«Скульптор», який закарбовує в дереві пам’ять про Героїв

Ветеран із Прикарпаття Іван Халус вирізьблює скульптури на честь полеглих військових та організовує марафон задля допомоги фронту

На війну Іван Халус пішов добровольцем, але після численних травм його визнали непридатним до служби. Та чоловік не сидить, склавши руки. Він розпочав майже 400-кілометровий піший марафон, аби зібрати гроші на технічне оснащення для 95-ої окремої десантно-штурмової бригади, в лавах якої воював. Ветеран також вирізьблює скульптури, присвячені загиблим Героям. Кореспондентка Укрінформу зустрілася з Іваном Халусом у Житомирі.

БУВ НА ЯВОРІВСЬКОМУ ПОЛІГОНІ В МОМЕНТ РАКЕТНОГО УДАРУ

На мою пропозицію поспілкуватися Іван Халус одразу погоджується і пропонує прийти до Шодуарівського парку. Саме тут він вирізьблює пам’ятний знак, присвячений полеглим бійцям 95-ї бригади. Приходжу в обумовлений час, чоловік саме за працею. На скульптурі висотою понад два метри вирізьблений герб бригади, позивні та прізвища загиблих десантників. Спадає на думку, що всі Герої – чиїсь рідні й кохані. Стає нестерпно боляче.

Ми присідаємо на лавці в тіні дерев гамірного парку. Іван розпочинає свою розповідь.

- У 1999 році я проходив строкову службу в прикордонних військах. Потрапив під дідівщину, в мене загострилася виразка, довелося оперувати. Загалом прослужив лише три місяці. Пішов навчатися на юриста, працював за фахом, захищав права людей. З роботи звільнився, бо там була несправедливість, з якою не міг змиритися. Скільки я живу, стільки з нею й борюся. Так мене вчив тато, – каже Іван.

Він зацікавився різьбленням бензопилкою по дереву після того, як приятель показав йому відео з одним із канадських скульпторів. Першим його виробом став дерев'яний ведмідь. Поступово хобі перетворилося на заробіток, майстер розпочав підприємницьку діяльність. Власне, через це заняття Іван і отримав на війні позивний «Скульптор».

Одразу після початку повномасштабного вторгнення пішов до військкомату. Хоча дружина просила його цього не робити, адже у подружжя – троє неповнолітніх дітей.

- Я, фактично, був непридатний у мирний час і обмежено придатний – у військовий. Та думав, що зможу долучитися до добровольчого формування чи патрулювання на блокпосту. Сталося так, що мене розподілили у зв’язківці й я потрапив на Яворівський полігон, – розповідає чоловік.

Іван прибув на полігон 10 березня, а 13 березня росіяни вдарили по ньому ракетами.

- Пам’ятаю, що того дня прокинувся близько шостої ранку. Пролунали вибухи, усі в казармі почали швидко вдягатися. Стало зрозуміло, що це – не навчання. Цікаво, що до казарми тоді забіг і швидко вибіг пес, ми вибігли за ним. За межами казарми я одразу ж почув сильний свист і впав на землю. Пролетіла ракета, з іншого боку будівлі пролунав вибух. Якби ми пішли в той бік, від нас би нічого не залишилося б. Саме тоді, як виявилося, я отримав першу контузію, – пригадує Іван.

Військовослужбовців одразу передислокували, Іван потрапив до Житомира. За його словами, на навчання там було відведено мало часу, однак інструкторам вдалося ідеально організувати цей процес. Згодом «Скульптор» опинився на Ізюмському напрямку в складі 95-ї бригади, в якій служив стрільцем.

ЯКЩО ВИЖИВУ, СТВОРЮ СКУЛЬПТУРУ В ПАМ’ЯТЬ ПРО ПОБРАТИМІВ”

Іван брав участь у боях на Харківщині поблизу сіл Кам’янка, Долина, Довгеньке, Сулигівка. Воював також на Слов’янському напрямку.

- У квітні минулого року під Довгеньким потрапив під масований обстріл, який тривав понад півтори години, – згадує ветеран. – Били з усього: градів, мінометів... Вийшли два танки й один ввалив прямо по нас. Я прийшов до тями завдяки товаришу, який мене добряче струснув. Якби він цього не зробив, я б там і лишився. Якось піднявся на ноги і пішов за побратимом. Побачив, що із ним не все гаразд. Коли відхилив його бронежилет, з-під нього полилася кров. Я знайшов рану, провів тампонаж і це врятувало йому життя. Як виявилося згодом, у нього був осколок під правою легенею. Із нами також вибирався хлопець, який отримав поранення хребта. Утрьох ми дісталися до стабілізаційного пункту.

В Івана Халуса діагностували більше п’яти контузій, черепно-мозкову травму, арахноїдальну кісту. Він лікувався в Краматорську, Дніпрі. Львові, Трускавці, Житомирі, Києві. Чоловіка визнали повністю непридатним до військової служби, зняли з військового обліку, у нього друга група інвалідності.

Ще на передовій Іван пообіцяв побратимам, що якщо виживе, то створить із дерева скульптуру в пам’ять про загиблих Героїв 95-ї бригади. Коли повернувся до цивільного життя, взявся виконувати обіцянку. Ветеран вирішив, що ця скульптура має бути в Житомирі – місті дислокації бригади. З цією ідеєю він звернувся до міської ради, його повністю підтримали.

- Це пам’ятний знак, як бачите, на ньому дуже багато написів. Уже зараз внесено більше 100 позивних і прізвищ загиблих, серед них є мої хлопці, мій командир, – розповідає Іван.

До слова, у м. Мукачево він уже створив скульптуру в пам’ять про загиблих воїнів 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

ПРОЙТИ ПОНАД 500 КІЛОМЕТРІВ, ЩОБ ЗІБРАТИ 720 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ДЛЯ ДЕСАНТНИКІВ

Ветеран розповідає, що після повернення до цивільного життя шукав собі заняття, яке б відволікало від думок та допомагало швидше адаптуватися. Такою справою стало волонтерство. Іван встановив у Шодуарівському парку скриньку, збирав кошти на потреби 95-ї бригади. Об’єднуючи зусилля з іншими людьми, «Скульптор» передав військовим медикаменти, турнікети, тепловізор, павербанки, саперні лопатки, гідратори, продукти харчування. Сума допомоги сягнула майже пів мільйона гривень.

Аби закрити потреби першого батальйону 95-ї бригади, в складі якого Іван воював на передовій, він вирушив у піший марафон із м. Долина на Прикарпатті до Житомира. Хотів пройти 514 кілометрів, аби зібрати 720 тисяч гривень. За ці кошти ветеран вирішив придбати рації, Starlink, антидронову рушницю та евакуаційний автомобіль.

Чоловік пройшов майже 400 км. Проблеми з ногою, які з’явилися в нього на війні, далися взнаки на Рівненщині й не дозволили здолати всю відстань. Решту шляху до Житомира «Скульптор» проїхав автостопом.

У день нашої з Іваном розмови на його рахунку було трохи більше 155 тисяч гривень. Ветеран наголошує, що збір для десантників триває.

- Я йшов із прапором своєї бригади, який зараз біля скульптури. У моїх планах – вийти з ним на Говерлу, – додає ветеран.

Іван Халус провів повну консервацію присвяченої 95-й бригаді скульптури, поновив на ній написи. Нині кожен може долучитися до його збору та посприяти, щоби не було потреби вирізьблювати на знаку нові імена та позивні бійців.

P.S. За кілька днів після нашої розмови Іван Халус повідомив, що знову вирушив у піший марафон. Він має намір пройти через Бердичів, Тернопіль, Хмельницький, Львів, Стрий та Долину, аби зібрати необхідну суму для своїх побратимів.

Номер картки Івана Халуса: 5168 7451 5478 1337

Ірина Чириця, Житомир
Фото автора та з
Facebook-сторінки Івана Халуса