Броньований «росіянин» із відбитою баштою: як танк став експонатом

Музейний експонат

Трофей новітньої війни став символом звитяги захисників України і уроком для окупантів

Після Другої світової війни танки у нас ставили на постаменти як символи перемоги над ворогом. У багатьох містах вони стоять і досі, їх фарбують і доглядають. А от до розбитого в бою танка, який кілька років тому з’явився у Чернігові, квітів ніхто не покладе. І на постамент його не підніме. Тому що це – свідчення новітньої ворожої присутності в Україні, агресії.

Водночас, як вважають військові, танк символізує звитягу захисників України й розповідає про успішне виконання ними бойового завдання на сході держави, де восьмий рік іде війна. За це ми воїнам дякуємо, а тут, біля решток ворожого озброєння – тепер трофею та музейного експоната – розкажемо його "біографію". Коротко вона викладена поруч на стенді, а дізнатися більше нам допоміг завідувач Військово-історичного музею – філії Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського Михайло Жирохов.

ОБ’ЄКТ ДЛЯ ФОТОГРАФУВАННЯ

Коли 24 жовтня 2017 року підбитий на Донеччині російський танк Т-72Б привезли до Чернігова і встановили поблизу Військово-історичного музею, багато хто думав (і досі продовжує), що це – його новий зовнішній експонат. Проте, як виявилось, танк належить не музею, а управлінню оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України і стоїть саме на його території.

За наявною інформацією, до Чернігова танк привезли не тому, що його підбили підпорядковані ОК "Північ" сили на контрольованій ними території (це якраз зробили не вони), а тому, що, проїжджаючи повз місце колишнього бою, на знищену ворожу техніку звернув увагу хтось із вищих офіцерів командування (чи не сам командувач). Кістяк згорілого танка стояв у полі з серпня 2014 року, слугував військовим цікавим об’єктом для фотографування, та забрати той металобрухт ніхто не наважувався – адже він був усього за 200 м від лінії вогню. Вивезти танк без ризику для життя військовим вдалося тільки після того, як фронт перемістився далі, а довкола трохи вщухло.

Коли розкидані по полю рештки ворожої техніки зібрали докупи й привезли у Чернігів, ніхто не знав, хто підбив танк і за яких обставин. Розпочавши розслідування, пресслужба ОК "Північ" долучила до нього дослідників військової історії, зокрема Михайла Жирохова, і ось що стало відомо згодом.

ДО БОЮ!

- Цей танк був на озброєнні незаконного збройного формування "Оплот" і використовувався ним у боях влітку 2014 року. Підбили ж його бійці 51-ї механізованої бригади вранці 24 серпня під час атаки на блокпост між селами Єлєновка (тепер – Оленівка) і Березове Донецької області. Екіпаж, який це зробив – з Волині, саме звідти і пішла інформація про цей епізод бойових дій, – почав свою розповідь Жирохов.

Він розказав, що коли мобілізовані з Волині бійці 51-ї бригади повернулися додому, журналісти, зокрема і місцевих видань, почали брати в них інтерв’ю. В одному з них командир екіпажу танка Т-64БВ молодший сержант Микола Тишик і згадав про підбитий ними під Оленівкою російський танк.

"На нашому блокпосту знаходилося 2 чи 3 БМП нашої 51-ї бригади, одна МТЛБ і наш танк. У моєму екіпажі всі були, як і я, – мобілізовані. Командиром блокпосту був офіцер із позивним "Кеп". Здавалося, все спокійно, бо нас не обстрілювали. Проте десь о 4-й ранку 24-го серпня почала бити артилерія. Били неточно. Та ось, приблизно о 7-8-й годині почувся гуркіт танків на сусідньому блокпосту. І "Кеп" дав команду "До бою!"

Був туман, видимість обмежена. Ми повернули гармату в той напрямок, звідки йшли танки. Завантажили бронебійний снаряд і стали дивитися. І ось звідти, де йшов бій, із туману вискочив танк. Він їхав, але гармата була спрямована в інший бік. Ми були від цього танка приблизно за 400-500 метрів, він наближався. У триплексі (приладі для спостереження – ред.) через туман не дуже добре все видно, та я побачив, що він розвертає башту – можливо, помітив нас. І тому треба було приймати рішення. Близько 8-ї ранку я наказав: "Вогонь!" Наш снаряд потрапив у башту, прямо в те місце, де перебуває командир. Ми побачили вибух і як хтось випав із танка. Хтось із екіпажу побіг у поле. З наших ніхто не стріляв, не добивав, ми також не стали", – процитував командира екіпажа очільник музею.

З його слів, унаслідок вибуху боєкомплекту башта танка відлетіла далеко вбік. У такому вигляді – "без голови" – машина простояла, доки її звідти не забрали в 2017 році.

Підбили ворожий танк під час чергової спроби російських окупантів атакувати позиції українських військових.

- Ситуація на той час була дуже складною. Тому те, що відстояли позиції саме на цьому напрямку, мало велике значення. І хоча зараз Оленівка під окупантами, свого часу той бій був дуже важливим: ворога зупинили, і він далі не пішов, – зазначив мій співрозмовник.

Наступного дня танкісти отримали наказ залишити той блокпост. Тому що там не було піхоти, а без її підтримки танк в обороні не зовсім стійкий.

МАСКУВАЛЬНІ ХИТРОЩІ

Підбитий танк, про який ми тут розповідаємо – один із тих, що постачались в Україну з Росії з конспіративно-маскувальними хитрощами. Михайло Жирохов про це розповів таке:

- Після того, як у квітні 2014 року в Україну зайшов загін Стрєлкова (Гіркіна), йому дуже швидко знадобилась вогнева підтримка. Щоб надати її, росіяни почали перекидати в Україну танки Т-64, які після розпаду Радянського Союзу залишились на озброєнні тільки української армії. У Росії вони зберігалися за Уралом, були законсервовані й не використовувались. Намагаючись видати ці танки за трофейні, тобто, захоплені у наших військових, росіяни змушені були їх розконсервовувати й перекидати на Донбас. Але це виявилось дуже дорого. Та й ніхто б не повірив, що невеликий загін бойовиків міг захопити стільки техніки. Коли ж військова кампанія в Україні почала набирати обертів, поштучно брати танки з-за Уралу не було вже ні часу, ні можливості. І тому росіяни перейшли на відкриту поставку танків Т-72, яких на озброєнні української армії на той час не було (це вже пізніше, з осені 2014-го року ми були вимушені взяти ці танки зі зберігання на Львівському бронетанковому заводі, відновити й почати використовувати, і зараз у нас є і Т-64, і Т-72). Росіяни довозили свої танки до кордону, а вже там їх забирали, нашвидкуруч підготовленими в Росії, в так званих "піонерських таборах", екіпажі бойовиків. В одній із партій був і оцей, тепер розбитий російський Т-72Б із номером "червоний 551".

Уперше інтернет-дослідники помітили його у Ростовській області в одному із залізничних составів, який прямував до кордону з Україною. Буквально за кілька днів цей танк з уже зафарбованим старим номером і нанесеним новим "білий 110" та власним іменем "Ханжос" був помічений у Донецьку в складі бандформування "Оплот", – розповів про особливості поставок в Україну ворожої техніки історик.

Він уточнив, що коли танки переганяли, то, щоб військова розвідка могла їх розрізняти, машини умовно поділяли на серії й тимчасові номери на них наносили різного кольору фарбами – білою, червоною, зеленою... Згодом, як тепер знаємо, кольори змінювали.

ІНТЕРНЕТ-РОЗВІДНИКИ

На запитання, хто такі інтернет-дослідники і яким чином вони ідентифікували техніку, тим паче – "замасковану", Жирохов відповів, що в соцмережах є чимало груп та форумів людей, які цікавляться військовою тематикою, і він – один із них. Особливо активно вони працювали на початку бойових дій на сході України – ділилися здобутими відомостями, викладали найрізноманітніші фотографії. Причому робилося це не тільки з українського боку, а й з російського. Інформація у відкритий доступ потрапляла від цивільних, військових, бойовиків... Серйозні люди збирали її докупи, аналізували, звіряли фотографії й робили певні висновки.

- Кожен танк має власні риси. Десь збита фарба, десь щось підфарбовано... Експерти все це вивчають, зіставляють, аналізують. Насправді танків не так багато і 30-40 машин цілком реально "знати в обличчя". Кожну фотографію дослідник складає в окрему папку, потім роздивляється, звіряє та ідентифікує. За результатами мого особистого розслідування історії підбитого російського танка (а його фотографій в інтернеті було дуже багато) я в 2017-му році написав і опублікував статтю, – поділився тонкощами роботи військових аналітиків Жирохов.

Він додав, що за підсумками своїх досліджень видав також невелику книжку "Російські танки на Донбасі". Опублікована там інформація зібрана з різних відкритих джерел, оскільки одній людині все відстежити просто нереально.

Після того, як тепер уже трофейний танк Т-72Б був рознесений снарядом і горів, зазначив очільник музею, він втратив ознаки, за якими його можна ідентифікувати. У доступних місцях серійний номер машини російські військові збили ще на етапі перегонки техніки. А до номера, який, імовірно, залишився під бронею біля двигуна, дістатися неможливо.

...Стояти під відкритим небом цей доказ російської військової присутності в Україні може довго. Адже катана броня, з якої виготовляють танки, корозії не піддається. Так само, як і людська пам’ять...

Наталія Потапчук, Чернігів

Фото: пресслужба ОК "Північ" та Михайло Жирохов