Артем Лисогор, начальник Луганської ОВА

Інтерв’ю з начальником Луганської обласної військової адміністрації вийшло в Укрінформі 1 травня цього року, і можна було б подовжити паузу. Але війна, тим більше така масштабна, надто часто привносить зміни. Тож як тільки випала можливість, агентство звернулося до обласної адміністрації знову. Нам не відмовили, і, можна стверджувати, розмова вийшла доволі відвертою. Враховуючи обставини воєнного часу.

АДМІНІСТРАЦІЯ БЕЗ ТЕРИТОРІЇ, ЗАТЕ З ЛЮДЬМИ

- Коли ми вперше спілкувалися, ви на цій посаді відпрацювали два тижні. З тих пір минуло більше півроку. У вас за цей період щось змінилось у підходах?

- Ну, ви знаєте, сказати, що змінились підходи – то ні. Тому що в мене основний підхід був і залишається: принципове фахове вирішення проблеми. І своєчасне вирішення. Якщо вона виникає, вирішувати її треба одразу. Звичайно, якщо це дозволяє ситуація. Якщо не дозволяє – потрібна розробка тих напрацювань, з якими можна було б вийти на Кабмін, на Верховну Раду. Це найголовніше. Це завдання я ставлю і начальникам місцевих адміністрацій, і керівникам усіх департаментів обласної адміністрації. Ну, і в якості додаткового навантаження звісно, це робота як у хабах, так і з внутрішньо переміщеними особами. А найперше – допомога нашим Збройним силам України. Це основні завдання.

- Тоді я ще спитав, чи будете ви змінювати команду. Судячи по сайту обладміністрації, заступники, що призначались попередником – на своїх місцях. Вони вас влаштовують, чи в нинішніх умовах складно підібрати потрібних фахівців?

- Ну, по-перше, є і кадровий дефіцит. Але це не основна причина для того, аби залишати людину на посаді, якщо вона не «витягує». А, по-друге, вже змінені керівники декількох департаментів. Є ще низка керівників, рішення по яких прийматимуться за підсумками роботи за півріччя, коли буде видно, хто на що здатний. А основна вимога – це робота в умовах, скажемо так, екстремальних, за відсутності своєї території, по території всієї країни. Власне кажучи, це і є основою змін кадрового складу. Є частина тих, хто «добігає», є ті, кого довелося вводити в колію. Але праця йде, і я думаю, на даний момент те, що відбувається, рухається правильним шляхом.

- Зізнаюсь, коли дізнався про призначення на таку посаду поліцейського, подумав, що для нового начальника ОВА господарські справи не дуже близькі. Тим не менше постійно надходять повідомлення – там відкрито новий об’єкт, там щось запустили. Розкажіть про ваші здобутки в цій царині.

- Ми роботу не припиняли, і казати, що це якісь досягнення… Це наша повсякденна робота. Так, було відкриття двох лікарень із цілком сучасним обладнанням, створення амбулаторного відділення, розширення шелтеру. Зараз Дніпровський шелтер будемо ще більше розширювати, тому що вже пройшли перемовини з нашим міжнародним партнером.

Також у роботі є декілька великих проєктів, по яких ідуть перемовини з партнерами. Це й освітянські проєкти – ми на 70 відсотків забезпечили наших дітей планшетами, викладачів – ноутбуками. Залишилася невелика частина, але я сподіваюсь, що до кінця року або січня – разом і з державною владою, волонтерами, міжнародними організаціями завершимо цю програму. Провели повністю літню оздоровчу кампанію: дуже багато було виїздів, багато відправлено дітей за кордон міжнародними організаціями, багато і самими адміністраціями організовувалось.

ПЕРЕМОЛОТИ РУЇНИ НА ДОРОГИ

- Крім того, не припиняється робота по деокупації – дуже велика частина наших зусиль. Тому що треба готуватися до звільнення області, і ви самі знаєте й розумієте, як луганчанин, що ворог завдав колосальної шкоди як нашій дорожній інфраструктурі, так і будівельній, зокрема, критичним спорудам, які забезпечували світло й воду. Усе це й багато іншого доведеться відновлювати з величезним напруженням. Ми викладали інформацію, що підготовлені проєкти більш як на мільярд гривень. Залучаємо і міжнародних партнерів. Дуже багато роботи зараз якраз із міжнародними інституціями, в тому числі щодо поповнення матеріально-технічних резервів, які практично повністю були втрачені протягом 2022-го року. Щось було втрачено в ході воєнних дій; багато пішло на підтримку наших Збройних сил. Тому зараз триває накопичення ресурсів для забезпечення сталої роботи, яку треба буде проводити після деокупації. Це також основний напрямок нашої роботи.

- Щодо міжнародної допомоги. Недавно пройшов міжнародний форум Rebuild Ukraine, де брали участь і луганчани. Про що там домовились, і взагалі: до чого готові партнери? Вони відновлюватимуть житло й соціальні об’єкти, чи когось зацікавили наші підприємства? От перед широкомасштабним російським вторгненням бельгійці активно цікавились своєю спадщиною в Лисичанську…

- Чітко сказати по бельгійцях і Лисичанську я вам не можу; вони там напрацьовують різні варіанти. А те, що стосується Rebuild, то це велика міжнародна платформа для напрацювання й реалізації проєктів саме господарських, починаючи від шкіл і закінчуючи крупними об’єктами водозабезпечення, водовідведення... У тому числі ведуться переговори з однією країною, яку поки не називаємо, щодо переробки наших зруйнованих бетонних конструкцій. Не просто розібрати й вивезти на звалища, а саме переробити їх і використати для відновлення доріг, будівництва споруд господарського призначення. Обговорювався великий спектр проєктів, і це тільки початок. Туди варто було потрапити. Там було зроблено перший великий крок для того, щоб працювати з міжнародними донорами. Тому що коли ти не маєш великих накреслених і розписаних проєктів, коли немає чіткого шляху – міжнародні партнери не захочуть працювати.

На перемовини слід приходити з готовими комплектами документів. Що, власне кажучи, й було зроблено. На теперішній час ми продовжуємо напрацьовувати проєкти. Ворог нищить усе, і відновлювати доведеться дуже багато чого. На даний час є й підписані меморандуми про наміри, але ми повинні розуміти, що кожний іноземний фонд, кожна іноземна структура, окрім матеріально-технічної допомоги, яку вони зараз можуть надати для функціонування господарського комплексу – вони уважно дивляться, як їхні кошти використовуються. У них умовою є деокупація. Подібні форуми й збираються для підготовки проєктів, щоб одразу можна було отримати додаткове грантове фінансування і вже запроваджувати той чи той проєкт. А сьогодні проводити якісь масштабні роботи на вузькій смузі деокупованої території Луганщини неможливо через потужні ворожі обстріли.

- Як на мене, дуже цікава інформація про готовність переробляти бетонні руїни на будівельні матеріали. Десь у світі подібні технології вже застосовувались?

- Так, досвід такий є. Ці дві імениті фірми, з якими йдуть перемовини, мають потужне устаткування, яке повністю перероблює залізобетонні вироби на гравій різного формату, і його можна використовувати як на прокладання будь-яких магістральних шляхів, так і на виливання будівельних конструкцій з додаванням хімічних сполук, формулами яких вони володіють. Нам дуже цікава така співпраця, оскільки є дуже багато руйнувань. До речі, один з проєктів передбачає утилізацію й переробку побутового сміття. Ми ж розуміємо, що створювати цілі полігони для захоронення як побутового, так і будівельного сміття – не вихід. Це і не екологічно, і неправильно, й інвестиційно непривабливо для області.

ПРОЩАТИСЯ З ШАХТАМИ ЗАРАНО

- У вас є картина, якою Луганщина стане економічно й екологічно? Щоб далеко не ходити, наша область – це шахтарський край. Загарбники «постарались» позбавити Україну від головного болю, який спричиняють нерентабельні шахти, яких на Луганщині більшість. Але що робити з отруйними шахтними водами, коли вони почнуть виходити на поверхню?

- Що стосується шахт, то, дійсно, вони є однією з найбільших наших проблем. Напрацювання по них, у тому числі по очищенню води, йдуть, але ми не маємо доступу до тієї території, і наші інститути не можуть провести оцінку того, наскільки вони постраждали і що саме треба буде робити. Це найбільш відкрите питання для області, яке може створити великі негаразди. Одна справа, коли води просто вийдуть на поверхню. Їх достатньо буде відфільтровувати й направляти в якісь водойми. Але потужні ракетні й артилерійські обстріли спричинили пошкодження шахтних конструкцій, і скоріш за все – їх треба буде укріплювати. А деякі шахти, можливо, ще можна буде відновити до рівня рентабельності. Це дуже великий комплекс. Ми все це з державними органами пропрацьовуємо: що робити з шахтами і як забезпечити екологічну безпеку.

Окрім шахт існує ще дуже великий спектр того, що може впливати на екологію, у тому числі й змінені річища річок, що спричинено підтопленням. Звичайно, ворог два роки не займався і не збирається займатись проблемами засмічення території, викидів, у тому числі й від життєдіяльності людини. Тут теж буде великий кластер роботи. Дійсно, екологічні питання – вони будуть найперші.

- Деокуповані території. Оці заметілі не спричинили там катастрофу?

- Ситуація важка. Але ми заздалегідь підготували продовольчі запаси; медичний сегмент також забезпечений. Своєчасно були закуплені дрова, військові та правоохоронці допомогли їх вчасно завезти по домівках, які особливо страждають. Наші правоохоронці спільно з працівниками обласної адміністрації, а також волонтери продовжують постійний рух до наших громадян, надають допомогу. У нас є постійна координація з тією територією, і, в принципі, всі потреби за допомогою мобільних екіпажів поліції і наших представників задовольняються. Станом на зараз критичних аспектів тут нема. Щодо погіршення ситуації – підготовлені шляхи евакуації. У разі ж поранення або травмування когось із громадян – тут налагоджена співпраця як зі Збройними силами, так і з правоохоронними органами Луганщини, які одразу готові здійснити всі необхідні заходи.

СМЕРТЬ ВОРОГАМ!

- Судячи з ваших виступів, у тому числі в Укрінформі, ви доволі детально знайомі з ситуацією на окупованій території області. Не розкриваючи джерел – що ви можете розповісти про злочини, які творять російські загарбники, а також їхні місцеві посіпаки? Маю на увазі провідних колаборантів на кшталт Леоніда Пасічника або Дениса Мірошниченка (керманич так званого «Народного совета ЛНР», - авт.).

- Найбільший злочин, який зараз там відбувається – це примусова мобілізація і паспортизація людей. Відправлення їх у бій проти своїх же співвітчизників, не рахуючись із правами людини і міжнародними угодами. Що стосується державних зрадників, яких ви назвали, і ряду ще інших… Я одразу казав, що зрадники нікому не потрібні. І ми з вами бачимо, що свого часу вони почали утилізувати один одного, ділячи сфери впливу. А завершувати процес прийшла Росія.

- А ви вже знаєте, де подівся Ігор Корнет («в.о. міністра МВС ЛНР», якого 15 травня підірвали в перукарні, – ред.)? Або чи дійсно отруїли Ігоря Плотницького (екс-очільник “ЛНР”, скинутий Корнетом у 2017 році – ред.)?

- Робота наших партизанів, наших спеціальних служб – це їхня парафія, і відповідати за них я не можу. За тією інформацією, яку ми отримуємо, то якщо узяти того ж Корнета, то він начебто живий, відсиджується в своєму будинку, нікуди не висовується. Але відплата за те, що він коїв, прийде. Щодо Плотницького – мені відомо те, що й усім. На мій погляд, він і так занадто довго протримався. Я ж казав і завжди кажу: «республіки» ті росіянами будуть вичищені від їхніх «активістів», а те, що не допрацюють росіяни – будуть доопрацьовувати наші спецслужби. Тому звертати на них особливу уваги немає ніякої потреби.

- Повністю з вами згоден, але ж читачеві цікаво. От іще питання: у селі Зайцевому Сватівського району існує чи то табір, чи то зона, де утримуються російські «отказнікі» – ті, хто відмовився від подальшої участі в бойових діях. Вам про це щось відомо?

- Я вам скажу більше – там такий табір не один. Є табір у Розсипному (на Сватівщині), є поблизу Кремінної… Одні закриваються, інші відкриваються. У них велика кількість ухилянтів, які не хочуть іти в бій. Зрозуміло, що таких під різними приводами ледь не під дулами виводять на ту лінію. Ми неодноразово чули від російських військовополонених, що в них за спинами стоять командири і погрожують розстріляти, якщо вони не візьмуть штурмом ту чи іншу позицію. Ми спостерігаємо збільшення втричі кількості медичних таборів. Та кількість поранених у так званих «м’ясних» штурмах непомірна навіть для тієї кількості медичних закладів, яка знаходиться на всій окупованій Луганщині, й уже є інформація про переповнені лікарні в Ростовській і в Курській областях. У тому числі й військово-польові шпиталі. А така кількість «отказніков» свідчить, що є серед росіян люди з рештками мізків, які розуміють, що їх просто утилізують. Але я вам скажу чесно: рашка – це країна без вибору, і я думаю, що будь-якими шляхами цих людей будуть змушувати виконувати ті маразматичні завдання, які ставить російське керівництво. Тож я не здивуюсь, що ці табори можуть бути перепрофільовані на табори перепідготовки. Але, повторюся, це сфера роботи наших спеціальних служб, наших Збройних сил, і ми бачимо протягом останніх місяців дуже непогані результати «впливу» ЗСУ на такі місця скупчення російських терористичних військ.

З КОСМОСУ ВИДНІШЕ

- Останнє питання. Проходила інформація, що плануються певні зміни в соціальній політиці стосовно внутрішньо переміщених осіб. До чого їм слід готуватись?

- Будь-які зміни в соціальній політиці щодо ВПО – прерогатива Мінреінтеграції. Ми постійно співпрацюємо з ним і розширили спектр роботи наших хабів, створених для цієї категорії людей. Там тепер можна отримати і медичні послуги, й юридичні – залежно від того, який це хаб. Розгорнута діяльність наших Центрів надання адміністративних послуг. Вони якраз консультують із такого, на сьогодні найактуальнішого, питання, як виплата компенсацій за пошкоджене житло. Уже на виході постанова Кабінету міністрів, яка врахувала всі наші напрацювання – у попередньому варіанті не були враховані пропозиції віддаленого дослідження з виходом на місце. Дійсно, територія окупована, але з допомогою супутникового зондування можна для людей, які втратили своє житло, визначити ступінь його руйнування, на підставі чого призначити компенсацію за рахунок держави – те, що вже проводиться в деяких областях. Зараз пілотний проєкт згідно з постановою вже стартував на території міста Мелітополя – ми саме з Мелітополем, Маріуполем і з Донецькою обласною військовою адміністрацією звертались до Кабміну з пропозицією внесення змін. Зміни, за нашими пропозиціями, внесли, зараз стартує зондування землі для виявлення і прив’язки будинків на місцевості. Якщо правильно це буде робитись, щойно буде вироблено відповідний алгоритм і надійдуть запити – в нас опрацьовано 42 тисячі таких запитів – і надійдуть методички, як нараховувати виплати, – ми одразу почнемо їх здійснювати.

Михайло Бублик, Лисичанськ