Катерина Левченко, Урядова уповноважена з ґендерної політики

У щорічній доповіді ООН щодо сексуального насильства в умовах конфлікту російські збройні та безпекові сили вперше офіційно внесені до переліку сторін, відповідальних за сексуальне насильство під час війни. Чи будуть після цього наслідки для країни-агресорки і чому лише зараз росіяни потрапили до цього списку – про це Укрінформ поговорив з Урядовою уповноваженою з ґендерної політики Катериною Левченко.

– Чому ООН лише зараз внесла Росію до «списку ганьби» за сексуальне насильство під час війни? Адже інформація про такі злочини відома з початку повномасштабного вторгнення і навіть раніше – з 2014-го?

– Уперше ми потрапили до доповіді ООН по СНПК (сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом) у 2023 році, що була підготовлена за результатами 2022 року. Тобто інформація про СНПК під час війни Росії проти України потрапила до цієї доповіді не вперше. Однак питання про те, чи вносити якусь країну до «списку ганьби» за сексуальне насильство, вирішує Генеральний секретар ООН. Це його рішення на основі доповіді, яку щорічно готує спеціальна представниця Генерального секретаря з питань сексуального насильства в конфліктах Праміла Паттен.

Уже на початку 2024 року ми почали комунікувати з офісом Антоніо Гуттереша, особливу роль у цьому відіграв Сергій Кислиця, який тоді був постійним представником України в ООН.

Спочатку Генеральний секретар Об’єднаних Націй не бачив підстав для того, щоб включати Російську Федерацію до «списку ганьби». Проте кількість ідентифікованих злочинів, і відповідно постраждалих, зростала. Причому дані про них надавала Моніторингова місія ООН з прав людини – це структура, що працює в Україні на запрошення уряду. Саме її верифіковані дані наводяться у доповіді щодо СНПК. Крім того, Моніторингова місія ООН може враховувати й інформацію від громадських організацій, які документують воєнні злочини.

У 2025 році кількість задокументованих випадків СНПК зростала. Так, загалом Моніторингова місія ООН говорить про понад 700 злочинів, які вони задокументували з початку повномасштабного вторгнення. 341 було задокументовано в 2025 році.

Хочу звернути увагу, що дуже велику роль у цій історії відіграли ті, хто постраждав від сексуального насильства. Смілива позиція саме цих людей – чоловіків і жінок – спричинила включення Російської Федерації до «списку ганьби». Дуже важливо, що вони представляли свої власні історії, які не залишали байдужими дипломатів, політиків та експертів. Також до цієї справи доклалися неурядові організації: SEMA Україна, «Нумо, сестри!», «Випускники», «29 грудня», які і в 2025-му, і в 2026 роках зверталися до Генерального секретаря ООН для того, щоб він включив Росію до цього списку.

Також я би обов'язково відзначила роль Міністерства закордонних справ і Постійного представництва України в ООН за їхню щоденну кропітку роботу зі збору та представлення інформації, даних, проведення заходів, що формують розуміння нашої позиції.

Дуже доклалися до цієї справи віцепрем’єр з питань європейської інтеграції Тарас Качка і посол України у США Ольга Стефанішина. Є тут і моя участь, і апарату Урядової уповноваженої з питань гендерної політики в Україні – наша комунікація, постійна робота з постраждалими, з міжнародними структурами, з партнерами у всьому світі.

Загалом це приклад того, як спільні зусилля приносять результат.

– Чи отримає Росія якісь санкції через потрапляння до «списку ганьби» за сексуальне насильство?

– По-перше, мова про політичну репутацію, що навіть для Російської Федерації є важливим. Минулого року Росія отримала попередження у доповіді. Зокрема, проти Росії був застосований механізм попередження про неприпустимість скоєння СНПК і були поставлені певні умови, наприклад надати доступ Моніторинговій місії ООН і гуманітарним організаціям, таким як Червоний Хрест, до місць позбавлення волі, де перебувають наші військовополонені та цивільні заручники; припинити скоювати СНПК, а також вимога надавати певну інформацію на запит ООН. Але нічого цього не було зроблено. І тому зараз ми спостерігаємо логічне продовження роботи з притягнення Росії до відповідальності за злочини СНПК.

По-друге, буде посилений моніторинг Російської Федерації з боку різних структур ООН.

І по-третє, якщо Росія кілька років поспіль потраплятиме до «списку ганьби» за сексуальне насильство під час війни, то не матиме дозволів на участь у миротворчих операціях та суміжних механізмах ООН. Миротворчі операції під егідою Об’єднаних Націй не можуть включати формування, підрозділи тих країн, які внесені до такого «списку ганьби». А це вже і військові, і економічні наслідки для Російської Федерації.

Але для нас у цьому контексті важливо, що з’явиться ще один інструмент тиску на Росію, на її уряд для того, щоб покращити умови тримання військовополонених та цивільних заручників.

– Хотілося б звернутися ще до питання справедливості. Скажіть, будь ласка, Україна ж теж фіксує злочини СНПК, скоєні росіянами, то чи є вже вироки стосовно людей, які їх скоювали?

– Так, звісно. В Україні до суду скеровано 63 обвинувальних акти щодо 79 осіб. Розкрито 147 фактів СНПК. Наразі судами винесено 19 вироків щодо 26 осіб, яких засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі. Так, сімнадцятьох – до 12 років, чотирьох – до 10 років та 11 років відповідно, п’ятьох – до 15 років. Усі вироки винесені за наслідками спеціального судового розгляду (за відсутності обвинуваченого) in absentia.

– Чи зафіксовані СНПК з українського боку?

– На це запитання справді дуже важливо звернути увагу. Таких випадків, коли насильство скоєно українською стороною, – менше 10%, але вони є. Тут важливою є позиція всіх наших структур сектору безпеки і оборони:  Міністерства оборони, Генерального штабу, МВС і так далі. Необхідно продовжувати превентивну роботу, бо Україна активно співпрацює з ООН, а також з Офісом спецпредставниці з питань сексуального насильства в конфліктах, у нас є цілий напрям, який так і називається «Посилення спроможності сектору безпеки та оборони України реагувати на СНПК». Він включає превентивну роботу. Ознайомлення наших захисників з основами міжнародного гуманітарного права, правилами поведінки є дуже важливим. Тобто ми активно працюємо, щоб зменшити кількість таких злочинів.

Тетяна ПАСОВА

Довідково

За даними Офісу генпрокурора, з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України станом на 29 травня 2026 року прокурори зафіксували 398 фактів СНПК. Зокрема: щодо чоловіків – 150 фактів, щодо жінок – 248, з них щодо 22 неповнолітніх дівчат та одного неповнолітнього хлопця (інший вид сексуального насильства, не пов'язаний зі зґвалтуванням), серед яких наявні такі види, як: зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими тощо.

Наразі зафіксована найбільша кількість випадків сексуального насильства у Херсонській області – 124, у Донецькій області – 91, у Київській області – 60, у Харківській області – 48, у Запорізькій області – 31, у Миколаївській області – 12, у Луганській області – 10, у Чернігівській області – 9, в Одеській області – 6, у Сумській області – 4, в Автономній Республіці Крим – 1 та на території РФ – 2. Уся зазначена статистична інформація стосується виключно злочинів, скоєних проти цивільного населення. Дані щодо військовослужбовців в цій статистиці не враховано.