Кримінологічний та психологічний портрет засудженого колаборанта

У закладах відбування покарань перебувають 579 українців, засуджених за колабораціонізм. Понад 400 з них висловили бажання, щоб їх відправили до Росії у рамках обміну полоненими.

Про це йшлося під час пресконференції в Укрінформі за участю заступника голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрія Юсова, керівника Науково-дослідного центру пенітенціарії та кримінальної юстиції Пенітенціарної академії Андрія Галая, головного наукового співробітника Олександра Ткаченка і професорки кафедри психології Пенітенціарної академії Тетяни Данильченко, на якій презентували дослідження «Кримінологічний та психологічний портрет засудженого колаборанта».

«Станом на травень поточного року в установах виконання покарань перебували 579 громадян, які засудженні за статтями, пов’язаним з колабораційною діяльністю. Аналіз показав, що засудженими за колабораціонізм є 72% чоловіків і 28% жінок», – сказав Ткаченко.

За словами наукового співробітника, перевага чоловіків серед засуджених пояснюється тим, що вони залучаються до роботи на об’єктах критичної інфраструктури – на виробництві, транспорті, будівництві – і коли на певну територію приходить окупаційна адміністрація, то хоче залучити їх на свій бік.

Також дослідження продемонструвало, що середній вік засуджених чоловіків становить 42-44 роки, а жінок 46-47 років.

Більшість колаборантів проживали у Харківській, Запорізькій і Херсонській областях, які перебували під російською окупацією. Проте колабораціонізм не має чіткої регіональної «прописки».

За даними дослідження, 70% колаборантів не мали офіційного місця роботи, а 82% з них не мають вищої освіти.

«Ми чудово розуміємо, що колабораційна поведінка формувалася в умовах втрати роботи, фінансових труднощів, низького рівня освіти і критичного мислення і вилилася у почуття громадської безвідповідальності. У багатьох колабораційна діяльність не асоціювалася зі злочинами, а сприймалася через призму щоденних потреб. Також багато таких осіб не ототожнюють себе з нашою державою», – зазначив Ткаченко.

Своєю чергою професорка Данильченко розповіла, що психологічне дослідження колаборантів виявило у них схильність мислити категоріями «чорне-біле», віру в містичну долю і культ сили – захоплення сильним особистостями, найчастіше авторитарними лідерам, і презирство до слабкості.

Загалом у колаборантів спостерігається інфантильна життєва позиція, коли вони вважають себе «маленькими людьми», за яких хтось має вирішувати проблеми.

Як розповів Галай, це дослідження проводили минулого року шляхом глибинних інтерв’ю, тестування і анкетування 100 засуджених (50 чоловіків і 50 жінок) безпосередньо в установах виконання покарань.

«Презентоване дослідження є надзвичайно важливим, оскільки дозволяє не лише глибше розуміти природу колабораційних злочинів в умовах війни, але і дає змогу сформулювати механізми упередження і державного реагування», – прокоментував Юсов.

За його словами, у межах проєкту «Хочу к своим» 70 колаборантів виїхали до Росії в обмін на полонених українських військових і цивільних, іще понад 400 з них чекають на такий обмін.

Як повідомляв Укрінформ, 25 липня 2024 року Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими презентував державний проєкт «Хочу к своим» для обміну колаборантів і зрадників на українських громадян, які опинилися в неволі.