Мар’яна Беца, заступниця міністра закордонних справ

11 травня у Брюсселі відбулася зустріч високого рівня Міжнародної коаліції за повернення українських дітей, у якій узяли участь представники десятків країн та міжнародних організацій, зокрема, Висока представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас, міністерка закордонних справ Канади Аніта Ананд – як представниця країни-співзасновниці Коаліції.

Укрінформ поспілкувався із заступницею міністра закордонних справ України Мар’яною Бецою, яка була учасницею цього заходу високого рівня, про конкретні результати зустрічі, основні виклики на шляху до повернення викрадених українських дітей, важливість притягнення держави-агресорки Росії до відповідальності за злочини проти маленьких українців, складність фізичного повернення, допомогу партнерів, вплив російської пропаганди та роль недержавних організацій.

УКРАЇНА ПРАГНЕ ЗБЕРІГАТИ МІЖНАРОДНИЙ ФОКУС НА ПИТАННІ ПОВЕРНЕННЯ ДІТЕЙ

- У понеділок 11 травня у Брюсселі проведено зустріч високого рівня Міжнародної коаліції за повернення українських дітей. Чому саме тут і тепер?

- Передусім хочу сказати, що з боку України, Європейського Союзу та Канади була проведена величезна дипломатична робота, щоб ця Коаліція, заснована у 2024 році, тепер зустрілася в Брюсселі.

Попереднє засідання у нас було на полях Генеральної асамблеї ООН в Нью-Йорку наприкінці вересня на рівні лідерів. Ми розуміли, що нам потрібно зберігати динаміку, щоб максимально привертати увагу глобального порядку денного до питання викрадення українських дітей. Тому що це грубі порушення міжнародного права, воєнні злочини, злочини проти людяності.

Але ми також розуміли, що тепер, коли увага багатьох гравців у світі прикута до різних подій на Близькому Сході, ситуації навколо Ірану, нам потрібно провести засідання у Брюсселі, щоб максимально висвітлити питання повернення українських дітей з Росії.

Ініціатива проведення такого саміту належала президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн, яка озвучила її ще минулого року.

Тому нам було б важливо зібрати тут Коаліцію, щоб не втрачати динаміку, напрацьовану після ухвалення Генеральною асамблеєю ООН 3 грудня 2025 року резолюції щодо повернення українських дітей. І ми дуже вдячні нашим співголовам у Коаліції, Європейській комісії та Канаді за те, що вдалося провести справді безпрецедентне за масштабами засідання на рівні міністрів. На цій зустрічі високого рівня були присутні 63 делегації – держав і міжнародних організацій – за особистої присутності більше ніж 20 міністрів закордонних справ.

Але, безумовно, метою ніколи не було просто зібрати коаліцію заради коаліції або провести засідання заради засідання. Мета України – це насамперед максимально мобілізувати міжнародне співтовариство, щоб повернути наших дітей, а по-друге, – напрацювати для цього конкретні кроки, інструменти та механізми. По-третє, вжити якнайбільше заходів щодо ідентифікації, верифікації українських дітей, яким росіяни стирають ідентичність, замінюють їм паспорти, міняють персональні дані та вчиняють стосовно них інші воєнні злочини. І також метою є забезпечити належну реінтеграцію та реабілітацію українських дітей.

НА ЗАСІДАННІ КОАЛІЦІЇ ОГОЛОСИЛИ НОВІ ПАКЕТИ КОНКРЕТНОЇ ДОПОМОГИ

- Яка практична робота проведена на зустрічі високого рівня та які результати ви вважаєте найважливішими?

- За підсумками зустрічі нам вдалося досягти дуже багато конкретних практичних результатів.

Найперше – це розширення Міжнародної коаліції як координаційної платформи, майданчика щодо сприяння поверненню та реінтеграції українських дітей. До Коаліції приєдналися Панама, Швейцарія та Кіпр. Отже, тепер членами коаліції є 49 країн і міжнародних організацій.

Особливо важливо, що до нас приєдналася країна з так званого Глобального Півдня. Це вказує на те, що повернення дітей – уже не регіональне питання, а більш глобальне, універсальне. І також це питання універсальної відповідальності. Тому для нас було важливо, щоб коаліція розширилася в такій дипломатичній формі.

Другим результатом є практична допомога, надана країнами. У ході засідання пролунали оголошення важливих рішень з боку як країн, так і міжнародних організацій. Передусім це ухвалення санкцій з боку Великої Британії, ЄС та Канади щодо російських посадовців, причетних до викрадення й депортацій дітей.

Нова допомога на різноманітні проєкти охоплює мобілізацію Євросоюзом 50 млн євро для посилення загальної системи захисту дітей. Литва виділила 10 млн євро на протидію примусовій депортації українських дітей. Німеччина – 1,4 млн євро на соціально-психологічну допомогу. Велика Британія спрямовує 1,2 млн фунтів стерлінгів на ідентифікацію та повернення українських дітей. А Канада надає 3,4 млн доларів Міжнародній моніторинговій місії ООН із прав людини.

Також Канада оголосила, що ініціює наприкінці вересня саміт на найвищому рівні щодо повернення українських дітей.

Низка інших країн також оголосила свої пакети допомоги в контексті або реінтеграції, або реабілітації українських дітей. Адже повернення – це багатовимірний процес, який містить безпосередній пошук дітей, верифікацію, питання їхнього фізичного повернення, але не тільки це. Ідеться і про емоційну, психологічну й соціальну реінтеграцію та реабілітацію.

Ми вдячні кожній країні й кожній міжнародній організації, які озвучили конкретні пакети допомоги.

Тепер для нас також надзвичайно важливий наступний етап – ефективна імплементація резолюції Генасамблеї ООН щодо повернення українських дітей. Резолюцію ухвалювали в дуже складних умовах, але ми отримали безпрецедентно високий рівень підтримки таких тематичних гуманітарних резолюцій, тому що їх не завжди ухвалюють саме у форматі Генасамблеї в Нью-Йорку.

Також ця резолюція дала поштовх генеральному секретареві максимально використати свій мандат для фасилітації повернення українських дітей. Тому цей трек важливий, щоб про цю резолюцію і цей мандат говорили представники різних країн.

ПОВЕРНЕННЯ КОЖНОЇ ДИТИНИ – СКЛАДНА ОПЕРАЦІЯ

- Які очікування від наступного засідання Коаліції в Торонто? Є вже напрацювання або визначені напрямки руху?

- По-перше, Канада озвучила цю ініціативу лише вчора, але, безумовно, ми вітаємо такі ініціативи. Для нас головне, як я раніше зауважила, щоб засідання на рівні лідерів чи міністрів не залишилося формальністю.

Потрібно об’єднувати зусилля всіх міжнародних акторів та знаходити дієві шляхи, визначати кроки для повернення дітей. Самі лише засудження злочинів агресора або заяви про неприпустимість викрадення дітей не працюють. Росія вчиняє ці злочини щонайменше з 2022 року, а фактично – з 2014-го, коли почалася незаконна окупація певних частин території України.

Для нашого фокуса нам потрібно розробити дорожню карту роботи Коаліції, щоб кожна країна розуміла, за який напрям  відповідає або щодо якого напряму матиме зобов’язання.

По-друге, нам потрібно максимально посилювати санкційний тиск на Росію, тому що Росія сама не зупиниться. Так, є ордери на арешт, видані ще в 2023 році Міжнародним кримінальним судом, Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової. Це, звичайно, прецедент. Але нам треба забезпечити, щоб вони були імплементовані.

І, по-третє, ми прагнемо подальшої допомоги в медіації щодо повернення дітей. Тепер головний медіатор – Катар, також бачимо дуже активну залученість Сполучених Штатів, де лідерство проявила перша леді Меланія Трамп. Ми вдячні й Катару, і Сполученим Штатам, і Ватикану, ще одному важливому медіаторові.

Але дуже багато дітей досі в полоні. Відповідно до наших верифікованих даних, ідеться про більш ніж 20 тисяч дітей. Станом на зараз нам вдалося повернути трохи більше як 2 тисячі. Більшість з них повернуто всупереч дуже багатьом обставинам. Насправді повернення кожної дитини – складна операція.

Це повернення фактично з полону, адже ми бачимо, у яких важких умовах перебувають наші діти в Росії та на тимчасово окупованих територіях, яких знущань, тортур зазнають щодня, наскільки потужно російська пропаганда працює щодо них.

На тимчасово окупованих територіях станом на зараз перебуває 1,6 мільйона українських дітей. Навіть якщо вони не розділені з батьками, то щодня зазнають впливу російської пропаганди. Окупанти сіють в них думку про те, що держава їх кинула, що вони нікому не потрібні.

ДІТИ НЕ МОЖУТЬ СЛУГУВАТИ РОЗМІННОЮ МОНЕТОЮ

- І водночас Росія намагається додавати дітей в обмінні списки.

- Так, надзвичайно важливо максимально посилити дипломатичні зусилля, щоб тиснути на Росію, щоб вони повертали українських дітей безумовно. Цей процес не може бути частиною якихось обмінних списків.

Це так не працює. Йдеться про дітей, отже, це питання гуманності.

Безумовно, вони намагаються використати дітей як засіб переговорного тиску. Уже були спроби росіян дати нам список на певний обмін, додавши туди дітей, щоб ми повертали їм зрадників України в обмін на наших дітей.

Але дітей потрібно повернути безумовно, вони не можуть слугувати розмінною монетою.

- До речі, про тиск на Росію. Як Україна планує використати висновки Незалежної міжнародної комісії ООН, яка у звіті, оприлюдненому в березні цього року, офіційно визнала депортацію та примусове переміщення українських дітей Росією злочином проти людяності та воєнним злочином?

- У нас уже є висновки різних міжнародних організацій про те, що це воєнний злочин і злочин проти людяності. Триває низка проваджень у Міжнародному кримінальному суді, міжнародному суді ООН. Також відбувається процес створення Спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України, який функціонуватиме під егідою Ради Європи, зі штаб-квартирою в Гаазі. Дуже важливо, щоб якомога швидше цей трибунал запрацював, тому що Росія продовжує вчиняти ці злочини у «промислових» масштабах. Щоденно вчиняється геноцид, щоденно Росія скоює злочини проти людяності, щоденно Росія вчиняє воєнні злочини, зокрема стосовно  наших дітей. Тому ми маємо це все документувати і забезпечувати передавання доказів до міжнародних судових інстанцій, щоб видавали нові ордери на арешти і щоб російське політичне й військове керівництво притягнули до відповідальності.

Це червона лінія для Президента України, для всієї нашої держави. Тобто без відповідальності керівництва Росії не буде справедливого миру. Це питання має бути одним із центральних на порядку денному. Жодний авторитарний чи диктаторський режим не повинен відчувати безкарності. І тому те, як буде завершена ця війна, те, як будуть притягнуті до відповідальності російські очільники, стане певним сигналом для інших країн, що також прагнуть порушувати міжнародне право і змінювати кордони силою.

ГОЛОСИ ДІТЕЙ ЗДАТНІ ЗМІНЮВАТИ СУСПІЛЬНУ ДУМКУ

- Спеціальна посланниця генерального секретаря Ради Європи з питань становища дітей України Тордіс Гільфадоттір у коментарі Укрінформу заявила, що широка громадськість навіть у країнах Європи не усвідомлює ситуації щодо викрадення Росією українських дітей, її масштабу та причин. Наскільки це впливає на ефективність міжнародних зусиль щодо їх повернення і що МЗС планує зробити для виправлення ситуації?

- Ми вже багато робимо в цьому контексті. Справді, не всі країни – здебільшого це стосується Глобального Півдня – до кінця розуміють масштаби, причини та наслідки цих злочинів у Росії. Але ситуація не така критична у країнах Європи.

Протягом останніх років ми проводимо низку комунікаційних кампаній, спрямованих на Глобальний Південь, Латинську Америку, Африку, країни Азії, розповідаючи про долю викрадених дітей. У рамках публічної дипломатії показуємо фільми про викрадених дітей, такі як, наприклад, After the Rain («Після дощу»), який ми вчора презентували у Брюсселі. Поширюємо відповідну інформацію в різних столицях по всьому світу.

Також ми дуже часто привозимо журналістів, зокрема з країн Глобального Півдня, в Україну. Наприклад, уже в дорозі група африканських журналістів. Ми хочемо, щоб вони на власні очі побачили наслідки війни, зустрілися з дітьми, яких повернули в Україну, відвідали реабілітаційні центри…

Це важливо для того, щоб в їхніх країнах змінилося сприйняття війни в Україні, сприйняття того, яку роль відіграє Росія як держава-агресорка.

Водночас ми возимо дітей, особливо підлітків, в адвокаційні візити, разом із Дар'єю Герасимчук, Уповноваженою Президента з питань дитячої реабілітації. Уже відбулося кілька таких візитів у Латинську Америку та Африку, за згоди батьків або опікунів українських підлітків. Під час таких поїздок діти дають свідчення, розповідають свої емоційні історії про те, у яких умовах їх утримували в Росії, які злочини Росія вчиняла щодо них, їхніх друзів чи інших дітей.

І це дуже потужний інструмент, коли лунає голос громадянського суспільства, голос дитини, яка постраждала.

Велику роботу також проводить ініціатива Президента України Bring Kids Back UA. Завдяки цьому відбувається координація усіх зусиль на дипломатичному, міжнародному, внутрішньому вимірах держави, на рівні неурядових організацій.

ЗНАЧНУ РОЛЬ У ПОВЕРНЕННІ ДІТЕЙ ВІДІГРАЮТЬ НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ

- Як працює сам механізм відстеження українських дітей, викрадених Росією? Його координує держава?

- Так, офіційно, пілотний механізм із розшуку (pilot tracing mechanism) є в підпорядкуванні Мін’юсту. У нас створено Реєстр відомостей про депортованих або примусово переміщених дітей, а також Міжвідомчу комісію з верифікації інформації про таких дітей.

Завдання на цьому етапі – перехід від пілотного проєкту до створення постійного національного Механізму розшуку та верифікації, також під координацією Міністерства юстиції.

Але без внеску у процес повернення дітей з боку неурядових організацій, без їхньої мережі контактів повертати дітей було б набагато складніше.

Якраз перед засіданням Коаліції було проведено тематичну зустріч, присвячену громадянському суспільству та його ролі в поверненні дітей. Бачимо дуже активну роботу різних неурядових організацій, зокрема Save Ukraine на чолі з Миколою Кулебою.

Така синергія урядового та неурядового секторів дає свої результати, і завдяки небайдужим українцям, неурядовим організаціям було повернуто вже дуже багато дітей. Це величезна допомога в пошуку, відстеженні й фактичному поверненні.

Для держави складність полягає в тому, що ми не маємо дипломатичних представництв у Росії, адже дипломатичні відносини розірвані через війну. Тому роль громадянського суспільства дуже важлива.

- Як ви оцінюєте результати недавнього візиту (1 травня) у Росію спеціальної представниці генерального секретаря ООН з питань дітей і збройних конфліктів Ванесси Фрейзер, зокрема поїздки в Бєлгород у контексті її мандата?

- Незалежно від того, чи нам це подобається, чи ні, вона діє в рамках свого мандата. Мандат спецпредставниці генсека ООН з питань дітей і збройних конфліктів визначає, що вона їздить в обидві країни, які перебувають у конфлікті.

- Ви вже згадували про роль країн-медіаторів. Чи є перспективи розширення кола таких держав?

- Усе залежить від того, чи є фактичні можливості в тієї чи тієї країни реально впливати на Росію в контексті фасилітації повернення. Якщо так, безумовно, ми будемо залучати таких медіаторів. Але аж ніяк не всі охочі можуть фактично повертати дітей. Були країни, які абсолютно щиро оголошували своє бажання допомогти, і ми навіть передавали їм певні списки, але їм це не вдалося: Росія відмовила.

- Учора після засідання Коаліції нагадали про принцип, що одним з результатів встановлення миру в Україні має бути повернення всіх дітей, яких викрала Росія.

- Повернення українських дітей має бути частиною мирного процесу. Діти не можуть бути предметом торгу, компромісу, їх потрібно повернути в Україну безумовно.

Без цього безпеки і сталого миру не буде не тільки в Україні, а й в Європі. Це очевидно, тому що тепер у глобальному світі все пов'язано. Ми бачимо, наскільки Росія та Іран є спільними загрозами для всіх.

ВАЖЛИВО НЕ ДОПУСТИТИ, ЩОБ ДІТИ ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ВТРАТИЛИ ІДЕНТИЧНІСТЬ

- Наостанок хочу заторкнути ще тему майбутньої реінтеграції дітей, які вимушено виїхали з батьками в Європу та інші країни. Віцепрезидентка Єврокомісії Роксана Мінзату заявила, що серед напрямів допомоги з боку Євросоюзу – створення умов для якісної освіти українських дітей у країнах тимчасового перебування, а також для їхнього повернення.

- Для нас, звичайно, важливо, щоб діти, які були змушені виїхати через війну й шукати прихистку в інших країнах, повернулися, тому що це наша країна й наша нація. Ми також розуміємо, що для того, щоб повернення відбулося, потрібно створити відповідні умови: безпеку, доступ до житла, освіти, а також доступ їхніх батьків до роботи. Це чотири базові умови, які мають бути дотримані, щоб родини поверталися разом з дітьми. Але, безумовно, на першому місці – безпека.

Якщо говорити про освіту, для нас надзвичайно важливе збереження ідентичності, тому що, з одного боку, окупанти стирають ідентичність наших дітей у РФ та на тимчасово окупованих територіях, а з іншого боку, дуже швидко відбувається асиміляція дітей, які знайшли прихисток разом з родинами в інших країнах, також у країнах-членах Євросоюзу.

Вони забувають мову, історію, культуру…

Тож тепер якщо не фізично, то принаймні інтелектуально нам треба повертати наших людей, молодь, дітей. І тут освіта є надзвичайно важливою. Отже, важлива підтримка також суботніх, недільних українських шкіл, які діють у різних країнах, саме в контексті збереження ідентичності українських дітей.

Євген Матюшенко, Брюссель

Фото автора