Чому запорізькі аграрії залишили в полі сотні тонн вирощених овочів?

І що чекає царину цьогоріч? Сільгоспвиробники прогнозують зниження врожайності через високі ціни на пальне та добрива

В Україні стартували весняні польові роботи. Аграрії більшості областей розпочали посівну та підживлення озимих. На полях Запорізької області, попри близькість фронту та окупацію 80% території, також працює сільгосптехніка. Одні аграрії обробляють поля за кілька кілометрів від лінії бойового зіткнення і виходять на роботу в шоломах, брониках, з “чуйками”, антидроновими рушницями, орють на тракторах, оснащених РЕБами. Інші працюють, як кажуть самі, у найнебезпечнішій частині регіону – ближче до Дніпропетровщини. І перші, й другі – страждають від обстрілів, знаходять у полях ворожі дрони та навіть ракети.

ЗІБРАТИ НЕ МОЖНА ЛИШИТИ

Керівник фермерського господарства “СВАМ” Володимир Матросенко залишив в окупації поля, на яких вирощував кукурудзу. Планував запустити новий проєкт – підземне крапельне зрошення. Все вже було готове до роботи, але поля разом зі сучасними технологіями довелося покинути. На підконтрольній Україні території господарство має 500 га полів у Широківській громаді. На 90% вирощують зернові, на  решті 10% – овочі.

- Минулий рік був невдалий, цін на продукцію не було. Тобто вони складали десь 40% від рентабельності. Зараз узагалі не можемо нічого спрогнозувати, яким буде врожай – також, – говорить Матросенко.

Розмову з ним починаємо на одному з полів, де перший день як садили картоплю. Двоє працівників розміщують ящики з пророслою бульбою на техніці, стають на спеціальну “платформу” та вручну кладуть картоплю паростками догори в отвори. Звідти вона потрапляє в борозни.

- От буквально тиждень тому бачила ціни на пророслу картоплю в спеціалізованих магазинах. Здивували… – кажу Володимиру.

- По 350 гривень? – уточнює з посмішкою і каже, що зараз ціни захмарні геть на все, тому й важко прогнозувати ціни на врожай.

Робота в полі тривала недовго – почався дощ, який перейшов у зливу. Через негоду довелося завершити роботу й на сусідньому полі, де проводилось оприскування. Тож вирішили переміститися до теплиць, де вирощують розсаду.

Дорогою до них Володимир зупиняється. Показує ще одну ділянку.

- Це поле з морквою. Ми її не збирали. Зараз поле переоремо і баштан тут буде, – говорить.

- А чому моркву не зібрали? – питаю.

- Ох, це наш головний біль. Це була повністю, на 100% готова продукція. Треба було лише викопати й зібрати. Але сенсу нема, бо витратна частина на збирання є дуже дорогою, і зберігання – теж. Порахували вартість і зрозуміли, що дешевше кинути в полі, аніж збирати, – каже.

- Це вперше таке рішення приймали?

- Так. Перший раз, коли лишали на полі. Важке рішення, але не було інших варіантів.

Була надія, що в землі зможе перезимувати і навесні зберемо. Але ні, зима була морозною і все перемерзло. Більше тисячі тонн продукції: десь 700-800 т моркви, 500 т буряка і 100 тонн цибулі. Не було бажаючих купити навіть по 1 грн, – говорить.

- А може, якби клич кинули, то люди б прийшли та допомогли зібрати? – знову допитуюсь.

- Людям це пояснити неможливо. Ніхто не хоче допомагати без грошей. У нас дехто питав, а чого ми тваринам не віддали хоча б. А ми говоримо, що для цього треба ж зібрати спочатку: техніку вигнати, підкопати, потім витягти з землі, а грошей не було. Тому… все замерзло, перегнило. Десь 8 млн грн збитків, – відповідає.

Зараз на зберіганні залишається минулорічна цибуля. За словами Володимира, її вартість, враховуючи видатки на зберігання, – 7 грн за кілограм. Продають – по 2,5 грн.

ВТРАТА ВРОЖАЙНОСТІ

Цього року, окрім зернових, господарство буде висаджувати баштан, а також томати, перець, моркву, цибулю – “борщовий набір”.

В одній із теплиць зійшли помідори. Працівники господарства кажуть, що розсада гарна, рання. Ще тижні три – і можна висаджувати. В полі вона також ростиме під плівкою. На початку липня вже має бути врожай.

- А баштаном давно займаєтесь? – запитую Володимира.

- Другий рік. Вирішили посадити, бо відпала велика частина Херсонщини, окупована й частина Запорізької області, де вирощували дині та кавуни. Ми вирішили спробувати, бо знали, що тут ще за радянських часів робили баштани. У цих селах були бригади з вирощування. Врожай минулого року був непоганий, якість хороша. Є регіони, де це неможливо. Зовнішній вигляд продукції може бути нормальний, а от смакові властивості – ні, – пояснює.

За його словами, в цьому році аграріям виживати стало ще складніше. З одного боку – війна, з іншого – ціни на пальне та добрива.

- Події на Близькому Сході впливають, ціна на пальне – всі бачать. Це все лягає на собівартість виробництва. На 40% ціни на добрива точно зросли. Тому будемо їх вносити менше, аніж треба. Відповідно, буде зниження врожаю, бо якісні овочі виростити без добрив нереально. Для зернових культур використовуємо азотні добрива. Вони також дорожчають, до того ж їх майже неможливо купити. Сіяти будемо як і торік, а от вносити добрив менше, – говорить.

Володимир додає, що буквально три тижні тому ціна на азотне мінеральне добриво карбамід (сечовину) була на рівні 27 тис., а зараз – 42 тис. грн за тонну. Через такі космічні ціни аграрії прогнозують втрату врожайності зернових на 30%.

- А чи не думали скористатися кредитними програмами, щоби купити добрива? – питаю.

- Ніхто не знає, якою буде ціна на готову продукцію, і тому кредити брати ризиковано, – відповідає.

Володимир згадує 2022 рік:

- На початку війни собівартість продукції була високою, а сама продукція не вартувала нічого. Реалізація тоді впала на 70%. Тому брати кредити можна, але чи варте воно того? Чи буде потім ціна на реалізацію?

Його підприємство працює з 2010 року. Найважчими він називає 2022-2023 роки. Тоді були близькі до того, щоби припинити діяльність. Каже, що 2022-й відпрацювали в мінус, а 2023-го – вийшли в нуль.

ЗРОСТАННЯ ЦІН ВІДЧУЮТЬ УСІ

Через виклики, пов’язані з війною, господарство змушене постійно “експериментувати” з асортиментом. Спочатку зменшили площі кукурудзи, бо вода здорожчала, а цю культуру без води виростити неможливо. Так само через вартість води не склалося з вирощуванням сої.

- Ситуація з підривом росіянами Каховської ГЕС на нас не вплинула. Для нас ключовим є саме вартість води. Дизельне пальне – ще одна болюча тема. Ніхто не знає, на якій вартості солярки зупинимося. Ще маємо трохи запасів пального, але посівна кампанія вся проходитиме на новій ціні. На пальному все – полив, робота в полі... Також зростає вартість електроенергії, цін на воду ще не знаємо і відповідно – не можемо вирахувати вартість продукції. Ми вирощуємо, але не розуміємо, що і по чому буде. Зростання цін відчують і споживачі, і виробники, – говорить співрозмовник.

Через війну майже всі сільгоспвиробники скаржаться, що не вистачає працівників. Дефіцит кадрів становить близько 20%. Забронювати можна, наприклад, тракториста, а от вантажника – ні. Звичайно, деякі процеси можна механізувати, але обійтися без людської праці, особливо коли йдеться про вирощування овочів, не вийде.

Аграрії кажуть, що працювати з кожним воєнним роком стає все важче, але вони не здаються. Говорять, що глобальних покупок, на кшталт техніки, поки не роблять, працюють на тому, що мають. Намагаються брати участь у різних міжнародних програмах підтримки, але деякі з них працюють добре лише на папері. Крім того, Запорізька область входить до так званої “червоної зони”, і кредити місцевим аграріям не сильно хочуть давати.

Довідково

До повномасштабного вторгнення Запорізька область була в першій п’ятірці  в Україні за валовим збором зерна. В області аграрії обробляли майже 1,8 млн га ріллі. В тимчасовій окупації залишилося майже 1,5 млн га (близько 80% ріллі). Ще на частині територій Пологівського, Василівського та Запорізького районів ведуться активні бойові дії, і зібрати врожай озимини там навряд чи буде можливо. У той же час, в ОВА запевняють, що завдяки державній підтримці сільгоспвиробники, які обробляють землю, отримали понад 7 млн грн допомоги на гектар, ще понад 7 млн грн виділено господарствам, що утримують худобу. Крім того, аграрії області залучили понад 1 млрд грн пільгових кредитів за програмою 5-7-9 та отримали 13 млн грн компенсації за придбання української сільгосптехніки.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя

Фото Дмитра Смольєнка / Укрінформ

Фото Укрінформу можна купити тут.