«Сподіваємося на затяжні дощі»: чому місто на Дністрі у спеку живе без води?
Близько 10 тисяч мешканців Хотина на Чернівеччині у найспекотніші дні літа залишилися без централізованого водопостачання
Така ситуація у місті виникла не раптово. І критичне обміління річки Дністер – не єдина причина відсутності води у кранах.
Про основні причини і наслідки вимкнення водопостачання, а також як люди адаптуються і виживають у таких умовах, – у репортажі кореспондента Укрінформу.
У СПЕКУ ВАЖКО, АЛЕ ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ОДНЕ ОДНОМУ
Дистанційно отримати коментарі від місцевого водоканалу та керівництва громади про таку проблему фактично неможливо. Наявні публічні телефони і непублічні мобільні контакти голови громади не відповідають уже кілька днів. Тому їду з Чернівців до Хотина – у робочий час, аби застати уповноважених осіб.
Спочатку вирішив завітати до відповідального за постачання води у місті комунального підприємства «Хотинтепломережа». Дорогою зустрічаю чоловіка із маленькою дитиною та порожнім відром у руках. В’ячеслав Поліщук із онукою Олександрою ідуть по воду. Чоловік розповідає, що прийшов у гості до доньки, яка мешкає у квартирі. Сам проживає у приватному секторі й має свердловину, тож у нього вода є завжди. А от доньці, яка залежить від централізованого водопостачання, зараз трохи важко.
- Улітку і минулими роками були проблеми з водою. Але такого тривалого відключення ще не траплялося. Ми розуміємо, що це природні катаклізми. Ніхто ж не винен, що рівень Дністра так сильно впав. Водоканал просто не встигає закачувати достатньо води, щоби постійно подавати людям. От у нас відключали воду на три-чотири дні, потім дали на день. Люди встигли за цей час випрати, понабирати запаси. Зараз води знову немає. Сподіваємося, що ненадовго, може через день-два знову дадуть. А там далі затяжні дощі обіцяють, то рівень річки підніметься і все буде нормально, – каже пан В’ячеслав.
Він підказує дорогу до «Хотинтепломережі» та додає, що «комунальники ні в чому не винні».
Заходжу до п’ятиповерхового гуртожитку, аби запитати, як люди виживають у ці спекотні дні без централізованого водопостачання. Працівниця Надія розповідає, що критичної ситуації немає, адже на подвір’ях чи поряд із господарствами є криниці.
- Знаєте, ті люди, які мають родичів на фронті, чи переселенці, які пережили жахи війни, спокійно беруть у руки відра, бутлі та носять воду із криниць. Звичайно, старшим чи з малими дітьми важко самим носити. На такі випадки є сусіди, знайомі, які допоможуть. Я за ці дні не чула про якісь ситуації, щоб не допомогли за потреби набрати води. Вважаю, що це – не велика проблема, – бадьоро каже жінка.
Заходжу в центрі міста до однієї з квіткових крамниць та запитую, як вони виживають без води. Одна із продавчинь із немовлям на руках каже, що їй важкувато переживати цей період. Розповідає, що за день доводиться по 5-6 разів їздити до криниці. За один раз можуть набрати до 80 літрів води – для рослин у магазин та для сімейних потреб. Дуже просить, щоб я згадав у публікації, що власник одного з місцевих магазинів будматеріалів ніколи не відмовляє людям набрати води зі своєї криниці.
«КІЛЬКА ДНІВ НАПОВНЮЄМО РЕЗЕРВУАРИ, А ПОТІМ ВМИКАЄМО ВОДУ»
Перед входом до водоканалу щось жваво обговорюють двоє чоловіків. Знайомимося, це директор підприємства Григорій Боросюк і головний інженер Борис Горбатюк.
- Проблеми у нас почалися тоді, коли рівень води у Дністрі впав майже до критичного. Це близько двох тижнів тому, – каже керівник. – У нас тоді залишився працювати лише один малий насос на станції першого підйому. На той час резервуари були заповнені й людям воду подавали постійно. Та коли споживачі почали використовувати більше, ніж ми могли закачувати, зрозуміли, що відключень не уникнути. І минулими вихідними (27 червня, – ред.) так і сталося. Ми тоді видали усе з наших басейнів. До нуля. І зупинили подачу. Далі потрібно було знову набрати резервуари до потрібного рівня, щоби з’явився тиск і можна було подавати воду аж до п'ятого поверху. Змогли це зробити аж на вечір першого липня. Через день знову зупинили подачу. Чекаємо наповнення резервуарів.
Директор підприємства зізнається, що не знають точних термінів, коли зможуть відновити подачу води. Якщо рівень Дністра не почне підніматися, то такими темпами водоканал зможе кілька днів наповнювати резервуари, подавати воду на добу-дві, а потім знову відключати на кілька днів. І так по колу.
Головний інженер комунального підприємства додає, що водозабір Хотина є однією зі складових гідровузла. Він спроєктований не на русло річки, а на Дністровське водосховище.
- Тому поки існує водосховище, там мають рахуватися з нами. В іншому випадку треба повністю перепроєктовувати, перебудовувати наш водозабір. Щоб він не був прив’язаний до відміток Дністровського комплексного гідровузла, – пояснює Борис Горбатюк.
МІСЦЕВА ВЛАДА МАЛА БИ ГОТУВАТИСЯ
Водночас, у Басейновому управлінні водних ресурсів річок Прут та Сірет наполягають, що критичної позначки рівня води у Дністрі поки не досягли. А в тім, що навіть за нинішньої ситуації «Хотинтепломережа» не може забезпечити людей водою, вбачають провину місцевої влади і комунальників.
- По Хотину проєктна відмітка, при якій припиняється водопостачання міста – 111 метрів Балтійської системи. На сьогодні – 114 метрів. Тобто, якби у них поріг був почищений від триметрового намулу, водопостачання було б. А він замулений, тому при рівні 114 уже є проблеми. Тому зараз на передній план вийшов природний фактор. Друге – водозабори мають готуватися до таких ситуацій завчасно. Плюс зрозуміло, що потрібно ще мати свердловини, можливо з підземних водозаборів, щоб компенсувати такі ситуації, які можуть виникати, – вважає заступник начальника БУВРу Григорій Кікерчук.
Він додає, що місто Хотин звернулося до них із листом, щоби посприяти вирішенню питання на загальнобасейновому рівні. Просять, щоб водосховище було наповненим. Та проблема в тому, що зараз маловоддя і посушливий період, що останніми роками трапляється все частіше. Тож наповнювати немає з чого.
У Басейновому управлінні вважають, що в першу чергу це пов’язано із малою кількістю опадів, а також із тим, що вода не затримується в горах, немає поступового надходження в основне русло.
- Окрім того, у нас – Дністровська ГЕС, потреба в електроенергії теж нагальна. Ось і маємо таку ситуацію, що дуже низький рівень водосховища. На сьогодні приплив до нього дуже малий, 60 метрів кубічних за секунду. Із Нижньодністровського до ГЕС ми маємо скидати мінімум 100 кубів. Це екологічна норма, встановлена правом на експлуатацію. І цей же скид підтверджується рішенням міжвідомчої комісії, яка засідає в Києві, по встановленню режимів роботи водосховища. Тому зараз така ситуація із рівнем води у річці, – пояснює посадовець.
Далі все залежатиме від припливу. Якщо буде більший, то, відповідно, і зростатиме рівень Дністровського водосховища. Оптимізму чиновникам додають прогнози синоптиків, які очікують у найближчі дні дощі з грозами.
ЩОБ НЕ ЗАЛЕЖАТИ ВІД РІВНЯ ДНІСТРА, ПОТРІБЕН МІЛЬЙОН
Зараз у Хотині запевняють, що роблять усе від них залежне, щоб якомога швидше наповнювати резервуари та безперебійно подавати людям воду. Зокрема, прокладають додаткові труби до водосховища, які дозволять закачувати більше води.
- Там, де іде забір, рівень водосховища за останні кілька днів опустився ще на один метр. Тому ми прокладаємо труби, також підключаємо помпу, щоб ішов швидше забір води і наповнювалися резервуари. І паралельно – очищення та подача води до другого підйому, щоби швидше потім наповнювати систему, – розповідає перший заступник Хотинського міського голови Данило Білецький.
Він пояснює, що раніше подібної ситуації не виникало, адже рівень води у водосховищі завжди був вищим за конструкцію шахти резервуару. Тобто, водозабір побудований таким чином, що вода самотоком заходила у резервуар. А нині ж доводиться прокладати додаткові труби чи вмикати насоси, щоб буквально закачувати її у шахту. Та навіть ці заходи не дають того об’єму подачі води, який би дозволив безперебійно заживлювати споживачів.
На комунальному підприємстві додають, що одним зі шляхів вирішення, що дозволив би не залежати від рівня Дністра, є розробка проєкту додаткового водозабору. Там навіть порахували приблизний кошторис.
- Технічно це можливо, тільки усе впирається у кошти. Хто буде покривати витрати, які зараз дозволять нам експлуатувати ці споруди так, як вони збудовані. Потрібно робити додатковий водозабір, якимись наплавними насосами закачувати воду в приймальну шахту, звідки вона подається на місто. Ціна питання – мільйон гривень за нинішніми цінами. Коли ми ще кілька років тому обраховували подібний проєкт, він вартував 350 тис. грн. Скільки буде наступного літа, якщо проблема залишиться, складно сказати, – пояснює головний інженер водоканалу.
Комунальне підприємство, як і бюджет громади, таких коштів не мають. Відтак, підприємство просить допомоги із обласного та державного кошторисів. У водоканалі кажуть, що влітку це питання актуалізується, а після дощів і паводків проблема відходить на другий план і про проєкт альтернативного водозабору знову забувають.
Віталій Олійник, Чернівці
Фото автора