Шкільне життя на глибині понад шість метрів
Кореспонденти Укрінформу побували в одній із найближчих до лінії фронту «підземних» шкіл Запорізької області
Від Балабинського ліцею «Престиж» до лінії фронту – близько 30 кілометрів. У лютому цього року тут відкрили «підземну школу» для дітей з Балабиного, Кушугуму, Малокатеринівки. Навчальний заклад будували з розрахунком, що тут навчатимуться у дві зміни 1000 школярів. Проте в перші місяці роботи на офлайн-навчання вийшло лише 300 дітей. Кореспонденти Укрінформу вирішили дізнатися, наскільки затребуваною є підземна освіта в цьому закладі тепер. Ми побували у школі у другий день нового навчального року.
ПІД ЗЕМЛЕЮ У ДВІ ЗМІНИ
Школа розташована на глибині 6,3 метра. Задля безпеки діти під час уроків та перерв не піднімаються нагору. Якщо ж лунає повітряна тривога, а уроки закінчилися, учні залишаються в підземній школі й чекають на завершення тривоги. Разом із ними чекають і викладачі. Шкільний автобус також нікуди не їде.
Крім навчальних аудиторій, у школі є лаунж-зона з різними настільними іграми, конференц-зала, буфет, гардероб, зони для читання книжок. Заклад має сучасну систему вентиляції, автоматичну пожежну сигналізацію та аварійне освітлення. Як зазначають викладачі, тут створені всі умови, аби дітям не було тривожно і страшно.
«Коли ми тільки розпочали навчання в цій "підземній школі", у нас було 300 учнів. Ми запросили батьків, щоб вони подивилися, як тут все облаштоване, щоб могли переконатися, що тут вистачає повітря і справді безпечно. Тепер у першу зміну на навчання прийшло 420 учнів. Це діти балабинського ліцею "Престиж", малокатеринівської гімназії "Мрія" і дві групи дошкільного закладу "Дивосвіт"», – розповідає директорка «Престижу» Жанна Вінниченко.
З нею ми розмовляємо у приміщенні школи, під час перерви. Навколо – десятки дітей, які усміхаються, гасають коридорами і живуть звичайним шкільним життям, якого їм точно не вистачало, коли вони навчалися онлайн.
«Кількість учнів збільшилася, бо батьки бачать, що дітям комфортно, вони мають можливість спілкуватися, навчатися в очному режимі, і тепер у нас 690 учнів у дві зміни. Школа може охопити до 1000 учнів у дві зміни. У нас, крім нашої громади, навчаються ще й діти із міста Запоріжжя. Цей освітній простір досить безпечний. Ми спостерігали за тим, як його будували. Так вийшло, що в нас було випробовування: електропідстанцію було пошкоджено – і ми перейшли на альтернативне живлення, діти залишались тут і були в безпеці. Шкільний автобус підвозить дітей із Кушугумської громади, але до Малокатеринівки він не курсує задля безпеки», – говорить Жанна Вінниченко.
Дошкільні групи перебувають тут упродовж трьох годин. Це середня і старша групи. Директорка пояснює, що ці дошкільнята – потенційні майбутні учні. Проте залишатись на більше ніж три години вони не можуть. Заклад поки що не має можливості забезпечити малечі денний сон – не вистачає аудиторій.
ПОВЕРНУЛИСЬ З-ЗА КОРДОНУ, ДІЗНАВШИСЬ ПРО ВІДКРИТТЯ ПІДЗЕМНОЇ ШКОЛИ
Поки говоримо, бачимо, як кухарі починають розставляти тарілки зі сніданком. У меню: картопля зі свіжим огірком, чай. У цьому році харчування в школах є безкоштовним для всіх учнів з 1 по 11 класи. Саме в цій школі кухарі готують самостійно, не замовляють кейтеринг. Щоправда, готувати доводиться не в укритті, а в наземній школі. Приготовлену їжу складають у так звані термовідра, які спеціально придбали, та переносять до підземної школи.
Технічний працівник із дзвоником у руках обходить територію школи – лунає дзвоник, перерва. Частина дітей іде снідати, інші – їстимуть на інших перервах. За тим, щоб усі були нагодовані, уважно стежить кухарка Наталя. Вона працює у школі вже п'ять років.
«Треба всіх дітей зібрати, нагодувати, прибрати. Ми готуємо самі, стараємось, хочемо, щоби усім було смачно. У цьому навчальному році, хоч він тільки розпочався, уже бачимо, що дітей більше. І це дуже приємно. Дуже чекала на початок навчального року. Коли чуєш дитячий сміх, гомін, бачиш цих дітей щасливими, то на душі якось легко», – каже Наталя.
Жінка зізнається, що коли тривало будівництво підземної школи, хвилювалася, адже не було розуміння, як все працюватиме. Попри те, що громада наближена до фронту, Наталя не планує нікуди виїжджати. Каже, тут живуть її діти та онуки.
«Так, у нас гучно. Часто. Ми чуємо, коли по Запоріжжю прилітає і по інших громадах. Але будемо тут», – говорить жінка.
Серед тих, хто чекав на відкриття школи і можливість навчатись офлайн, – і пані Олена. Вона привела до школи другокласника, сина Платона.
«Ми дуже задоволені, що в нас є підземна школа, що є можливість її відвідувати щодня. Ми були за кордоном, виїхали у 2024 році до Болгарії і повернулися тільки через те, що відкрилась підземна школа», – каже Олена.
Жінка говорить, що син дуже сумував за дитячим садочком, але їм пропонували відвідувати його лише один день на тиждень. Готувалися до школи за допомогою репетиторів. Щодо того, наскільки нині безпечно у громаді, вона відповідає:
«У нас є така прикмета: не говорити, коли тихо. Бо тільки-но скажеш, що було тихо, то одразу починаються прильоти. Ситуація важка. Дитина нервує. У нього нестійкий стан через прильоти. Ми навіть приймали ліки заспокійливі, були психологічні атаки».
НАВІЩО ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ У ШКОЛІ
У Запорізькій області в п’яти закладах освіти працюють інспектори сектору «Служби освітньої безпеки». Зокрема, у цій підземній школі за безпеку відповідальна Ольга Ладатко. Кожного дня вона приходить до школи о 7:00–7:30 і починає свій робочий день з обстеження території.
«Поки я все не перевірю, діти не заходять до закладу освіти. Територія наближена до фронту, тому важливо все перевіряти. Після цього діти заходять й о 8-й починаються уроки. У нас основні три функції: правоохоронна, наставницька та просвітницька. Правоохоронна функція полягає в тому, що ми здійснюємо безпекові заходи – пропускний режим на території закладу освіти, недопущення вчинення правопорушень щодо дітей. Просвітницька передбачає проведення інтерактивних заходів, профілактичних бесід на різні теми. Наставницька – ми спрямовуємо дітей, говоримо, як правильно діяти в певних ситуаціях, є їхніми наставниками, надаємо їм будь-яку підтримку. Це новий напрям у діяльності поліції», – говорить Ольга.
Вона зізнається, що спочатку діти трошки насторожено сприймали її, бо ніхто не розумів, як поліцейська опинилася у школі, а тепер радіють, коли її бачать.
Ольга розповідає, що через близькість фронту в громаді часто чути тривоги, сюди долітають дрони, КАБи. Тож вона роз’яснює дітям, як діяти, як себе заспокоїти, якщо почули, наприклад, звуки дрона, що наближається. Вона показує кабінет «Захисту України», де відбуваються заняття з протимінної безпеки, особистої безпеки. В одній із шаф є каски та бронежилети. Під час одного з уроків Ольга разом із дітьми відпрацьовувала, як заходити в приміщення, якщо сталися якісь обвали. А ще тут є симулятори дронів.
«Діти одягають окуляри, у них є дрон, і вони намагаються керувати ним. Це для того, щоб орієнтувалися у просторі, розуміли, як це відбувається в реальності», – пояснює моя співбесідниця.
Директорка навчального закладу додає, що коли школа подалася на участь у проєкті «Інспектор служби освітньої безпеки», то до кінця не розуміла, як це відбуватиметься.
«Посада інспектора охоплює не тільки правові аспекти, а й виховні. Ольга тісно співпрацює з учителями, жоден захід без її участі не проходить, усі проблемні питання, які стосуються виховання, роботи з родинами, – усе з нею вирішуємо. Я вважаю, що така посада має бути в кожному навчальному закладі, це передусім безпека дітей. Вона постійно тут, бачить, якщо приходять чужі люди, оглядає територію, може перевірити документи. Я як директорка спокійна, що стороння людина не прийде до навчального закладу», – пояснює Жанна Вінниченко.
Ми провели у школі більше ніж годину. Побачили і як проходить навчання, і що відбувається на перервах. Попри сучасний ремонт, безпечний простір, викладачі і діти чекають, коли нарешті зможуть повернутися, як вони називають, до звичайної школи.
«Тут добре і класно, але дуже хочеться нагору, подивитися у вікно, подихати свіжим повітрям, просто пройтися шкільною територією. У нас дуже гарна школа», – каже директорка.
Самі ж діти нині просто радіють, що можуть спілкуватись одне з одним не через соцмережі, а бачитися в реальному житті.
Ольга Звонарьова
Фото Дмитра Смольєнка