Доля колаборантів: між законом і мораллю

На Харківщині мало не щодня затримують тих, хто допомагав загарбникам

До стрімкого вересневого наступу ЗСУ в Харківській області було окуповано біля третини території. Поки більшість населення виживала без достатньої кількості їжі та ліків, під постійним тиском, дехто пристосовувався. Серед таких, як відомо, і місцеві посадовці з депутатами, і правоохоронці, працівники різних установ, і люди без професійного досвіду й особистих досягнень. У цій компанії опинилися, на жаль, і педагоги.

КОЛАБОРАНТСЬКА ВЕРХІВКА – В БІГАХ 

За даними керівника Харківської обласної прокуратури Олександра Фільчакова, правоохоронці розслідують уже біля 800 кримінальних проваджень за такими категоріями, як «державна зрада» (стаття 111 ККУ), «колабораційна діяльність» (стаття 111-1 ККУ) та «пособництво державі-агресору» (стаття 111-2 ККУ). Повідомлено про підозру – очно чи заочно – майже 250 особам.

У масштабах регіону, територій, що перебували в тимчасовій окупації аж пів року, цифри, здається, невеликі. Обласна влада повсякчас ретранслювала: підтримують загарбників одиниці. Однак у розрізі окремих громад показники доволі кричущі. В Куп’янську, наприклад, майже весь керівний склад міської ради пішов на співпрацю з ворогом.

«Моє враження, що це 80%, а, можливо, і під 100%, враховуючи, що їх нікого зараз у місті нема, вони виїхали і на зв’язок не виходять. Голова, заступники, керівники департаментів, відділів, керівники комунальних підприємств. Здебільшого лишилися робочі руки, ми їх потроху збираємо, бо треба прибирати вулиці, вивозити сміття, запускати водоканал, газове господарство, - розповідає тимчасово виконуючий обов'язки начальника Куп'янської районної військової адміністрації Андрій Канашевич. – А керівного складу нема. Ми зараз шукаємо і не можемо знайти людей, які б, по-перше, знали системи, які функціонували в місті, по-друге, вміли б налагодити процеси. Їх обмаль».

Натомість в Ізюмі, який росіянам вдалося захопити на місяць пізніше і законна влада якого евакуювалася згідно рекомендації обласної ВЦА, під час окупації до влади дорвалися люди без професійного досвіду.

Під керівництвом колишнього міліціонера Владислава Соколова, який у 2020 році програв на виборах міського голови, а на момент вторгнення працював у секторі безпеки «Ощадбанку», вони імітували бурхливу діяльність у зруйнованому місті.

«Якщо розглядати по персоналіях, абсолютна більшість - невдахи. Люди, які в житті своєму не мали жодних досягнень, максимум – це якась псевдогромадська діяльність під гаслами ОПЗЖ і комуністичної партії. Там не те що фахової освіти – якоїсь трудової діяльності нема. По тому, що ми про них знаємо, ці люди просто не могли дати якийсь результат у галузях освіти, соціального захисту, охорони здоров’я, - говорить заступник голови Ізюмської міської військової адміністрації Володимир Мацокін. – Це була імітація діяльності. Бажання організувати управління громадою у відповідності до методичок російської федерації і, безумовно, вони готувалися до проведення референдуму. Те, що це була головна зорієнтованість на захоплених територіях, це однозначно. Це проглядається в усіх їхніх «документах», починаючи з підготовки дня прапора рф і закінчуючи роздачею гуманітарної допомоги».

Згаданий день російського триколору в Ізюмі організовував «начальник управління культури» Максим Кондратьєв, який до окупації вів гурток акторської майстерності для дітей і співав в аматорському колективі. Його «кар’єрний» стрибок хоча й був неочікуваним, проте всім було відомо, що останні роки Кондратьєв їздив у москву на свята заробляти гроші, працюючи Дідом Морозом і ведучим.

За словами Мацокіна, колаборанти намагалися запевнити населення, що саме після референдуму, коли «місто стане частиною росії, все налагодиться, а поки все в нас тимчасове», тому проблеми й не вирішуються. 

З мерії на співпрацю з ворогом погодилася лише співробітниця апарату міськради, яка згодом виїхала до Польщі та перебуває в розшуку через оголошену підозру, та, ймовірно, одна староста, яка знаходиться на території Ізюмської громади.

ЗАТРИМАННЯ І НОВІ ПІДОЗРИ – ЩОДНЯ

Мабуть, через масову втечу керівників окупаційних «адміністрацій», серед користувачів соцмереж поширена думка про таке собі «самоочищення», мовляв, чим більше прибічників «руського міра» виїхало, тим краще. Однак багато ймовірних зрадників і колаборантів усе ж залишаються на території Харківщини, стверджує співрозмовник Укрінформу в обласному управлінні СБУ. Проте каятися вони не поспішають і, звичайно, самі до органів слідства не приходять. Стабілізаційні заходи, в ході яких і перевіряються певні люди, на звільнених територіях продовжуються і цієї роботи ще багато. 

«Є кур’єри поштової компанії, які в окупації раптом стали «патрульними», є пенсіонери МВД, які стали до роботи в так званій «міліції». Є підприємці, які «перереєструвалися» та платили податки фактично росії, - говорить джерело агентства. – Щодо виїзду, то картина різна в залежності від району. Десь зрадникам і колаборантам категорично не дозволяли виїздити на територію рф, а десь виїзд відбувався колонами».

Про затримання і оголошення підозр правоохоронці повідомляють майже щодня. Наприклад, після звільнення Липців (село за 20 км від обласного центру) там затримали депутата сільської ради, який став головою так званої «Липецької військово-цивільної адміністрації». За даними слідства, він намагався створити позитивний імідж загарбників і для цього проводив агітаційну роботу серед місцевого населення, розпоряджався майном громади, сприяв вивезенню сільськогосподарської продукції на територію рф і допомагав вилучати техніку жителів і у підприємств.

Днями затримали призначеного окупантами «заступника міністра промисловості» Харківщини, який до вторгнення працював головним інспектором на одному з митних постів області. За даними ДБР, зрадник активно агітував населення переходити на сторону рф, зокрема, підбирав кадри для «митниці», яка мала розташовуватися між тимчасово окупованою частиною Харківщини та так званими «лнр» і «днр». Для кандидатів «замміністра» організував навчання та перевіряв знання російського законодавства. Крім того, 22 серпня, під час «святкування» дня прапора рф, разом із іншими колаборантами розгортав на центральній площі м. Куп’янськ російський триколор. Втім, запустити в роботу окупаційну митницю не встиг і після звільнення Куп’янська втік – і не в росію, а до Харкова, де його і знайшли правоохоронці. 

Серед останніх затриманих - колишня працівниця регіонального підрозділу поштового зв’язку, яка формувала підконтрольну рф поштову мережу у Балаклії та Ізюмі. Як повідомляють в СБУ, колаборантка до того ж обікрала одне з відділень «Укрпошти» і передала загарбникам майже 2 млн грн, сплачених громадянами за послуги держпідприємства. За даними слідства, колаборантка планувала отримати від колишніх колег електронні ключі доступу до систем адміністрування і баз даних абонентів. Також закликала їх переходити на бік ворога та передавати на баланс рф держмайно «Укрпошти». Крім того, організовувала збори, де агітувала за підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань. Після звільнення Ізюмського району колаборантка намагалася переховуватися.

27 жовтня СБУ повідомила про затримання депутата Куп'янської райради, керівника місцевого молочноконсервного комбінату Олександра Радченка. Він, за даними слідства, перереєстрував підприємство у так званій «податковій службі» окупаційної адміністрації, відкрив рахунки в одному з російських банків і перевів усі розрахункові операції компанії в рублі й таким чином став забезпечувати загарбників у східних регіонах молочною продукцією.

Затриманий і колишній правоохоронець із Балаклії, який разом із окупантами патрулював місто, вишукував місцевих патріотів і військовослужбовців. Після втечі російської армії зрадник позбувся мобільних телефонів і форми, виданих окупантами, і деякий час ховався в лісосмугах. А потім вирішив виїхати на тимчасово захоплену територію Донеччини, однак його схопили працівники ДБР. І подібних історій буде, вочевидь, іще чимало.

ВЧИТЕЛІ ПІСЛЯ РОСКУРСІВ ВИМАГАЮТЬ ЗАРПЛАТИ

Окрема проблема, про яку вже починають волати у звільнених громадах, - педагоги. Директори-колаборанти у більшості втекли. Та вже є затримані серед учителів, які стали «керівниками» саме під час окупації. Наприкінці вересня поліція повідомила про підозру вчительці англійської мови школи у с. Бабенкове Ізюмського району, яка стала в.о. директора. Вона організувала видачу дітям російських підручників, отримувала зарплату в російських рублях і відправила двох працівників зазначеної школи на проходження «курсів підвищення кваліфікації» на базі Курського інституту.

Проте до більшості вчителів, які побували на таких псевдокурсах, а, по суті, отримали короткий інтенсив з русифікації дітей, українська правоохоронна система ще не добралася.

«Я зустрів учительку молодших класів із 4-ї школи. Знаю, що вона була на тих «курсах» у Курську. Питаю: «Як ви взагалі, чи ви стидаєтесь цього?» Говорить: «Ні». Мовляв, ви нас покинули (законна влада - ред.), нам треба було виживати, і це ж наші діти, - розповідає заступник голови Ізюмської міської військової адміністрації Володимир Мацокін. – Допускати зараз до роботи таких людей – злочин проти майбутніх поколінь українців. У них не те що проросійська позиція, в них її взагалі немає, тобто вони як пластилін – ліпи, що хочеш. Нам законодавець має відповісти, що з ними робити. Нехай вони і не понесуть кримінальної відповідальності (запустити освітній процес із 1 вересня в зруйнованому Ізюмі окупанти не спромоглися, - ред.), однак обмежити їх у професійній діяльності необхідно. Треба робити висновки. Бо що вони в класах будуть розповідати, якщо зараз ходять із гордо піднятою головою?», - каже  Володимир Мацокін.

Крім того, всі ці педагоги наразі вимагають виплатити їм зарплатню та літні відпускні.

«Загалом на ті російські курси їздили біля 30 вчителів, це приблизно 5%. Але для нас це багато, це проблема. Бо інші вчителі, які боялися вийти з двору, переховувалися, щоб їх не примусили вийти в школу, які виїхали, а їхні домівки розграбували – як вони дивитимуться щодня на цих колег, що обговорюватимуть на педрадах?» - говорить Мацокін.

Ще гірша ситуація в Куп’янському районі, де загарбникам вдалося відкрити 1 вересня більше 30 шкіл. За тиждень-два тут уже має бути сталий зв’язок та інтернет, однак почати дистанційне навчання в деяких закладах не вдасться – половина чи й весь колектив співпрацювали з окупаційною «адміністрацією». За даними влади, з педагогів, які залишилися на території та хочуть вийти на роботу, 25-30% - ймовірно, погодилися на умови загарбників.

«Є педагоги, які пішли на співпрацю з ворогом, і зі спецперевіркою відповідні органи ще до них не дійшли, але вже є внутрішні конфлікти. Директори, які співпрацювали, виїхали, а вчителі в більшості ж залишилися. Вони вимагають зарплати, кажуть, що готові працювати і чекають, коли їм виходити на роботу. А вчителі, які відмовилися працювати на окупантів, обурені та готові звільнятися, якщо колаборантів допустять до роботи. Тобто технічні проблеми скоро вирішаться, а моральний аспект?» - наголошує виконуючий обов’язки начальника Куп'янської районної військової адміністрації Андрій Канашевич.

Правоохоронці ж готові прискорити перевірку, якщо місцевими жителями чи владою будуть подані відповідні заяви до слідчих органів.

ФОРМАЛІЗОВАНА ФЕМІДА І ДОКАЗОВА БАЗА

Експерт з децентралізації Центру розвитку місцевого самоврядування Віктор Нестеренко сподівається, що слідство та судові розгляди щодо колаборантів будуть об’єктивними.  Йому добре відомо, під яким пресингом перебували, зокрема, голови громад.

Так, загарбники знущалися з мера Вовчанська Анатолія Степанця, відео з ним вони викладали в соцмережі. В посадовця після цього стрімко погіршився стан здоров’я, що офіційно підтверджували в обласній прокуратурі. Згодом Степанець з’являється на засіданні колаборантів у Куп’янську, відтак відносно нього відкривають справу про держзраду. Наразі міський голова у розшуку. Як і селищний голова Чкаловського Віктор Соловйов. Про відкриття провадження проти нього правоохоронці поінформували кілька днів тому. До цього було відомо, що 6 травня голова та секретар ради через тиск окупантів на зібранні жителів склали з себе повноваження. Але наприкінці травня загарбники викрали посадовців, потім відпустили, а наступного дня забрали сина Соловйова.

Саме через такі суперечливі приклади ще навесні Віктор Нестеренко наголошував, що необхідно вносити зміни до законодавства, аби був прописаний механізм відсторонення посадовців від обов’язків у випадку окупації чи її загрози.

«Я в цій думці ще більше затвердився, ніж у травні. Звичайно, маю величезну надію, що нам це вже не знадобиться, але це варто передбачити в законі про воєнний стан. У квітні це було дуже потрібно, по-перше, щоб забезпечити політичну стабільність, по-друге, зберегти життя голів громад і їх родин, - говорить Нестеренко. - Для мене, наприклад, усе однозначно з учителями, які їздили в росію і взяли в руки російські підручники, але досить неоднозначні ситуації, коли голови залишилися з громадами і намагалися допомагати своїм людям. Багато голів громад були на підвалах, але не поступилися. Пішли на співпрацю ті, хто був схильний, і їх одиниці. Відсторонення голів у разі окупації чи навіть ризику позбавило б окупантів змоги направляти камери, давати листочок у руки і щось вимагати озвучувати».

Також експерт розповідає, що почав отримувати тривожну інформацію: є громади, де зацікавлені особи хочуть скористатися ситуацією та усунути керівників через свої економічні та політичні інтереси.

«У руках голів сконцентровані повноваження і ресурси. І не всім на місцях сподобалися результати виборів 2020 року, тож зараз можуть бути і розхитування, і маніпуляції. Важливо цього не допустити. Я маю надію, що слідство розбереться і доведе все до логічного завершення, і це не будуть голослівні звинувачення», - наголошує Нестеренко.

За даними керівника Харківської обласної прокуратури Олександра Фільчакова, до судів передано більше пів сотні обвинувальних актів відносно зрадників і колаборантів. Тобто по більшості слідчі дії або ще тривають, або тільки почалися. Дійсно вкрай важливо, щоб слідство проводилося якісно, без процесуальних порушень, наголошує харківський адвокат Антон Зубков.

«Судді – це дуже консервативні фахівці, які на перше місце ставлять рамки, встановлені законом. Вони ніколи не будуть ні збільшувати, ні зменшувати ці рамки, оскільки це питання їхньої дисциплінарної відповідальності. Тож головне, які є докази злочину та як вони зібрані. Коли ми бачимо, що якийсь, умовно, мер сказав на зборах: «Не хвилюйтеся, громадяни, ми чекаємо своїх, вони скоро прийдуть», ми з вами розуміємо, що йдеться про росіян, але коли справа з таким відео заходить у суд, і вирішується доля людини, то докази вивчаються дуже ретельно і формалізовано. І в нас же є принцип: будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. Якщо якийсь із доказів неналежним чином був зібраний, суддя не візьме його до уваги», - пояснює фахівець.

Тож докази, які, на перший погляд, є кричущими, з юридичної точки зору можуть бути непереконливими.

Вочевидь, після отримання повної інформації зі звільнених територій всі причетні мають належно виконати свою роботу. Мають бути дієві висновки. Бо люди чекають не лише на допомогу, а й на справедливість.

***

Матеріал підготовлено за підтримки International Media Support (IMS), Медіацентр "Схід" і ГС "Консорціум ветеранських організацій сходу".

Юлія Лучицька, Харківщина