У Тернополі відбулася акція «Голоси, що чекають» на підтримку родин зниклих безвісти та полонених

У центрі Тернополя біля алеї «Надії» відбулася поетична акція «Голоси, що чекають» на підтримку зниклих безвісти та полонених військовослужбовців.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Акцію «Голоси, що чекають» ми проводимо напередодні Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень. Сьогодні матері, дружини, сестри читатимуть свої вірші, ділитимуться своїми переживаннями і болем. Ці акції дуже потрібні, адже вони показують те, як багато українських родин живуть в очікуванні рідних, як багато родин потребують підтримки, щоб про їхніх рідних пам'ятали, боролися так, як за нас боролися наші хлопці на фронті», - сказала співорганізаторка акції Христина Мицько.

Чоловік Христини зник безвісти 9 червня 2024 року. Вона об'єднала родини зниклих безвісти та військовополонених, організовує акції та проводить зустрічі взаємопідтримки.

Учасники акції спільно помолилися за українських захисників. А також прикріпили символічні синьо-жовті серця з написом «Поки моє серце б'ється - я чекаю тебе» до фотографій зниклих безвісти та полонених військовослужбовців.

Ярослав Мручок дбайливо прикріпив синьо-жовте серце до фотографії свого сина Ігоря. Він зник безвісти три роки тому на Покровському напрямі. "Ми чекаємо його і віримо, що зможемо його обійняти", - сказав чоловік.

Під час заходу рідні зниклих безвісти та військовополонених читали свої вірші. Серед них Марина Сорока з Маріуполя. Її чоловік Михайло потрапив у полон п'ять років тому на Азовсталі. Родина переїхала у Тернопіль з окупованого Маріуполя.

«Тривалий час я не мала жодної звістки про чоловіка. Лише знала, що офіційно вони вийшли із Азовсталі 20-го травня 2022 року і потрапили в полон. Через деякий час я отримала інформацію від звільнених хлопців, які бачили Михайла. Вони розповідали, що він живий і здоровий, тримається, чекає на звільнення. А зараз мені відомо, що мого чоловіка засуджено. Я маю звістку, що наприкінці серпня він має бути переведений до виправної колонії. Куди саме, мені не відомо. Його засудили на п'ять років і шість місяців позбавлення волі», - зазначила Марина.

Вона переконана, дуже важливо розповідати історії полонених і зниклих безвісти, аби українці знали більше про своїх захисників, їх імена та могли підтримати їхні родини.

Під час акції на алеї «Надії» підняли синьо-жовтий, біло-чорний, а також синьо-чорний прапор «Між небом і землею». Відтепер цей стяг майорітиме на бульварі Тараса Шевченка поруч із Державним Прапором України та Прапором Надії. Напередодні виконавчий комітет міської ради затвердив синьо-чорний прапор офіційним пам’ятним та громадським символом пам’яті, шани, надії та солідарності з родинами захисників, захисниць і цивільних, які зникли безвісти за особливих обставин.

Як повідомляв Укрінформ, в Києві пройшла акція щодо звільнення українців з російського полону.