Як волинянка розбудовує малу громаду

У рамках впровадження ініціативи з підтримки гендерної рівності Програма «U-LEAD з Європою» поширює історії жінок, які підтримують реформу децентралізації в Україні

Впродовж квітня-червня 2019 залучена Програмою італійська журналістка Моніка Еллена відвідала 6 різних громад Волинської, Чернігівської, Харківської, Полтавської та Одеської областей, що очолюються жінками, які досягли успіхів у місцевому самоврядуванні. В результаті цих візитів було створено шість статей з їхніми особистими та професійними історіями, підкріплених цитатами та фотографіями.

Про Оксану Піцик часто кажуть, що їй щастить в житті. Проте вона з цим не погоджується. «Я не вірю в удачу - каже голова Смідинської ради з Західної України, своїм м’яким, проте впевненим голосом. – Запорукою будь-якого успіху, навіть маленького, є важка праця».

Таке мислення привело цю тендітну, але енергійну жінку далеко. Виховуючись у багатодітній сім’ї з обмеженими фінансовими ресурсами, вона виграла стипендію на навчання в Луцьку, Волинській області, коли їй було всього лиш 14. З освітою у сфері біології, ставати політикинею ніколи не входило в її плани. Проте, в 2015 році, на своє ж превелике здивування, вона очолила громадську організацію в Смідині, яка була заснована для отримання гранту ПРООН, з метою відновлення місцевого дитячого садка та дитячого ігрового майданчика.

«Всі були запрошені на першу зустріч, з якої я вийшла керівницею» - посміхається 32-річна жінка, яка до цього координувала роботу місцевої школи, де навчаються двоє її дітей, яким дев'ять та сім років. Потім були інші проєкти, приносячи життя та надію в сільську громаду, яка розташована в 500 км від столиці, де не всі дороги асфальтовані, і в деяких будинках відсутні внутрішні вбиральні.

Це стало поворотним моментом в її професійному житті. Двома роками пізніше, пані Піцик обрали головою органу місцевого самоврядування в Смідині - громаді, утвореній з шести сільських рад, які нещодавно об’єднались в рамках процесу децентралізації, який з 2014 року наділяє маленькі громади, такі як громада пані Піцик, додатковими повноваженнями та ресурсами, щоб дати поштовх місцевому розвитку.

Переступаючи через психологічні бар’єри

Як перша жінка-лідерка в місцевій раді, вона звикла долати стереотипи щодо свого віку та ґендеру. «Коли я балотувалась в жовтні 2017 року, я зустрічалась з групою мешканців і на їхніх обличчях був помітним скептицизм, - пригадує вона. – Один чоловік сказав, що я ще дитина, і запитав, як я збираюсь керувати громадою. Я підкреслила моральні цінності, які дістались моїм братам та сестрам від батьків. Він та інші залишились, щоб мене послухати, і я зрозуміла, що я це зроблю».

Таких як вона небагато. Жінки становлять половину населення України, але їхнє представництво в процесах прийняття рішень досі невелике, в 2018 році всього лиш 17% голів органів місцевого самоврядування - жінки.

«Глибоко вкоріненні ґендерні стереотипи примушують жінок першими задуматись, чи вони впораються – каже пані Піцик. – Кожен може зварити борщ, навіть чоловік, але не кожен зможе дати раду громаді. Проте, ця здатність не залежить від того чоловік ти чи жінка».

І це ще не всі хибні уявлення, з яким їй довелось зіштовхнутись. «Реформа децентралізації розширює можливості малих громад, як наша, але все не завжди йде гладко» - розповідає пані Піцик. – «Радянський спосіб мислення все ще залишається в головах людей – вони чекають, що держава все зробить за них. Люди не довіряють центральному уряду, вони чули слово «реформа» надто багато разів. Проте, місцевій владі вони готові довіряти, тому що ми всі знаємо один одного, ми частинка однієї громади».

Ці зв’язки є ключовим фактором успіху. Вона це зрозуміла ще під час роботи у громадській організації. «У 2016 році ми вирішили організувати загальний суботник в Смідині перед Паскою. У кожній сільській околиці у нас було по одному координатору, але попередній місцевий голова насправді заохочував мешканців нічого не робити. Вони не послухались і село було гарно прибрано».

В її теперішній ролі, рішення, які на перший погляд видаються незначними, такі як заміна старого і неродючого саду яблунь новими саджанцями, можуть бути непопулярними. «Для цього необхідно багато терпіння та перемовин» - сміється спеціалістка із біології, яка стала керівницею.

Одним із найбільших викликів у цьому сільськогосподарському регіоні – це переконати невеличких фермерів працювати спільно, зважаючи на переваги створення кооперативів. «Це болюче питання, - додає вона. – Слово кооператив асоціюється в людей зі словом «радянський колгосп». Знадобиться певний час, щоб донести переваги спільної роботи індивідуальних фермерів».

Як не дивно, але її натхненницею є Маргарет Тетчер, перша жінка-прем’єрка Сполученого Королівства, думки щодо якої все ще розбігаються. «Тетчер була неоднозначною постаттю, проте в неї була відвага взяти і запровадити непопулярні рішення, які, вона знала, принесуть користь населенню в довготривалій перспективі» - каже вона, і водночас набирає повідомлення на телефоні в спільному чаті з іншими місцевими жінками-активістками, який називається – «група Тетчер».

Шлях, повен викликів

Шлях був вибоїстим, як і дорога, яка з’єднує села з більшими містами, такими як Луцьк. Потрібно понад дві години, щоб дістатись центру області, який розташований за 100 км.

«Запитайте людей, яка їх основна проблема, і вони вам скажуть - дорога, - додає вона. – Але я гадаю, що це все ж зменшення кількості населення». Роботи немає, тому жителі, здебільшого чоловіки, як ніколи раніше їдуть до Польщі, куди всього лиш 40 км, на заробітки. Для пані Піцик це питання добре знайоме, її чоловік – також заробітчанин. Як керівниця, вона лобіює ідею, щоб представники бізнесу відкрили магазин у громаді для стимулювання економіки.

«Багато людей просто думають, що мені в офіс постачають мішки з грошима - розповідає вона. – Проте, якщо ми залучимо бізнес і він буде працювати, ми зможемо перейти до питання доріг». Насправді, уже багато було зроблено. Бюджет громади зріс до 20 млн грн, 4,5 мільйона, з яких від власних доходів здебільшого з оренди земель. У мешканців є доступ до медпункту та школи для дітей, віком до 16 років, а також пошти, банкомату та поліцейського відділку.

Під час того, як вона крокує берегом розташованого неподалік озера, пояснює як вони покращують благоустрій. Нещодавно були облаштовані спортзал під відкритим небом, дитячий майданчик, а також в планах - територія з альтанками та зонами для пікніка. В її зусиллях підтримку надає Волинський Центр розвитку місцевого самоврядування у формі тренінгів та консультацій. Починаючи з семінарів з ґендерно-орієнтованого бюджетування до семінарів із smart-розвитку об’єднаних територіальних громад та навчання секретів Facebook, пані Піцик крокує до максимального вдосконалення своєї громади.

Коли її попросили дати оцінку своєму політичному шляху, вона відповіла не задумуючись: «Я не вважаю, що займаюсь політикою, швидше управлінням. Я не маю зв’язку з жодною політичною партією. Мої люди та моя громада – ось моя партія. Я звітую їм».

Про U-LEAD

Програма, яка спільно фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією, U-LEAD працює із всіма рівнями уряду для підтримки впровадження реформ регіональної політики та децентралізації в Україні. Програма «U-LEAD з Європою» робить внесок у створення багаторівневої системи управління, яка є прозорою, підзвітною та реагує на потреби громадян. Виконавцями Програми U-LEAD є Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ) та Шведське агентство з питань  міжнародного співробітництва і розвитку (Sida).

Матеріал з сайту decentralization.gov.ua