1 жовтня. Пам’ятні дати

За даними ООН, до 2030 року число тих, кому за 60, перевищить у світі 1,4 мільярда людей, а до 2050 року 21% населення планети становитимуть люди, яким буде більше 60 років.

Міжнародний день людей похилого віку. Продовжуючи такі важливі ініціативи Організації Об’єднаних Націй, як Віденський міжнародний план дій щодо проблем старіння, ухвалений Всесвітньою асамблеєю з проблем старіння в 1982 році і затверджений Генеральною Асамблеєю у тому ж таки році, у своїй резолюції 45/106 від 14 грудня 1990 року Генеральна Асамблея постановила вважати 1 жовтня Міжнародним днем літніх людей. Згідно з міжнародною класифікацією, людиною похилого віку вважається особа, яка досягла 65 років. Таких людей в усьому світі майже 700 мільйонів, а це майже кожна десята людина на Землі. За даними ООН, до 2030 року число тих, кому за 60, перевищить у світі 1,4 мільярда людей, а до 2050 року 21% населення планети становитимуть люди, яким буде більше 60 років. В Україні на той час більше третини мешканців будуть людьми похилого віку. Нині в Україні налічується 10,1 млн громадян віком від 65 років – це близько 22,6% населення. Найстаріше населення має Японія: понад 20% японців старші 65 років. На думку експертів, зростання числа літніх людей у світі свідчить про поліпшення якості життя в цілому, що саме по собі є значущим досягненням. Попри це, у багатьох країнах, що розвиваються, старіння, як і раніше, пов’язане зі слабкою соціальною захищеністю і падінням рівня доходів. На сьогодні Україна посідає 73 місце серед 96 країн світу за рівнем життя літніх людей у рейтингу Global AgeWatch Index. Найкомфортнішими для літніх людей за всіма показниками є Швейцарія, Скандинавські країни, Німеччина та Канада, найгіршою – Афганістан. Найгірше в Україні зі сферою охорони здоров’я – за цим критерієм наша країна третя з кінця у своєму регіоні. Тематика цьогорічного Міжнародного дня літніх людей – «Усталеність і відкритість міст для літніх людей».

Міжнародний день музики. Протягом століть і тисячоліть музика була і є невід’ємною частиною творчого самовираження людей, їхньої культурної традиції, релігійного обряду й повсякденного існування. Рішення про проведення Міжнародного дня музики було ухвалено на 15-й Генеральній асамблеї Міжнародної музичної ради (ІМС) ЮНЕСКО у Лозанні в 1973 році. Мета Дня – розповсюдження музичного мистецтва в усіх прошарках суспільства, розвиток культур, обмін досвідом, а також утвердження взаємного шанобливого і толерантного ставлення до різних естетичних цінностей. Уперше День музики відзначався 1 жовтня 1975 року.

Національне свято Республіки Кіпр – День Незалежності (1960).

Національне свято Федеративної Республіки Нігерія – День Незалежності (1960).

Національне свято Китайської Народної Республіки – День проголошення Республіки (1949)

Національне свято Республіки Палау – День Незалежності (1994).

Національне свято Тувалу – День Незалежності (1978).

Події дня:

390 років тому (1625) розпочалось масштабне козацько-селянське повстання під керівництвом Марка Жмайла проти шляхетського свавілля загону С. Конєцпольського. Після бойових дій, проваджених із перемінним успіхом, козаки змушені були здати М. Жмайла С. Конєцпольському й підписати вкрай невигідну для себе Куруківську угоду.

125 років тому (1890) отримав статус національного парк Йосеміті на сході центральної частини штату Каліфорнія, у горах Сьєрра-Невада. Став широко відомим наприкінці ХІХ ст. завдяки своїм реліктовим деревам; у ньому росте декілька видів секвой, у т.ч. близько 200 секвойядендронів (мамонтове дерево) у гаю Маріпоса, які з’явилися тут ще до початку останнього льодовикового періоду.

Ювілеї дня:

180 років від дня народження Остапа Волощака (1835-1918), українського ботаніка, зоолога, педагога. Досліджував рослинний світ Карпат, зробив вагомий внесок у розвиток ботанічної географії, займався формуванням еталонних гербаріїв. Крім того, проводив кліматичні спостереження, опублікував близько 50 наукових праць з ботаніки. Був членом Віденської та Краківської академій наук, дійсним членом наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові.

180 років від дня народження Адама Поліцера (1835-1920), австрійського лікаря, одного з основоположників отіатрії (один із розділів оториноларингології), організатор першої кафедри і клініки хвороб вуха. У 1861 році з ініціативи Поліцера у Віденському університеті був уведений курс отіатрії. В 1870 році він став першим у світі професором отіатрії. 1873 року організував у Відні  спеціальну вушну клініку, якою керував до кінця життя.

150 років від дня народження Поля Дюка (1865-1935), французького композитора, музичного критика, педагога. Серед його учнів були Олів’є Мессіан і Хоакін Родріго.

85 років від дня народження Філіппа Нуаре (1930-2006), французького актора театру і кіно. Знімався у фільмах: «Стара діва» (приз МКФ у Берліні, 1972), «Замах» (у вітчизняному прокаті «Викрадення в Парижі»), «Суддя і вбивця», «Стара рушниця» («Сезар» за кращу чоловічу роль; 1976), «Життя і нічого більше» («Сезар» за кращу чоловічу роль; 1990), «Африканець», «Сім’я», «Кінотеатр «Парадіз» (премія BAFTA за кращу чоловічу роль; 1991). Кавалер ордена Почесного легіону (2005). Філіпп Нуаре народився в заможній родині – батько майбутнього актора очолював чималу будівельну компанію. Філіпп мав чудовий голос і з дитинства мріяв стати співаком (навіть устиг записати перший альбом у 1949 році), але екзамени до консерваторії він провалив, тому вирішив податися в актори. Спочатку він слухає лекції з драматичного мистецтва у провідних театральних діячів Франції, а невдовзі розпочинає акторську кар’єру в Національному театрі Бретані. Колеги помітили його непересічний акторський талант і вмовляли зосередитись на комедії. Після театру Бретані Нуаро працював у Національному народному театрі. Грав у п’єсах Корнеля, Бомарше, Шекспіра. У 1955 році дебютував у кіно. Відтоді й до кінця життя знявся у понад 70 фільмах. Акторське амплуа Нуаре поєднувало як «позитивних», так і «негативних» персонажів. Він однаково майстерно перевтілювався у чоловіків з середнього класу, авантюристів та поліцейських. Його партнерками і партнерами на знімальному майданчику були такі зірки світового екрану як Катрін Деньов, Анні Жірордо, Ромі Шнайдер, Марчелло Мастроянні, Жан Маре, П’єр Рішар і Ален Делон.

 80 років від дня народження Джулії Ендрюс (Джулія Веллс; 1935), американської актриси театру і кіно британського походження, співачки, «королеви мюзиклу». Працювала на Бродвеї і в Голлівуді переважно у жанрі мюзиклу («Моя чарівна леді» (перша виконавиця головної ролі), «Звуки музики»). Знімалася у фільмах: «Мері Поппінс» (1964, премія «Оскар»), «Звуки музики» (1965), «Гаваї» (1979) та ін. Актриса є володаркою численних престижних професійних нагород і титулів: тут і «Бафта», і «Оскар», і «Голден Глоб», «Еммі» та «Греммі», вона отримала статус «найулюбленішої і найпопулярнішої жінки на кіноекрані». Втім, тому хто не є шанувальником мюзиклів, можна порадити дві пізні роботи Джулії Ендрюс: «Таке життя» і «Дует для одного» (1986; фільм Андрія Кончаловського), де актриса блискуче виступає в драматичному амплуа. Після завершення кар’єри Ендрюс мешкає у Швейцарії. У неї міцний шлюб, який триває понад 40 років, п’ятеро дітей, багато внуків і є вже правнуки. Декілька років тому вона видала книгу «Спогадів різних років» - доволі жорстку, позбавлену сентиментів книгу, особливо зважаючи на вкрай позитивне амплуа добропорядного «голлівудського соловейка». У ній ідеться про те, що перед тим, як стати зразком бездоганності в усьому, вона такою зовсім не була. На декого «правильність» Джулії Ендрюс діє гнітюче: «Звуки її приголосних такі чисті, її висловлювання такі точні, а її дії такі впевнені, що я не можу уявити собі ситуацію, в якій вона може виявитись об’єктом співчуття...», - зауважила письменниця Пенелопа Мортімер. Утім, це лише суб’єктивна думка без претензії на істину. Один із сортів дивовижної краси троянд має ім’я Джулії Ендрюс (до речі, прабабця і прадід Ендрюс були садівниками).

Роковини смерті:

80 років з дня смерті Володимира Олексійовича Гіляровського (1855-1935), російського журналіста, мемуариста, «короля репортерів». Автор нарисів про дореволюційну Росію («Мої блукання», «Москва і москвичі»). Одним з перших звернувся до теми «дна» (книга «Люди дна», спалена за вказівкою царської цензури). Виступав як прозаїк і поет. Позував для картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (пращури Гіляровського з боку матері – запорожці). Після подорожі по Україні видав книжку «На батьківщині Гоголя. З поїздки по Україні». Саме Гіляровський уточнив дату і місце народження видатного письменника, до 100-річчя народження Гоголя виступивши із доповіддю в Товаристві любителів російської словесності. Переклав декілька віршів Тараса Шевченка, брав активну участь у влаштуванні шевченківських вечорів і збиранні коштів на пам’ятник поетові (1911). Написав історичний нарис «Запорізька Січ». В.О. Гіляровський є автором знаменитої епіграми: «В России две напасти // Внизу – власть тьмы, // А наверху – тьма власти», написаної після публікації в 1886 році п’єси Л.М. Толстого «Власть тьмы».