Найрейтинговіший мер. 71 рік життя, 2 місяці СІЗО, 89,6% підтримки

Анатолій Гук клопоту собі не шукав: це жителі Гайсина знайшли в ньому беззмінного міського голову

Міський голова Гайсина Анатолій Гук - найбільш атиповий мер, з яким доводилося зустрічатися. У свої 71 він найстарший міський голова у Вінницькій області та й, мабуть, в Україні. Містяни обрали його очільником громади вже втретє, з рекордною підтримкою у 89,6%. За плечима відсидка у СІЗО за спробу конкурувати на виборах до ВР з впливовим регіоналом, обіцянки «замочити» в камері  і - два інфаркти. Живе у будинку своїх батьків. Машини не має. На питання, чому ж людині такого поважного віку удома не сидиться, сміючись відповідає: «А щоб усім носа втерти!»

ДВІСТІ ЧОЛОВІК ПІД КРАМНИЦЕЮ

Гайсин - місто районного значення, 25 тисяч населення. Дві години від Вінниці автобусом їхати.  Мерію виявили не одразу, - орієнтувалися на традиційно помпезні блакитні ялини, а то - райдержадміністрація. Знайшли аж за кілометр, у двоповерховій історичній будівлі. Маленька і компактна, з невеличким сходами. Як згодом з'ясувалося, усього 15 осіб персоналу.

В холі побачили таку картинку: літнього чоловіка обступили кілька людей, - одному з них буквально на плечах якийсь документ підписує. Виявляється, - він, Гук. Такий ось у чоловіка «прозорий офіс».

- А в мене так кожний день починається: о восьмій приходжу на роботу, а під міськрадою вже купа людей. Комусь документи підпишу, когось за руку в потрібний кабінет заведу, а кому й підкажу, що в його ситуації робити треба. Всі питання там на сходах і вирішую. Спочатку  «прийом», а потім решта справ, - розповідає Анатолій Гук.

Мерствує так уже дві каденції, третя офіційно розпочнеться днями, - на установчій сесії міська ТВК представлятиме його та новобраний депутатський корпус. Сам собі справи уже вдруге передає, тому й перерви у вирішенні справ міста немає.

- Ми з вами до 12-ї часу маємо, встигнемо? Бо до мене проектанти приїздять - Генеральний план міста їм замовили...

А починалося все у 2006 році.

- Я тоді підприємцем був, магазин мав. Люди мене добре знали. Взагалі, все життя в торгівлі, з 17 років. У дев'ятнадцять вже був завмагом найбільшого в Гайсині магазину. А потім працював у нас на одній з найбільших баз союзного значення начальником відділу легкої промисловості, постачанням сировини на підприємства займався. А крамниця - то вже після перебудови.

Так от, прийшли до мене спочатку чоловік 20, люди з місцевого осередку відомої партії. І кажуть, що хочуть мене на міського голову висувати. Я ж нічого такого не планував. Наступного дня під крамницею було вже чоловік двісті. Тоді повірив, що мене підтримають, і вирішив балотуватися. Першого разу мене підтримали 64,8%, на другу каденцію - 82%, а вже зараз - 89,6%. Нікого навіть не агітував, - ні бігбордів, ні плакатів, ні зустрічей передвиборчих не було. Люди самі йдуть і кажуть: «Анатолій Ілліч, не здумайте здаватися, ми всі Вас підтримуємо».

- Чим же таку підтримку заслужили?

- А я з людьми по-простому, то вони до мене й горнуться.

Лукавить?..

ЩЕ ШКОЛИ В МІСТО ЗАБРАВ БИ

- До мене, мером 12 років комуніст був. На місто шкода було дивитися - три лампочки на весь Гайсин... Ми за ці роки дуже багато зробили. Освітили 70% міста, дороги ремонтуємо. Торік 12 вулиць заасфальтували, цього - двадцять дві. А на п'яти - тротуари плиткою вимощуємо. На одній вулиці не можемо, щоправда, бордюри поміняти, бо то дорога державного значення. Шкода, бо тротуари - плиточка, а бордюри старі. Могло би бути краще.

Не думайте, це не тільки в центрі - по всьому місту. Нам хлопці з Монастирища дорожнє покриття ремонтують, - вже три роки, як тендери виграють, якістю роботи заслужили. Треба ж так, щоб яйце по дорозі покотилось - і не розбилося. Ще дві вулиці до кінця року точно встигнемо зробити.

Наш місцевий меморіал в порядок привели, центральну площу освітили, фонтанчики поставили, відеоспостереження там є. І світлофорів кілька з відеокамерами нових маємо...

- А де ж ви ресурси на «комунізм» в окремо взятому місті берете?

- В бюджеті своєму і беремо. Ми цього року замість 22 млн зібрали на 50% більше, - акцизи ж на місця передали, інші податки. Є додаткові надходження. А в основному - це податки від цукрового заводу і за оренду землі. Маємо близько 30 гектарів: не розбазарили, то зараз місто на цьому заробляє.

У нас в Гайсині, як для такого міста, багато підприємств: є ще спиртовий і маслозаводи, соєвий і комбікормовий, хлібозавод - і всі працюють. Але якби ж вони в нашому місті були зареєстровані, як платники податків!  А так, хтось - у Вінниці, хтось - в інших областях. Загалом, 50% підприємств і організацій. Я неодноразово піднімав це питання. Знаю, що і на рівні області цим займаються.  Але поки що така ситуація по всій країні. До того ж, 70% працівників зарплату у конвертах отримують.

А взагалі, ми з бізнесом дружимо - як тільки можемо, йдемо їм назустріч. Вони теж нас підтримують. Але цього року з виділенням підприємцям землі трохи пригальмували - ВРУ оголосила мораторій, поки населений пункт не матиме генплану. А ще ж треба дати ділянки учасникам АТО: проекти поробили, а виділити землю права не маємо.

- І на що ж місту зараз найбільше гроші потрібні?

 - За першу каденцію привели в порядок садочки, бо у 2006 вони були, як ферми у збанкрутілих колгоспах. А потім, у нас обласні семінари, як у найкращих закладах регіону проводили.

У нас батьки гроші ні на ремонт не здавали, ні на канцтовари чи іграшки. Якусь частку доплачували за покращення харчування. Потім їх у нас райрада із підпорядкування забрала, а зараз, начебто, знову нам назад повертають. Я б іще й школи в місто забрав: дивишся, невже пофарбувати не можна хоча б, щоб на тюрму не були схожими?..

Під час другої каденції зосередилися на дорогах, а зараз у нас одна з найбільших проблем - водопостачання. Це ще з радянських часів тягнеться, - людям у літній період воду дають тільки в певний час, усього 7 годин. Треба збільшувати обсяги видобування. Цього року добавили нову свердловину, і працюємо ще над трьома. Впораємося - постачання буде майже цілодобовим. А ще в сусідній військовій частині є три гарні свердловини. Такої кількості їм не потрібно, та й обслуговувати їх належно вони не можуть. Просимо Міноборони, щоб нам їх передали. Тоді й військові третиною користувалися б, і місту було б добре. Ми вже й в оренду не проти взяти. Поки що все складно, але новий голова РДА обіцяв нас підтримати.

- Звісно, Гайсин же в районному підпорядкуванні. А в об'єднання громад не включалися? Тоді мали б статус міста обласного значення, і все було б набагато простіше.

-  Коли почались ці процеси, йшлося про те, щоб навколо Гайсина об'єдналися навколишні громади і отримали статус міста обласного значення. Але у нас тодішній голова райради зробив навпаки. З сільськими головами вирішили усе без нас і поділили район на четверо. Поки що процес призупинився, і зараз ми з новим керівництвом району розмову продовжимо. Об'їдемо усі села і нехай вирішують громади. Бо ж вони до нас плавом пливуть, - візьміть до себе...

«МИШАЧА» СПРАВА

Утім, плани Анатолія Гука мали усі шанси залишитися усього лише добрими намірами. Бо у 2012 році міський голова став фігурантом кримінальної справи. Підвели господарська жилка і бажання балотуватися до Верховної Ради по округу, який "застовпив" дуже впливовий регіонал. Тоді схема розправи з політичними конкурентами через суд  вінницьким соратником Януковича була апробована вперше. І вчорашній лауреат обласного конкурсу «Людина року» в номінації «Міський голова» водночас став підозрюваним у незаконній розтраті 866 тисяч гривень з міського бюджету.

Гуку звинуватили в тому, що він, «вступивши в змову з головним санітарним лікарем міста, начальником одного з комунальних підприємств і підприємцем, підписував завідомо фіктивні договори і акти виконаних робіт про проведення дезінфекційних і дератизаційних робіт у 5 дитячих садках Гайсина та в підвалах багатоповерхових житлових будинків». Справа тягнулася більше року, спочатку мав статус свідка, потім - підозрюваного і, врешті, засудили на 7 років. Вийти на волю вдалося тільки через апеляцію.

Упродовж всієї «мишачої епопеї» Гуку підтримували городяни. Коли слухалася справа, під судом на мітинги протесту збиралися сотні людей. І так кілька місяців.

 - Я два місяці в СІЗО відсидів. Побачив життя і там. Переконаний, що там відсотків з 80 невинних людей... Зі мною в камері був молодий хлопець, банкір. Дав великий кредит, а його не повернули. Чотири з половиною роки в СІЗО без суду просидів...  Троє нас там таких було, - розповідає Анатолій Ілліч. - Закарбувалося, бо все, що хочете, тоді було. Приїздив голова районної ради, один з депутатів, і навіть суддя. Робили все, щоб мене перевели в камеру до бандитів і там убили... На завтра вже мали переводити, але приїхали народні депутати Григорій Заболотний і Петро Порошенко - і все змінилося. І в камеру іншу перевели, і лікарі почали приходити, бо тиск постійно мучив. Мені ж суди двох інфарктів коштували, - два стенти поставили...

А коли розглядалась апеляція, судді сміялися, мовляв, ще ніколи такої справи не розглядали. Я ж зробив у садочках гарні умови дітям, вихователям, гарне харчування, але, бачте, мишей і щурів, як подохли через дератизацію, не порахував...

Коли виграли апеляцію, судді сказали: «все, ви вільні, - завтра приступайте до роботи».

УСІМ ВТЕРТИ НОСА

- Не перехотілося після «тюремних університетів» у владі працювати? Ви ж в усіх відношеннях вже відбулися. Та й вік вже поважний.

- Після того я ще більше взявся. Вже на другий день після звільнення на роботі був. Люблю «втирати носи» - доводити, що над усіма проблемам верх візьму я. І є результати. Мої попередники, та й потім недоброзичливці при посадах, весь час казали, що немає грошей, що в них не виходить. А в мене все виходить, у мене все кипить! 

- То Ви ще на скільки каденцій розраховуєте? Підтримують же, раз найближчий конкурент у двадцять разів менше голосів набрав.

- Ні, треба вже буде дорогу молодим дати.

- Може, й наступника собі підготували?

- Є в нас один депутат, вже друге скликання буде в міськраді. Думаю, його кандидатуру  висувати. Я йому кажу: якщо будеш мене підтримувати, допомагати, вчитися, то коли звітуватиму, скажу людям, - ось, залишаю такого, яким був я.

 - Чого Ви найбільше хочете досягти на посаді, і що найбільше тривожить?

- Децентралізація. Треба так її провести, щоб зберегти все найкраще, сформувати громади так, щоб Гайсин став містом обласного значення. Це буде і мені пам'ять, і люди будуть задоволені.

Антоніна Мніх, Вінниця,

Фото Олександра Лапіна