Ярослав Яцків, астроном, академік
В України є свої зорі, і вони як люди. І є люди – як зорі
- Ну ми ж знаємо, що світові, нашому Всесвіту 13 мільярдів років. Що в Біблії є певні помилки, є певні суперечності. Так Бог створив, ми можемо домовити все те, що нас оточує навколо, але є питання. Пам'ятаю, що сказав при зустрічі Іван Павло II. Що науковці вивчають фізичний світ, ми його повинні зрозуміти, а богослови - духовний. Якби не було науки, якби не було віруючого Ньютона, якби не було віруючого Максвела, ми б не знали, що таке електроенергія. Якщо б не було Ейнштейна, ми б не знали, як супутники літають, і що таке теорія відносності, як ними управляти і т. д. Хоча різні вони: один - юдей, другий - католик чи протестант, третій - я навіть не знаю хто за юрисдикцією був Ньютон. Й вони вивчали крок за кроком цей світ, в якому ми живемо, а релігія вивчає духовний світ - той, який наповнює людину.
- А Ньютон казав: "Закони механіки я виводжу із законів Божих".
- Лана, не вірте вигадкам, ну не міг він такого сказати, нащадки придумали. Богу не потрібні прикраси та легенди.
- Королівства наук - Кембридж й Оксфорд - створені монахами.
- Віруючі люди завжди більше всього творять тому, що у них є віра. Але не лише віра в Бога, а й віра в науку та відданість її дослідників рухають науку. Ось ми з вами сидимо, а мої співробітники йдуть, відкривають башти телескопу, спостерігають кожну ніч. І навіть 31 грудня, а є божевільні люди, які замість того, щоб святкувати, вели свої спостереження. Така наша професія. А тепер про наші зорі. Я видав книжку: 400 імен України, які мають власні назви в Космосі. 400 українських імен мають назви малих планет, об'єктів. А коли, скажімо прямо, Україну не дуже хотіли визнавати в ці радянські часи, ми малу планету назвали Україна. Планета "Україна" була відкрита ще за радянських часів.
- Напевно, науку роблять ті, хто так не закохується у Всесвіт.
- Якщо говорити про закоханість в науку... Ви знаєте, що в Україні є приватна обсерваторія на Житомирщині?
- Так.
- Ви уявляєте, як треба полюбити зорі, щоб створити обсерваторію та підтримувати її на власні заощадження? Ось такий у мене був співробітник Юра Іващенко, який працював у державній обсерваторії, але мусив у важкі часи в 91-му році покинути роботу. Пішов у фірму "Ніссан" працювати, заробив багато грошей. Не пропив їх, не проїздив кудись там на моря і океани, а на своїй батьківщині побудував приватну обсерваторію в Андрушівці Житомирської області. Я йому допоміг, дав вправний телескоп на певний час, коли треба було, встановили там. І він відкрив майже сотню малих планет. А тільки автор відкриття має право дати назви, зареєструвати в міжнародному астрономічному союзі. Це ж не якась халтура, не підробка. Юра Іващенко назвав малі планети всіма майже містами і селищами Житомирщини. Ще Юра Іващенко відкрив малу планету, яку ми назвали Богдан Ступка. Або була у мене пісня, улюблена "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю". Завжди думали, що це Шевченко написав. А потім з'ясував - це написав клерк харківської мерії чи управи, чи як вона тоді називалася. І ми назвали теж малу планету Петренко і вручили вже праправнуку Петренка. Узагальнюючи, скажу: у нас є українські зорі, і ці зорі - як люди, і є люди - як зорі. Два рази в рік ми проводимо всенічну таку у обсерваторії, де люди приходять зі своїми телескопами. Вони вміють між собою спілкуватися, вони знають краще сузір'я, ніж я. Бо вони фантастичні, вони люблять це і мають на це такий хист і вдачу. А я астрономом став випадково.
- Не випадково. Господь повів...
- Ну, добре так Господь мене повів. Я ще здуру хочу багато встигнути.
Шанс на незалежність дає наш глибокий зв'язок із минулим. Ми не втратили його
- Запитання про фантастику. Космос - найбільше, що цікавить людство. Кіносюжети про телепортацію, про міжгалактичні війни та подорожі у часі найбільше затребувані. По-вашому, це абсолютна нісенітниця чи абсолютно реальна мрія?
- Якби нам із вами 20 років тому сказали, що ми, скажімо, зараз можемо отут сидіти і мати GPS-приймач і знати своє точне положення до сантиметрів, і що ми можемо по Інтернету і по скайпу зв'язатися з усім світом, я б цьому не повірив. Так же само я не можу зараз сказати, світ змінюється фантастично швидко, і я вірю, що людина досягне ще дуже великих висот, найбільше це пов'язано з мозком і розумом. Вже зараз відомо, що мозок може управляти речами, тобто є такі вже експерименти, вони проведені.
А колись я був піддослідним у Вольфа Месінга, фантастична людина. Він не знав звідки у нього ці здібності, але він вгадував мої думки абсолютно стовідсотково; коли я чинив опір, коли я не хотів, то він кричав мені "думайте, думайте". Є такі речі, які не підвладні ще на цей час науці. І що буде з нами.
Є такий Мічико Кайку, великий японського походження фізик, пише прекрасні роботи. Якщо ви маєте дітей, то хай почитають Кайку. Він описує, як років через 50 роботи стануть розумніші, ніж ми, і що вони зроблять з нашою цивілізацією.
- То ви вірите, що є загроза від штучного інтелекту?
- Є. Тобто я не знаю, як вони будуть себе вести, якщо вони у своєму розвитку переможуть нас, але вже зараз є ті, хто переграє нас в шахи. Але ми з вами не знаємо, що буде через 50-100 років. От Кайку вірить, що це буде велика цивілізація: я не знаю, я не можу нічого сказати.
- Ви коли описуєте можливий кінець планети, то припускали, що маленький космічний корабель з нашими нащадками буде летіти на іншу планету. Але це неможливо: якщо буде кінець світу, то він буде кінець для всіх.
- Я не фахівець у таких гіпотезах.
- Але я не закінчила. Невже ви думаєте, що стільки мільярдів померлих людських душ десь подінуться, розчиняться у космосі, хіба це можливо?
- Чому? Вони знайдуть собі нове місце.
- Це і називається світло, рай, напевно так воно виглядає?
- Не знаю, може. Я в раю не був.
- Ви знайшли окрему планету, назвали її - Україна. Що буде з нею і з нами?
- Про планету не знаю. А про земну країну, думаю, що зараз ми маємо, може, останній шанс на незалежність. Це не пов'язано із Космосом, це пов'язано з людьми. Хоча... У тяглості та зв'язку із предками є своя містика та свій космос. Деколи я думаю, що шанс на незалежність дає наш глибокий зв'язок із минулим. Ми не втратили його. Я був радянський вченим, астрофізиком, але я знав, що в дитинстві не було того, щоб не піти до церкви чи сказати мамі щось погане. Тяглість та зв'язок із минулим, це як любов. А любов завжди перемагає.
Лана Самохвалова, Київ