Добре слово і зброя, або Два фронти регіональної кормережі

До нагородження власкора Укрінформу Ірини Староселець орденом  "За заслуги" III cтупеня 

Напередодні Дня журналіста Головна редакція регіональної інформації Укрінформу запропонувала кожному власкору вибрати три прізвища колег із кормережі, які є для них найкрутіші, найцікавіші, най-най-най. Практично всі назвали власкора в Херсонській області Ірину Староселець.

Тоді ми ще не знали, що нашу колегу представлено до високої державної нагороди – ордену "За заслуги" III cтупеня. Проте дуже гостро пам’ятали свіжі події окупації Херсона російськими загарбниками. Міста, де багато років працювала наша Іра.

Як тільки танки окупантів в’їхали в Херсон, ми одразу запропонували їй виїхати з міста. Але вона відмовилася. І не просто відмовилася, а привселюдно на мітингу проти окупантів заявила про свою українську позицію. Кілька разів Ірина разом з іншими журналістами та громадськими активістами виходила на площу. Вони виносили українські прапори, скандували і вимагали від загарбників забратися з нашої землі. Стріми з акцій протесту наших громадян міг бачити увесь світ. Бачити і розуміти: загарбників тут ніхто не чекає, їм чинять спротив.

Тим часом один із мирних мітингів завершився силовим розгоном. А на телефон Ірини почали приходити смс із погрозами: «Мы знаем, где ты живешь, мы тебя найдем». Аби уникнути викрадення і полону, а так часто чинили російські окупанти, колезі довелося переховуватися у друзів, але й тоді вона надсилала в агентство новини, репортажі, фотографії, друкувала пости в соцмережах.

Нам таки вдалося переконати Ірину в необхідності евакуації, хоча й ця процедура на той момент була вкрай небезпечною. Але завдяки гарним людям Ірині вдалося вирватися з окупованого регіону.

Зараз вона в безпеці, але тема Херсона залишається головною в її роботі. Ми вітаємо нашу колегу з високою нагородою і дуже раді, що оцінки працівників агенції щодо неї збігаються з оцінкою держави.

Нижче пропонуємо відгуки власкорів, які вони написали під час опитування щодо найкращих журналістів редакції.

Людмила Гринюк, власкор у Львівській області:

Для мене цього року власкором №1 є Ірина Староселець. Сміливість, наполегливість та журналістська професійність захоплює і повчає водночас. Певний період, коли Ірина ще перебувала у Херсоні та коли було дуже сутужно з Інтернетом і умовами праці, я «підстраховувала» її регіон. Я постійно казала їй: Іро, я стежитиму, постараюся нічого не пропустити, у вас там море справ і проблем, займіться цим. Але навіть коли були критичні моменти, Ірина все одно передавала новини через месенджери, писала їх у телефоні, а потім швиденько витирала, бо розуміла, що це небезпечно. Ми були на зв’язку щодня, вона зранку мені мала написати, що з нею все добре і кожен день починався з переписки, яку пізніше ми знову ж таки витирали.

Я пережила справжній шок, коли на заході Львівського медіацентру, присвяченому пораненим і вбитим на війні журналістам, побачила фото нашої Іри… Серце зупинилося. Коли підійшла ближче, зрозуміла, що організатори ще зробили стенд про журналістів в окупації. Як же ми всі раділи, коли нашій колезі вдалося вибратися з тимчасово окупованих територій! Вона тоді написала: «Людо, вже наш блокпост! Український прапор! Слава Україні! УРА!». Я тоді просто вголос кричала «Урааа!» і захоплювалася її відвагою. Зараз Іра продовжує бути незламним воїном інформаційного фронту. Окрім того, що колега дає новини зі свого регіону, вона стала інформатором, наставником, а деколи і «жилеткою» для сотень херсонців, які зараз протистоять «рускому міру».

Юлія Байрачна, власкор у Харківській області:

Перше місце в номінації «робота і життя в окупації» однозначно б віддала Ірині Староселець. Окупація – це те, чого я боялася, мабуть, більше ніж обстрілів (правда, до авіаатаки, але і потім окупація знову стала найбільшим страхом). Вона наша героїня редакції, без перебільшень.

Ольга Звонарьова, власкор в Запорізькій області:

Я б відзначила Староселець. Дуже відважна і сильна жінка і журналістка. Важко взагалі сприймати те, що зараз відбувається в наших областях, а вона не боялась ходити на мітинги, писати новини. Не злякалася і після погроз. Війна показала, що журналісти потрібні, і круто, що в нас неймовірна команда.

Тетяна Когутич, власкор в Закарпатській області:

Іра Староселець - голос Херсона, однозначно.

Ірина Чириця, власкор в Житомирській області:

Іра Староселець – це людина-мужність, людина-незламність і людина – істинний патріот. У неї завжди сильні герої, а ще в її текстах – краса і сила Херсонщини, де ніколи не була, але полюбила її завдяки текстам Іри.

***

Сама тепер уже орденоносна Ірина Староселець каже, що для неї героїня – власкор у Запорізькій області Ольга Звонарьова.

«Саме її я б відзначила, як людину, що пише про війну через людські долі і нагородила якоюсь премією. За її публікації про села наші, які страждають від обстрілів, про евакуйованих. Це справді дуже важливо, кожен такий матеріал. Вона моя героїня».

Іра перераховує десятки прізвищ людей з Укрінформу, які її підтримували щодня під час перебування під окупантами. «У мене сміх крізь сльози, коли згадую, як мені вичитували, щоб я береглася: «Так, на орден ти заробила, не треба, щоб тобі його вручали посмертно». Я знаю, що насправді всі за мене переживали і дуже вдячна. Така підтримка дуже потрібна і саме так має працювати команда», - каже вона.

Хоча Іра і зібрала більшість лаврів від колег, багато гарних слів і оцінок отримали й інші власкори. Деякі цитую:

Ірини Староселець та фотокореспондент Укрінформу Олексій Ковальов

Про Ольгу Звонарьову, Запоріжжя: «Той випадок, коли регіону не пощастило з війною, але пощастило з кореспондентом». «Вона просто енерджайзер, а її ексклюзивні репортажі та інтерв’ю не залишають байдужим жодного читача. Окрім того, що Оля чудовий журналіст, щоб робити такі матеріали, потрібно бути неабияким психологом. Говорити з людьми, чий будинок розгромили, яких поранили, які ось тільки втратили близьких, дітьми, які місяцями сиділи в бомбосховищах… Вона щира, добра і відкрита, і тому люди довіряють, розповідають свої історії, болі, печалі… А ще Оля – неймовірний трудоголік, і таке враження, що готова працювати без передиху 24/7, як на передовій».

Про Юлію Байрачну, Харків: «З власкорів Укрінформу мені найбільше подобаються матеріали Юлії Байрачної. Тішать непідробним патріотизмом, актуальністю, відвертістю, простотою у викладенні думок. Ну, й головне, - оперативністю».

Про Аллу Мірошниченко, Миколаїв: «Працюючи в жорстких умовах, під ударом окупанта, зберігала спокій духу та продуктивність у роботі».

Про Тоню Мніх, Вінниця:Не тільки глибоко і професійно висвітлює події свого регіону. Саме вона завжди першою пропонує допомогу, коли «безхозною» залишається область когось із колег. І там теж одразу бачить найважливіші новини. А її оперативність і системність як у спокійних обставинах, так і в умовах небезпеки (у Калинівці, як пам‘ятаємо, вибухало і задовго до 24 лютого) викликають повагу і захват”.

Про Олену Колгушеву, Донецька обл.: «Всі знають, що Лєна в нас переселенка, життя її вже не вперше випробовує… Я знаю, що вона радіє кожній навіть маленькій перемозі наших хлопців і страждає через те, що орки залишають попелища від міст на Луганщині і Донеччині. Але Олена – боєць! Вона за місяць дає понад 450 (!) новин. Це не просто “Вау!” Це бракує слів. Я пишаюся, що маю таку колегу».

Про Тетяну Когутич, Ужгород: «Таня Когутич – душа Закарпаття. Неможливо не любити Закарпаття, як і тексти Тані. Це журналістка, яка потужно підтримує імідж свого краю, а після її публікацій хочеться одразу купувати квиток на потяг Київ-Ужгород, щоб побачити і пережити прочитане».

Про Людмилу Гринюк, Львів: «Люблю читати її публікації, бо вони дуже життєствердні і надихаючі. Люда вміє так майстерно розпитати свого співрозмовника, що навіть складні наукові теми читаються на одному подиху. У кожному її реченні відчувається любов до справи, яку вона робить, це читається між рядків».

Окремим рядком власкори виділили двох чоловіків регіональної редакції, які наразі боронять Україну не на інформаційному фронті, а на тому, де йдуть справжні бої. Це власкор у Чернівецькій області Віталій Олійник і власкор у Луганській області Михайло Бублик.

«Треба на День журналіста особливу номінацію для тих, хто на передовій: на війні добре слово і зброя – ефективніше, ніж просто добре слово», - впевнена наша Іра Староселець.

Ну що ж, номінація «Добре слово і зброя» справді чудова. Вітаю усіх причетних!

Ольга Коростельова

Від редакції: Разом з Іриною Староселець орденом "За заслуги" III cтупеня нагороджений фотокореспондент Укрінформу Олексій Ковальов.