Морпіх у дитсадку

Начальник бойової підготовки бригади Дмитро Яковець після важкого поранення за грантові кошти відкрив приватний дитячий заклад

Повернення захисників із війни – це не тільки демобілізація, лікування та реабілітація після поранення. Це ще й потреба знову віднайти себе у соціумі й обрати справу, яка дозволить реалізуватися у мирному житті. Іноді ветерани повертаються до своїх довоєнних занять, а часом обирають щось кардинально інше. Так сталося і з професійним військовим, майором у відставці Дмитром Яковцем. Офіцер, який донедавна командував суворими воїнами, тепер керує приватним дитячим садочком, який він відкрив у Гайсині на Вінниччині, скориставшись державним грантом.

Як він розпочав власну справу і чи знаходить порозуміння з маленькими вихованцями, він розповів Укрінформу.

КАРКОЛОМНА ЗМІНА КАР’ЄРИ

Перш ніж стати засновником приватного дитячого садочка в Гайсині, де нині мешкає з родиною, Дмитро Яковець понад двадцять років був військовим.

- Я у військовій справі з 2002 року, вперше брав участь у бойових діях ще 2003 року в Іраку. Тобто, статус учасника бойових дій маю давно. Воював в АТО/ООС. У 2016-2019 роках, будучи у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти, я воював на Маріупольському напрямку, були Широкине і Водяне… Ми тоді, під час так званого перемир’я, активно просувалися вперед, повертаючи під контроль України нашу землю, займали найвигідніші висоти, – пригадує він.

Так було аж до важкого поранення, через яке 2020 року Дмитрові довелося звільнитися. Але вже наступного року він поновився у війську. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він був діючим військовослужбовцем, перебував у Миколаєві в навчальному центрі. У квітні 2022 року, будучи особою з інвалідністю, на милицях, він перейшов у 59-ту бригаду заступником командира батальйону. А остаточно з військової служби звільнився 2024 року у званні майора, має чимало нагород, зокрема орден Богдана Хмельницького ІІ та ІІІ ступенів та орден «За мужність» ІІІ ступеня.

- Дмитре, коли я почула уперше, що ветеран, професійний військовий, відкрив дитячий садочок, подумала, що це карколомна зміна кар’єри. Як вам працюється з дітьми, вдається керувати ними, чи вони командують?

- Ви знаєте, я за час військової служби пройшов шлях від солдата-строковика до начальника бойової підготовки бригади, був на усіх посадах. І весь цей час своїх підлеглих, особовий склад, називав дітьми. Та й відносився до них, як до дітей. Дехто з них був старший за мене, дехто молодший. Але до всіх ставився з повагою. Зараз для мене просто змінився вік «контингенту»: був 18 плюс, а зараз від півтора року. А працювати з усіма ними складно, що з великими, що з маленькими. Бо кожна людина – це особистість і до неї треба знаходити особистий підхід. Тут не проходять групові підходи, або якісь шаблони, із кожним має бути свій шлях.

Мої друзі, які знають про моє військове минуле, дізнавшись про дитсадок, жартують, що тепер я мабуть із наших вихованців-малюків морських піхотинців готуватиму, – посміхається чоловік.

ГОЛОВНЕ – НАВАЖИТИСЯ

У родині Дмитра Яковця наразі росте маленька донечка. І саме це підштовхнуло батька створити приватний садочок. Такий, до якого б йому хотілось водити власну дитину.

- Свою доню в державний дитсадок я не хотів віддавати. Але Гайсин – це не дуже велике місто, тут був лише один приватний садочок, при місцевому костьолі. Я їм дуже вдячний, бо вона ходила туди, поки я створював і облаштовував власний. У всіх великих містах жителі, які мають таку можливість, віддають перевагу приватним дитячим садочкам. Тому що діти там можуть розраховувати на більшу увагу вихователів, адже діток у групах значно менше. Та й безпека там краща, – ділиться ветеран.

Розповідає, що про можливість заснувати власний бізнес за державної підтримки дізнався із вебінару від служби зайнятості. Сіли з дружиною, поміркували, за що узятися. Поспілкувалися з батьками інших дітей, і з’ясувалося, що і в їхньому місті прихильників виховання дитини у приватних садочках вистачає. Тому вирішили скористатися державною програмою «Грант для ветеранів та членів їхніх родин» і розробили бізнес-план.

- Коли він був готовий, ми проконсультувалися з Вінницькою обласною службою зайнятості. Вони підказали, які статті витрат нам погодять, а які – ні. Порадили, що треба розписати детальніше, що виправити. Ми подали його через «Дію» і після захисту цей бізнес-план прийняли з першого разу, – пояснює Дмитро.

Пригадує, що найважче було зробити перший крок, щоб ідея перетворилася на план, потім – на щось реальне. А власне процедура отримання державної допомоги не була громіздкою чи забюрократизованою. Він отримав грант на створення власної справи у розмірі 500 тис. грн. Кошти надійшли на рахунок в «Ощадбанку» і він розпочав реалізовувати свій «проєкт «Страусятко». Саме таку назву отримав садочок, бо ці птахи подобаються його донечці Софії. До того ж, вони дуже енергійні та швидкі, як і його маленькі вихованці.

Для дитсадка Дмитрові довелося узяти в оренду просторе приміщення, яке підходить для такого закладу. У будівлі довелося зробити ремонт і облаштувати опалення, придбати генератор на випадок відключень світла.

- Я знаходив постачальників тих товарів, які були у мене прописані в бізнес-плані, вони виписували рахунки. Тоді відносив їх у банк, який перераховував за них кошти. І після оплати мені надсилали замовлене, – пояснює Дмитро.

Каже, що йому довелося стати не тільки засновником закладу, а й директором, завгоспом, а ще маляром-штукатуром, сантехніком і кочегаром. Адже 80% ремонту в садочку зроблені його руками, бо майстрів-ремонтників нині знайти дуже важко.

САДОЧОК, ЯК ДЛЯ ВЛАСНОЇ ДИТИНИ

Наразі гайсинський заклад працює неповний робочий день. Окрім Дмитра, в садочку є вихователь та двоє його помічників, – згідно з грантовим проєктом він створив три робочі місця.

На третій тиждень роботи приватний садочок уже мав своїх перших вихованців.

- Ось сьогодні у нас четверо діток, бо дуже морозна погода. Батьки не ризикують такою холоднечею вести дітей. Але вже найближчим часом очікуємо ще 5-6 діточок, які чекають потепління.

Ми вже маємо деяких вихованців, які часом навіть не хочуть повертатися додому. Наприклад, у нас є хлопчик, Ромчик. Його мама була дуже проти того, щоб відпускати дитину в садочок. Вони проходили повз нас і я просто запросив, щоб вони подивилися, що в нас тут і як. І після першого дня мама ледве забрала Ромчика додому! Потім їх тиждень не було, а тоді мама знову привела його, бо хлопчик сам захотів у садочок. Вона відтоді кожного дня запитує, чи хоче він у садочок, і він каже: «Да, піду!», – радіє Дмитро.

Він каже, що завдяки грантовій підтримці у садочку вдалося облаштувати затишний і сучасний простір, закупити необхідні меблі, техніку та навчальні матеріали. Фахівці, які працюють з дітьми, досвідчені, є у садочку й логопед. Вони допомагають малюкам не лише навчатися, а й гармонійно розвивати свої здібності та інтереси. А для безпеки малечі діє постійне відеоспостереження.

Загалом тут планується одночасне перебування до 20 вихованців, дітей віком від півтора до трьох з половиною рочків. Тобто, тут відбуватиметься їхня перша соціальна адаптація, застосовуватимуться методики раннього розвитку.

- Окрім того, у нас є плани на літо. Ми плануємо набрати у літній табір невелику групу, віком від шести до дев’яти років. В такому віці вони майже весь час у телефонах сидять. Ми хочемо відволікти їх від гаджетів, – розповідає ветеран.

БІЗНЕС ІЗ СОЦІАЛЬНОЮ СКЛАДОВОЮ

На думку Дмитра, започаткована ним справа – не тільки бізнес, а й соціальний проєкт, адже він працюватиме на благо громади міста. Та усе ж сподівається на окупність цього проєкту.

- Ми розраховуємо на самоокупність. Якби я хотів швидких грошей, то напевне відкрив би якийсь заклад швидкого харчування. А наш садочок – це скоріше інвестиція в дітей, і якихось небачених прибутків тут сподіватися не варто, – каже він.

Дмитро переконаний, що державна грантова підтримка може допомогти реалізуватися у підприємництві багатьом ветеранам, які після повернення з війни намагаються знайти себе у мирному житті.

- На мою думку, це дуже просто зробити. Головне, не зациклюватися на тому, що я – ветеран, особа з інвалідністю. Треба продовжувати жити, – радить він.

Довідково. З початку повномасштабної війни в межах грантових програм, які діють в Україні, більш як 4 тис. ветеранських бізнесів одержали понад 2 млрд гривень безповоротної підтримки.

Антоніна Мніх, Вінницька обл.

Світлини – Державна служба зайнятості України та надані Дмитром Яковцем