Микола Степаненко, політик, член НРУ, який 20 років займається справою про вбивство Чорновола

Відео

Я колись поселив водія КамАЗа у себе на дачі та поставив йому прослушку

Справа В’ячеслава Чорновола залишається однією з найбільш резонансних в історії новітньої України. Кожна нова заява, яка стосується обставин загибелі одного з батьків-засновників української незалежності, викликає резонанс у суспільстві. Як це сталося і з заявою колишнього заступника генерального прокурора Миколи Голомші про те, що Чорновола добивали кастетом. Укрінформ вирішив поговорити про справу В’ячеслава Чорновола з людиною, яка понад 20 років досліджує її, з членом Народного руху, професійним слідчим Миколою Степаненком.

КРАВЧЕНКО ДАВ УКАЗІВКУ РОЗГЛЯДАТИ ЛИШЕ ОДНУ ВЕРСІЮ – ДТП

- Пане Миколо, говорячи про загибель Чорновола, хотілося б спочатку коротко згадати історичний контекст: давайте будемо відверті, в той час В’ячеслав Максимович, залишаючись моральним лідером, все-таки не був потужною політичною фігурою, його епоха як лідера вже добігала кінця. Який сенс був коїти замах на нього чи вбивати?

- Якщо він не був потужною фігурою, впливовою, то тоді для чого було колоти Рух, для чого було втрачати гроші, об’єднувати письменників, агентуру й прагматиків, які хотіли його заступити. Чорновіл був людиною, яка могла подзвонити Кучмі й сказати: якщо підпишете той чи інший закон, я піднімаю народ, – і Кучма вимушений був із цим рахуватися. Хто такий Чорновіл для Кучми в той час був? Але Кучма не міг ні залякати його, ні купити, це була дуже незручна людина. Далі, в 1999 році, коли вже було видно, що Чорновіл залишився на чолі Руху, вимальовувалися такі обставини, суспільство вже підказувало, що потрібен націоналіст на чолі держави. От, Ющенко на цьому зіграв.

- В’ячеслав Максимович був непрохідний, давайте реально дивитися на ситуацію.

- Давайте реально. А реально, щоб ви знали, проходили переговори, зустрічались Стецько, Пинзеник, Яворівський – і ці люди вимагали від В’ячеслава Максимовича піти на президента, і він написав: мабуть, моя така доля, я піду на вибори. Він міг не перемогти, але він би міг вийти в другий тур, чи не він, наприклад – Мороз чи Симоненко, але Кучма міг багато втратити. От тому мабуть і було прийнято рішення вивести його з ладу, я не знайшов такого, що його треба було вбити, а от вивести з ладу на час виборів – то це так.

- То ви дотримуєтеся думки, що тоді, все-таки, політтехнологи працювали на те, щоб у другому турі був лише комуніст, – правильно я розумію?

- Так.

- Існують три погляди на загибель В’ячеслава Максимовича. Перша версія, яку озвучив покійний міністр Кравченко, – про те, що це було ДТП внаслідок перевищення швидкості. Друга версія, умовно Тараса Чорновола, вона збігається з версією пізніше МВС останньою, що ця дорожня-транспортна пригода – не випадкова, у результаті неї Чорноволу було завдано смертельних травм. І третя версія, власне Голомші чи ваша версія, – що була організована ДТП, а оскільки травми не були смертельні, то В’ячеслава Максимовича добивали кастетом, тобто ви дотримуєтеся третьої версії, правильно?

- Якщо слідчий висуває одну версію, то треба писати рапорт і йти геть з міліції, треба висувати якомога більше версій, і тому я був прибічником усіх версій – як імовірних, так і неймовірних. Але коли я зібрав певний фактаж, матеріал, я тоді обмежився конкретними версіями і прийшов до того, що це ДТП, яке підготовлене з метою знищення Чорновола, знищення чи виведення з ладу, чи навіть убивства. Уже потім, коли я дізнався у 2005 році про сліди від кастета, про які Голомша казав, я пристав на неї. А до того я розглядав усі найнеймовірніші версії, але Кравченко після такої заяви (про єдину версію загибелі внаслідок ДТП – ред.) повинен був подати у відставку. Де ви бачили, щоб міністр внутрішніх справ сказав, що є тільки одна версія. Це не була версія, це була вказівка всім, хто нижче, що розглядається тільки одна версія, і перший слідчий так і діяв, прямо мені в очі неодноразово казав Пастушенко Микола, що він буде розглядати тільки випадкове ДТП – не розслідувати, а зібрати матеріал по ДТП і закрити справу по ДТП, от і все.

- Скажіть, оця історія про кастет, яким начебто добивали В’ячеслава Максимовича: незважаючи на те, що пройшло стільки часу, вона дуже по-живому відгукується у спільноти. Але які є докази цього, бо, окрім версії вченого-фізика, професора Єрмакова, ми не бачили судмедекспертизи – тобто того, що робить її бездоганною?

- Ця версія з’явилася десь наприкінці літа 2005 року, коли Єрмаков, вивчаючи фотографії, всі матеріали з кримінальної справи, особливо – розтину тіла Чорновола, звернув увагу як фізик: коли б’єш кастетом, він розширює кістки та йдуть промені-тріщини, кістки тріскають так, як скло, як дерево. Він до мене підійшов під час проведення одного слідчого експерименту на місці події й каже: пане Миколо, ви звернули увагу? Я кажу: я ж не фізик, не спеціаліст; він каже: подивіться, там видно чотири сліди від кастету, от як сокирою рубаєш м’ясо, так і тут. І він сів у мене в кабінеті та почав це розказувати, малювати – як воно, що воно і почав досліджувати. Ми домовилися так, що оприлюднимо не одразу, бо якщо ми скажемо про це комусь, навіть слідчому, значить Єрмаков зникне, він уже не молодий, і вся ця версія заглухне. Ми шукали спосіб – як підвести слідчого для ексгумації Чорновола, я почав Тарасюка (на той час голову Руху – ред.) агітувати знайти незалежного експерта, підходили до цього, але сталося так, що Стойко і Кендзьор, члени РНБО, щоб нанести політичний удар Тарасюку, обвинувативши, що він не займається цим, оприлюднили цю інформацію. (Мається на увазі, що оприлюднення одразу поставило під сумнів можливість чесного проведення ексгумації, – ред.)

- Що підтверджує цю версію?

- Єрмак написав доповідну записку Голомші, це була детально розписана та сама експертиза. Але вона відрізняється від офіційної експертизи тим, що для останньої необхідна постанова слідчого. Він повинен на проведення експертизи оформити доповідну із попередженням про кримінальну відповідальність експерта. Але, повертаючись, власне, до доповідної Голомші, вона є в моєму архіві, частково вона є у книжці, й я на 100 відсотків упевнений, що добивали кастетом, тим більше, що попередні експерти пишуть: загинув від удару об невідомий предмет машини і водій Павлов. На лобі Павлова – теж один удар, а в Чорновола він зірвав шкіру – це кастет сковзнув і пішов, зірвав скальп, я вже сто разів дивився ту машину – в машині не було предмета, об який він міг чотири рази битися. Ну, немає такого предмета, це тільки кастетом.

Але є ще один аргумент. Справа в тім, що Пономарчук, уже покійний, на суді заявив, та й до цього він мені казав, що до Чорновола звернувся один із керівників МВС, який не був у групі з Кравченком і Фере, і приніс йому інформацію, що в МВС робиться щось погане, я знаю, що це -  продаж звання, продаж посад. І Чорновіл сказав, мовляв, я виступлю з трибуни, але принесіть мені докази. І от, якщо співставити все, то і поза волею Кравченка, і поза волею Кучми була, скажімо так, зацікавлена людина, яка організувала ДТП, а це Фере (Едуард Фере – керівник апарату МВС періоду міністра Юрія Кравченка. Один зі свідків у справі Гонгадзе – ред.). Він же й продавав звання, він продавав посади, через нього все це йшло, і це всі знають, хто купляв хто й не купляв. От саме він міг піти на те, щоб треба було Чорновола прибрати. І непрямо це підтверджує й те, що Чорноволу в березні оце ДТП організували, її треба було набагато пізніше зробити. Я знаю, я розмовляв з людьми, які бачили перші хвилини, коли Кравченко і Кучма дізналися про ДТП: обидва не чекали смерті, обидва чекали просто звичайного ДТП, вони були здивовані, що настав летальний кінець.

- Тобто, за вашою версією – люди, які здійснювали вбивство, перестаралися?

- Вони виконали доручення Фере.

- Ми заходимо на такий дуже непевний ґрунт гіпотез, тобто – у нас немає прямих доказів, окрім ваших спостережень, у нас немає даних судмедексперта про те, що були удари кастетом.

- Вибачте, Єрмаков по справі був судмедексперт, його матеріали просто не оформили як експертизу.

- А він брав участь у подібних експертизах раніше, тобто це його статус – судмедексперт?

- Справа в тому, що він, як вчений, він все життя цим займається. Я не можу не вірити йому: коли ми сідали, дивилися фотографії і він це все малював, то виникало запитання – об що Чорновіл міг ударитися чотири рази. Я от вам розказую, допитуємо експерта на суді в Борисполі, я питаю: шановний, розкажіть, як досліджували тіло Чорновола, ви підписали першу комплексну експертизу, ви судмедексперт, як ви досліджували – взяли шилом ковирялися в черепі, мікроскопом дивилися, звідки у нього чотири удари й тріщини, оці промені пішли? І кажу: у мене ще вісім питань. Він постояв, подивився на суддю, повернувся, подивився на мене, а потім каже: я тіло Чорновола не бачив – це на суді він заявив – я підписав заключення, першу комплексну експертизу, на яку посилалися всі роки, на прохання, і назвав прізвище – от і все. Тобто тіло Чорновола не досліджувалося перший раз, підписували експертизу тільки того, хто розтин робив.

- А після ексгумації?

- І це також є в матеріалах кримінальної справи, і в суді, є шість експертів, я рахую шість, Тарас Чорновіл нарахував їх вісім, які визнали, що вони фальсифікували експертизу чи взагалі не проводили.

- У який спосіб визнали?

- На суді, коли допитували, ми ж допитували, суддя, потім я чи Тарас Чорновіл, Паламарчук.

- Це вже 2005 рік?

- Це 2010-11 на суді в Борисполі.

- Коли справа була поновлена?

- Так.

- Ви знаєте, важко говорити, коли майже немає живих: Кравченка немає, Фере немає, Дагаєва немає, водія немає, того, хто був поруч, немає.

- Водія Чорновола немає, а водій КамАЗа є, він живе в Новомосковському районі Дніпропетровської області (Володимир Куделя, водій КамАЗу, котрий вчинив трагічне ДТП – ред.).

- Ви його допитували?

- Я сам не допитував, я брав участь, і не один раз розмовляли. І ви думаєте, що коли один на один розмовляєш, він мені каже те саме, що й слідчому? Він мені відповів: ви хочете, щоб я був там, де Шолом? (Іван Шолом – експедитор, який був у кабіні КамАЗу. Невдовзі помер, офіційно – через інфаркт – ред.) Я його схиляв – скажи правду. Я вам скажу більше: коли йому не було де ночувати, ми влаштували його в Осокорках на дачі, але я взяв гріх на душу – і поставив підслуховуючу апаратуру, я її ніде не використовував, одразу знищив, але те, що він казав, у мене сумнівів не залишає, що там було вбивство. Не водій його вбивав, не Куделя його вбивав, Куделя, швидше всього, стояв у стороні. Ми допитували на суді ще одну людину. В КамАЗі був головний інженер Чернецький, який казав, що він випив пляшку горілки і вирубився, спав. Я питаю: коли ви прокинулись, от згадуйте – що було? Він каже: був удар і я відкрив очі, побачив світло фар попереду, в поле світила машина, і повернув голову, де водій був, водій стояв на підніжці, тримався за двері, тобто – ніхто не бачив за кермом водія Куделі.

- Скажіть, а якщо відтворювати цю історію з самого початку: він їхав з Кіровограда, В’ячеслав Максимович, де за ним, за вашими даними, стежили, так?

- Так. Чому за моїми даними? Сім чоловік це підтвердили – ті, хто стежив за ним, вони дали свідчення під протокол, у кримінальній справі це є, три бригади розвідки УВС Кіровоградської міліції.

Це міг і Фере організувати, але без Кравченка цього бути не могло.

- Потім - що далі працює на версію запланованого вбивства?

- Ви знаєте, справа в тому, що більше всього це підтверджують дії самих правоохоронців. Дивіться, перший заявив Кравченко, що це випадкове ДТП. Друга слідча дія - відтворення місця події: і водій, слідчий, три працівники ДАІ, свідки, експерти, там ціла бригада. КамАЗ “робить вигляд”, що він не може розвернутися, і стоїть чекає, вибачте мені, – і всі роблять вигляд, що це так і є. Але ж він міг розвернутися, а вони пишуть протокол, що КамАЗ розвернутися не міг. Через кілька днів, коли, будучи заступником керівника апарату міністра, Фере приїжджає в Бориспіль, збирає ваших колег і розказує на схемах, що КамАЗ не міг розвернутися і тому він зупинився, а в цей час машина Чорновола летіла на швидкості 180 км і вдарилася, – це відверта брехня, далі слідчий з’ясував, що дві подушки безпеки не спрацювали. Чому не спрацювали, дізнавач ДАІ складає огляд окремо машини – і вона зникає, машину ставлять у Бориспільському райвідділі. Через короткий час я дізнаюся, що подушки не спрацювали, наполягаю провести експертизу, їду до японців, розмовляв, коли вони спрацьовують, – і все іде до того, що систему безпеки відключили, в протоколі ніде не записано.

- Це була експертиза японців?

- Ні, експертизи не було, я з японцями розмовляв, тобто – я вивчив, що подушки повинні були спрацювати, їх було дві на цій машині, а ви подивитеся по кримінальній справі, навіть керівництво МВС заявляє, письмово відповідає – подушки не спрацювали, тому що слабкий удар був. Два трупи є, а удар був слабкий. І от коли ми наполягали на експертизі машини – що робить слідчий: вириває торпеду, віддають, демонтують – і один остов без цієї системи вертають власнику машини. Для чого знищили головний доказ того, що систему безпеки відключили.

- А хто був власником машини?

- Власником машини була фірма, близька до Пинзеника. А я вам скажу, сідаєш на машину чи дзвониш, ДТП, а тут на Харківському шосе фірма Тойоти, – бере спеціаліст прилад для діагностики, приїжджає, включає в розетку – і йому показує на комп’ютері – чому не спрацювали подушки безпеки. Це година роботи. Чому цього не зробив слідчий і чи хотів робити, бо навіть розмовляти з нами на цю тему не хотів. Коли я слідчому кажу, що у мене є інформація, що за Чорноволом стежили, чую: мене це не стосується. Коли я заявляю всім журналістам, що Шолома Івана отруїли, всі ознаки того, що його отруїли, – що відповідає МВС? Письмово – що проведена експертиза, Шолом не отруєний, а помер від інфаркту, є кримінальна справа, є експертиза, експертизу ми так і не знайшли, вона була липова і ніхто експертизу цю не проводив.

- А яка роль цього Шолома, цього експедитора?

- Ніякої ролі він там не грав, він просто їхав до батька на 40 днів і спав, але його помилка – інша. Коли згодом він приїхав у Маневичі, він любив випити, йому 41 рік, і вони в Маневичах випивали і він щось там бовкнув, що якщо я вам розповім, що там було на місці події, то це буде щось таке надзвичайне. В районній газеті написали отаку заміточку маленьку, що Іван Шолом щось знає таке й таке. Потім Шолом помер. І я поїхав туди не як голова комісії, а як бізнесмен, який хоче закуповувати чорницю, гриби, під цим приводом, – і я дуже багато почув, що Шолому не робили розтин черепа, що ознаки були – піна з рота йшла, коли медсестра прийшла, що провели диспансеризацію – здоровий як бик, що він за три дні до інфаркту копав город, багато чого, і я дізнався, що він щось про це почав розповідати. Коли дізналися про це, з’явилася статейка – Івана Шолома треба було прибирати. Під час слідства у 2005 році ми знайшли двох свідків, які бачили, що приїжджали люди на білій та чорній «Волгах».

- Який рік?

- Приїжджали перед смертю і пригощали Івана горілкою, закускою тощо. Коли ми почали вимагати номери тих «Волг», шукати ці номери, кому належать, з’ясував, що належали обкому партії Волинському, але автопарк знищили і номери здали в МРЕО. Коли ми взяли за зябра МРЕО – де номери ці, вони дали довідку, в кримінальній справі вона є, що номери вкрадені. Зникли з МРЕО, ви у такі випадки вірите? Оці всі чотири томи, вони таким, як я вам розповідаю, таким пронизані, справа – вся у протиріччях.

- Якщо це таке холоднокровне вбивство, якщо не пошкодували Чорновола, чому залишили живим Дмитра Пономарчука і не добили Шолома теж одразу?

- А от тут – почекайте: Шолома отруїли, і Шолом стояв біля КамАЗа, його там убивати було недоречно, він же в КамАЗі сидів, а от що стосується Пономарчука, – треба раз і назавжди поставити крапку. Пономарчук повечеряв і десь на півдорозі ліг спати і спав міцним сном. Пономарчук нічого не бачив, нічого не чув, він тільки прийшов до тями, коли влупився і застряг між переднім і заднім сидіннями, він упав на підлогу. І от ви кажете, що не добили. Намагалися відкрити двері, вони не відчинялися. Й от пару разів ударили – мабуть, тим же кастетом – по задньому склу і не розбили, а навіть якщо б і розбили – спробуй через скло дістати людину на підлозі та вдарити. Тому Пономарчуку пощастило – швидше всього, робили спробу його добити і є про це свідчення.

КОЛИ НА ЕКСГУМАЦІЮ ПРИЇХАВ НЕЗАЛЕЖНИЙ ЕКСПЕРТ, ТО ЧЕРЕП ЧОРНОВОЛА ВЖЕ БУВ ПОДРІБНЕНИЙ

- А скажіть, що вам дала ексгумація Чорновола?

- Коли ми готували ексгумацію, цього разу спрацювала влада дуже нахабно і доволі цілеспрямовано.

- Яка влада, який це рік?

- Це рік уже 2011-й, це в книжці описано. Коли вони вже зрозуміли, що ексгумація неминуча, з’явилася в кримінальній справі перша заява від Атени Пашко, щоб Степаненко не був її представником, тобто – від справи мене відсторонили.

- Чому дружина не хоче мати поруч того, хто як слід веде справу чоловіка?

- Вона була тяжко хвора на рак, а був такий Танюк (вже покійний член НРУ), від якого залежала її донька, а Танюк грав дуже негативну роль, він блокував розслідування, і тому під його тиском вона написала цю заяву. Вона написала, щоб були представниками Кендзьор і Ліля Григорович. Друге, Тарас Чорновіл іде в прокуратуру, мені сказали, що був у генерального прокурора, але він у нього не був, він був у когось із заступників, а точніше – у начальника управління, який загинув під Хмельницьким теж у ДТП, – і той бере у нього заяву, підказує йому експертів для участі, й Тарас називає трьох експертів, які повинні бути на ексгумації батька. Що це дає слідству? Слідство відкидає Єрмакова – для чого Єрмаков, якщо син просить трьох експертів – але ці всі три експерти вже замарані в попередніх експертизах. Далі, в кримінальній справі з’являються рапорти: Тараса Чорновола не знайшли, Лілю Григорович не знайшли, Кендзьора не знайшли – і провели ексгумацію без єдиної людини, а коли наш експерт Єрмаков приїхав туди, то вже череп був подроблений. І відповідь на суді навіть: а звідки ми знаємо чому, може, кришка гроба впала на череп, роздробила, бо ж бригада, яка брала участь в ексгумації, була велика. І ціла група сказала: ми не бачили, бо ми не брали участь, ми не бачили тіло. Мовляв, там був один спеціаліст, хто він – ми не знаємо, який написав висновок, а ми з ним погодилися, тобто вони не брали комплексно участі в цьому.

- А чому так Тарас поводився? Він був зацікавлений, він завжди рухав цю справу, він дуже вболівав за це.

- Я не хочу ображати Тараса. Так, Тарас, може, переживає, я ж не загляну в душу, але Тарас перший раз дізнався правду про В’ячеслава Максимовича, коли я йому дав доповідну, це перший том..

- Це було через два роки після аварії.

- Ні, це зразу було через три місяці. На центральному проводі Тарас грюкнув дверима, пішов і сказав, що йому не місце в цій партії, яка не хоче заслухати мій звіт. Після обіду Удовенко був вимушений поставити це питання на центральному проводі – і я прозвітував, а потім дав Тарасу ще раз мій звіт, перший том, і він його прочитав, тобто – він уже суть знав.

А потім настає етап, коли Тарас років вісім узагалі ніякої ініціативи не проявляв, він був біля Януковича. Я ж хотів зіграти тоді на чому – щоб Янукович дав команду провести об’єктивне розслідування, типу підняти авторитет Януковича, але зібрати докази. Тарас не пішов на це, сказав, що він не такий впливовий для регіоналів, щоб цього добитися, і Тарас далі проявив активність аж на суді, та й то – на половині засідань він не був. Тобто, Тарас переживав, це батько, я його розумію, але проявляти "рвєніє" – ну, я не бачив цього, та й не було в нього такої можливості, розумієте.

Я професіонал, я не тільки з вами спілкуюся, я спілкуюся зі своїми колегами, в тому числі з заступником міністра – ніхто ще ні разу, мої колеги, з якими я вчився, які працювали, які були у Кравченка під боком, – ніхто із них не сів отак, як ми, і поставити отут замість чашки пляшку, ніхто з них не міг сказати: Миколо, ти брехун, ти отут не так, тут не так. А розмова була – і не одна – коли мене схиляли сказати, що це випадкове ДТП. Мені казали: ну добре, вбили Чорновола, ми згодні з тобою, тобі для чого це? Ти втрачаєш бізнес, ти ризикуєш життям, тобі для чого? Справа в тім, що так сталося, що багато людей, які прийшли до влади, вони не знають, що таке честь, совість, професіоналізм, вони думають більше про блага, про сім’ю, про коханок, про гроші – й тому ми не зрозуміли одне одного. Один із заступників Кравченка, кум мого кума, ми з одного загону, ви думаєте – хто мені допомагав. Про те, що стежили за Чорноволом у Кіровограді, я дізнався пізніше. Мене зустрів один офіцер, у коридорі УВС Кіровоградської області, й каже: пане Миколо, ви займаєтеся справою Чорновола, так? І назвав п’ять прізвищ, які слідкували за Чорноволом, я тільки три запам’ятав і записав, пам’ять уже не та, й оприлюднив їх. У 2005 році. Ми приїхали, знайшли, допитали, вони назвали ще чотирьох – і загалом сім чоловік підтвердили своє стеження за Чорноволом.

- То ви випадково зустрілися в коридорі та вам випадково сказали?

- Це не випадково, він спеціально йшов, я спеціально туди приїхав. Далі про Івана Шолома взнав випадково, тому що я слідкував. Ще повідомили рухівці про те, що Шолом сказав – кримінальна справа була на голову колгоспу чи КСП (якому належав КамАЗ – ред.), є матеріали, я вам відкрию зараз, я поїхав туди з одним із керівників МВС, вписався в бригаду, ми приїхали в Дніпропетровську область: вони перевіряли, а я пив горілку, а потім приїхали в Солоне.

- Давайте уточнимо – по кому ви перевіряли.

- По водієві КамАЗа і голові КСП, і начальник райвідділу, потім його допитували, розповів, що я не знаю чому, каже, на цього голову колгоспу ми вели кримінальну справу по крадіжці зерна, потім перед цим ще порушили кримінальну справу, ми знайшли цю справу, яка була порушена та потім викинута просто в архів і навіть не підшита, ми знайшли матеріали по зерну, що вони крали, тобто – голову колгоспу тримали через це за одне місце, він вимушений був виділити КамАЗ. А одразу після ДТП той КамАЗ раптом знадобилося відправити до Криму.

- Автором заяв про кастет весь час виступає Микола Голомша, але мої авторитетні колеги запитують – і до речі, юристи авторитетні – якщо він бачив, що справу фальсифікують, і мовчав, то він також має відповідати. Ця справа – не для того, щоб маніпулювати найбільш активною та свідомою частиною суспільства, а щоб її довести до кінця. Чи ні?

- Ми перебільшуємо роль Голомші, заступника генерального прокурора. Річ у тім, що вперше про справу Голомша дізнався, коли слідчий почав там інтриги, і він пішов до Голомші та почав мої факти виносити як докази. Й я прийшов до Голомші в той же день…

- Це 2005 рік?

- Сказав: пане заступнику генерального прокурора, воно не так, а ось так, і отоді Голомша пішов нам назустріч, узяв цю справу під контроль, слідчого МВС Середенка звільнили, взяли слідчого прокуратури Дембіцького – і він почав вести справу, й він контролював і дав можливість зібрати докази. Але був Медведько, ще будучи заступником, а потім перший генпрокурор сказав вашим колегам, що є докази того, що це вбивство, – підніміть це, а через три місяці – все помінялося і він сказав, що немає доказів, от як – то були, а то немає. І от уже Медведько Голомшу прибрав, відсторонив від цієї справи, назначають нового слідчого Криніна, Дембіцького відсторонюють – і Кринін починає знищувати докази. В тому числі мене викликав. Я зустрівся з Ющенком у 2008 році, я й Коваль, ми сказали: пане президент, ми за три місяці можемо вийти на виконавців, у справі багато доказів і підніметься імідж України, ваш підніметься імідж. Він визвав Васюника, взяли на контроль, а через три дні мене викликали – і Кринін прямо з порога сказав: пане Миколо, прийнято рішення порушити проти вас кримінальну справу, арештувати вас сьогодні, зробити обшук на роботі й удома – от такий результат був.

- Скажіть, але якщо всі документи знищувалися – чи є шанс довести цю справу до кінця?

- Не всі документи знищено, знищили частину доказів, знищили «торпеду», знищили перші фотографії. В кримінальній справі про загибель Чорновола лежить чотири чи п’ять постанов про порушення кримінальної справи проти першого слідчого Пастушенка за фальсифікацію кримінальної справи, проти двох-чотирьох експертів, постанова про кримінальну справу за знищення і втрату доказів – вони лежать, їх ніхто не розслідує і там же – постанова по отруєнню Шолома. Те, що Шолома отруїли – це стовідсотково. Але от суддя Вознюк, який і Лозинського справу вів, і нашу справу вів – я йому кажу: ваша честь, от зараз експерт визнав, що він скоїв злочин, зараз треба приймати рішення, порушити кримінальну справу проти експерта. Суддя каже: я потім, а потім – раз, за один день – і справу закрив по випадковому ДТП. І  все, така вказівка зверху – перескочити її в нашій дійсності, при нашій правоохоронній системі він не може, він може, так як і Кравченко. Ви не думайте, що я Кравченка дуже сильно звинувачую, я його знаю, це професіонал, це сильний організатор, але він потрапив у систему – чи пиши рапорт і йди, чи виконуй те, що ми тобі сказали.

КРАВЧЕНКО НІКОЛИ НЕ ХОТІВ ІТИ НА КРИМІНАЛ, ЦЕ В КРОВІ У ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗАКІНЧИЛИ ШКОЛУ МІЛІЦІЇ

- От ви знаєте, ми же всі читали плівки Мельниченка – і там Кучма не дав жодного прямого наказу на чиєсь убивство.

- А для чого давати вказівку, він же президент: натякнув – і все.

- А може, Кравченко просто перестарався – так хотів догодити, так шив собі нові мундири. Чи було б достатньо натяків, які неможливо довести, для того, щоб прямо звинувачувати?

- Я знаю кулуарні взаємовідносини в МВС: Кравченко Фере кілька разів ледь морду не бив, а Дагаєва взагалі ледь не відлупцював у кабінеті. Дагаєв після того переговорив із Литвиним – і Литвин його зробив керівником ДУСі й пішов він від Кравченка. А з часом і Фере туди втік радником. Ви не думайте, що Кравченко дуже хотів, щоб його підлеглі виконували вказівки Литвина по Гонгадзе чи ще когось, Кравченко знав одного керівника, Кучму, всіх інших він відшивав. І Кравченко ніколи, от скільки я його знаю, він не хотів іти на кримінал – це в крові у людей, які закінчили школу міліції одну-другу, які працювали, воно є там, з часом воно знищується. От ми зі своїми однокурсниками – ми вважали, що ми професіонали, ми патріотичні, ми принципові, а раптом я від нього чую: ти знаєш, я вчора з Солохою в бані парився. Кажу: слухай, ти ж генерал міліцейський, як же так, це ж злочинець! А він каже: як злочинець, а ти знаєш, що у нього три ордени, йому вручив Кучма, який же він злочинець. Знаєте, деградація суспільства відбулася настільки, що важко уявити.

- Це трансформація, це перший період накопичення капіталу, пострадянський час, всі товаришували з усіма, нічого доброго не мали, це те, що захопило всі суспільства. Згадайте той же фільм “Банди Нью-Йорка”.

- Ви знаєте, моя дружина – отут поруч приміщення, райрада Шевченківська – там вона працювала 12 років, з них – більше заввідділом торгівлі, в 1991 році вона була мільйонеркою. І от настав час – і ми вирішили не зловживати, нам пропонували багато чого – і взяти кредити й не повертати, і т.д. То… по вбивству Чорновола – якби я припинив розслідування і сказав, що це випадкове ДТП, мої б запчастини, які я продавав, продавалися в кожному МРЕО.

- Скажіть, у вас був бізнес по запчастинах?

- Ліки, запчастини, сувеніри, я процвітав би. А він зник. І от моя дружина каже: і слава Богу, ми не продали совість. Маємо три онуки і сина, діти чудові, вони бачать на прикладі – я не замараний. Ви знаєте, от я приїжджаю в село чи зустрічаюся в раді ветеранів МВС, раді ветеранів райвідділу – я відчуваю, що я чистий, я не замарався. Ви знаєте, колись розказували, що один із холуїв Кравченка каже: давайте його хлопнемо, а Кравченко каже: не чіпайте його. А от Фере, я коли ще був керівником апарату – якось він натякнув, що зайди. Я знаю його давно, навіть його колись урятував, він тонув – я приїхав до нього. Розмова була дуже неприємна, її навіть передати не можна, він мене називав від суки до всіх слів, які є в матюках російських.

Він був керівником апарату, друга особа фактично. Що він тільки на мене не казав, як він мене тільки не матюкав, а от коли я вийшов, взяв двері відкривати, він каже: стій, ти не думай, що я тобі кажу це, тому що я так у душі думаю, я тебе поважаю як професіонала. І ще таку фразу я запам’ятав: такі дурні, як ти, потрібні, бо світ так і не дізнається правди ніколи. З цими словами я з ним розстався. А невдовзі його отруїли.

- Це йшлося про справу Чорновола?

- Так.

- У вас немає спокуси просто підтягнути своє бачення, підтягнути всі документи, обставини під своє бачення і своє переконання?

- Ні. Ви знаєте, у мене переконання одне – не бути брехуном. Як об’єктивно розслідувати – не буду брехуном. І по натяжці доказів – якби мене Єрмаков не переконав у цих тріщинах, я про них би ніколи не казав. Так, воно зараз не доказ, тому що немає офіційної експертизи.

- І немає черепа, пробачте.

- Але по тих матеріалах, які в Єрмакова є зараз, можна проводити експертизу.

- 2004-й рік, Кучма йде під гарантії. Небесна сотня могла відбутися ще тоді, але вони з Пінчуком отримують обіцянки, з того часу їхня родина стала відомими меценатами, філантропами, їхня участь у національному творенні очевидна і вона позитивна, і тому я думаю – як нам вийти з тої ситуації, щоб з одного боку – не зрадити пам’ять В’ячеслава Максимовича, а з іншого – не перетворити ці розмови та резонанси на просте маніпулювання громадською свідомістю?

- Знаєте, якщо хочемо розвернути Україну до європейських цінностей, ми повинні рубати сокирою. Боляче це буде, це неприємно. Якщо ви думаєте, що олігарх А. в 1980 році скоював убивства, й пізніше теж, а потім дав один відсоток малозабезпеченим пайками – то він став святим; якщо олігарх такий-то – дуже інтелігентний, культурний, але він загарбав з допомогою тестя купу підприємств – не думайте, що він ноу-хау придумав якесь.

- Це перші стадії накопичення капіталу, перші гроші брудні.

- Вибачте мене, дивлячись, яка брудність: один бруд – просто грязюка, а на другому – кров. Мені це сто разів на день кажуть: Миколо, заспокойся, ну, вкрали, ну, що тут такого. Хапнув це, вкрав це, ну, вбили, що тут такого страшного… Чорновола треба було прибрати – його прибрали, його вбили. Якщо ми до такого дійдемо, не будуть тут жити ні ваші онуки, ні мої, їм тут робити нема чого – це буде страшна держава. Я коли до Чорновола прийшов, чому я знайшов з ним спільну мову в 1996 році? Він мені сказав: пане Миколо, хочете фінансувати Народний рух, допомагати фінансово, що ви за це хочете? До мене приходять бізнесмени – просять пролобіювати щось чи якусь посаду. Я хотів піднятися й сказати: слухай діду, іди ти знаєш куди, а потім подивився на нього і кажу: я хочу більше, ніж ви пропонуєте, а він окуляри так опустив і каже: цікаво, що ж ви таке хочете? Я кажу: ваша партія бореться за те, щоб була правова держава, я хочу, щоб ви зробили державу демократичну і правову, мені насточортіло відбиватися від рекету, від державного рекету, від податківців тощо; всі з усіх боків крадуть, грабують, шельмують, зробіть державу, де можна жити вільно; я був у десятках держав і бачив – як там люди живуть: він не думає, що завтра до тебе прийде рекетир чи пожежник і закриє; зробіть оце, якби це зрозуміли бізнесмени, що можна жити не озираючись, не боячись, їздити не на броньованих машинах, а чесно жити, то ми б зовсім по-іншому пожили, але для цього треба, може грубо, все таки пустити кров чи когось і сховати за грати. 

- Що на це сказав Чорновіл?

- Чорновіл сказав так: я не дуже вірю, що ми дійдемо до судового процесу якогось, що ця справа має судову перспективу, але вважаю, що кожна з ваших книг буде створювати в повітрі атмосферу легітимності вашої версії, яка здається дуже переконливою.

Ви знаєте, я вже стільки передумав, стільки безсонних ночей, плюс інфаркт, що у мене навіть слів немає, щоб сказати, але я вважаю, що я свою функцію виконав – я чистий, я виконав те, на що заслуговує В’ячеслав Максимович. Я вважаю його своїм ідейним батьком.

Написав же я книги не для вас, не для нинішнього покоління. Я написав, щоб через 50 років прочитали і знали правду. Мені єдине інтерв’ю з книжки сподобалося – Олександра Мороза. Ваші колеги його питають: ви вірите, що Чорновола вбили? Він каже: візьміть перший том Степаненка, там по метрах, сантиметрах і в секундах доведено, що це вбивство, – от і все.

Лана Самохвалова, Київ

Фото Євгена Котенка