Артем Кисько, начальник ГУНП у Запорізькій області, генерал поліції третього рангу

Очільника поліції Запорізької області нерідко можна побачити на місцях ворожих атак, у прифронтових громадах чи на позиціях стрілецького батальйону, який у складі Сил оборони захищає країну. Наша попередня розмова у форматі інтерв'ю була у 2023 році – під час поїздки в Оріхів. Цього разу ми зустрілися в кабінеті генерала.

На робочому столі помічаємо дрон. Виявляється, що це «трофейний» екземпляр – російська «пташка», яку «приземлив» стрілецький екіпаж, що боронить небо в селі Біленькому Запорізького району. За словами Артема Киська, це далеко не єдиний збитий безпілотник ворога.

- Цей дрон – російський, у нього алюмінієва основа. У нас уже багато різних зразків – літакового типу, ударні, «Суперками», «Орлани». Наші поліцейські збивають дрони, розміновують їх. Ми навіть думали якусь виставку зробити, – уточнює Артем Іванович.

БЕЗПЛАТНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ЯКОЇ НЕ ОЦІНИЛО СУСПІЛЬСТВО

- Сімнадцятого серпня виповнюється чотири роки, як ви очолюєте поліцію області. За цей час Запоріжжя і регіон загалом багато чого пережили. Але нашу розмову хотіла б почати не з того, чим за цей період пишаєтеся, а що вважаєте своїм найбільшим провалом або помилкою?

(Співрозмовник замислився. Пауза тривала доволі довго).

- Звісно, були за цей час і негативні моменти, коли поліцейські робили неприпустимі вчинки. З одного боку – як керівник колективу, я сприймаю це як свої прорахунки, наче я недогледів, недопрацював, щось не пояснив. З іншого боку – поліція формується зі суспільства, і кожному в голову не зазирнеш. Я завжди кажу колективу: яка б ситуація не була, можна і треба робити висновки. Щодо «ґуль», то я собі їх набиваю вже 26 років (усміхається, – ред.). Можу сказати, що постійно треба навчати особовий склад, пояснювати, як діяти в критичних ситуаціях. Над цим потрібно працювати більше.

- Поліція – це структура, яка не має часу на «розкачування» і повинна адаптуватися до воєнних реалій максимально швидко. Як вважаєте, вам вдалося переформатувати роботу?

- Трансформація поліції триває. Період від початку АТО/ООС до повномасштабного вторгнення – це одна історія на фронті й у країні загалом. От 2022 рік – це бомбардування, корабельна артилерія, танки, 2023–2024 роки – фронт змінювався все швидше, дрони майже замінили танки, ФАБи стали КАБами. Пам'ятаєте, був період, коли Туреччина дала нам «Байрактари» і всі вважали, що це – панацея від ворожих наступів і за два тижні, умовно, усе закінчиться? Але нічого не відбувалося. Потім Росія «Шахеди» запустила. На сьогодні ситуація на фронті технічно змінюється кожного тижня. Те, що раніше відбувалося впродовж місяців і навіть років, тепер – це тижні, а буває, навіть день-два. І 2022 рік показав нам, що треба міняти «дискету». Ми повністю змінили роботу батальйону поліції особливого призначення, який виконує не тільки охоронні функції, а й бойові завдання.

Підрозділ «Скіф», який був створений ще у 2014-му, на початку повномасштабної війни переформатували в стрілецький батальйон. Усі поліцейські по черзі проходять службу і виконують бойові завдання. Ми відреагували на виклики і підготували евакуаційні групи, підготували поліцейських парамедиків, які не лише надають допомогу, а й самі вже є інструкторами. Ми запровадили аеропатрулювання, створили Центр протидії шахрайству, центр підготовки пілотів БпЛА. Окремий напрям – національно-патріотичне виховання. Наші ювенальні поліцейські опікуються юнацьким рухом «Байда», у якому налічується понад 400 дітей. Це надзвичайно важливо. Безпека суспільства – це не лише робота поліції.

- Рух «Байда» – це відповідь окупантам? Точніше, їхнім осередкам – як «Юнармія»?

- Ні, це не відповідь. Ми намагаємося виховувати дітей, щоб вони розуміли свої права та обов'язки, як працює система права, для чого правоохоронні органи. Є межі особистих кордонів. І це робота не лише поліції. Усе суспільство має готувати свідому молодь.

- У нас в цьому питанні була прогалина. Держава недопрацювала?

- Я завжди кажу, що 1991 рік нам безплатно дав незалежність – і ми не оцінили цього, на жаль. Були спроби щось робити. Наприклад, така організація, як «Пласт». Їхня чисельність сягає приблизно 10 тисяч, і багато їх пішло добровольцями на фронт. Це інша свідома категорія громадян, але це лише одна організація, і точно в масштабах країни цього недостатньо.

- «Байдівці» хочуть бути подібними до пластунів?

- «Байдівці» спілкувалися з пластунами, як кажуть, навели мости. «Пласт» – сталий рух, який існує понад 100 років, має свої традиції та напрацювання, у них своя система заохочення. Ми зробили на їхньому прикладі своє.

УХИЛЯНТ І БОЯГУЗ СТАЛИ ГЕРОЯМИ, А ПОЛІЦЕЙСЬКІ – ІЗГОЯМИ

- Чи бувають моменти, коли, дивлячись на Запоріжжя, ви бачите в ньому Донеччину кількарічної давнини?

- Ні. Це зовсім різні історії. Ми мали досвід 2014 року і розуміли, як працювати.

- Якщо повернутися до питання трансформації, то цей процес завершено?

- Виклики нові є і точно будуть. Те, що, нам здавалося, буде ефективним – стало атавізмом. Треба вчасно реагувати на виклики, а не чекати, що хтось наказ зробить чи інструкцію розробить. Є виклик – відреагували, від цього залежить безпека всіх людей. Якщо чекати вказівок чи змін у законодавстві, то ми не будемо потрібні суспільству.

- Ви згадали про поліцейських-парамедиків, антидронові групи. Чи охоче поліцейські йдуть у такі підрозділи?

- Якщо ми одягли погони, то автоматично приречені ризикувати життям. Але є важливий нюанс – ризикувати треба розумно, якщо від цього залежить чиєсь життя. Безглузде геройство я не заохочую. Сьогодні є громади, куди швидка у принципі не доїде, і там вся надія саме на парамедиків. Антидронові групи мають захистити небо. У нас є поліцейські спецпризначенці, які займаються знищенням «Шахедів», «Молній», FPV на передовій, на бойових позиціях, на підступах до міста. Вони мають більше знань, обладнання. А є поліцейські, які із стрілецької зброї знищують ті безпілотники, що долітають до громад і міста. Ця робота потребує вдосконалення, бо потрібно розуміти тактику ворога, яка постійно змінюється, розуміти й аналізувати тактику зальоту дронів, мати технічне обладнання. На сьогодні наш стрілецький батальйон майже повністю укомплектований. Відсоток укомплектованості навіть більший, ніж у територіальних підрозділах чи райвідділах.

- Чому так?

- Якщо відверто, то ставлення суспільства до мобілізаційних процесів спонукає до цього. Багато хто з поліцейських говорить, що хоче бути в очах людей героєм. Та в якийсь момент ухилянт і боягуз стали героями, а військовослужбовець і поліцейський, який і воює, і надає допомогу, і рятує, і точно є героєм, стали ізгоями суспільства. Робота ворожих ІПСО перевернула свідомість людям. Ми розуміємо, що треба боротися з цим і змінювати таку тенденцію.

ПОЛІЦІЯ – СИЛОВИЙ ОРГАН, АЛЕ НАСИЛЛЯ – НЕПРИПУСТИМЕ

- Ми наблизилися до теми поліції і ТЦК. Є безліч резонансних відео про те, як людей затримують працівники ТЦК. Це не обов'язково про відео із Запоріжжя, але вони знижують рівень довіри до поліції незалежно від регіону. Чи бачите ви цю проблему і як її оцінюєте?

- Ми нічого не замовчуємо. Скажу щиро, прорахунки точно є, але ми маємо зовсім небагато звернень щодо неправильних дій поліції і військовослужбовців ТЦК. Коли я побачив, як це використовує ворог, то зібрав особовий склад і сказав, що точно мобілізація – це процес потрібний, і всі роблять правильну справу, але друге питання, що є сила, а є насилля. Поліція – це силовий орган, і його мало хто любить узагалі, але насилля – неприпустиме. Людина в погонах не має права чинити насилля чи принижувати іншу людину. Кожного ранку ми збираємося з керівниками підрозділів – і мені доповідають, скільки скарг було протягом доби саме щодо мобілізації, неправильних дій поліції чи ТЦК. Ми ретельно розбираємо кожен випадок, якщо такі є. Скажу важливе: якщо немає відео з бодікамери – забув увімкнути або ще щось, то для мене такий поліцейський буде винуватий. Якщо він не зафільмував свої дії, то що б він не розповідав, як би не розгорталася ситуація, він усе одно винуватий, бо він цього не зафіксував, себе не захистив, натиснувши кнопку бодікамери. Люди мають розуміти, що в соцмережах є багато відео, які вирвані з контексту, і перш ніж робити висновки, треба розуміти всю картину.

Особовий склад знає, що буде покараний, якщо його дії не відповідають закону. Ми нічого не приховуємо. Навіть більше, ми провели заняття з працівниками ТЦК і особовим складом поліції. Ми проводили навчання, як використовувати бодікамери. Приділили увагу психології спілкування, тактиці затримання без насильства, розібрали, як діяти в разі непокори.

- Де межа для застосування зброї? Бо є приклади, коли поліцейські застосували зброю і були винні в очах суспільства, але є й інші – коли зброю не застосували й усе одно були винуватими?

- Цього року в нас було два випадки застосування зброї з летальними наслідками. Моя позиція від першого дня призначення – не треба боятися використовувати зброю, якщо це допоможе врятувати життя. У нас є два випадки, коли поліцейські змогли за допомогою зброї захистити і себе, і цивільних людей. Таких поліцейських я точно захищатиму. Але будьмо відверті, сьогодні ані суспільство, ані інші правоохоронні органи до цього не готові. Якщо поліцейський застосував зброю – це означає, що буде відкрито кримінальне провадження, буде безліч допитів, і все це відбувається в контексті того, що правоохоронець автоматично винуватий. Нам треба міняти цю філософію. Якщо поліція не буде використовувати зброю, то за рік-два криміналітет в країні почне підніматися. Поліцейські мають бути готові застосовувати зброю, і суспільство повинно це знати і нормально до цього ставитися, бо це передусім треба для захисту суспільства. Часто достатньо просто дістати зброю з кобури і привести її до бойової готовності.

- Особовий склад уміє це робити швидко?

- Ми проводимо тренінги для всіх поліцейських, які працюють на вулицях. Удосконалюємо тактичне застосування зброї в умовах, які можуть бути в реальному житті. Це, наприклад, якась ситуація на блокпості або під час виїзду на сімейну сварку. Має бути тактична, фізична і психологічна підготовка. Рішення треба ухвалювати максимально швидко. Але поки не буде реальної ситуації, людина не зрозуміє, як діяти. Неможливо під час навчань спрогнозувати всі ситуації.

- Війна забрала у вас дім. Чи є щось, що вона вам дала? Розумію, що питання здається дивним, та все ж. Можливо, є те, що змінило вас як людину і як керівника?

- Досвід, друзів. Я пишаюся своїм професійним шляхом і тим, що ми зробили і робимо. Нам не соромно і не буде соромно перед людьми.

- Якби сьогодні вам запропонували знову очолити поліцію Запорізької області, знаючи все, що вам відомо після цих чотирьох років, погодилися б?

- Так.

- Чому?

- Бо я кадровий поліцейський, який пройшов цей шлях від курсанта, рядового дільничного, районного опера. Усі посади, які є в нашій структурі, я поступово пройшов. Я маю своїм досвідом ділитися і хочу залишити після себе знання, мудрість, професіоналізм.

- Боротьба зі злочинністю – це постійна, складна і часто непомітна робота. Люди іноді не розуміють, чому так довго триває розслідування якихось злочинів.

- Так, іноді на те щоб задокументувати діяльність злочинного угруповання, іде пів року і навіть півтора. Треба не просто зайти з обшуками й налякати, а щоб злочинці сіли надовго, щоб прокурор погодив рішення слідчого, суд вирок виніс. Для цього належить зробити колосальний обсяг роботи. І водночас не про все можна говорити. Тому люди не відчувають цієї роботи. Сьогодні, якщо пограбування не розкрили, умовно, протягом години, то це вже скандал. Але згадайте, як це відбувалося кілька років тому, і точно стане зрозуміло, що поліція працює.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка