«Експерт дбайливо накрив тіла дітей від сторонніх поглядів, щоб зберегти повагу до загиблих»
Як документують злочини російських військ у Богодухівській громаді на Харківщині, яку з квітня не припиняють обстрілювати
«Виходиш з відділку, дивишся – там горить, там горить… Тепер уже всі ніби звикли, адаптувалися до цього, але насправді звикати не можна. Так, життя триває навіть у цих умовах, але ж… Неділя – звичайно, що? Люди – на базар. Один приліт на автостоянку – і 14 поранених, один загиблий…»
«Бувають такі дні, погляну – а в журналі дзвінків телефона відображаються лише сьогоднішні розмови, всі інші вже стерлися, бо зранку їх уже була сотня… Дзвінки посеред ночі – це теж норма. Щось трапилося – треба обов’язково відповідати. Потім уже не можу заснути…»
Це розповідає про свою роботу у прикордонному районі Харківської області перша заступниця начальника Богодухівського відділу поліції – начальниця слідства Тетяна Бабенко. Про те, як це – вимушено споглядати людське горе і документувати злочини військ РФ, та, попри все, любити свою професію – у публікації Укрінформу до Дня слідчого, який відзначається в Україні 1 липня.
УСЯ ГРОМАДА – У ВОГНІ
У правоохоронних органах – міліції, а потім поліції – Тетяна Бабенко майже 21 рік, із них 19 працює саме слідчою, тепер очолює відповідний відділ. Служить у своєму рідному Богодухові, у громаді, яку добре знає, і яку невпинно тероризують російські війська. Від початку року безпекова ситуація тут погіршилася, а навесні – неабияк загострилася, удари не припиняються.
«До квітня обстріли відбувалися приблизно раз на три дні, а тепер – і 200 за місяць. Ось перед нашою розмовою "Італмас" прилетів поблизу житлових будинків, влучив у гаражі, на щастя, люди не постраждали. Терор населення "Молніями" – на постійній основі. І "шахеди" теж, FPV-дрони – це також наше сьогодення. Часто буває, що ми ще не відпрацювали на місці обстрілу, а вже знову летить – чи повторно в те ж місце, чи кудись іще. Нерідко змушені двічі-тричі відходити, десь ховатися перш ніж удається оформити все. Така робота… Переживаю страшенно за своїх людей. Постійно дзвоню – що і як, де ви? А ще ж і зв’язок з перебоями, бо ж атакують інфраструктуру постійно, об’єкти мобільних операторів, енергетику», – розповідає Тетяна.
За її словами, під час війни зросло не лише фізичне навантаження, а й моральне.
«Непросто працювати, бо ми приїздимо на місця ударів першими, маємо документувати злочини, опитати людей, пройти по будинках, записати…А люди, звісно, у шоковому стані, засмучені, обурені, розгублені. Тож подеколи на нас виплескують негативні емоції. Це треба витримати, вислухати, щось роз’яснити, порадити. Ми ж у таких самих умовах перебуваємо – під обстрілами, у нас теж родини є», – каже слідча.
НАЙСТРАШНІШЕ – ЗАГИБЕЛЬ ДІТЕЙ
Самі поліцейські є також ціллю для росіян. Як розповідає Бабенко, будівлю відділку атакували вже понад десяток разів.
«Найбільше б’ють по енергетиці. Я не можу вже й підрахувати, скільки разів влучали по підстанціях. Це перша позиція у, так скажімо, антирейтингу. Наступна – наш відділок. Третій поверх розбитий, другий розбитий, гаражі розбиті… Дякувати Богу, всі живі», – каже Тетяна.
Левову частину кримінальних правопорушень у громаді нині становлять саме воєнні злочини, зауважує Бабенко. Крадіжок і випадків шахрайства фіксують значно менше, ніж до повномасштабної війни. На таку статистику впливають і комендантська година, і міграція.
«Наприклад, раніше більшу частину року стояли порожніми якісь дачі, будинки, куди власники зрідка навідувалися, а тепер там живуть, бо довелося переїхати зі ще більш небезпечних територій», – пояснює Тетяна.
Найважче, наголошує керівниця слідчих, працювати, коли є загиблі внаслідок обстрілів, а надто – діти. У лютому від удару «шахедом» по приватному будинку в Богодухові загинули ветеран Григорій Шикула та троє його дітей, дивом вижила вагітна дружина. Цей випадок приголомшив усю країну.
«Про це навіть говорити важко… Коли ми приїхали на місце, дах уже обвалився. Рятувальники почали розбирати завали, завершували гасіння пожежі, місцеві жителі допомагали. Вагітна жінка була в шоку, у такій, знаєте, прострації… А ми ж маємо з нею говорити – найперше треба з’ясувати, скільки людей перебувало в будинку, хто вони, власне, кого шукати. Коли було виявлено тіла загиблих, наш експерт дбайливо накрив їх від сторонніх поглядів, щоб зберегти повагу до них… Не знаю, як вам передати… Ми намагалися швидко все робити, щоб люди, які там перебували, разом з мамою, не змушені були спостерігати це все зайву хвилину… Звісно, у всіх був шок», – згадує Тетяна.
Загиблих дітей ідентифікували за ДНК, у цьому допомогло обласне слідче управління.
«Хотіли віддати тіла для поховання рідним якнайшвидше. До загибелі ветерана з дітьми у нас був ще один випадок – з мамою та сином. І коли тіла треба діставати по частинах – це ще одна тяжка історія… Коли це робили, знову почався обстріл, атакували вежу мобільного оператора, яка стоїть неподалік», – розповідає слідча.
ЛЮДИ ВИЇЗДЯТЬ, КОЛИ ВЖЕ РОЗБИТЕ ЖИТЛО
Більшість колег Тетяни – чоловіки. Та протягом останнього року працює жінка-слідча, якій тепер лише 22 роки.
«Вона прийшла до нас після університету і відразу поринула в роботу. Їй ні з чим порівнювати – як воно було у мирний час. Але ця моя, скажу так, дитина разом з іншими збирала шматки тіла загиблого чоловіка. Вона мені цього не розповідала. Це вже колеги з оперативної групи сказали. Вона дуже смілива, велика молодчина», – зазначає Бабенко.
Як і всі жителі, слідча спостерігає, як змінюється життя в її рідній громаді через обстріли.
«У квітні протероризували всі підприємства в Богодухові – там були поранені, та майже всіх фермерів, які перебувають у 30-кілометровій зоні від кордону. "Молнія" за "Молнією". Автозаправні станції – так само. Якісь розбили, інші теж позакривалися, згодом частина АЗС змогла відновити роботу, і от вони пішли по другому колу, знову атаки. Я коли чергую і ввечері десь о 20:30–21 годині їду трасою – дорога пуста, може, дві-три автівки зустрінеться. А це ж траса Харків – Суми (дуже жвава раніше, – ред.)! Тепер людей нема, бо страшно – росіяни б’ють по машинах, по вантажівках», – констатує Бабенко.
У частині громади – прикордонних селах – уже діє обов’язкова евакуація. Дехто їде і зі самого Богодухова. Та здебільшого люди сидять до останнього, каже поліцейська.
«Виїздять, коли вже будинки розбиті. От, наприклад, наше Івано-Шийчине (село під кордоном з РФ, – ред.). Місцевий фермер виїхав, але ж навідувався на господарство щодня. Чому? "Курей годую та яйця збираю". Під обстрілами. При тому ж, зрозуміло, чим більше руху, машин – тим більше росіяни гатять. Наступного дня приїхав – хати вже нема, сараїв нема – все повністю згоріло, годувати більше нікого», – говорить слідча.
Попри всі ризики, стреси, навантаження, на запитання, чи можна й тепер любити таку свою роботу, Тетяна Бабенко впевнено відповідає: «Так».
«Я вважаю: не подобається – звільняйся. Не треба скаржитися, просто шукай щось інше. Я залишаюся. Так, вільного часу майже немає. Під час війни лише один вихідний – неділя, а якщо випадає чергування, то і його нема. Буває, ввечері повертаюся, тільки зайшла у двір – уже дзвонять. Я сміюся: "Невже хочете спитати, чи я встигла поїсти?". Робота займає все моє життя, вона головна», – говорить Тетяна.
***
За інформацією голови Богодухівської громади Володимира Бєлого, 29 червня стало черговим важким випробуванням для жителів: війська РФ били по критичній інфраструктурі, логістичних шляхах та звичайних цивільних об’єктах. На трасі Харків – Суми ударили дроном по рейсовому автобусу, загинула 75-річна пасажирка, ще шестеро людей отримали поранення. Також на трасі атакували вантажівку одного з місцевих підприємств харчової промисловості. На щастя, водій урятувався. Уранці 30 червня ворог атакував залізничну інфраструктуру.
«Ми розуміємо, що його мета – посіяти паніку та зламати наш дух. Але цього не буде. Усі профільні служби громади працюють у посиленому режимі. Ми тримаємо удар, ліквідовуємо наслідки та робимо все, щоб забезпечити життєдіяльність громади навіть у таких надскладних умовах.
Звертаюся до кожного з вас із проханням: будьте максимально обережними. За можливості плануйте свої маршрути так, щоб уникати відкритих та найбільш небезпечних ділянок доріг», – закликав Бєлий.
Коли готувався цей матеріал, стало відомо про черговий удар двома «Молніями» по центру Богодухова та АЗС. За даними Харківської обласної прокуратури, постраждали восьмеро людей.
Юлія Байрачна, Харків
Світлини надані Богодухівським відділом поліції та зі сторінки Володимира Бєлого у фейсбуці