Лікар на екрані: як телемедицина рятує пацієнтів у прифронтових громадах

Дистанційні консультації медиків замінюють небезпечні поїздки під ворожими дронами

Через постійні обстріли, зруйновану логістику та гострий дефіцит вузьких спеціалістів сотні тисяч українців у прифронтовій зоні відрізані від базової медичної допомоги. Проте вихід знайшли там, де його найменше чекали, – у цифрових технологіях.

Як дистанційні консультації замінюють небезпечні поїздки під ворожими дронами та хто допомагає пацієнтам тримати зв'язок із лікарями, – дізнавалася кореспондентка Укрінформу.

ЯК ТЕЛЕМЕДИЦИНА ПОЧАЛА ПРАЦЮВАТИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Телемедицина не є новою практикою. Відомо, що ще в 1874 році хірург в Австралії зіткнувся з проблемою: як лікувати пацієнта за дві тисячі кілометрів від нього. Рішення лікаря було креативним для того часу: він використав телеграф, щоб надіслати докладні інструкції щодо лікування рани.

В Україні телемедицина вперше була застосована у 1935 році у Львові, коли професор Мар'ян Франке та професор Вітольд Липинський організували постійне використання телеелектрокардіографії (теле-ЕКГ).

У 2022 році громадські активісти почали шукати спосіб забезпечити доступ до лікарів там, де виїзна допомога не могла бути постійною. Так звернулися до можливостей телемедицини – дистанційного надання медичних послуг за допомогою телекомунікаційних технологій.

З 2022 року в Україні за ініціативи Громадської організації «КЕЙСЕРС» створено 38 телемедичних центрів у шести областях країни.

- Наша громадська організація працює з 2017 року, але раніше мала інший напрям роботи. Почалася війна – і він став неактуальним, ми зосередилися на медичному напрямі – мобільні бригади, телемедицина. Усе починалося на Сході, на Донеччині, Харківщині, з групи волонтерів, які з 2022 року займалися евакуацією людей, зокрема й маломобільних. Коли відбулася деокупація Лиманської громади, ми чи не перші туди заходили, – на вулицях тоді ще було дуже багато пошкодженої військової техніки, тіла загиблих людей залишалися на дорогах. Ми приїжджали в деокуповані громади з лікарями, бо зрозуміли, що потреба є, ресурсів – обмаль. Тоді ми провели тест – установили старлінки на наші автомобілі швидкої допомоги і запустили телемедичні консультації. І це дуже добре спрацювало. Ми приїжджали туди, де взагалі не було ані світла, ані зв'язку, ані лікарів. І наші швидкі були з інтернетом, з генераторами, ми так під’єднували лікарів із Дніпра,  Києва, – розповідає керівник та засновник ГО Євген Урсалов.

У більшості громад не залишилося лікарів, натомість продовжували працювати медсестри. Саме медсестра ставала «руками» лікаря, який консультував пацієнта онлайн. Вона виконувала все те, що потрібно лікарю для того, щоб оглянути пацієнта: виміряти тиск, сатурацію, цукор у крові або скористатися іншими експрес-тестами. Тоді це було швидке рішення, просто для того, щоб допомогти в моменті.

- Уже згодом ми вирішили масштабувати діяльність та облаштовувати перші стаціонарні телемедичні кімнати на Донеччині, Харківщині та Херсонщині, – розповідає пан Євген.

Перші центри були оснащені всім потрібним наприкінці 2023 року. Деякі з них перестали функціонувати, оскільки були в населених пунктах, наближених до лінії фронту.

Один із таких телемедичних центрів ми облаштували після звільнення прифронтового Вовчанська у Харківській області, і він працював до останнього, допоки росіяни не зруйнували місто повністю, – говорить засновник громадської організації.

ПАРТНЕРСТВО З ЛІКАРНЯМИ ПО ВСІЙ КРАЇНІ

Якщо сімейний лікар скеровує пацієнта до вузького спеціаліста, а його в найближчій лікарні немає, можна звернутися до телемедичного кабінету у своїй громаді та записатися на онлайн-консультацію до потрібного лікаря.

- Якщо на локації немає фізично сімейного лікаря, то медсестра передусім допоможе провести онлайн-консультацію зі сімейним лікарем. А далі, за потреби, пацієнта скеровують, наприклад, до кардіолога, ендокринолога, дерматолога чи іншого фахівця. Для цього ми творимо партнерства з різними лікарнями по всій Україні. Це лікарі з Києва, Рівного, Львова, Дніпра, Кропивницького, Умані та інших міст країни. І цей список постійно розширюємо, щоб був вибір лікарів і можна було таку консультацію організувати якнайшвидше. Тепер у нашій базі понад 200 лікарів, є також психологи. Точної цифри ми не можемо назвати, бо вона постійно змінюється. Але цього також недостатньо, і нам дуже потрібні лікарі. І шукаємо їх ще для того, щоб у пацієнтів завжди був вибір, – пояснює пан Євген.

ОБЛАШТОВУЄМО ТЕЛЕМЕДИЧНУ КІМНАТУ «ПІД КЛЮЧ»

- Власне, для того, щоб такі консультації організувати, ми оснащуємо кожну телемедичну кімнату в приміщенні місцевої амбулаторії або місцевого ФАПу (фельдшерсько-акушерського пункту, – ред.). Тобто ми заходимо, кімната повністю порожня, і ми надаємо все «під ключ». Туди входять необхідні меблі – столи, стільці, кушетки. Є комп'ютерне обладнання (комп'ютери, монітори, якісні відеокамера та мікрофон). Допомагаємо провести кабельний інтернет, якщо є можливість. Якщо немає, то це можуть бути або 4G-модеми, або супутниковий інтернет, щоб забезпечити стабільний інтернет-зв'язок у будь-яких умовах. І, звісно, медичне обладнання. Зокрема, електронний отоскоп – це спеціальна камера, яка дає змогу зробити фото або відео вуха, горла, носа. І на екрані буде та сама картинка, яку б лікар-отоларинголог міг побачити у себе в кабінеті зі своїм отоскопом. Ми маємо електронний стетоскоп – апарат, який записує аускультацію серця або легень. Аускультація – це звук внутрішніх органів, і, відповідно, якщо треба терапевту, кардіологу, пульмонологу послухати легені, серце, то можна записати цей звук, і лікар його почує на відстані. Також серед обладнання є електронний дерматоскоп – спеціальна камера зі збільшенням, яка фотографує уражені ділянки шкіри або родимки. З того, що ми бачимо, на прифронтових територіях доволі багато скерувань від лікаря-дерматолога до онколога, – розповідає пан Євген. – Також у телемедичних кабінетах є мультидіагностичний апарат, що дає можливість робити експрес-тести на гемоглобін, холестерин, сечову кислоту. І медсестра просто на місці, за лічені хвилини, зробить експрес-тест пацієнту, а лікар, що консультує, відразу може побачити ці показники.

Послуги надають у межах програми медичних гарантій, тобто ці консультації оплачує держава.

- Ми вибудовуємо такі партнерства, що дадуть змогу ФАПам та амбулаторіям надавати телемедичні послуги надалі й після того, як для нашої гуманітарної організації цей проєкт буде завершений. Для нас важливо створювати саме довгострокові ініціативи й допомагати розвивати спроможність місцевої медичної системи, – зазначає пан Євген.

До 38 телемедичних центрів, які ми відкрили за час повномасштабного вторгнення у прифронтових громадах шести областей, звернулося більш ніж 11 тис. людей, проведено понад 5,5 тис. телемедичних консультацій. Усі телемедичні центри, що працюють на прифронтових та деокупованих територіях, створені за підтримки міжнародних донорів. Наприклад, цього року відкриття нових телемедичних центрів на Херсонщині та Дніпропетровщині профінансував уряд Німеччини спільно з Європейським Союзом та Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) в Україні.

Паралельно з телемедичними центрами працюють виїзні бригади лікарів, що проводять УЗД, беруть аналізи та проводять огляди, які неможливо зробити онлайн. Проте робота мобільних медичних бригад дуже залежить від безпекової ситуації.

РОСІЯНИ Б’ЮТЬ ПО ТЕЛЕМЕДИЧНИХ КАБІНЕТАХ

У прифронтових громадах росіяни атакують медичні заклади, зокрема й телемедичні центри – руйнуються техніка і приміщення.

- На щастя, це ставалось або вночі, або під час повітряних тривог, коли там ніхто не перебував. Також є медсестри, які залишилися без житла через атаки російських дронів. Ми вже маємо щонайменше трьох медсестер, які вимушені жити в сусідів, бо їхні будинки розбиті або згоріли, – каже пан Євген.

Адміністраторка телемедичної ініціативи Віоріка Вдовиченко працює «у полях» – вона виїжджає з мобільними медичними бригадами, а також проводить навчання для медичних сестер на етапі запуску проєкту.

- Коли ми тільки знайомимося і пропонуємо запустити цю послугу, медсестри зазвичай кажуть, що дуже втомлені та перевантажені. Проте коли починають працювати в проєкті, відбувається кардинальна зміна: вони виходять на зовсім інший рівень якості роботи та відчувають свою цінність для громади. Адже консультації, які вони організовують, рятують життя та здоров'я їхніх односельців. Тоді і настрій, і моральне становище медсестер повністю змінюються, – ділиться пані Віоріка.

Завдяки проєкту в медпрацівниць з’являється можливість комунікувати з колегами та лікарями, обмінюватися досвідом та рости професійно завдяки такому спілкуванню.

На період реалізації проєкту медсестри отримують стипендію від громадської організації за впровадження телемедичних послуг. Далі – на розсуд місцевої громади чи закладу охорони здоров’я.

Медична сестра Тетяна Реєнтенко з Великої Олександрівки, що на Херсонщині, розповідає: почувши вперше про телемедичний центр, навіть уявлення не мала, як це працює, та не була впевнена, що зможе надавати такі послуги.

- Коли була перша консультація, то руки трохи тряслися, а з часом звикла. Наша перша пацієнтка звернулася до ендокринолога. Вона була у захваті від того, як відбулася консультація. І ми раділи, що це так зручно. Але є пацієнти, що ставилися спочатку з недовірою, не розуміли, як це лікар надаватиме консультацію через екран. Ми їх заспокоювали, казали: приходьте, усе вдасться. Тепер недовіри немає. Я вже не уявляю собі життя без телемедицини, – ділиться пані Тетяна. І додає, що сама змінилася – раніше була більш скута під час онлайн-комунікації з лікарями, та вже цього немає. А ще усвідомлює, що може більше допомогти землякам у такий складний час. На думку пані Тетяни, телемедицину треба розвивати й надалі.

У телемедичному центрі Калинівської громади працюють Жанна Працюк та Олена Жук. Пані Жанна розповідає, що на початку в неї був страх – як працювати з таким обладнанням, водночас хотілося його освоїти. А її колега згадує про інше переживання – що пацієнти будуть неконтактними, мовчатимуть.

- Як виявилося, люди можуть і комунікувати досить добре, і передають згодом одне одному інформацію у громаді про наш центр, мовляв, звертайтеся, вам також допоможуть. У нас гарні відгуки від людей, які досить довго мали хронізацію хвороб, тепер перебувають у позитивній динаміці, підібрані препарати, проведене дообстеження вузьких спеціалістів. Є пацієнти, які вже мають улюблених лікарів і просять записати саме до них, – каже пані Олена.

У проєкті врахували те, що під час консультації людина може розгубитися перед екраном. Тому розробили спеціальні анкети, які пацієнт сам або разом зі своїм сімейним лікарем заповнює напередодні, щоб під час консультації не забути розповісти про важливе.

В університетській лікарні Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від початку участі в проєкті – з травня 2026 року – провели майже 100 телемедичних консультацій. «Це консультації ревматолога, гастроентеролога, ендокринолога, пульмонолога, інфекціоніста, невролога та офтальмолога. До консиліумів також залучаємо науково-педагогічних працівників різних кафедр», – розповідає завідувачка відділу взаємодії з НСЗУ та кабінету телемедицини Оксана Дребот.

- У телемедицині медична сестра поруч із пацієнтом фактично стає «очима й руками» лікаря на іншому кінці зв’язку: допомагає провести огляд, розуміє та виконує його вказівки. Водночас кожну консультацію документують та вносять до журналу телемедичних консультацій, – наголошує вона.

ІСТОРІЇ ПАЦІЄНТІВ

Як показує досвід організації, серед найпопулярніших запитів – консультації з ендокринологами інсулінозалежних пацієнтів. Також багато записів до кардіологів, неврологів, дерматологів, гастроентерологів, офтальмологів, гінекологів, травматологів, ревматологів.

- Сімейний лікар не має можливості виписати інсулін. Відповідно, інсулінозалежні пацієнти до цього мали їздити до ендокринолога, який найближче. Наприклад, Херсонська область. Один лікар-ендокринолог є в Херсоні, один – у Великій Олександрівці, але до них завжди величезні черги, треба записуватися на кілька місяців наперед. Ще один ендокринолог для мешканців Херсонщини – або в Миколаєві, або у Кривому Розі, – пояснює пан Євген.

Є приклади консультації дитячого ендокринолога.

Доволі поширена проблема – дитяче ожиріння у підлітків. У прифронтових громадах території заміновані, бігати, гуляти дітям немає де, навчання лише онлайн, більшість часу діти проводять у гаджетах вдома. Плюс обстріли, атаки дронів, хронічний стрес, неправильне харчування, бо в магазинах немає потрібних продуктів.

В одному населеному пункті на Дніпропетровщині у телемедичний центр звернулися батьки кількох хлопців 12–14 років з надмірною вагою. Як розповідає Віоріка Вдовиченко, для підлітків провели консультації з дитячим ендокринологом, і вже за місяць після дотримання вказаних рекомендацій та лікування один з хлопчиків схуднув на кілька кілограмів. Це мотивувало його друзів теж досягти таких результатів.

- Ці хлопці спілкувалися між собою, і в них почалася своя «програма», як назвала наша медична сестра, «зважені та щасливі». Загальне самопочуття дітей поліпшувалося, вони повторно зверталися до ендокринолога, удосконалювали лікування, поверталися до нормальної ваги. Хлопчик, що звернувся найпершим і першим почав лікування, позбувся майже 30 зайвих кілограмів, – розповідає пані Віоріка.

Серед інших історій пацієнтів – жінка поважного віку зі села на Херсонщині звернулася до телемедичного центру своєї громади. У її город влучила російська ракета – чоловік загинув, вона отримала травми. Була розірвана барабанна перетинка. Найближчий отоларинголог – у Кривому Розі.

- Вона намагалася лікуватись самостійно, слухала поради сусідів і, звісно, ставало лише гірше. Звернулася до телемедичного центру, медсестра зробила нашим обладнанням якісні фото та відео барабанної перетинки, організувала консультацію зі спеціалістом. Уже за три дні самопочуття поліпшилося. На жаль, слух на одне вухо до неї так і не повернувся, і ми допомогли їй отримати слуховий апарат. А ще жінка мала консультації психіатра, психолога – у телемедичній кімнаті на такі консультації пацієнта залишають наодинці для онлайн-спілкування з фахівцем, приватність зберігається, – розповідає пан Євген.

Ще один свіжий приклад – як допомагають дівчинці, що здійснила спробу самогубства. Її батьки не мали більше куди звернутися, крім як до телемедичного центру.

- Під час першої консультації з психологом дівчинка навіть не реагувала на спеціаліста, тепер уже йде на контакт, і вони будуть працювати й надалі, – додає пані Віоріка.

ТЕЛЕМЕДИЦИНА: СТРАТЕГІЯ ЧИ ТАКТИКА ДЛЯ УКРАЇНИ?

Переваги використання телемедицини на прифронтових територіях (і не лише там) – очевидні. І не лише для гаманців небагатих пацієнтів, а й з огляду на безпековий чинник.

- Власне, є стратегія розвитку телемедицини в Україні, яку уряд ухвалив у 2023 році. Вона передбачає збільшення частки телемедичних консультацій загалом у медичній системі країни. Тому цей інструмент, який запроваджуємо, відповідає стратегії розвитку телемедицини в Україні та стовідсотково працюватиме й надалі, після того, як завершиться війна. Якщо говорити про прифронтові території, то всі розуміємо, що багато лікарень і жител зруйновано, тому навіть після завершення війни на ці території не відразу повернуться лікарі в усі населені пункти, – пояснює пан Євген.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, проблема нестачі медичних працівників – глобальна. Особливо гостро вона проявляється у віддалених і сільських районах, де медиків часто бракує навіть тоді, коли загалом у країні їх достатньо.

Телемедицина допоможе вирівняти доступ до фахівців. Наприклад, пацієнт у невеликій громаді може отримати консультацію лікаря з іншого міста, де в цього спеціаліста є вільний час. Це дає змогу ефективніше використовувати наявні медичні ресурси.

Особливо нестача відчувається у віддалених населених пунктах. Водночас можуть бути ситуації, коли є лікарі в інших обласних центрах, які не сильно завантажені. Тому телемедицина допомагає розвантажити та збалансувати систему.

Крім того, в українській медичній системі діє принцип екстериторіальності, який передбачає, що пацієнт має можливість обирати медичний заклад і лікаря.

- Під час війни цей принцип порушений, бо фізично пацієнт не має змоги виїхати й обмежений лише найближчими лікарем і лікарнею. Тому, коли запроваджуємо телемедичні послуги, це дає право пацієнту обрати, до якого лікаря або до якої лікарні звертатися. Наше велике бажання – забезпечити цей принцип екстериторіальності, тому стараємося, щоб у кожній спеціальності був вибір, на кшталт: по десять кардіологів, ендокринологів, неврологів. Щоб пацієнт завжди міг обрати, до яких лікарні та лікаря звернутися. Це і про безперервність надання медичних послуг – у пацієнта має бути можливість отримати повторні консультації тоді, коли йому потрібно, і тією мірою, у якій йому потрібно. Тепер цінність телемедичних консультацій для прифронтових регіонів є критичною. Тому запрошуємо лікарні, що в більш безпечних регіонах країни, до співпраці, – додає Євген Урсалов.

Ірина Староселець

Фото: ГО «КЕЙСЕРС»