2 жовтня. Пам’ятні дати

Міжнародний день ненасильства проголошений Генеральною Асамблеєю ООН і відзначається щорічно в день народження Махатми Ганді, одного з керівників руху за незалежність Індії, основоположника філософії і стратегії ненасилля.

Міжнародний день ненасильства. Проголошений на 62-й сесії Генеральної Асамблеї ООН згідно з резолюцією від 15 червня 2007 року. Відзначається щороку в день народження Махатми Ганді (1869-1948), одного з керівників руху за незалежність Індії, основоположника філософії та стратегії ненасилля. «Коли я впадаю у відчай, то згадую, що протягом усієї історії людства шлях істини і любові завжди перемагав. Так, були тирани і вбивці, і впродовж якогось часу вони здавалися непереможними, але зрештою вони завжди гинули – замисліться, завжди. Чи не однаково мертвому, сироті чи бездомному, проводяться божевільні руйнування від імені тоталітаризму чи від священного імені свободи і демократії? «Око за око» — і цілий світ може осліпнути… Існує чимало такого, за що я готовий померти, але немає нічого такого, за що я був би готовий убити» (Махатма Ганді, «Історія моїх експериментів з істиною», 1927). Протягом життя Ганді залишався вірним своїм переконанням, стосовно ненасилля, навіть в умовах жорстоких утисків і перед лицем найважчих випробувань. Він був переконаний у тому, що «справедливі засоби ведуть до справедливих цілей», тобто не можна побудувати миролюбиве й повноцінне суспільство за допомогою насилля. Якщо в його фундаменті лежатиме не свобода і мир, а щось інше, то нічого доброго з того не вийде і жодні лозунги й обґрунтування тут не допоможуть. Насилля породжує насилля, омана – чергову оману, ненависть – зворотню ненависть. Ганді був переконаний у тому, що індійцям у жодному разі не варто застосовувати насилля чи послуговуватися ненавистю у боротьбі за  свободу і незалежність країни проти англійського колоніального ярма. Час показав, що Махатма Ганді мав рацію, а не був відірваним від дійсності фантазером; слушність його ідей підтверджується й нині, але не всім вони до вподоби – шлях ненасилля довгий і виснажливий, до того ж вкрай важко не піддатися спокусі взяти в руки зброю у мілітаризованому світі. Як наголошується в резолюції ООН, цей Міжнародний день слугує ще однією нагодою задля того, аби якнайширше «пропагувати лозунг ненасилля, зокрема й шляхом просвітницької і суспільно-роз’яснювальної роботи». Водночас підтверджується «універсальність принципу ненасилля», а також прагнення «утвердити культуру миру, терпимості, розуміння і ненасилля».

Міжнародний день усмішки. Запропонований американським художником Гарві Беллом (Harvey Ball), винахідником «смайлика»; відзначається з 1999 року у першу п’ятницю жовтня. Головна риса цього свята – гарний позитивний настрій, а девіз – «Зроби добру справу. Допоможи хоча б одній людині усміхнутися». Впродовж тривалого часу про Гарві Белла ніхто в світі не чув. Цілком можливо, що так би воно й тривало далі, якби у 1963 році представники однієї з американських страхових фірм не звернулися до Гарві з проханням вигадати якийсь простий, зрозумілий, але водночас і промовистий логотип компанії. Художник одразу ж запропонував власну розробку, за яку власне і отримав від замовника гонорар 50 доларів. Запропонований Гарві Беллом логотип компанії «State Mutual Life Assurance Company of America» був не чим іншим, як тим, що сьогодні будь-який користувач інтернету назве смайликом. Компанія швиденько виготовила бейджі з логотипом і роздала їх своїм співробітникам. Успіх був грандіозним. Місяць потому смішні пички красувалися не тільки на візитках і бейджах компанії, а повсюдно. Згодом у Сполучених Штатах навіть випустили поштову марку зі смайликом. В одному з інтерв’ю художник зазначив, що надзвичайно щасливий, адже у світі «…не було нічого, зробленого так просто, швидко, але що стало приємним усім».

Національне свято Гвінейської Республіки – День проголошення незалежності (1958).

Події дня:

25 років тому (2-17 жовтня 1990) у Києві на Майдані Незалежності (тоді – площі Жовтневої революції) розпочалось політичне голодування студентів, яке згодом назвали Революцією на граніті. Це був перший успішний ненасильницький політичний протест проти комуністичної влади в Українській РСР. У Москві повним ходом йшла підготовка Союзного договору, а в Україні стара номенклатура продовжувала утримувати всі керовані позиції й не йшла ні жодні реальні реформи. Саме тому, пов’язані з опозиційними групами, лідери студентства організували наметове містечко на центральній площі Києва. Голодування студентів відбувалось у звичайних туристичних наметах. Більшість становили студенти з Києва, Львова та Дніпропетровська. На їх підтримку почали страйкувати і студенти всіх вищих навчальних закладів Києва (а також студенти технікумів, ПТУ і учні старших класів шкіл). Студентські акції протесту пройшли також і в обласних центрах, зокрема, Луганську та Львові, але не так масово. Розпочавши голодування, студенти висунули політичні вимоги. Серед них – відставка Голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола, відмова республіканського керівництва від підписання нового Союзного договору, передача місцевим органам влади майна КПРС і ВЛКСМ на території України, відбування юнаками України військової служби за межами республіки лише на добровільних засадах, перевиборів Верховної Ради УРСР тощо. В ті дні на вищих щаблях влади обговорювалася можливість застосування сили проти голодуючих. На прямі репресії, з огляду на настрої киян, які всіляко підтримували голодуючих, місцеві можновладці не наважилися. Але для багатьох членів КПРС ці дні стали свого роду поштовхом для виходу з лав партії. Українське керівництво на чолі з Л. Кравчуком вирішило піти на поступки і задовольнити певні вимоги голодуючих. 23 жовтня Верховна Рада УРСР ухвалила рішення про скасування 6-ї статті Конституції про керівну роль партії, а також прийняла відставку В. Масола, якого на прем’єрській посаді 14 листопада замінив Вітольд Фокін. Це трохи зняло напруження в столиці, яке за іншого розкладу подій могло б призвести до трагічних наслідків. Ось як описує у «Щоденнику» ті події Олесь Гончар: «До Києва стягуються війська. Біля Верховної Ради омонівці вчинили розправу над тернопільськими жінками… Місто вирує тривожно. На Хрещатику, розкинувши намети, оголосили голодування студенти на знак протесту проти нав’язування союзного договору… Бачу мученицькі обличчя. Серце розривається… У Верховній Раді України вже лунають голоси з вимогою… запровадити надзвичайний стан в Україні, тобто потопити студентські страйки в крові… Страшні ці парламентарі (239)! Юхновський як голова комісії доповідає їм про вимоги голодуючих студентів, про те, що звідчаяні молоді люди готові на все «аж до масового самоспалення», а у відповідь йому – регіт, жирне іржання цих парламентських жеребців!.. І серед таких жити? Від таких ждати гуманних законів? Ні, неможливий з ними ніякий мир, ніяке порозуміння». (Власне після цих подій Гончар демонстративно здав свій квиток члена КПРС)

20 років тому (1995) в Грузії була введена нова національна валюта – ларі.

Ювілеї дня:

150 років від дня народження Дениса Володимировича Січинського (1865–1909), українського композитора, диригента і музичного діяча. Організатор і диригент співацьких товариств «Боян» у Львові, Коломиї, Перемишлі (тепер Пшемисль, Польща). Організатор і керівник першої в Станиславові (тепер Івано-Франківськ) музичної школи. Автор опери «Роксолана», вперше поставленої у Театрі Миколи Садовського в Києві 1912 року; музики до драматичних вистав, кантат, хорів, романсів (особливо популярними були «Як почуєш вночі», «У мене був коханий край», «Дума про Нечая»). Написав музику до пісні «Мир вам, браття, всі приносим» на вірші о. І. Гушалевича, який у 1848 році Головна Руська Рада затвердила в якості національного гімну галичан-русинів. Похований у меморіальному сквері Івано-Франківська. На його могилі встановлений пам’ятник у вигляді кобзи.

110 років від дня народження Анатолія Кириловича Бабка (1905–1968), українського хіміка, академіка АН УРСР, заслуженого діяча науки УРСР. З 1941 р. працював в Інституті загальної та неорганічної хімії АН УРСР і одночасно з 1944 – у Київському університеті. Автор праць з хімії комплексних сполук і застосування їх в аналітичній хімії, а також з фотометричних і люмінісцентних методів аналізу.

70 років від дня народження Дона Макліна (1945), американського співака і музиканта, виконавця власних пісень. Всесвітньої слави зажив на початку 70-х років минулого століття після виконання синглів «American Pie» (про Бадді Холлі) та «Vincent», присвяченої не кому-небудь, а самому Вінсенту Ван Гогу. В подальших творчих пошуках співак навмисне відходив від тієї музичної теми, яка зробила його популярним. Це призводило (і не раз) до розірвання вигідних контрактів зі звукозаписувальними фірмами, але музикант не зважав ані на славу, ані на гроші, віддаючи пріоритет творчому пошуку. Музика Дона Макліна орієнтована, передусім, на кантрі-аудиторію.

40 років від дня народження Валентини Євгенівни Шевченко (1975), української спортсменки, лідера збірної України з лижного спорту. Бронзова призерка чемпіонату світу 2009 року в гонці на 30 км (Ліберець, Чехія). Володарка Малого кубка світу з лижних гонок 2004 року. Заслужений майстер спорту України.

Роковини смерті:

30 років з дня смерті Любомира Дмитровича Дмитерка (1911–1985), українського письменника, драматурга.