Ветеранський бізнес: «Щоб керувати автомобілем, досить руки»

У Чернівцях звільнені після поранень військові переобладнують автомобілі для людей без ніг

Ветерани російсько-української війни 29-річні Богдан Смаль та Денис Карча родом із Буковини. Познайомилися і потоваришували у Чернівцях під час реабілітації. Богдан втратив ногу на фронті, у Дениса були множинні рани тіла і голови. У них знайшлися спільні інтереси: Денис любив лагодити автомобілі, а Богдан шукав себе у підприємництві. Разом хлопці сконструювали механізм для переобладнання автівок на ручне керування. Подали документи для патентування свого винаходу, виграли два гранти і готуються до відкриття власного СТО, де допомагатимуть людям без ніг знову стати водіями.

ОДРАЗУ НАЛАШТОВУВАВСЯ НА ПОЗИТИВ — ВСЕ ЖИТТЯ ПОПЕРЕДУ

Богдан Смаль розповідає, що до повномасштабного російського вторгнення займався різними роботами за кордоном. Та після 24 лютого 2022 року повернувся в Україну і вирішив доєднатися до війська. Спочатку потрапив до 25-ї десантно-штурмової бригади, пройшов навчання у Великій Британії. Пізніше його перевели до 80-ї бригади. Зі своїм підрозділом воював на Донецькому напрямку, брав участь і в Харківському контрнаступі. Саме там чоловік отримав поранення, яке поставило хрест на його подальшій службі в армії.

– Під час одного зі штурмів російських позицій поблизу Ізюма я не помітив ворожу міну і наступив на неї. Стався вибух, я отримав поранення. На щастя, мене швидко евакуювали. Вже у госпіталі зрозумів, що я втратив ногу і надалі мене чекає протезування. Та пам’ятаю, що навіть тоді налаштовувався на позитив. Адже я молодий, усе життя попереду, – пригадує Богдан.

Каже, що не занепадати духом допомагала підтримка рідних та близьких, також підтримували волонтери. Після госпіталю було протезування, реабілітація, навчання ходьбі, життю із протезом. Ветеран розповідає, що йому адаптуватися до звичного життя було простіше, ніж хлопцям з ампутацією вище коліна: їм дуже важко навчитися керувати автівкою, щоб залишатися максимально мобільними.

Приблизно тоді Богдан і познайомився з Денисом Карчою. Молодий хлопець без жодної професійної освіти механіка, але із великим бажанням допомогти побратимам запропонував переобладнати автомобіль під ручне керування.

– Я з дитинства люблю щось конструювати. Якраз у роботі з машинами, у їхніх ремонтах знаходив свій шлях реабілітації. Дуже допомагає «розвантажити» мозок, який витримав стільки контузій, – із посмішкою переконує Денис.

ВИЙТИ З ДЕПРЕСІЇ ДОПОМОГЛА РОБОТА

Він зізнається, що після пережитого на війні в нього були дуже важкі періоди. Тривалий час безрезультатно боровся із безсонням, а засинати зміг лише під дією «важких» ліків. Прикордонник-контрактник, повномасштабне російське вторгнення він зустрів в одному з підрозділів на українсько-румунському кордоні. За кілька днів їх із побратимами перевели до Чернівців, де сформували зведений загін і відправили на Луганський напрямок, поблизу нині окупованого міста Лисичанськ. Близько місяця їхній підрозділ утримував позиції. Росіяни масовано обстрілювали, а потім наступали. Наказ на відхід отримали вже коли перебували практично в повному оточенні.

– Дуже важко ми звідти виходили. Багато побратимів залишилося там «двохсотими», багато було поранених. Із усього підрозділу успішно евакуюватися вдалося 14 військовим, двоє з них були «важкими». Але всі вижили, я потім із ними зустрічався. У мене було багато мінно-вибухових травм, дві перетинки розірвані. Кілька місяців я взагалі нічого не чув. Потім слух потрохи відновився. Але проблеми з психікою ще довго залишалися. За цією статтею мене і звільнили з війська, – говорить молодий ветеран.

Довгий час Денис проходив лікування і реабілітацію у місцевій психлікарні, у відділенні для ветеранів. Найбільше надокучали розлади сну. Каже, що за ніч, бувало, по 30-40 разів прокидався. Відтак, організм виснажувався. На допомогу приходили снодійні ліки, які волонтери передавали Денису із-за кордону. Через якийсь час і вони перестали допомагати, з’явилася депресія. Та з часом вдалося підлікуватися.

Денис розповідає, що вийти з депресивного стану допомогло занурення в роботу. Він лагодив машини своїм друзям, побратимам. А коли познайомився із Богданом, то вирішив сконструювати механізм для переобладнання автівок під ручне керування.

– Першу свою установку я робив близько двох тижнів. Пробував, удосконалював. Потім провів краштест - усе працювало добре. Сам став і першим «піддослідним» свого винаходу. Спочатку було незвично кермувати однією рукою без ніг, але потім ганяв собі спокійно. Все працює дуже просто: тягнеш ручку на себе - натискається педаль газу, від себе – педаль гальма. Також є кнопка, яка фіксує педаль гальма, тоді можна переключити передачу, – показує та пояснює принцип роботи свого механізму ветеран-механік.

У ПЛАНАХ – МАСШТАБУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

Перший свій автомобіль Денис переобладнав у квітні цього року. Потім хлопці переробили автівку для однієї із місцевих автошкіл. І вона стала першою в області, на якій навчають керувати людей без ніг.

За цей час Денис і Богдан переобладнали під ручне керування шість автомобілів. Зараз на заміри, виготовлення і установку механізму йде до трьох робочих днів.

Хлопці показують креслення, які вони разом із всіма необхідними документами подали на сертифікацію та патентування свого винаходу. Загальний кошторис із повною установкою механізму та краштестом становить близько 25 тисяч гривень. Місцева влада уклала із ветеранами договір, згідно з яким із міського бюджету їм будуть відшкодовувати вартість установки для учасників бойових дій. Тобто для військових із Чернівців такий тюнінг буде безоплатним, а гроші винахідникам виплачуватимуть з бюджету громади.

А вже у вересні Богдан і Денис відкриють у Чернівцях свою ветеранську СТО. Основною її спеціалізацією буде саме переобладнання автівок під ручне керування. Ремонтуватимуть вони і звичайні автомобілі. Наймати на роботу планують своїх побратимів. Грантові кошти на започаткування власної справи вони отримали одразу від двох організацій. Разом вийшло близько двох мільйонів гривень. Якщо справи підуть успішно, хочуть знову подаватися на грант. Мріють масштабувати своє виробництво і на інші регіони країни.

Віталій Олійник, Чернівці

Фото автора