Андрій Сибіга, глава МЗС України

У Варшаві днями відбувся безпековий форум Warsaw Security Forum 2026, у якому взяли участь Президент України Володимир Зеленський (у дистанційному режимі) та міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

У кулуарах форуму глава української дипломатії розповів кореспондентові Укрінформу про результати переговорів з європейськими колегами в Люксембурзі та свою участь у безпековому форумі у Варшаві. Він також розповів про співпрацю з Польщею, очікування від американських партнерів та перспективи відносин із Пекіном.

УКРАЇНА ВЕДЕ ПЕРЕГОВОРИ З ЛИТОВСЬКИМ ГОЛОВУВАННЯМ У ЄС У 2027 РОЦІ ЩОДО ПОДАЛЬШИХ КРОКІВ НА ШЛЯХУ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

— Пане міністре, Євросоюз відкрив другий і третій кластери переговорів про вступ України до ЄС.  Як Ви оцінюєте цей крок і коли можна очікувати на відкриття наступних кластерів?

— Відкриття цих двох кластерів є суттєвим кроком на шляху до набуття Україною членства в ЄС. Загалом відкрили вже чотири. Наша амбіція — до кінця року відкрити всі шість. Ми впорядкували відносини з Угорщиною, що дозволило нам розблокувати це питання, і на сьогодні інших політичних перешкод для відкриття кластерів немає. Це звучить в оцінках усіх наших партнерів, таким є підхід ірландського головування в ЄС.

Ми вже зараз почали переговори з литовським головуванням, яке триватиме у 2027 році, про наступні кроки на шляху нашої євроінтеграції. Попри війну Україна реформується, ми готові ухвалювати необхідне законодавство. Я вважаю, що голосування в нашому парламенті будуть рекордними за обсягами в контексті ухвалення необхідного масиву законодавства, пов’язаного зі вступом України до ЄС.

Моя особиста мрія — щоб питання європейської інтеграції перемістилося з парадигми зовнішньої політики в парадигму внутрішньої. Ми цього потребуємо, це наш вибір, і ми за нього платимо найвищу ціну. Дуже важливо, щоб цей шлях активно продовжувався і ми, відповідно, отримували справедливі оцінки виконаного нами домашнього завдання.

— Якими є очікування України від литовського головування?

— Після відкриття кластерів починаються відповідні переговорні процеси, і ми вже приступатимемо до закриття глав. До кінця литовського головування (до кінця червня 2027 року — ред.) намагатимемося закрити максимальну їх кількість.

— Нещодавно під час засідання Ради ЄС у Люксембурзі було ухвалено черговий, найбільший пакет антиросійських санкцій. Як Ви оцінюєте це рішення?

— Путін розуміє лише силу. Щоб серйозно змусити його до перемовин, потрібен тиск, потрібно підвищувати ціну подальших військових дій. Цього можна досягти конкретними засобами: санкціями, використанням заморожених активів, ізоляцією, обмеженням доступу до відповідних технологій.

Тому справді в Люксембурзі під час засідання міністрів закордонних справ країн ЄС було ухвалено найбільший пакет із погляду кількості осіб, на яких поширюються санкції, — близько 1600 фізичних та юридичних осіб.

Це важливо, оскільки матиме наслідки для російської економіки. Але передусім цей пакет зосереджений на оборонно-промисловому комплексі Росії. Навіть під час останніх російських атак, зокрема по Прилуках, де загинули 22 цивільні особи, у тому числі п’ятеро дітей, було виявлено елементи, які виробляють на Заході. Про це потрібно говорити й шукати шляхи, якими Росія обходить санкції. Це теж було предметом обговорення під час зустрічі міністрів закордонних справ.

Не буде жодних перерв у подальших кроках: Україна представила своє бачення наступних дій. Я дав чітку оцінку: вилучення із санкційного списку двох російських олігархів — Усманова і Фрідмана (ред.) — це ганебне рішення. Відповідно, наша позиція дуже проактивна: ми додатково внесемо до списку ще понад десять олігархів і далі боротимемося за повернення цих двох осіб до санкційного списку.

Велика Британія підтвердила нам, що не зніматиме з них санкцій. Ми й далі боротимемося та працюватимемо з іншими країнами, які підтримують Україну в санкційній політиці, аби, по-перше, включити цих осіб до списків або зберегти їх у них, а по-друге, запровадити додаткові санкції проти десяти російських олігархів, пов’язаних із військово-промисловим комплексом Росії та близьким оточенням Путіна. Ми чітко розуміємо, на чому зосередитися в подальших кроках.

ЩО Б РОСІЯ НЕ КАЗАЛА — САНКЦІЇ ДІЮТЬ, І МИ ЦЕ ЗНАЄМО

— Якими будуть ці кроки?

— Це повна заборона морських послуг, а також запровадження санкцій проти капітанів кораблів «тіньового флоту». Це теж дуже чутлива історія. Ми знаємо, що багато капітанів відмовляються працювати на танкерах «тіньового флоту», адже це серйозний репутаційний ризик. Ми продовжуватимемо працювати в цьому напрямку.

Йдеться також про заборону транзиту російського збіжжя та іншої російської агропродукції через Європу, зокрема з використанням балтійських портів. Росія досі користується системою SWIFT, а потрібно максимально відключати російські банки від цієї системи. Важливо й далі тиснути на Росію, щоб ці санкції мали справді шоковий і руйнівний ефект. Для цього ще є потенціал.

Важливо також не робити пауз у санкційній політиці: не чекати на ухвалення нових пакетів, а постійно, точково, цілеспрямовано, секторально запроваджувати санкції, адже це дає результат. Що б Росія не казала, санкції діють, і ми це знаємо. Вони поступово матимуть критичний вплив на російську економіку. Навіть якщо росіяни обходять санкції, навіть якщо адаптуються, це все одно боляче для будь-якої економіки, тим більше для економіки країни, яка веде таку агресію.

Адже, за нашими розрахунками, один день війни коштує Росії приблизно мільярд доларів. Замість того щоб витрачати ці кошти на розвиток, вона спрямовує їх на кров і руйнування. Насправді для Росії санкції — це теж шанс на закінчення цієї війни. Тому ми сподіваємося, що послідовність цих кроків дасть результат і прискорить наші мирні зусилля, щоб наблизити довготривалий мир.

— Важливою є також тема заморожених активів Росії.

— Ми порушували питання заморожених активів Росії з європейськими колегами. Настав час повернутися до предметної дискусії про повне використання цих активів, а не лише відсотків від їх зберігання.

Чотири країни — Швеція, Польща, Нідерланди та Іспанія — за лідерства Стокгольма долучилися до ініціативи повернення цієї дискусії в межах Євросоюзу й формалізували її відповідним спільним листом до Єврокомісії. Я обговорював це під час зустрічі міністрів закордонних справ. Президент України постійно порушує це питання.

— Є шанс переламати позицію Бельгії?

— Не те щоб переламати, а знайти рішення. Я вважаю, що сьогодні ми вже маємо політичну волю. З того, що ми розуміємо від наших партнерів, ідеться саме про юридичне рішення, колегіальну відповідальність і спільні зобов’язання, щоб у разі судових позовів чи інших форс-мажорів уся відповідальність не лягала виключно на Бельгію, а ми могли спільно й одностайно захищатися від таких дій російської сторони.

Кілька днів тому я написав колонку в Politico щодо заморожених активів. Міністерка закордонних справ Швеції теж веде окрему кампанію з цього приводу. Вона навела приклад: уся сума допомоги Україні з боку ЄС за час повномасштабного вторгнення менша за суму заморожених російських активів у Євросоюзі. Тому ми боротимемося, бо це справедливо! Чому європейські платники податків повинні платити за Росію? Заморожені кошти Російської Федерації мають бути використані.

РОСІЯ ВЖЕ НЕ ПРОСТО СТУКАЄ — ВОНА ЛОМИТЬСЯ У ДВЕРІ ЄВРОПИ

— Які ще питання Ви обговорили з європейськими колегами в Люксембурзі?

— Я передав європейським колегам інформацію про потреби України. Ми говорили про нову реальність: Росія б’є по наших датацентрах, по мостах у Києві. Ми маємо певні ідеї, як у цьому контексті мінімізувати ризики для України.

Ми також говорили про недопуск російських спортсменів до міжнародних спортивних заходів і культурних програм. Адже нічого не змінилося, а тут якось в один момент раптом почали відкриватися двері для участі росіян у міжнародних змаганнях. Це має мати фінансові наслідки для міжнародних федерацій і змагань, які допускають росіян. Ці події мають бойкотуватися, ми повинні блокувати повернення російських спортсменів.

Розмови також стосувалися покриття дефіциту бюджету України та нашої макрофінансової стабільності. Є різні думки — від фронтлоудингу (перенесення основних ресурсів на початковий етап проєкту — ред.) другої частини кредиту з наступного року на теперішній час до розширення кількості країн, які надаватимуть кредит, щоб у цьому могли брати участь не лише країни ЄС, а й держави поза межами Євросоюзу.

Нам потрібно, щоб були реалізовані зобов’язання, які країни взяли на себе під час саміту НАТО в Анкарі, а також численні двосторонні рішення та пакети підтримки.

Знову ж таки, ця війна — не лише про Україну, вона зачіпає й інтереси Євросоюзу. Росія вже не просто стукає у двері, вона в них ломиться, і якщо їй не відчиняють, вона проломить стіну. Щодо цього не потрібно мати жодних ілюзій. Можна тішити себе ілюзіями, займатися самообманом, але від цього загроза нікуди не зникає.

З партнерами ми обговорили також свободу мореплавства в Чорному морі, адже критично важливо її відновити. Обговорювали й додаткові пакети оборонної допомоги для України.

— Чи можна очікувати, що найближчим часом Україна отримає великі оборонні пакети від партнерів?

— Я впевнений, що будуть додаткові енергетичні, гуманітарні та оборонні пакети.

— Від якихось конкретних країн?

— Так, я маю підтвердження про нові пакети щонайменше від п’яти країн. Ми вже розуміємо, від кого вони будуть, зараз уточнюються обсяги. І ми матимемо додаткову допомогу.

ЄВРОПА УСВІДОМЛЮЄ РИЗИКИ ПОДАЛЬШОЇ РОСІЙСЬКОЇ ЕСКАЛАЦІЇ

— Пане міністре, Ви взяли участь у Варшавському безпековому форумі, де виступили на панельній дискусії та мали кулуарні розмови з партнерами. Як Ви оцінюєте переговори у Варшаві?

— Я бачу глибше розуміння ситуації в Україні з боку партнерів. Бачу більше розуміння необхідності визначення нової ролі Європи в міжнародних дискусіях. Європейські колеги усвідомлюють ризики подальшої російської ескалації. Я бачу в них розуміння того, що дії Росії в Європі — це вже далеко не гібридна війна. Я навіть чув від них термін Shadow War («тіньова війна» — ред.), яку Росія веде проти Європи, і розуміння того, що їй потрібно протидіяти.

Ми повинні враховувати цю нову реальність і змінювати сприйняття України не лише серед політичного істеблішменту та військових, а й у суспільствах європейських країн. До речі, саме військові найбільше усвідомлюють роль і значення України з погляду безпеки. Вони розуміють, що Україна своєю армією, економікою та досвідом дає стратегічні переваги Європі, а наша співпраця — це дорога в обидва боки.

Усвідомлення нової ролі України звучало від колег і під час моїх двосторонніх зустрічей, і на закритих зустрічах у Варшаві. Усі визнають наші здобутки і в оборонній промисловості, і на полі бою.

Я бачу твердість і незмінність підтримки з боку наших європейських друзів, які дедалі більше розуміють, що ця підтримка їм вигідна, адже від того, як завершиться ця війна, залежатиме подальший розвиток фактично кожної європейської сім’ї. Колеги відкрито говорять про важливість України, українського чинника й українського війська як у європейському, так і в глобальному вимірі. Вони бачать наш героїзм і стійкість. І зараз хочуть почути від нас конкретні пропозиції, які зміцнять Україну, адже всі розуміють ризики війни.

У Варшаві багато уваги приділили енергетиці та важливості поступу України на шляху євроінтеграції. Європейські колеги також розуміють важливість трансатлантичної взаємодії й участі України в ній як невід’ємного елемента безпеки. Цей форум вирізняється з-поміж інших тим, що тут завжди відбуваються відверті, відкриті й глибокі дискусії з розумінням специфіки нашого регіону. Тому я дуже задоволений результатами зустрічей, рівнем дискусій і тим, що Україна була у фокусі як одна з головних тем.

— Ви зауважили, що західні військові краще розуміють Україну й більше налаштовані на співпрацю з Києвом. Можливо, військові у своїх країнах повинні активніше переконувати політиків змінювати фокус, краще розуміти наявні ризики та рівень загроз, що позитивно вплине на підтримку України?

— Я думаю, що так і відбуватиметься, тому що військові реально бачать загрози з боку Росії та прихованої війни, яку вона веде проти Заходу. Вони розуміють, що може статися без України.

Ці процеси відбуваються, але мають досягти тієї межі, коли суспільства в цих країнах також усе це розумітимуть. Перед нами зараз дуже складний період: понад 50% європейського населення наступного року голосуватимуть на виборах. Ми бачимо еру популізму, зростання впливу радикальних сил, які намагаються використовувати антиукраїнську й антимігрантську риторику. У кожній країні є своя специфіка, але ця риторика базується на маніпуляціях.

Десь хтось каже, що через допомогу Україні хтось недоотримує кошти на певні соціальні програми. Такі примітивні маніпуляції, на жаль, працюють. Тому нам треба діяти спільно з партнерами.

УКРАЇНА І ПОЛЬЩА ОБГОВОРЮЮТЬ ФІНАЛІЗАЦІЮ КРЕДИТУ НА ЗАКУПІВЛЮ ПОЛЬСЬКОГО ОЗБРОЄННЯ

— Перейдімо до українсько-польських відносин. У Варшаві Ви також зустрічалися зі своїм польським колегою Радославом Сікорським.

— Так, ми обговорили весь порядок денний наших відносин, зокрема спільні оборонні проєкти. Я вже про це казав: нам вдалося нормалізувати двосторонні відносини після відомих труднощів. Так і має бути між стратегічними партнерами, адже треба вміти розділяти радість від спільних досягнень, але також спільно долати труднощі, які виникають.

Зараз ми обговорюємо конкретні безпекові проєкти, ми готові до укладення Drone Deal з Польщею.

— Коли ми можемо вийти на підписання цієї угоди з Варшавою?

— Коли її погодять обидві сторони. Ключовим тут є зміст, а не часові рамки, але ми готові. Важливим є також спільне виробництво, до якого ми готові. Польща — один із найбільших реципієнтів європейської програми SAFE. Тут ми також готові спільно працювати на взаємовигідній основі.

— Польща має виділити Україні кредит на купівлю польського озброєння. На якому етапі перебуває реалізація цього проєкту?

— Є рішення польської сторони про готовність виділити кредит на 125 мільйонів євро. Це підтвердив міністр Сікорський, про це також говорили Президент Зеленський і прем’єр Туск. Йдеться про закупівлю озброєння в польського виробника.

Ми розуміємо, що, наприклад, ПЗРК Piorun — надзвичайно ефективна зброя. Україна зацікавлена в закупівлі цього озброєння за рахунок кредиту. Зараз обговорюємо, як фіналізувати цю домовленість. Сподіваюся, що це станеться вже найближчим часом — до кінця року, адже на це є політична воля, а в бюджеті Польщі передбачені кошти.

Зараз це питання вирішується на рівні міністерств фінансів та оборони обох країн, зокрема визначається номенклатура продукції, яку ми закупимо в Польщі. Це також добре для Польщі, тому що кошти підуть на підтримку її оборонно-промислового комплексу, а передана Україні продукція буде випробувана на полі бою. А це означає, що її вдосконалять. Завдяки позитивним відгукам українців це, безумовно, сприятиме виходу польської продукції на нові ринки та їх розширенню.

— Антиукраїнська риторика в Польщі, яку підживлюють дезінформаційні кампанії та частина політичних партій, перед виборами 2027 року, найімовірніше, посилиться. Чи має Київ стратегію протидії?

— Звичайно, ми уважно стежимо за ситуацією й намагаємося запобігти тому, щоб український чинник ставав предметом внутрішньополітичного протистояння або щоб антиукраїнську риторику використовували для залучення підтримки виборців. Угорський кейс експрем’єра Орбана показав, що така риторика веде до одного — політичної поразки.

Так, такі ризики є. Так, Росія ефективна, і не лише Росія. Ми бачили втручання у вибори в Молдові, Румунії та Грузії. Тому Україна, маючи унікальний досвід, реагує на відповідні звернення партнерів і налагоджує конкретну взаємодію для протидії російській дезінформації, адже це теж елемент російської агресії.

Там, де Росія не може досягти результатів військовим шляхом, вона намагається діяти через інформаційні та кібератаки. Ці кібератаки вже масштабуються, що становить загрозу для цілісності систем низки європейських держав. І вони лише посилюватимуться — ми це добре знаємо.

Тому в нас налагоджена конкретна секторальна взаємодія по лінії спецслужб, щоб спільно протидіяти цим загрозам. Тут уже йдеться не просто про співпрацю, а про спільну протидію.

Західні партнери усвідомлюють ефективність російських дій, зокрема діяльності мережі так званих «русских домов». Це відомі осередки шпигунства, мережі інформаційної пропаганди, координаційні центри для проведення диверсій і саботажу. Тому їм потрібно давати чітку оцінку й закривати їх по всій Європі, оскільки вони становлять пряму загрозу безпеці.

Саме тому ми порушуємо питання про заборону в’їзду на територію ЄС усім учасникам військової агресії проти України та членам їхніх сімей. Росіяни повинні чітко розуміти: підписуючи контракт на військову службу, вони отримують заборону на в’їзд до ЄС.

Ці так звані російські «ветерани», а насправді — воєнні злочинці, згодом намагаються проводити час у Європі. Їх треба позбавити цього права, адже вони становлять пряму загрозу. Ми бачимо прогрес в обмеженні їхнього пересування, в’їзду та видачі віз і розвиватимемо цю тему. Є й інші креативні ідеї. Громадяни Росії мають платити за підтримку цієї війни.

ЧОРНЕ МОРЕ МОЖЕ СТАТИ ДРУГОЮ «ОРМУЗЬКОЮ ПРОТОКОЮ» У ПРОДОВОЛЬЧОМУ СЕНСІ

— Росія останнім часом активно атакує судна, які вивозять українське зерно та іншу агропродукцію. Яка стратегія України, щоб переконати країни, зокрема Глобального Півдня, у важливості української агропродукції та змусити Росію припинити ці атаки? Чи реально цього досягти?

— Росія використовує продовольство як зброю. Ми це бачимо, так само як і використання міграційної політики. Росія добре відчуває вразливість окремих країн до таких кроків, зокрема до підриву глобальної продовольчої безпеки.

Йдеться не просто про блокування Чорного моря, а про підрив глобальної продовольчої безпеки та провокування нових хвиль міграції до Європи внаслідок нестачі продовольства в окремих африканських країнах. Це продумана й чітка стратегія.

Ми повинні мати власну стратегію: як повернути свободу судноплавства в Чорному морі, розблокувати його та досягти перемир’я як в енергетичній сфері, так і на морі. У нас є конкретні пропозиції та нові учасники, які вперше долучилися до цього процесу. Зокрема, це Індія та Єгипет.

Нагадаю, що у 2022 році, коли навігація в Чорному морі була заблокована, світові ціни на продовольство зросли на 25%. Зараз ми знову перебуваємо на порозі такого зростання. Від українського зерна залежить продовольча безпека багатьох країн світу, ідеться не лише про зерно. Через російську блокаду Чорного моря вони вчасно не отримують продукцію.

Крім того, через створені Росією ризики певні площі сільськогосподарських угідь можуть залишитися незасіяними. Це також вплине на ціни вже наступного року. Отже, наслідки відчуваються вже зараз, але надалі вони лише посилюватимуться.

Чорне море може стати другою Ормузькою протокою, цього разу — у продовольчому сенсі. Але ми продовжуємо працювати. Наразі всі посередники, які активно долучені до цього процесу, очікують на відповідь російської сторони.

Водночас ми працюємо з усіма європейськими партнерами, щоб максимально збільшити транзит українського зерна через їхні країни до визначених пунктів призначення. Це буде складно, адже Україна — один із найбільших виробників агропродукції у світі: ми можемо прогодувати до 400 мільйонів людей. Тому потрібен колективний тиск, щоб змусити Росію розблокувати Чорне море.

— Чи можна до цих процесів долучити Китай? До речі, чи не плануєте найближчим часом відвідати КНР із візитом?

— Ми розраховуємо на активнішу роль Китаю. Вважаємо, що Пекін міг би бути дуже ефективним. Я отримав запрошення, але дату поки не визначено. Ми сподіваємося, що візит відбудеться, оскільки нам є про що говорити з Китаєм — від мирних зусиль до нашого взаємного товарообігу. Сьогодні Китай — наш торговельний партнер номер один за обсягом товарообігу.

— У ЄС зараз готують пропозиції щодо майбутніх членів Спільноти, які передбачають суттєве обмеження їхніх прав. Яка позиція України з цього приводу?

— Ми не сприймаємо жодних дискримінаційних пропозицій і виходимо з того, що Україна повинна мати повноцінне членство в Євросоюзі. Це моя позиція.

— Єврокомісар Андрюс Кубілюс нещодавно заявив, що ЄС та Україні настав час розробити й реалізувати власну незалежну стратегію миру. Як Ви це прокоментуєте?

— Україна готова брати участь у всіх європейських проєктах і бути контриб’ютором безпеки. Я впевнений, що європейський проєкт ніколи не буде завершеним і повноцінна європейська безпека неможлива без України.

Тому ми готові долучатися й брати участь. Дуже важливо, щоб усі подальші європейські стратегії вибудовувалися з розумінням того, що Україна вже є частиною цього простору, — з урахуванням нашої ролі, нашого місця та відповідного рівня залученості.

УКРАЇНА ГОТОВА ДО ПЕРЕМИР’Я, АЛЕ ПОТРІБНО ПРИМУСИТИ ДО НЬОГО РОСІЮ

— Американські партнери нещодавно озвучили побажання, щоб Україна не завдавала ударів по російських НПЗ. Як у цій ситуації діятиме Україна?

— Президент України повідомляв, що ми не завдаємо ударів по російській енергетичній інфраструктурі вже кілька днів. Якщо ми бачитимемо, що Росія завдає ударів по наших об’єктах, буде пропорційна відповідь. Ми готові до перемир’я, але потрібно примусити до нього Росію.

— Пане міністре, Україна потребує посилення ППО й очікує від західних партнерів допомоги в цьому питанні. На що Київ може розраховувати?

— Ми працюємо над цим. Звичайно, треба мати власну балістичну ракету, треба мати ліцензію на її виробництво. Усі ці напрями опрацьовуються. Ми шукаємо й багато інших рішень.

Ключовим у постачанні антибалістичних перехоплювачів є чинник США. У нас діє програма PURL, і ми готові купувати це озброєння, готові збільшувати суму на закупівлю. Тому рішення щодо додаткових перехоплювачів — за американською стороною.

— Пане міністре, коли буде призначено нових послів України у ключових країнах, наприклад у Польщі чи Чехії, зважаючи на те, що чинних послів у цих країнах планують призначити заступниками глави МЗС?

— Це відбудеться синхронно, адже це важливі для нас країни. Бачення Президента таке, щоб у цих країнах заміна відбувалася одночасно. Тобто, коли повертатиметься чинний посол, на його місце вже має бути визначена кандидатура для призначення. Заміни відбудуться тоді, коли будуть підготовлені кандидати й пройдено відповідні бюрократичні процедури.

— А в яких країнах найближчим часом з’являться нові посли України?

— Цей процес триває. У багатьох країнах з’являються нові посли після отримання агреманів і завершення внутрішньодержавних процедур. Зараз ідеться насамперед про країни Центральної Азії та Індо-Тихоокеанський регіон.

Юрій Банахевич, Варшава

Фото Warsaw Security Forum та МЗС України