Зовнішні чинники впливу на українську політику

Блоги

Про минуле та майбутнє політики України в контексті дій міжнародних сил

Коли ми аналізуємо рушійні сили політичного процесу в Україні, треба враховувати й зовнішні чинники впливу на українську політику. Найбільш відчутно на вітчизняну політику діють три міжнародні сили – США, Росія і Євросоюз. На економічну політику української держави періодично (особливо в кризових економічних ситуаціях) суттєво впливав і Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Вплив цих зовнішніх суб’єктів був дуже різний (за формою, змістом, інструментами). У 1990-ті рр. і на початку 2000-х рр. більше впливали США й Росія, переважно на зовнішню політику. Але США також активно впливали на формування в Україні громадянського суспільства і тієї частини нового політичного класу, яка ідеологічно була орієнтована на демократичні цінності. Росія більше впливала на лінії міжособистісних і корпоративних зав’язків у адміністративному, політичному й бізнес-середовищі. Цілеспрямованого політичного впливу на Україну з боку Росії достатньо довго не було (за президентства Б. Єльцина і на початку правління В. Путіна). Але коли Путін розпочав «євразійську інтеграцію», такий вплив на Україну став швидко посилюватися. Саме в цей період виникла для нашої країни й дилема вибору між «євразійською» і європейською інтеграцією. Проте в чому була різниця з погляду їхнього впливу як рушійних сил? Росія тягнула Україну в тенета євразійської інтеграції і почала формувати в Україні неформальну коаліцію прихильників економічної і політичної інтеграції з Росією. Також Кремль активно блокував на дипломатичному рівні процес інтеграції України до НАТО, що, зокрема, проявилося в 2008 р. під час Бухарестського саміту НАТО, коли під впливом Росії Україні і Грузії відмовили в наданні Плану дій щодо членства в НАТО. Європейський Союз, на відміну від Росії, впливав, скоріше, своїм позитивним прикладом. У 2004 р. до ЄС вступили 9 східноєвропейських країн, зокрема Польща і країни Балтії, і це потужно вплинуло на посилення проєвропейських настроїв в Україні. Саме боротьба українців за продовження європейської інтеграції нашої країни стала одною з головних причин Революції Гідності.

Ситуація із впливом зовнішніх чинників на українську політику радикально помінялася з 2014 р. Після Революції Гідності Росія окупувала частину української території, анексувала Крим і почала застосовувати проти України агресивні інструменти гібридної війни. Водночас активізувався процес європейської інтеграції України, була підписана Угода про асоціацію з ЄС. Значно посилився інституційний вплив Євросоюзу на Україну. Відбувся геополітичний розворот України на Захід.

Ще більш визначальні зміни відбулися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Початок великої війни між Росією і Україною 24 лютого 2022 р. означав остаточний розрив пострадянських зв’язків між двома країнами. Росія втратила внутрішньополітичні інструменти впливу на українську політику, але намагалася відновити контроль над Україною військовим шляхом. Ця спроба провалилася, хоча Росії вдалося тимчасово окупувати ще частину території України. Усупереч намірам Росії проявилася прямо протилежна тенденція – процес інтеграції України у західний світ значно прискорився. Україна отримала статус кандидата в члени ЄС. Захід надає Україну масштабну економічну й військово-технічну допомогу для протистояння російській навалі. У разі затягування війни між Україною і Росією підтримка нашої країни з боку країн Заходу зберігатиметься (тому що це відповідає їхнім геополітичним інтересам), хоча масштаби цієї допомоги можуть коливатися.

Інтеграція України у західний світ, безумовно, надає системного характеру впливові Євросоюзу і США на українську політику, але варто зазначити й те, що в процесі успішної війни з Росією Україна швидко набула геополітичної суб’єктності, на що змушені зважати й західні партнери нашої країни. А от Росія остаточно втратила вплив на українську політику. Скоріше, у разі військової перемоги над Росією і виникнення внутрішньополітичних кризових проблем у Росії вже Україна може стати вагомим чинником впливу на внутрішньоросійську ситуацію.

З високою вірогідністю можна прогнозувати, що й після завершення нинішньої війни відносини між Росією і Україною матимуть конфліктний і навіть ворожий характер. Своєю війною проти України і злочинами проти українського народу Росія сформувала масштабні й потужні антиросійські настрої в Україні. Рани та емоції війни не загояться щонайменше одне покоління, а можливо, і більш тривалий час. Майже напевно не буде відновлення дипломатичних відносин, маловірогідне й поновлення значущих економічних відносин між Росією і Україною. Якщо в Росії зберігатимуться нинішній політичний режим і ворожа до України політика, то буде великий ризик нової російської навали на нашу країну. Ризик нової війни між Росією та Україною може зберігатися і в разі заморожування нинішньої війни. Росія внаслідок війни повністю втратить інструменти впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні, тому зробить акцент на зовнішній пропагандистський вплив на нашу країну (який теж буде суттєво обмежений), на можливість військового тиску й на дипломатичну протидію Україні.

Вплив США та Євросоюзу на українську політику триватиме й після завершення війни, але його рівень залежатиме від ступеня інтеграції України в ЄС і НАТО. Вступ України до Євросоюзу та Північноатлантичного Альянсу забезпечить сталий інституційний вплив колективного Заходу на український політичний процес, особливо на зміст і темпи структурних реформ і антикорупційної політики, зумовить незворотність демократичного та європейського вибору українського народу, різко зменшить ризик нового російського вторгнення в Україну.

Якщо ж процес інтеграції України до ЄС і НАТО зависне, то це суттєво зменшить рівень інституційного впливу Заходу на українську політику. Цей вплив тоді більше залежатиме від масштабів міжнародної допомоги в процесі відновлення української економіки, інфраструктури й соціальної сфери, форм і рівня зовнішнього політичного контролю за використанням цієї допомоги. Основними об’єктами впливу тоді стануть економічна й інфраструктурна політика української держави та процедури контролю за використанням міжнародної допомоги для відновлення України. Значною мірою впливатимуть ті країни, які проявлятимуть активну партнерську позицію до України, стануть гарантами її безпеки. Якщо на президентських виборах у США переможе Трамп, тоді вплив Сполучених Штатів Америки на українську політику може стати суперечливим і неоднозначним і в перспективі навіть певною мірою зменшитися. Однак украй маловірогідно, що США повністю відмовляться від допомоги Україні і впливу на українську політику.

Чи впливатиме на повоєнну Україну Китай? Ми бачимо тенденцію зростання впливу Китаю в міжнародній політиці, на певні країни й регіони світу. Спроби посилення впливу Китаю на українську політику також можуть бути, особливо у разі зменшення впливу США. Однак навряд можна очікувати, що такий вплив буде суттєвий і ефективний. Він значно обмежуватиметься тим, що КНР має активні партнерські стосунки з Росією (і тому просування позицій Китаю в Україні сприйматиметься з великою насторогою і зумовлюватиме суттєві обмеження). Також треба враховувати, що Китай не має власної інфраструктури впливу на українську політику. Якщо ж і після завершення війни між Росією і Україною США будуть головним міжнародним партнером нашої країни (що дуже вірогідно), то це заблокує імовірне зростання впливу Китаю на Україну.

Отже, вплив зовнішніх чинників на українську політику в повоєнний період визначатимемо за умовами завершення війни з Росією, а також за подальшою політикою щодо України наших міжнародних партнерів.

Володимир Фесенко
FB