«Громадський простір» в Івано-Франківську: артпроєкт «Люди», гра у «Світ громад» та воєнні комікси

Сьогодні для переселенців найбільш болючими питаннями, окрім житла, є соціалізація та адаптація у громадах

В Івано-Франківську ГО «Молода Просвіта» майже з перших днів повномасштабного вторгнення активно допомагала переселенцям. Поселення людей, одяг, засоби гігієни і продуктові набори – щодо цього команда працювала злагоджено і відповідально. Вже пізніше завдяки доброчинцям вдалося забезпечити побутовою технікою 30 прихистків, де проживали ВПО, відкрити кілька соціальних їдалень, а потім і «Громадський простір», який і нині є досить затребуваним. Адже у «Молодій Просвіті» упевнені, що сьогодні для переселенців найбільш болючими питаннями, окрім житла, є соціалізація та адаптація у громадах.

Тож як працює «Громадський простір», для кого він створений, і хто може знайти собі тут допомогу, спробувала з’ясувати кореспондентка Укрінформу.

НЕ ЛИШЕ МИ ДОПОМАГАЄМО ЦИМ ЛЮДЯМ, АЛЕ Й ВОНИ НАМ

- Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми чітко знали, що треба робити і як діяти.

Так про свою діяльність розповідає голова ГО «Молода Просвіта», депутатка Івано-Франківської облради Євгенія Бардяк.

Євгенія Бардяк

За її словами, «Молода Просвіта» отримала досвід роботи в умовах війни ще з 2014 року. Тоді команда Євгенії Бардяк була залучена в коаліцію «Справедливість заради миру на Донбасі» і займалась документуванням злочинів, які відбувались на Сході України. Тому, коли у 2022 році перша хвиля переселенців приїхала до Івано-Франківська, у «Молодій Просвіті» розуміли, що серед них є не лише люди, які втратили все і потребують підтримки, а сюди їдуть ще й активісти з громадського сектору, для яких у житті визначальною місією є допомагати іншим. І саме на них особливо чекали у «Молодій Просвіті».

- Для таких активістів ми прагнули створити локацію, де вони б могли спілкуватись, об’єднуватись, знайомитись, інтегруватись з місцевими, щоб посилювати свою роботу, – говорить Євгенія Бардяк.

Так у Івано-Франківську з’явився проєкт «Громадський простір». Його ідея і втілення належать «Молодій Просвіті». З ремонтом, меблями та оргтехнікою допомогли доброчинці. Тут відразу знайшли свою прописку активісти з Донеччини, Харківщини, Луганщини та Херсонщини, які допомагали своїм співвітчизникам разом із «Молодою Просвітою».

- Не лише ми допомагаємо цим людям, але й вони нам. Ось друзі зі Слов’янська надали нам бус, яким ми возили гуманітарну допомогу. Ним користувались і активісти з організації «Наш сокіл», це – люди, які переїхали з Луганщини в Бучу, а звідти – до нас. У нас – синергія, тобто ми всі одне одного підтримуємо. Скільки нас? Думаю, близько півсотні і нам тут дуже комфортно, – запевняє Євгенія.

Вона зауважила, що частина активістів вже повернулись до своїх домівок і працюють в рідних містах, де не завжди спокійно і безпечно. Інші залишаються, але усі підтримують зв’язок, щоб разом шукати та реалізувати нові ідеї.

Нині «Громадський простір» щоразу більше нагадує просвітницький хаб, де свій шлях до нових можливостей можуть знайти і місцеві, і переселенці.

- Це навчання проєктного керування, бізнес-планування, отримання навичок для роботи з відео, написання текстів. Ці курси потрібні людям, щоб швидко отримати необхідну базу знань. Для ВПО це важливо, щоб вони могли змінити за потреби свою професію, адаптуватись до нових умов і вміти шукати нові ресурси для власного розвитку в сучасному світі. Але на ці курси ми запрошуємо і місцевих мешканців, щоб вони з переселенцями контактували, знайомились, створювали щось разом. Так відбувається інтеграція ВПО, – упевнена Євгенія Бардяк.

На курсах, каже, частково викладають самі переселенці. Серед них – активісти ГО «Нова генерація», які приїхали з Херсона.

«СВІТ ГРОМАД» – ЦЕ ГРА НА СПІВПРАЦЮ

- Останніми двома роками ми працюємо в Івано-Франківську, бо є релокованою організацією з Херсона, – розповідає виконавча директорка ГО «Нова генерація» Оксана Глєбушкіна.

За її словами, у «Громадському просторі» херсонське об’єднання переважно працює з жінками-переселенками. Для них запрошували психологів і радників, які допомагали цим жінкам знайти свій кар’єрних шлях.

Оксана Глєбушкіна

- Для когось це було відкриття нової справи, запуск бізнесу, а для когось – повернення до свого хобі, наприклад, випікати хліб або навчатись у 50 років, щоб отримати нову професію через зміни на ринку праці. Ми пів року працювали за цією програмою. Утворилась спільнота жінок, і в нас виникло бажання неформально зустрічатись далі, – розповідає Оксана Глєбушкіна.

Щоби продовжити ці зустрічі з користю, жінкам запропонували рольову гру «Світ громад», яку привезли з Херсона, і вони з задоволенням почали бавитись двічі на тиждень.

- У цій грі є ролі мешканців громад: вчителя, переселенця, священника, підприємця, пенсіонерки… Гра навчає того, як функціонує громада, як формується її бюджет, що можна за ці кошти створити чи побудувати, чи вистачить на школу і садок. Це – гра на співпрацю. Для нас вона вказує на те, як ми будуємо неформальне спілкування, як комунікуємо. Ми у Херсоні залучали в цю гру навіть депутатів, бо вона дає змогу відчути дотичність, приналежність до громади, а не залишатись осторонь неї. Також особливість гри – не мислити у своїй ролі стереотипно, – зазначає представниця ГО «Нова генерація» Оксана Глєбушкіна.

Вона пригадує, коли жінки вперше зібрались поговорити про нове життя за межами рідних міст та домівок, деякі просто плакали і не могли озвучити жодного слова про своє майбутнє.

- Тоді ці зустрічі були камерними. Лише за 4–5 місяців психологи допомогли їм відчути потребу йти далі, думати не про минуле, а про майбутнє, – пригадує активістка.

Тепер в активістів близько 10 успішних жіночих історій.

- І це необов’язково те, що ці жінки знайшли собі тут роботу. Ми ставили собі завдання підготувати їх до того, щоб вони усвідомлено шукали варіанти для самореалізації, – каже Глєбушкіна.

Уже наступного тижня переселенки знову зберуться у «Громадському просторі», щоб зіграти у «Світ громад» і знайти підтримку та ресурс рухатись далі.

«ЛЮДИ» І МАШИКА З БАХМУТА

Рухатись і не зупинятись вирішила свого часу художниця Машика Вишедська, яка з дітьми, мамою та чоловіком приїхала до Івано-Франківська з Бахмута у 2022 році. Переселенців було дуже багато, і Машика, яка любить подорожувати, наважилася з дітьми їхати далі – за кордон.

Машика Вишедська

- Я побула там майже пів року. Коли ситуація стабілізувалась, вирішила повернутись і жити з родиною в Івано-Франківську. Тут я знала багатьох громадських активістів і сподівалась знайти роботу, налагодити цікаве життя, – розповідає художниця.

Машика говорить, що робота завше її знаходить. Ілюстрації, комікси і візуальний контент їй часто пропонують активісти в різних проєктах. Пригадує, до війни вона разом з ГО «СТАН» зробила навіть комікс про енергосистему України. Вже в Івано-Франківську «Молода Просвіта» запропонувала художниці приміщення для реалізації її артпроєкту «Люди».

- Там було чудове освітлення, кімната без ремонту – ідеальний простір для майстерні. Туди я запрошувала людей і малювала їхні портрети. Це – арттерапевтичний проєкт. Портрети я малюю незвичайні. Коли я працюю, мої герої розповідають історії свого життя, і одразу цей життєвий досвід я переношу на тло портрета. Він з’являється швидко – за 2–3 години. У цей час триває монолог мого героя, і потім людина бачить, як її історія трансформується на полотні, – розповідає Машика.

Вона впевнена, що цей проєкт є найважливішим для неї після початку Великої війни. Каже, люди говорили, і це було для них своєрідним полегшенням. Нині проєкт «Люди» – це близько 70 незвичайних портретів заввишки до 2-х метрів, створених будівельними фарбами.

- Я не роздаю цих портретів. Я хочу їх возити в інші міста та країни і розповідати про своїх героїв і війну. Це дуже емоційні роботи і торкають глядачів, які готові слухати про досвід українців, – зізнається Машика і показує своїх героїв.

Серед них – історія переселенки та психологині з Нової Каховки. Під час створення портрета жінка розповідала про свій дім в окупації. Там залишились її улюблені квіти, коти і собаки, а ще аксолотль – тваринка, схожа на ящірку.

- Вона розповідала про кожного з них, їхнє забарвлення. І я так уважно слухала, що переплутала кольори її улюбленців, – усміхається художниця.

Зізнається, що в Бахмуті в неї вже немає дому, але емоційно вона не хоче прив’язуватись до цієї думки.

- Я всюди почуваю себе комфортно. Некомфортно мені було вдома до війни, під час карантину. Чому? Бо я люблю подорожувати, і коли в мене відбирають цю можливість, мені стає незатишно. Тепер я мандрую досхочу, – усміхається Машика.

Нещодавно вона написала листи у музеї, галереї України і Європи з пропозицією організувати виставку «Люди». Запевняє, тільки-но відгукнуться галеристи, готова збиратись у подорож. А тим часом пропонує арттерапевтичну практику (створення колажів), яку привезла з Європи і готова нею ділитись у «Громадському просторі» Івано-Франківська.

ІСТОРІЇ ВІЙНИ В КАРТИНКАХ

Насправді артпроєкт «Люди» – не єдиний, який з’явився у «Громадському просторі».

- Ми далі документуємо злочини, скоєні під час війни, яке «Молода Просвіта» розпочала ще у 2014 році. Це вже новітні історії, які ми фіксуємо під час своїх гуманітарних місій, – говорить Євгенія Бардяк і показує книгу історій та комікси, створені на їхній основі.

- Так, в уяві людей комікси – це щось смішне, але насправді – це історія в малюнках. Ми створили 10 таких історій, які записали у прихистках Прикарпаття. Вони – різні й від людей з різних регіонів. Тут є історії з Одеси, Чернігова, Київщини… Вони насправді показують географію регіонів України, які опинились під обстрілами російських ракет, – зауважила активістка.

Ця книга вже перекладена англійською, угорською та румунською мовами.

- Через малюнки читач ліпше вловлює емоційний стан тих, хто їх розповідає. Також це легко читається і надовго запам’ятовується, – говорить Євгенія і додає, що воєнні історії в малюнках завдяки «Молодій Просвіті» вже побачили у західних регіонах України, а ще в Угорщині, Румунії, Молдові та Швейцарії.

Тепер активісти працюють над тим, щоб на основі цих історій створити анімаційний продукт, який міг би стати освітнім матеріалом для школярів та користувачів «Громадського простору».

Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото автора