Ведмеді повертаються

Через збільшення популяції диких звірів жителям Карпатського регіону треба вчитися уживатися з ними

У закарпатських селах дедалі частіше знімають сюжети про те, як 200-кілограмові бурі ведмеді перебігають центральні дороги, блукають між парканами в селі та оглядають приватні подвір'я. За останніми даними, в Українських Карпатах нині мешкає понад 300 особин бурого ведмедя. Цей позитивний для екології тренд водночас ставить нові питання перед місцевими мешканцями: як ділити простір із хижаками, що село біля лісу вважають своїми, – так само як люди впевнені, що ліс біля села їхній?

Чому доступні смітники та незібрані плоди садів стають магнітом для звірів, як суцільна єгоза (загородження з армованої колючої стрічки для захисту та блокування доступу до певних територій, – ред.) на кордоні ділить популяції навпіл, і що робити, коли на власному подвір’ї чи гірській стежці ви опинилися віч-на-віч із лісовим велетнем, – про це в матеріалі Укрінформу.

НЕСПОДІВАНІ ГОСТІ НА ПОДВІР’ЯХ

Нічні камери спостереження на Закарпатті останнім часом фіксують випадки, варті пригодницьких фільмів. Наприклад, у вересні мешканці села Нижня Апша на Тячівщині зафіксували на відео, як кремезний бурий ведмідь уночі перебігає центральну дорогу та маневрує між парканами. За місяць, у жовтні, схожі кадри публікували користувачі соцмереж, жителі Тарасівки (також село на Тячівщині), на фото хижак спокійно обходив приватне подвір’я в пошуках їжі.

Іще раніше, у травні, ведмедя фіксували на камери жителі села Стужиці в Ужанському нацпарку на Ужгородщині. А пізніше, у червні, завірусилося відео з ведмедицею та ведмежатами зі села Ставного.

Тобто те, що раніше в регіоні Українських Карпат було екзотичними випадками, нині, як бачимо, стає новою реальністю гірських та передгірних районів. Присутність ведмедів у Карпатах поруч із людиною стає відчутнішою – і це факт.

ЦИФРИ, ЩО СВІДЧАТЬ ПРО ВІДРОДЖЕННЯ

На що вказує цей тренд, і чи означає він, що «природа настільки очистилася», як ми звикли були казати під час ковіду, що в карпатському регіоні стало більше ведмедів?

У філії «Карпатський лісовий офіс» держпідприємства «Ліси України» нещодавно опублікували дані про те, що тепер у лісових масивах Українських Карпат на заході країни мешкає понад 300 особин.

«За результатами обліку на початку 2026 року, у лісових масивах Карпатської філії ДП "Ліси України" зафіксовано 154 ведмеді. Найбільше на Івано-Франківщині – 91 особину, менше – 48 ведмедів – на Закарпатті, та найменше – у Львівській області (15 ведмедів)», – ідеться в повідомленні.

Якщо вірити цифрам із відкритих джерел, то кількість особин у популяції справді зросла: десять років тому бурий ведмідь, найбільший ссавець та хижак наших Карпат, був під загрозою зникнення (переважно через браконьєрство та конфлікти з пасічниками та фермерами). Тоді природоохоронці оцінювали загальну популяцію в Україні, налічуючи 250 особин, і зазначали, що на початку 1990-х років в Україні мешкало 600 особин бурого ведмедя.

Серед головних причин теперішнього зростання популяції провідна наукова співробітниця Ужанського національного природного парку Неля Коваль у коментарі Укрінформу називає розширення природоохоронних територій та створення природних міграційних коридорів – і як наслідок повномасштабної війни, що призвела до відпливу людей із сіл – зниження чинника турбування ведмедів у їхньому природному середовищі. Національні природні парки, як-от «Ужанський», «Синевир» чи «Карпатський», за допомогою фотопасток регулярно фіксують молодих та дорослих особин. Для лісу це – позитивний сигнал, адже ведмідь є верхівковим хижаком і «садівником» екосистеми, що свідчить про її здоров’я.

В організації «Всесвітній фонд дикої природи» (WWF) зазначають, що бурий ведмідь – найбільша дика тварина в наших лісах. Довжина його тіла – 150–250 см, вага – 135–450 кг, тривалість життя – 20–30 років. Для проживання бурому ведмедеві необхідна така територія: 120–1600 квадратних кілометрів – для самців, 60–300 – для самок.

МАГНІТ ДЛЯ ХИЖАКА – СМІТНИКИ ТА ЗАПУСТІЛІ САДИ

Отож збільшення популяції бурого ведмедя – однозначно позитивний чинник. Але, зазначає Неля Коваль, він вказує на те, що людям у Карпатському регіоні доводитиметься уживатися з ними на одній території. Відео, що віруситимуться після гостювання ведмедів у гірських селах, буде більше, і місцевим жителям варто розуміти і знати, як із ними поводитися.

Зоологиня наголошує: те, що ведмеді приходять у села та господарства, провокує суто людський чинник.

- Ця тенденція стосується не лише нас, вона загальноєвропейська й навіть світова. І першопричина тут – ми самі, наші звички. Сміття – чинник номер один, який приваблює ведмедів у наші села. Тварини завжди хочуть легкої та смачної поживи. Люди не сортують відходів, скидають усе в одну купу у великі смітники, які абсолютно доступні для звірів: просто перевернув – і їси. Ведмідь один раз спробує, знайде якесь опаковання, де залишилося трішки смачного, поїсть, і все: у нього миттєво спрацьовує інстинкт, він запам'ятає цей смак і приходитиме туди знову і знову, – зазначає Неля Коваль.

Другим потужним магнітом для хижаків стали запустілі сади в гірських селах. За словами науковиці, садовина там часто залишається нікому не потрібною і просто гниє під деревами.

- Ось минулого тижня ми були у Стужиці. Там сади буквально обтяжені: тоді як по регіону врожаю майже немає, там усе завалено яблуками і сливами, вони лежать просто на землі. Ми пройшли трохи далі паралельною дорогою і виявили свіжі екскременти ведмедя, із залишками тих самих яблук та сливок, він туди ходив і їв. Причому сліди були одразу на кількох стежках, тобто це був не один ведмідь, а декілька різних особин. Доступність корму, за яким не треба ганятися, – другий чинник, що приваблює ведмедів до людських обійсть. Тут вони майже безперешкодно завжди отримують те, чого хочуть, – розповідає зоологиня.

МЕНШЕ ЛЮДЕЙ – БІЛЬШЕ ВЕДМЕДІВ

Пані Неля Коваль пояснює, що посилюють ситуацію і соціально-демографічні зміни в гірських районах, спричинені війною. Як раніше повідомляв Укрінформ, через війну із Закарпаття виїхала понад третина місцевого населення, переважно саме із сіл.

- Це стосується не тільки пустих домівок. Адже у селах люди обробляють землю, ходять в ліс по дрова, гриби. Раніше в лісах постійно перебувало багато людей – господарювали, косили галявини для худоби, заготовляли дрова на зиму. Тобто створювали чинник турбування диких звірів, через який вони ховалися глибоко в хащах. Тепер людська присутність звелася до мінімуму. Відчувши це, ведмеді перестали сприймати людину як джерело небезпеки і почали поводитися значно сміливіше, – пояснює науковиця.

Значних коректив зазнав і зимовий цикл тварин через зміну клімату. Уявлення про те, що ведмідь безпробудно спить кілька місяців під снігом, науковці називають міфом.

- У наших бурих ведмедів немає класичної сплячки – це неправильний термін, у них – зимовий сон. Тварини реагують на потепління, яке тепер обговорюють усі. Сонце пригріло – ведмідь виліз із барлога. Навіть узимку він може спокійно розгребти сніг, витягти мерзлі яблука, знайти коріння або пеньок із личинками жуків. Бурі ведмеді – всеїдні, тому сама собою зима для них не є критичним періодом. Найважче ведмедицям у період пологів: вони залягають в барлозі орієнтовно до кінця березня, поки дитинчата не зможуть самостійно виходити. Мати харчує їх молоком, але час від часу сама ненадовго залишає барліг, щоб знайти їжу неподалік, – розповідає Неля Коваль.

ЄГОЗА І ЧИННИК ПОСУХИ ЯК ЗАГРОЗА ПОПУЛЯЦІЇ

Зоологиня каже, що під час останніх зимових обліків слідів на території Ужанського НПП та прилеглих мисливських угідь зафіксували орієнтовно 20 ведмедів, хоча науковці впевнені, що реальна чисельність більша. Проте тепер над прикордонною популяцією виникла нова серйозна загроза – щільне загородження кордонів колючим дротом та єгозою.

- Наші прикордонники повністю загородили кордон, і це – величезна проблема. Ми багато разів зверталися і просили дозволити зробити хоч невеличкі отвори для проходу тварин, такі екологічні коридори. Нам у цьому відмовили. Суцільна єгоза перекрила транскордонний проміжок території, поділивши популяції. Уже кілька років звірі не можуть мігрувати і природно обмінюватися генетичним фондом. Ми фіксували випадок, коли ведмідь у період спарювання буквально проривався крізь колючий дріт, але чи вижив він після того – невідомо. Треба також розуміти, що через цю ізоляцію хижаки будуть ще більше спускатися до сіл. Посилює проблему й вода: через посуху річка опинилася по інший бік відремонтованої траси Ужок – Нижні Ворота. Ведмеді, рисі та олені змушені перебігати дорогу з інтенсивним рухом, і ми дуже переживаємо, що тварин збиватимуть машини, – каже науковиця.

«ТА ВЕДМІДЬ НЕ Є СТРАШНИЙ!»

Улітку в українському сегменті інтернету поширилося ще одне відео на ведмежу тему: жіночка з Верховини переконувала журналістів, що «видмідь – він ни є страшний!». Науковиця Ужанського нацпарку також на цьому наголошує: боятися, а отже боротися з ними, як це раніше робили в Карпатах, тобто вбивали, не варто. Це – ганебно й незаконно. Неля Коваль наголошує: місцевим жителям потрібно змінювати своє ставлення до ведмедів.

- Дикі тварини для нас завжди були шкідниками чи небезпечними хижаками, яких треба вбивати або триматися від них якнайдалі. Але це не так. Ми маємо навчитися співіснувати з ними. Дикі звірі мислять так само як ми: ліс – їхній дім, і село біля лісу вони вважають своїм. Так само люди, які ліс біля села мають за свій. Але якщо я живу в селі біля лісу, де водяться хижаки, то маю це передбачити в своєму побуті. У всій Європі люди давно зрозуміли, що найнадійніший захист від гостей із лісу – електропастух. Будь ласка, зробіть огорожу для свого саду чи обійстя – і це вбереже від диких тварин. Для собак мають бути зроблені надійні металеві будки на підставках, а самого пса хоча б на ніч треба ховати, бо ведмідь прийде і забере його. Для курей та птиці потрібна сітка, глибоко закріплена в землі, щоб її не підрили лисиці. Так само є електропастухи для пасік. Років десять тому ми роздавали їх від WWF безплатно – пам’ятаю, як наші люди не хотіли брати, бо не розуміли, що це й навіщо. Тепер брали б усі, але задарма вже ніхто не дає, – наголошує Неля Коваль.

Водночас, каже науковиця, у нашій державі на системному рівні абсолютно не працює механізм відшкодування збитків від диких звірів, на відміну від країн Євросоюзу, де фермерам виплачують компенсації за задрану козу, корову чи врожаї, які знищили дикі кабани. В Україні селяни залишаються зі збитками сам на сам. Неля Коваль каже, що в нас у таких випадках лише складають відповідні акти про напади чи пошкодження, проте далі паперів справа не рухається.

Вона закликає зрозуміти, що ведмеді заходять у населені пункти тільки в пошуках їжі.

- За кордоном це давно стало повсякденністю. У Канаді дикі тварини заходять у магазини, бігають між стелажами, поки не схоплять якесь опаковання зі смачненьким, і втікають. Тварини просто шукають харчі. Треба не заважати їм узяти їжу, і вони підуть без будь-яких проблем, – каже вона.

Якщо ж несподівана зустріч із звіром сталася на вашому подвір'ї, найважливіше – не налякати тварину, бо коли звір боїться, він має два варіанти дій: тікати або нападати. Ви не можете передбачити, який із них він обере.

- Тому за такої зустрічі головне – не налякати тварину. Коли ведмідь наляканий, у нього спрацьовує інстинкт: він або тікає, або починає агресувати та захищатися. А це – хижак із колосальною силою, іклами та пазурами: від одного удару лапи людина може загинути на місці. Якщо ви побачили його у дворі, дійте максимально тихо: жодних криків, гамору чи різких рухів. Категорично заборонено дивитися ведмедю прямо в очі – він сприймає це як виклик. Повільно, не повертаючись до нього спиною, заднім ходом відступайте у безпечне місце й дайте звірові можливість самому спокійно піти геть, – підсумовує Неля Коваль.

У ТУРИСТИЧНІ ПОХОДИ БЕРІТЬ ПЕРЦЕВІ БАЛОНЧИКИ

А що робити, якщо ви зустріли ведмедя не в себе вдома, а на гірській стежці під час туристичного походу? Досвідчений гірський гід Сергій Прокоп каже, що через збільшення кількості людей на гірських стежках такі варіанти є: туристів у горах стало набагато більше, люди ходять там, де раніше взагалі не ходили або ходили рідко, і вони можуть стрічатися із хижаками. Нині найбільша популяція ведмедів в Україні традиційно тримається в Горганах на Івано-Франківщині, зокрема в природному заповіднику «Горгани-Довбушанка», де взагалі заборонена будь-яка туристична діяльність, і це – їхній справжній незбурений ареал, зазначає Прокоп.

Збільшення кількості повідомлень та відео про ведмедів у мережі гід пояснює передусім технічним прогресом і роботою екологів. Зокрема, такі організації, як Франкфуртське зоологічне товариство, передали лісівникам та паркам багато сучасних фотопасток, що тепер фіксують кожен крок тварин.

- Водночас бувають випадки, як цієї осені, у жовтні, у людному туристичному місці в Подобовці, – біля водоспаду Шипіт, де туристи стрічалися з ведмедем. Тоді ситуацію спровокувала щедра природна кормова база: у горах в тих місцях вродило дуже багато лохини та брусниці, яку місцеві через низьку закупівельну ціну майже не збирали. Приваблений доступною ягодою трирічний молодий ведмідь, який ще не навчився оминати людей на туристичних стежках, забрів у ті місця. Він пробув там кілька днів, наївся ягід, але швидко пішов геть, тільки-но відчув небезпеку через скупчення народу.

Окремо гірський гід звертає увагу на суттєві зміни в екосистемі та міграційних коридорах, спричинених війною та інженерними загородженнями на кордонах.

- У Карпатах через війну та загородження по кордону порушені усі міграційні коридори звірів. Єгоза блокує вільне переміщення тварин. Науковці розповідають про факти, коли в період спарювання ведмеді намагаються прорватися крізь загорожу – вона ріже дуже жорстко, і чи виживають потім поранені звірі, невідомо. Знаю про випадки, коли знаходили мертвих тварин на Рахівщині.

Згадуючи власний досвід і зустрічі з дикою природою, гід зауважує, що в дикій природі тварини зазвичай уникають конфліктів, якщо їх не провокувати.

- Я з групою зустрічав ведмедя лише раз – у польських Татрах. У нас ми натрапляли на сліди ведмедя, екскременти, але сам звір вже встиг утекти. А тоді в Польщі він був якраз між двома туристичними стежками, де проходило чимало людей, і їв собі ягоди, зовсім не звертаючи на нас уваги. Туристи поводилися спокійно, і ми просто розійшлися мирно, – згадує гірський гід.

Щодо безпеки під час походів, Сергій радить туристам знати кілька перевірених правил. Якщо раптом довелося зустріти хижака, категорично не можна тікати чи повертатися спиною.

- Один друг поділився зі мною трюком досвідчених мандрівників. Треба візуально збільшити свій зріст – наприклад, зняти рюкзак і підняти його над головою, спокійно й без криків показуючи звірові, що перед ним – великий супротивник. Проте знаю, що найдієвіший захист у горах від ведмедя – це перцевий газовий балончик. У ведмедів надзвичайно розвинений нюх, вони не люблять різких запахів. Якщо ведмідь відчув перцевий аерозоль, він одразу втікає. Мати такий балончик на гірських маршрутах – найкращий спосіб убезпечити себе під час мандрівки, – підсумовує Сергій Прокоп.

Тетяна Когутич, Ужгород

Фото з архіву Укрінформу