої проблеми як распутінщина.
Але найголовніше, російська культура у своїх яскравих проявах - це протиріччя громадянського з імперським. Ми саме напередодні говорили з другом про те, що історію російської літератури треба буде у 21-му столітті переписувати, бо ми її, умовно кажучи, класифікували за періодами правителів. У 19-му столітті її вибудовували за царями - це була література царювання Олександра I, література царювання Миколи I, Олександра II тощо. За радянських часів це збереглося, тільки замість царів - періоди індустріалізації, освоєння космосу, цілини, але в основі лежало - Сталін, Хрущов, Брежнєв.
А насправді російська література розвивалася у внутрішньому жорсткому протистоянні і в різні періоди брала гору або тема громадянської незаспокоєності, захисту людської гідності, або напрям так званого ура-патріотизму. Так ось цей російський світ не має ніякого відношення до того, що сьогодні творять люди від імені "русского мира" і в Москві, і в Криму. І цей російський світ, якому я все життя професійно служу, якраз і не дозволив мені погоджуватися з тим, що відбувалося у Криму й моєму рідному університеті.
- Отже, ваш вибір і виїзд з університетом у Київ був усвідомленим?
- І мій особистий вибір, і вибір моїх колег, які сьогодні відновлюють Таврійський національний університет у Києві, був усвідомленим і ніяким не емоційним.
ВИЯВИЛОСЯ, ІСТОРІЯ КРИМУ Є, А ІСТОРІЇ УКРАЇНИ - НЕМАЄ
- Ви майже рік пропрацювали в умовах нової "влади"...
- Коли все це сталося в Криму і стало зрозуміло, що нам доведеться на якийсь період іти з цього вишу, моя головна задача у 2014 році була закінчити всі захисти, які ми підготували. Останні захисти за українською ВАК ми провели 22 і 29 грудня. Ми зібрали докторську раду, яка наполовину складалася із вчених інших вузів. Вони приїжджали до нас із Дніпропетровська, Харкова, Полтави.
Востаннє вони приїхали у той день, коли у Крим припинили ходити поїзди. Але, тим не менше, наші колеги пішки, з валізами в руках, перетинаючи адмінкордон із Кримом, все-таки приїхали до нас. Для нас було дуже важливо, щоб ці останні захисти - докторські і кандидатські - пройшли, бо ми розуміли, що в російському правовому полі цим ученим вже не дадуть відбутися.
- Розкажіть, у яких умовах жив університет весь останній рік.
Студенти зіткнулися з тим, що диплом Кримського федерального університету не визнається ніде в світі, крім Росії. Навіть у РФ - і то не скрізь
- По-перше, одразу і повністю був ліквідований факультет української філології. Я дивувався, стривайте, ви ж прийняли конституцію, в якій написано, що в Криму три державні мови - російська, українська і кримськотатарська. Що ж ви ліквідуєте факультет однієї з державних мов республіки? Ліквідували. На історичному факультеті закрили одразу кафедру історії України. Немає, виявляється, такої науки. Створили кафедру історії Криму. Тобто, історія Криму є, а історії 50-мільйонної України - немає. Почалися важкі часи у кримськотатарського відділення і, особливо, в турецького, де працювали викладачі-іноземці. Ну, а сьогодні Туреччина взагалі мало не ворог Росії. Пішли скорочення-звільнення з надуманих причин. Почалося системне руйнування університету. Деякі проблеми з'явилися навіть не стільки через бажання нової влади, як через зміну статусу. Студенти раптом зіткнулися з тим, що диплом Кримського федерального університету не визнається ніде у світі, крім Росії. Більше того, я свідок, як його не визнавали навіть у деяких регіонах Росії, наприклад у Сибіру. Пізніше дипломні "корочки" стали друкувати у солідних друкарнях з усіма ступенями захисту, але це не допомогло - він все ще не визнається ніде у світі. У нас були випадки, коли у громадян Вірменії, Грузії, через дипломи "федерального університету" при поверненні на батьківщину були проблеми з оформленням на роботу. Наші студенти раптом побачили, що вони навчаються у виші, диплом якого не буде затребуваний.
У 2015 РОЦІ НА ТЕРИТОРІЇ УНІВЕРСИТЕТУ ЗАБОРОНИЛИ WI-FI ТА ЗАПРОВАДИЛИ ДРЕС-КОД
- А чи відбилися якось санкції на університеті?
- У ТНУ була угода про співпрацю з вишами 12-ти держав, яка передбачала обмін інформацією, обмін студентами, викладачами, і в цілому, співпрацю з вищими навчальними закладами Німеччини, США, Польщі, Греції, того ж Китаю. І цілої низки інших країн. Щойно проти Криму і Росії ввели санкції, з нашим університетом було припинено всяке співробітництво. Виявилося, що студент навіть не може виїхати на стажування в якусь країну, а звідти студенти не можуть приїхати до нас. Але університети не можуть існувати без обміну, без співпраці. Можливо, якісь сфери життя можуть перебувати у замкнутому просторі, але університет, де триває постійно живий розвиток науки, - ні. Там, де немає дискусії, полеміки, пошуку істини та оригінальних новаторських ідей, таке поняття як університет зникає.
Наш виш став перетворюватися на якусь напіввійськову установу. У ньому навіть з'явився дрес-код для викладачів і студентів. Ось такого рівня проблеми почали вирішуватися - як мають одягатися студенти, і чому в нашому сучасному динамічному світі раптом стало не можна ходити в футболках і кросівках. Гірше того, у 2015-му році на території університету заборонили вай-фай. Виявляється, у нас з'явився цілий департамент безпеки, на думку якого вай-фай та Інтернет становлять небезпеку для університету, Криму і в цілому всієї Росії. Тому, там, де вай-фай було встановлено, його терміново згорнули, і робота з комп'ютерами в аудиторіях стала проходити під суворим контролем викладачів. І таких історій дуже багато.
- З чого розпочався процес прориву університету з "кримського полону"?
- У 2014 році, коли все це сталося в Криму, ми з моїми колегами, це було ще до референдуму, зробили велике звернення, зібравши під ним підписи провідних представників інтелігенції. Я дуже шкодую, що це звернення не підтримав колишній ректор нашого університету Герой України Микола Багров. Я радий, що ректор Інженерно-педагогічного університету Герой України Февзі Якубов та багато інших підписали це звернення. І потім я, мінімум раз на місяць, намагався через інтерв'ю кримським або українським телеканалам висловити свою позицію щодо політики стосовно університету. Після кожного інтерв'ю з ректорату обов'язково прибігав гонець і передавав установку, що мені, м'яко кажучи, не слід більше давати інтерв'ю. Але дозвольте, ніхто не може мене обмежувати в моєму праві відкрито висловлювати свою позицію. Знаючи це, мене намагалися якось ізолювати від справ. З 1 січня 2015 року, коли перестав існувати ТНУ і було оголошено про новий, так званий федеральний університет, ми якийсь час спостерігали за тим, як з Донбасу переводять за наказом міністерства виші.
- Ви чекали, що й ТНУ почнуть переводити?
- Наш виш створювався у 1918 році як філія Київського університету святого Володимира. Коріння нашого університету в Києві. Але щодо Криму не було жодного наказу про переведення, і тоді через місяці два-три я приїхав до Києва і кажу: "А де нам наказ - по кримських вишах і, зокрема, по Таврійському університету?". А в Києві кажуть, що немає наказу, тому що нема запиту від вас. Тоді ми з моїми друзями повернулися в Крим і зробили звернення на міністра за підписом професорів Таврійського університету.
Після того, як я привіз це звернення, закрутилися всі шестерні, і ми місяців шість-сім займалися процесом переведення університету сюди в Київ.
У НАС У ПРІОРИТЕТІ - МОВИ Й КУЛЬТУРА НАРОДІВ, ЯКІ НАСЕЛЯЮТЬ КРИМ
- Поговоримо тепер про те, в якому форматі буде відтворений Таврійський національний університет? Вивчення яких наук у ньому переважатиме?
- Думаю, на сьогоднішньому етапі ми однозначно не будемо зачіпати природничі науки - біологію, хімію, фізику... Тому що цей профіль вимагає дорогої лабораторної бази. Крім того, я думаю, у Києві для нас це зараз не актуально, бо Київський політехнічний, Київський національний, вони цілком усі ці потреби закривають.
- Тобто, відтворюється тільки гуманітарний блок?
- Так, це, умовно кажучи, сім із 14-ти наших факультетів. Сім - тому що саме вони є актуальними тут. У нас у пріоритеті мови, література і культура народів, що населяють Крим - це українці, росіяни, кримські татари, караїми, кримчаки, болгари, греки, вірмени та інші народи з їхньою трагічною долею. Природно, класичні європейські та світові мови теж будемо викладати - це французька, англійська, німецька, ймовірно іспанську введемо, бо це дуже важливий регіон історичного зв'язку. Будуть також географи, філософи. Обов'язково юристи, і нам дадуть фахівців, які будуть правозахисну і всю іншу діяльність супроводжувати. Але головне, вони будуть грамотно готувати всі позови, починаючи від права на відшкодування матеріальних збитків і закінчуючи захистом прав України на Крим як свою невід'ємну територію. Ми відновлюватимемо факультет сходознавства.
- До війни він був в університеті?
- Був, причому дуже сильний і потужний. Але після виселення кримських татар, вірмен, болгар, греків його ліквідували і потім уже не дали відновити. Говорили, що в Криму, нібито, немає нічого східного, що Крим - чисто слов'янський регіон, і сходознавство вивчати там не треба. Буде також історичний факультет і, природно, кафедра історії України та всі інші кафедри, зокрема й історії Криму. Але не така, як у них, яка доводить споконвічно російський характер Криму, його російське коріння. Господи, та Крим має стільки коренів, і в них ще б розібратися... Почнемо з того, що для цього потрібні фахівці, які б володіли мовами.
- Будуть у вас такі фахівці? Як взагалі виглядає ситуація з кадрами для вашого університету?
- Коли я ще був у Криму, то думав, що десь 17-18% викладачів полишили мій університет. Але виявляється, я помилявся. Обсяг дзвінків, які я зараз отримую, електронних листів і звернень такий, що я розумію - насправді, десь приблизно третина моїх колег полишили університет. Мені телефонують на рівні докторів, професорів, завідувачів кафедрами. Мені телефонують економісти, психологи, географи, філологи, історики. Але виїхало багато не тільки викладачів, а й студентів. Перша хвиля піднялася одразу. Друга - коли побачили, що університет перетворюється на фортецю, на таку замкнуту структуру, вони зрозуміли, що їм це не потрібно, і теж поїхали. А зараз цей процес постійно відбувається. Розумні, сильні, активні студенти, особливо старшокурсники, їдуть. Причому, ті, у кого родичі в Росії або свої якісь погляди, вони намагаються перейти в російські виші, щоб отримати диплом, наприклад, Ростовського, Бєлгородського, Ярославського університету, який визнається у світі. А ті, які орієнтовані на Україну, переводяться і їдуть сюди.
- Чи є в такому разі майбутнє "федерального університету"?
- Можу сказати одне - триває знекровлення "федерального університету", а той, який відтворюється тут, він забирає все здорове й найкраще. Хочу розповісти про фантастичного вченого з Криму, який погодився працювати з нами. Саме наприкінці 2014 року у нас захистила дисертацію унікальний вчений, подарований нам кримськотатарським народом. Це Аліє Кангієва, вона захистила дисертацію "Філософія суфіїв у кримськотатарській літературі XV-XVIII століть". Вона знає вісім мов, читає за старою арабською та за новою арабською графікою. Сьогодні їй немає рівних в Україні, її рівня спеціалісту слід працювати у великих сходознавчих центрах або в Мюнхені, або у Стамбулі, або в Тегерані. Україні подарунок зроблений в її особі. І я сказав директору Інституту сходознавства у Києві: "Ми з вами разом проситимемо, аби вона з нами працювала". Я думаю, що з її допомогою ми дуже потужний сходознавчий блок відтворимо, тому що вона все знає з цієї проблематики.
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОВЕРНЕТЬСЯ В УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ
- Конкурентних настроїв не відчули від київських колег?
- Я всім своїм колегам з українських вишів кажу, щоб вони не сприймали нас як суперників і конкуренцію. Тому що ми - кримський виш, який тимчасово перебуває в Києві, в очікуванні повернення додому. Ми готуємо фахівців для Криму завтра-післязавтрашнього дня, ми вивчаємо проблематику чорноморського регіону. Це наш напрямок, і в цьому сенсі ми тут нікому не суперники.
- Тобто Таврійський національний університет повернеться в Крим разом з його поверненням в Україну? Коли це станеться?
- Я з оптимістів. Вважаю, що це відбудеться за півтора-два роки.
- І яким шляхом?
- Найголовніший шлях - той, що світове співтовариство, яке так активно підтримало Україну, ввело ось ці санкції, до яких спочатку, пам'ятаєте, яке було ставлення - як до нісенітниці. Але сьогодні ми бачимо, що вони обернулися повною економічною катастрофою для Росії. Ми бачимо, що відбувається з нафтою, з курсом рубля, що відбувається з курсом долара у відповідь. Всі обіцянки Росії завалити Крим грошима обернулися пшиком. Пам'ятаєте цю дурнувату сценку, де Жириновський, стоячи біля Севастопольської міської адміністрації, дістає пачку грошей і кидає її в натовп, демонструючи цим, що Росія всіх завалить грошима і проблем не буде. Сьогодні проблеми є у всіх, тому що Крим перетворився на таку гирю на шиї у цієї країни, та ще й із цим напівкримінальним нинішнім керівництвом, що утримати цей регіон не можливо.
- Хрущов таки був правий?
- Сьогодні в Криму триває експеримент, який доводить, що Хрущов не був божевільним, коли в 1954 році приймав рішення про переорієнтацію Криму на Україну. Він якраз проявив державну далекоглядність, бо у Криму не буде без України ні води, ні електрики, ні нормального транспортного сполучення, ні розвиненого сільського господарства. І не буде національного миру й розвитку. Тому що Крим - це не задвірки чиєїсь імперії. Це центр світу, це земля маленького народу, розсіяного по всьому світу. Тільки в Туреччині діаспора кримських татар налічує кілька мільйонів осіб. Якщо, наприклад, прихильники православ'я кажуть, що Крим - це колиска православ'я для східних слов'ян, і це правда, то чому вони не говорять, що Крим був колискою ісламу для всього регіону історичної Росії. Він дві функції виконав - з просування православ'я та з просування ісламу. Мені здається, повернення кримських татар на Батьківщину - це якраз приклад того, як можна мирно, без втручання військових, протистояти системі і зламати її. У результаті, без будь-яких військових операцій ця система сама впаде.
Ще приклад - на Красну площу в Москві, протестуючи проти введення військ у Чехословаччину, у свій час вийшли всього 7 осіб. Вони протрималися 15 секунд - одразу набігла міліція, КДБ і всіх посадили. Дали від 3 до 8 років за цю коротку 15-секундну акцію. А чим все скінчилося? Перемогли не ті, хто заарештовував, а ті, кого заарештовували. І це відбудеться, тому що видно, що вже надриваються сили у тих, хто утримує Крим, і утримати його неможливо.
В УКРАЇНІ НАРОДЖУЄТЬСЯ НОВИЙ ЛАД, НОВА ДЕРЖАВА
- Володимире Павловичу, як ви вважаєте, якою буде доля російської мови в Україні, якою би ви хотіли її бачити?
- Я думаю, що сьогоднішні події в Україні прекрасно демонструють, що вона є насамперед поліетнічною країною. Природно, її основу складає український етнос, але ж за гідність, за благополуччя України, за її рух уперед віддали своє життя люди різних національностей. Ми пам'ятаємо імена вірмен, грузинів, молдаван, білорусів, які загинули в результаті останніх подій.
Тому я переконаний - українська мова буде державною, і буде все що належить у цьому сенсі, але одночасно Україна буде батьківщиною для людей будь-яких національностей, які проживають на її землі. Я думаю, збувається пророцтво покійного Чорновола, який казав: "Ми збудуємо Україну, в якій росіянину буде жити краще, ніж у Росії, білорусу краще, ніж в Білорусі". Ось така країна повинна вибудовуватися і буде збудована.
Крім того, Україна, якщо історично брати, вона одна з творців російської мови, тому що все починається з так званої церковнослов'янської, основу якої складає українське коріння, а далі з цього коріння виростає російська, білоруська мова тощо. Водночас, подивіться - на що перетворюється російська мова в Росії? Перші особи країни в офіційному виступі з приводу Криму говорять про те, що Росію "нагнули", практично переходячи на такий напівблатний тон, на так звану "феню". А громадянин отримує сигнал, що це нормальна російська мова, і треба користуватися цією мовою. Цьому є приклади і в сьогоднішньому Криму.
- Якими мовами вестиметься навчання у вашому університеті?
- Саме наш університет хоче дати приклад того, як сьогодні має вирішуватися це питання. Ми прийняли рішення, що в нашому університеті буде вестися навчання мінімум чотирма мовами. Студенти слухатимуть лекції, складатимуть іспити, писатимуть роботи українською, російською, кримськотатарською або турецькою та англійською мовами. Всі студенти повинні будуть знати всі ці мови, тому що час, коли людина все життя вчить-вчить і ніяк не вивчить англійську мову, закінчився.
- Ви впевнені, що вийде?
- У цьому сенсі нам усім приклад подали колеги з системи турецької народної освіти, які створили у селі Танкове Бахчисарайського району унікальний ліцей. Я був вражений, як діти в цьому ліцеї вільно вчаться чотирма мовами. Приїжджає до них лектор і виступає перед ними, скажімо, англійською мовою, і учні вільно конспектують його, ставлять запитання та відповідають - все англійською мовою. Те ж саме іншими мовами, і це чудово. Я вважаю, що англійську треба знати, тому що вона відкриває шлях у європейський і атлантичний світ, а кримськотатарську потрібно знати, бо ця мова відкриває дорогу до всіх тюркських мов. У Баку приїдеш - будеш спілкуватися, в Ташкент приїдеш - будеш спілкуватися, у Стамбул - теж спілкуватимешся. У Казахстані, Киргизії - скрізь знайдеш можливість розмовляти. Я дуже серйозно до цього ставлюся, свого часу відкривав кримськотатарське відділення на філфаці ТНУ, і моя дочка вчилася на тюркському відділенні. Ми претендуємо на роль міжнародного вишу, а міжнародний виш - це, перш за все, велика кількість мов.
- Володимире Павловичу, що, на ваш погляд, сьогодні відбувається в Україні? Яких помилок слід уникнути політикам, суспільству, аби країна, нарешті, зміцніла і процвітала?
- Я думаю, що в Україні народжується нова держава, новий лад, нова система життя. Україна заплатила надзвичайно високу ціну за це. Але, як казав Гете: "Лиш той достойний щастя і свободи, хто кожен день іде за них на бій". Я думаю, що народжується країна 21 століття з демократичними нормами свободи у всіх сферах життя, з повагою до людини, з правом людини самореалізуватися. І нам усім, хто живе в Криму і любить Крим, я думаю, слід винести великі уроки з того, що було. Нам треба, щоб наша еліта кримська не застоювалася, а постійно оновлювалася, нам треба, щоб нагору в Київ піднімалися представники різних соціальних верств, щоб їхній голос було чути. Нам потрібно, щоб сама лише підозра про непристойні дії чиновників уже змушувала їх піти з посади. Нам потрібно, щоб людина була головним мірилом успішності будь-якої політики, будь-якої партії, будь-якої влади, уряду. Тому що ніякі інші критерії не можуть існувати. Я думаю, що ми стоїмо на порозі дуже великих і гарних змін. Це не означає, що вони прийдуть самі - над цим треба каторжно працювати. І я готовий працювати на цей прогрес, бо від цього виграють усі: і ми, і світ.
МИ ХОЧЕМО СТВОРИТИ УНІВЕРСИТЕТ ХХІ СТОЛІТТЯ
- І роль освіти у цьому величезна. Чи помітили ви різницю між нинішньою освітою і колишньою радянською?
- У нинішньому сучасному світі багатством володіють люди інтелектуальної праці або зі сфери інтелекту і культури. Візьмемо Білла Гейтса, або покійного Джобса. Їхня практика показує, що починаючи від сільського господарства і промисловості, інтелектуальними зусиллями людини можна вирішити всі проблеми.
Саме в України є така можливість - у неї є основа. У Радянському Союзі вона була однією з найбільш розвинених і різнобічних, і вона повинна продовжувати і посилювати цей шлях, інакше час буде згаяно. Був час, коли освіта в Радянському Союзі була універсальною і відкритою. Після того, як в СРСР запустили перший супутник, а потім і людину в космос, американці задумалися і почали вивчати систему освіти в СРСР. Їм було незрозуміло - чому Радянський Союз їх обігнав. І вони дійшли висновку, що тодішня радянська освіта була універсальною, і більшу частку в ній займали гуманітарні предмети. Хімік ти чи фізик, математик чи біолог - все одно обов'язково вчиш мову, філософію, вивчаєш музику, яка, до речі, допомагає мислити.
Сьогодні російська освіта настільки "скукожилася", стиснувшись всередині, що цього вже немає. Мистецтво і культуру прибрали. Втрачено універсальність. А на Заході - навпаки: там Болонська система передбачає 60% обов'язкових предметів за спеціальністю, а 40 - студент набирає собі сам. Йому обов'язково потрібно отримати сертифікат з наук, які не мають відношення до його основної спеціальності.
А взагалі, я хочу сказати, що через 15-20 років дипломи перестануть існувати, бо життя стрімко змінюватиметься, і не буде необхідності в якихось окремих спеціальностях. Розумний студент уже сьогодні бере якомога більше універсальних знань, а потім за необхідності закінчує навчання. Пройшов якийсь період його життя чи він переїхав до іншого міста, він зможе спокійно змінити фах. Людина зможе вчитися все життя: і в 20, і в 35, і в 50 років, аби доповнити відсутній напрямок знань, з яких, наче з пазлів, можна буде формувати свою спеціальність. Такий університет 21 століття ми хочемо створити, універсальний, багатомовний, багатопрофільний.
- А політики в цьому університеті не буде?
- Все залежить від нас. Ви знаєте, історія показує, що у найбільш процвітаючих державах у найкращі періоди поселялася якась "зараза", і починала поїдати найщасливіші імперії і цивілізації, і вони потім руйнувалися. Як красиво починалася грецька цивілізація, і як вона занепала. Як красиво починалася римська, єгипетська цивілізація. Ми повинні на цьому вчитися, бути відкритими і постійно пізнавати нове.
Катерина Лісіцина, Київ.