8 листопада. Пам’ятні дати

Сьогодні в Україні День молитви за сиріт, який проходить під гаслом - «Важлива кожна дитина».

У другу неділю листопада в Україні проводиться День молитви за сиріт. День молитви за сиріт – це ініціатива Альянсу «Україна без сиріт», всеукраїнського руху християн та організацій, які працюють в єдності, маючи одну спільну мету: охопити всіх дітей-сиріт справжньою християнською турботою, дати можливість кожній дитині зростати в люблячій сім’ї та попередити сирітство в Україні. У цей день Церкви по всій Україні приділяють особливу увагу дітям, які залишилися без батьківського піклування. Метою Дня молитви є нагадати людям про Боже ставлення до таких дітей і допомогти побачити шляхи, як їм допомоги. Основні заходи відбуваються під час недільної служби. За даними Міністерства соціальної політики, на початок 2015 року в Україні зареєстровано понад 90 тисяч сиріт (і це без врахування анексованого Криму й тимчасово окупованих територій Донбасу). Із них 83 тисячі дітей – це так звані соціальні сироти – особлива соціально-демографічна група дітей, які внаслідок соціальних, економічних та морально-психологічних причин залишилися без батьківського піклування через відсутність  можливостей, умов або бажання у батьків виконувати свої батьківські обов’язки. До них належать також безпритульні та бездоглядні діти, тобто «діти вулиці». Із цих малих безбатченків 22 тисячі потребують усиновлення, решту виховують прийомні родини або опікуни. Гасло цьогорічного Дня молитви за сиріт – «Важлива кожна дитина».

Події дня:

120 років тому (1895) німецький фізик-експериментатор Вільгельм Конрад Рентген відкрив опромінення, назване ним Х-променями, і створив перші рентгенівські трубки, конструкція яких у загальних рисах збереглася до нашого часу.

80 років тому (1935) у Чернігові відкрито Літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського. Музей відкрито в садибі, де протягом 1898-1913 років жив і працював видатний український письменник.

55 років тому (1960) за підсумками виборів 35-м президентом США став кандидат від Демократичної партії Джон Фіцджеральд Кеннеді (1917-1963).

25 років тому (1990) у Страсбурзі відкрита для підписання Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Набрала чинності 1 вересня 1993 року. На сьогодні учасниками Конвенції є 47 держав. Страсбурзька конвенція розвинула положення Віденської конвенції ООН 1988 року, поширивши їх дію на доходи, одержані у результаті будь-яких кримінальних злочинів, а не тільки від незаконного обігу наркотиків, та стала першою багатосторонньою угодою, присвяченою виключно проблемі боротьби з відмиванням злочинних доходів. Ця конвенція направлена на вжиття державами кримінально-правових заходів боротьби з відмиванням коштів на національному рівні та на розвиток міжнародного співробітництва у проведенні розслідувань та судових розглядів з метою конфіскації знаряддя злочинів та доходів від них. Україна ратифікувала цей документ 17 грудня 1997 року.

Ювілеї дня:

130 років від дня народження Нестора Феофановича Городовенка (1885-1964), українського хорового диригента, музично-громадського діяча. Після закінчення Глухівського педагогічного інституту (1907) працював у навчальних закладах Полтавщини, Вінниччини та Київщини, де викладав спів і керував хорами. З 1917 року – у Києві: викладач співу 2-ї української гімназії, керівник хорів університету і Всеукраїнської вчительської спілки, у 1920-1937 рр. – художній керівник і головний диригент капели «Думка». У 1937-1941 – диригент Українського ансамблю пісні і танцю. Водночас з 1930 року – викладач Київського музично-драматичного інституту ім. М.В. Лисенка, керівник його диригентського відділення. Під час Другої світової війни переїхав до Німеччини, де створив хор «Україна», згодом – керівник українського хору в Монреалі.

 115 років від дня народження Марґарет Мітчелл (1900–1949), американської письменниці. Авторка єдиного роману «Звіяні вітром» (1936), який приніс їй Пулітцерівську премію (1937) і світову славу. Прикметно, що «конкурентами» Мітчелл на здобуття премії були такі «важковаговики» американської літератури як Вільям Фолкнер зі своєю епічною оповіддю «Авессалом, Авессалом!» і Джон Дос Пассос з романом «Великі гроші». «Звіяні вітром» – грандіозна історична епопея й водночас – захоплююча історія кохання-ненависті двох його головних героїв: Скарлетт О’Хара та Ретта Батлера. Надзвичайній популярності роману Маргарет Мітчелл в усьому світі сприяла також і вдала екранізація – у 1939 році Віктором Флемінгом був знятий однойменний фільм, де головні ролі виконали Вів’єн Лі й Кларк Гейбл. Для Голлівуду, який обожнює подібні історії, твір Мітчелл був справжньою знахідкою. Через півстоліття після смерті письменниці (загинула в автомобільній катастрофі) був знайдений рукопис її юнацької повісті «Зниклий острів Лейзен» (опубл. 1996). Оповідка сповнена бурхливих пристрастей, кохання-страждання, та має романтично-трагічну кінцівку. До того ж, все це розгортається на тлі неймовірних пригод в екзотичних Південних морях. Повість досить слабка, але свідчить про надзвичайно яскраву уяву Маргарет Мітчелл, яка згодом утілилась у «Звіяних вітром». Звичайно, порівнювати «Звіяних вітром» з метафізичними глибинами романів Фолкнера не можна, втім, ніхто цього й не робить – шанувальники (а надто шанувальниці) таланту Мітчелл, яких з роками не меншає, просто поринають у захоплюючий мелодраматичний світ роману, сповнений житейської мудрості, а слова головної героїні – відважної, часом зарозумілої, але нескореної долею Скарлетт «завтра буде новий день» («Я подумаю про все це завтра… Тоді я зможу. Адже завтра вже буде інший день») – для багатьох з них стали життєвим кредо.

80 років від дня народження Алена Делона (1935), французького актора кіно і театру, продюсера, режисера і сценариста, якого досить часто називають ще й секс-символом 60-80-х років. До кращих робіт актора належать ролі у фільмах таких грандів світового кіно як  Лукіно Вісконті («Рокко і його брати», «Леопард»), Антоніоні («Затемнення») та Рене Клемана («На яскравому сонці»). Шлях Алена Делона до вершин світового кінематографа був трохи звивистим, особливо враховуючи той факт, що за фахом він, так само як і його вітчим, ковбасник. Працював спочатку в м’ясній лавці, потім в одному з паризьких ковбасних магазинів. Цілком можливо, що невдовзі Делон став би власником м’ясної крамниці, одружився й зажив би спокійним життям буржуа середньої руки, але не так сталося, як гадалося. Одного разу в метро юнак прочитав оголошення про набір до льотної школи. Він одразу ж кидає роботу й опиняється в лавах парашутно-десантних військ корпусу морської піхоти й потрапляє на війну в Індокитаї. За неналежну поведінку старший сержант Делон був направлений до дисциплінарної роти. Вдень він вантажив рис, а ввечері сумирно повертався на гауптвахту. Попри все, як згадував актор, «…То був найщасливіший період мого життя. Саме завдяки йому я став тим, ким став потім, і ким є сьогодні». Після закінчення служби молодий вояка повернувся в Париж, служив офіціантом, але не довго: його напружували крики й накази адміністратора, метрдотеля, старшого офіціанта. Лакейська праця була явно йому не до душі, тому Делон за порадою друзів розсилає власні фото кінопродюсерам, ходить на кінопроби. У 1956 році він разом з товаришем їде на Каннський фестиваль де знайомиться з одним із американських «ловців талантів». Його запрошують на кінопроби до Риму й дають «добро» на зйомки. У Делона починають з’являтися зв’язки, друзі з акторського середовища. Так розпочинається його зіркова кінокар’єра, хоча перші ролі і перші фільми не принесли йому ані слави, ані грошей. Відомим Делон став після виходу на широкий екран детективу Рене Клемана «На яскравому сонці» – першої екранізації роману Патриції Хайсміт «Талановитий містер Ріплі», де він блискуче зіграв роль чарівного покидька, людини з «обличчям ангела» й «душею диявола» - Тома Ріплі. Але світова слава прийшла до нього після ролі романтичного боксера Рокко (цілковитої протилежності Ріплі) у фільмі Лукіно Вісконті «Рокко і його брати» (1961). Критики визнали: перші серйозні ролі в кіно розкрили Делона як надзвичайно тонкого і складного драматичного актора.

Роковини смерті:

170 років з дня смерті Василя Івановича Штернберга (1818-1845), вітчизняного художника. Ще бувши учнем петербурзької Академії мистецтв, приїздив в Україну і виконав тут багато пейзажів і жанрових творів («Пастушок», «Переправа через Дніпро під Києвом», «Садиба Г. Тарновського в Качанівці» та ін.). У 1838 році познайомився з Шевченком, став одним з його найближчих друзів. У 1840 вони навіть жили на одній квартирі в Петербурзі, разом відвідували літературні і музичні вечори, театри, бували у спільних знайомих. У «Кобзарі» 1840 року вміщено як фронтиспіс офорт Штернберга «Кобзар з поводирем». У цьому ж виданні Шевченко присвятив Штернбергові поему «Іван Підкова». Відтворив він також образ товариша у повістях «Художник», «Музикант», згадував про нього в листах і «Щоденнику». Штернберг помер надто молодим – у 27 років.

125 років з дня смерті Сезара Франка (1822-1890), французького композитора і органіста бельгійського походження. Ферец Ліст надзвичайно високо цінував мистецтво Сезара Франка і уподібнював його органні імпровізації бахівським. Автор симфоній, симфонічних поем, творів для органа (зокрема хоралів), романсів, ораторій (одну з них – «Заповіді блаженства» сам автор особливо цінував, а Клод Дебюссі вважав цю музику прекрасною).

30 років з дня смерті Якова Яковича Гніздовського (1915–1985), відомого українського графіка, живописця, кераміста і мистецтвознавця. Родом з Тернопільщини. З 1949 року жив у США, де й здобув світове визнання. Його гравюри «Зимовий пейзаж» і «Соняшник» прикрашали робочий кабінет президента США Джона Кеннеді. А дереворит «Кущ» придбала бібліотека Конгресу США у Вашингтоні. «Дереворити Якова Гніздовського є одним з найбагатших і найоригінальніших звершень в американському графічному мистецтві за останні 30 років», – пише в передмові до видання його творів 1976-го Пітер Вік, куратор відділу графіки бібліотеки Гарвардського університету. Гравюри митця зберігаються у Національному музеї американського мистецтва у Вашингтоні, «Еддисон галереї», у Музеї модерного мистецтва в Більбао та інших найвідоміших музеях та художніх галереях світу. У 1990 році виставка творів митця експонувалася в Києві.