Михайло Хоменко, радник голови Верховної Ради

Оновлений проєкт Цивільного кодексу України (ЦК) планують представити цього місяця. Навколо нього розгорілася одна з найгостріших юридичних дискусій останніх років. Звинувачення в кулуарності, ризики втручання в приватне життя та резонансні суперечки довкола сімейних норм змусили розробників суттєво переглянути текст до другого читання.

Про те, від яких скандальних норм вирішили відмовитися, як документ захищає права військових, чому реформа потрібна саме тепер, в інтерв’ю Укрінформу розповів секретар робочої групи з рекодифікації цивільного законодавства, радник голови ВРУ Михайло Хоменко.

- Спікер парламенту Руслан Стефанчук неодноразово звітував про успішний перебіг реформи. Водночас представники громадськості заявляють, що влада оминула їх увагою, а кодекс нібито пишуть за зачиненими дверима. Чому виник цей комунікаційний розрив, чому суспільство відчуває закритість процесу?

- Ми спілкувалися майже з усіма зацікавленими сторонами, зокрема з тими, хто критикував нас і не погоджувався з нашою позицією.

Серед них були і представники спільноти ЛГБТІК+, і представники жіночих рухів, і низка антикорупційних організацій. Цей перелік не вичерпує всіх груп, з якими ми мали зустрічі.

Як ми домовилися працювати після першого читання, яке відбулося у квітні цього року? Спочатку доопрацьовуємо текст, а потім передаємо його на розгляд профільного комітету Верховної Ради з питань правової політики.

Тепер ми готуємо текст для розгляду в комітеті. На етапі комітетських слухань пропонуємо всім охочим делегувати представників для участі в доопрацюванні проєкту. Такий формат обрали, оскільки усвідомлювали чутливість питань і ризики, на які вказували представники громадянського суспільства.

Я впевнений, що в листопаді 2026 р. представимо суспільству оновлений текст, який розглядатиме комітет з питань правової політики. Це не буде закритий процес: на цьому етапі долучитися зможуть усі охочі.

Текст залишається робочим і надалі змінюватиметься. У тексті були очевидні помилки й недоліки, про які ми відверто говоримо на публічних заходах. Ми усунули граматичні й технічні помилки, істотно доопрацювали текст з урахуванням критичних зауважень і пропозицій, які надходили на нашу адресу. Я впевнений, що протягом двох, максимум трьох тижнів суспільство матиме можливість ознайомитися з цим текстом.

- Робота над новим проєктом ЦК почалася ще до повномасштабної війни. Чому ж тоді вирішили актуалізувати його саме тепер, з огляду на нестабільну ситуацію в країні?

- Робочу групу створили ще влітку 2019 р. У нас був дуже активний процес, ми проводили наукові заходи, публікували статті в фаховій періодиці, давали інтерв'ю на телебаченні. Звертаю вашу увагу, що це було ще до парламентських виборів. Першу робочу групу очолював тодішній міністр юстиції Павло Петренко.

Чому процес активізувався тепер? До 2021 р. ми розробляли концепцію оновлення цивільного законодавства. Після 2021 р., під час пандемії COVID-19, узялися до роботи над текстом. Перший варіант проєкту підготували приблизно в середині 2025 р. Проєкт нового ЦК став першим нормативно-правовим актом, який пройшов усі етапи, передбачені законом про правотворчу діяльність.

Проєкт оприлюднювали, проводили громадські слухання, а текст кожної книги розміщували на сайті парламенту. Усі охочі могли надіслати свої пропозиції щодо нього на електронну адресу робочої групи. Процес був абсолютно відкритим.

Щодо воєнного контексту, то ось кілька прикладів. Францію та Німеччину вважають двома основними центрами європейської традиції приватного права. Ідеться про Французький ЦК та Німецьке цивільне уложення. Французький ЦК ухвалили 1804 р., у часи Війни другої коаліції та в умовах відновлення активних бойових дій із Британією. Французи ухвалювали свій кодекс в умовах колосальної соціальної нестабільності й турбулентності.

У 1871 р. було щойно утворено Німецьку імперію. На німецьких землях тоді діяли різні правові системи: зокрема, у Рейнській області застосовували французький ЦК. Саксонський кодекс окремо діяв на решті території. Щоб політично об’єднати Німеччину, вони ухвалили Німецьке цивільне уложення. Цивільне законодавство може бути інструментом відновлення – своєрідною конституцією громадянського суспільства.

У новому кодексі враховано й українські реалії: передбачено особливості правового статусу військових частин як юридичних осіб, низку особистих прав військовослужбовців. Один із прикладів, який часто подає спікер ВРУ, стосується номера мобільного телефону військовослужбовця. Ідеться про заборону повторно видавати номер мобільного телефону загиблого військовослужбовця. Це має запобігти ситуації, коли через шість місяців родина отримує повідомлення на кшталт «Коханий знову на зв’язку».

Крім того, у кодексі вперше з’являється поняття військового делікту та положення про відшкодування збитків, завданих збройною агресією. Це має забезпечити запуск компенсаційного механізму.

Тому, на мою думку, новий кодекс потрібен уже тепер, і його належно опрацьовано. Чинний ЦК значною мірою застарів.

- У первинній редакції проєкту не передбачено цивільного партнерства, а шлюб визначали як союз чоловіка та жінки. Чи врахували пропозиції громадськості під час підготовки кодексу до другого читання? Чи вдалося сформувати спільну позицію?

- Так, така позиція на етапі попереднього доопрацювання кодексу до другого читання вже підготовлена.

По-перше, ми повертаємо редакцію чинної статті 3 Сімейного кодексу України – те визначення сім'ї, яке тепер існує в українському законодавстві. Вона не обмежує його лише кровним спорідненням або союзом чоловіка і жінки. Отже, ми зберігаємо чинне формулювання, яке залишає простір для судового тлумачення. На підставі цієї норми українські суди вже визнавали факт спільного проживання одностатевих пар; такі прецеденти були, зокрема, у Верховному Суді.

Ми прибираємо дискримінаційні норми, на які вказали представники спільноти ЛГБТІК+.

Щодо партнерств. Ми не говоримо зараз про одностатеві шлюби, тому що стаття 51 Конституції України визначає шлюб як союз чоловіка і жінки. Конституція під час дії воєнного стану не може бути змінена.

Ми не заперечуємо факту існування партнерств, а говоримо про те, що особливості їх реєстрації, внесення актових записів про ці партнерства, юридичні наслідки вступу в партнерства мають визначатися на рівні окремого закону.

На нашу думку, це – розумний компроміс. Ви ж розумієте, окрім розмов із спільнотою ЛГБТІК+, до спікера і до депутатів звертаються і представники Ради церков, які мають іншу позицію з цього питання. Тому ми побачили такий компроміс.

- Але також була критика підходу до розірвання шлюбу. І, зокрема, через можливість надання строку для примирення подружжя. Тут вдалося домовитися про щось?

- Так, також вдалося. Уже в травні, після ухвалення проєкту в першому читанні, ми зустрілися з представниками жіночих рухів. Чинний Сімейний кодекс також дозволяє суду вживати заходів для примирення подружжя. Ми пом’якшили норму, ухвалену в першому читанні. Тож залишили тільки два випадки, коли суд може вжити заходів для примирення: якщо подружжя має малолітню дитину або дитину з інвалідністю. І от тоді на строк від одного до трьох місяців суд може поставити процес розлучення на паузу.

- А якщо йдеться про насильство навіть за таких умов?

- У разі домашнього насильства суд за жодних обставин не застосовує заходів для примирення подружжя.

Те саме стосується обовʼязку повернення дошлюбного прізвища. Ми погодилися з відповідними зауваженнями й вилучили резонансне формулювання. Отже, чоловік або дружина не можуть вимагати, щоб інша сторона повернула дошлюбне прізвище.

Ми також повернули чинну редакцію норми про можливість відмовити у стягненні аліментів через те, що один із подружжя заробляє більше від другого. Усі ці чутливі приписи, що спричинили суспільне обурення, ми повернули до редакції, яка діє зараз. Тут я можу вам дати гарантію.

- Залишалися й зауваження щодо прав жінок і репродуктивних рішень, зокрема формулювань про переривання вагітності. Чи вдалося знайти спільну позицію?

- У чинній статті 281 «Право на життя» передбачено, що допоміжні репродуктивні технології застосовують тільки за медичними показаннями.

Однак під час зустрічей військові, представники Міністерства оборони та Генерального штабу, а також лікарі-репродуктологи звернули нашу увагу на один нюанс. Після загибелі захисника його дружина може не мати медичних показань до застосування допоміжних репродуктивних технологій, адже сама здорова. Водночас вона може хотіти скористатися залишеним біологічним матеріалом, щоб народити дитину.

Тому ми запропонували змінити норму, хоча чинна редакція передбачає застосування таких технологій тільки за медичними показаннями. Вислухавши відповідні аргументи, у поправках до другого читання Руслан Стефанчук запропонував доповнити норму словами «за медичними показаннями та в інших випадках, передбачених законодавством». Це дозволить Міністерству охорони здоров’я визначити своїм наказом інші обставини, за яких можна застосовувати допоміжні репродуктивні технології.

Щодо штучного переривання вагітності: у статті 281 передбачено відповідний порядок. Усі медичні дії проводять за поінформованою згодою особи, якої вони стосуються. Це абсолютно нормальний алгоритм. Ми тут нічого концептуально не змінювали.

- Одне з дискусійних положень проєкту ЦК – використання поняття «доброзвичайність». Воно спричинює застереження через можливість широкого судового тлумачення. Як ви пропонуєте забезпечити передбачуваність застосування цієї норми?

- Цивільні кодекси будь-якої держави містять оцінні поняття. Уже понад 20 років у ЦК закріплено принципи добросовісності, справедливості та розумності. Є поняття «чесна ділова практика», «належна обачність».

Оцінні юридичні поняття з коренем «добро» використовують у різних сферах законодавства. Антикорупційне законодавство побудоване на доброчесності. Поняття «доброзвичайність» запропонували як заміну формулювання «моральні засади суспільства». Звідки у нас з'явилися моральні засади суспільства?

Чинний ЦК був розроблений в епоху істотної турбулентності. Цей кодекс ухвалено 2003 р., але основні його концептуальні напрацювання розроблені в середині 1990-х років. На чинну редакцію ЦК України вплинув, зокрема, модельний ЦК країн СНД, у якому залишилося чимало радянських підходів.

Звідки ж узялися моральні засади суспільства, які тепер є і в ЦК України, і в Сімейному кодексі України? Це стаття 5 ЦК УРСР 1963 р. Там було зазначено про «моральні принципи суспільства, що будує комунізм». Розробники чинного кодексу взяли цю формулу – «моральні принципи суспільства, що будує комунізм» – і вилучили слова про комунізм. Вони пронизали усе наше законодавство цими моральними засадами суспільства. Згодом Україна відмовилася від закону про захист суспільної моралі. На мою думку, це було правильне рішення, адже держава не повинна втручатися в сферу приватного життя людини.

Але цей архаїзм у нас залишився в законодавстві. Що ми запропонували натомість? Ми ознайомилися з практикою закордонних держав. В інших правових системах використовують поняття «добрі звичаї» або «добрі нрави». Ми запитали Сергія Головатого (це наш консультант з мовних питань), як краще сформулювати це поняття. Він прийшов з українськими словниками, зокрема з періоду розстріляного відродження, показав нам можливі варіанти, пояснивши, що «добрі нрави» звучить як калька з російської мови, де «нрав» означає мораль, моральність.

Ми не пішли на те, щоб цей термін використовувати. Тоді він запропонував створити нове слово, якщо відповідного терміна в українській мові немає. Так і з’явився термін «доброзвичайність», який відповідає латинському поняттю boni mores. І ми замінили в тексті «моральні засади суспільства» на «доброзвичайність».

Під час підготовки до другого читання ми вилучили статтю 6 проєкту, яка визначала поняття «доброзвичайність». Відверто кажучи, це була наша помилка під час підготовки законопроєкту. Не варто було давати визначення цьому оцінному поняттю. Ми написали, що доброзвичайність – це стандарти етичної поведінки. Критики цілком обґрунтовано запитали: хто визначатиме ці стандарти? Адже стандарт передбачає певну модель поведінки.

Ми ж не в тоталітарному суспільстві живемо, тому погодилися з критикою, вилучили з тексту понад десять випадків вживання терміна «доброзвичайність» і залишили тільки ті, що справді були затребувані судовою практикою. Я назву декілька показових прикладів.

Чотири рази термін «доброзвичайність» використано в Четвертій книзі, присвяченій праву інтелектуальної власності. У яких випадках? Зокрема, винахід, корисна модель, торговельна марка мають відповідати вимогам доброзвичайності.

Критики попросили змоделювати ситуації, у яких торговельна марка не відповідала б вимогам доброзвичайності. Наприклад, у 2022 р. на полицях магазинів з’явилася горілка «Героїчна Буча», а до Українського національного офісу інтелектуальної власності надійшла заявка на реєстрацію торговельної марки «На щиті». На нашу думку, це – паразитування на трагедії.

Саме для таких випадків і потрібні запобіжники. Це не означає, що конкретний суддя довільно вирішуватиме, що є доброзвичайним, а що – ні. Суд застосовуватиме цей критерій з огляду на обставини конкретної справи.

- Ми сподіваємося на завершення війни й очікуємо, що для відбудови України залучатимуть іноземний капітал. Як оновлений ЦК має врахувати потреби іноземних партнерів? Чи будуть їм зрозумілі основні цивільно-правові норми, зокрема щодо цифрових речей і корпоративних договорів?

- Так, звісно. Сучасні підходи враховано в усіх сферах приватноправового регулювання проєкту, починаючи з визначення кола суб’єктів. Нині в Україні існує 96 організаційно-правових форм юридичних осіб.

У нас є такі організаційно-правові форми юридичної особи, як гаражний кооператив або садове товариство. Коли в Україну приходить англійський, французький або нідерландський контрагент, юристу буває складно пояснити, чим гаражний кооператив відрізняється від звичної для іноземця компанії з обмеженою відповідальністю. Тому ми оновили ці положення, орієнтуючись на сучасні світові підходи до регулювання відповідних відносин.

Ми запровадили закритий перелік організаційно-правових форм юридичних осіб, переглянули підходи до позовної давності та правочинів і передбачили нові види договорів. Ми суттєво доопрацювали загальну частину зобов’язального права, врахувавши Draft Common Frame of Reference, принципи європейського договірного права, принципи європейського деліктного права та принципи УНІДРУА.

Тепер очікуватимемо на реакцію наших європейських партнерів на цей текст і щодо виконання Україною євроінтеграційних зобов'язань, зокрема недискримінації спільноти ЛГБТІК+.

Нас також цікавитимуть висновки фахівців щодо захисту іноземних інвестицій, відшкодування збитків та договірного регулювання.

- Ви сказали, що в листопаді буде представлений оновлений проєкт ЦК. Коли плануєте подати проєкт на голосування в парламенті?

- Його подадуть до сесійної зали лише тоді, коли текст буде якісним і враховуватиме застереження всіх груп, які занепокоєні наслідками його ухвалення.

Для нас головне – підготувати якісний текст. Завдання проголосувати його саме у 2026 р. немає. Ще більше, були змінені підходи до порядку набрання чинності нового кодексу. Раніше пропонували, щоб кодекс набув чинності 1 січня року, наступного після року його ухвалення. Тепер передбачено інше: він має набрати чинності через рік після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

- Тобто кодекс набуде чинності після завершення воєнного стану?

- Після війни, обов’язково. І, думаю, будуть тривалі обговорення в комітеті зі залученням широкої експертної спільноти.

Отже, це буде не 2026 рік. Час для доопрацювання проєкту ще є, як і можливість обговорювати його в медіа та соцмережах.

Укрінформ звернувся по коментарі щодо проєкту Цивільного кодексу до Реанімаційного пакету реформ та ГО «Точка опори ЮА», однак на момент публікації відповіді на запити не надійшли.

Марина Шашкова

Фото: uba.ua та з facebook/Mykhailo Khomenko