Данило Гетманцев, голова комітету ВР

Не розумію, чому людям дозволено розпоряджатися квартирами і не можна землею

Світова економіка – під загрозою кризи через епідемію в Китаї. І нам до цього не байдуже: в 2019 році КНР стала торговельним партнером №1 для України і, ймовірно, азійські проблеми на нас відіб’ються. В хиткої української економіки й без того проблем купа, а тримати фінансовий баланс якось потрібно. Голова Комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, представник фракції “Слуга народу” Данило Гетманцев напевне знає, яка “зброя” є у законодавчої гілки влади для захисту держбюджету України.

НОВИМИ ПОДАТКАМИ СИТИЙ НЕ БУДЕШ

- Даниле Олександровичу, поговорімо про гроші. Держбюджет наприкінці минулого року змусив понервувати, і є побоювання, що в 2020-му будуть проблеми з його наповненням. Що законодавці пропонують, аби їм зарадити?

- Дійсно, минулого року була певна сума недовиконання бюджету за доходами і, відповідно, за видатками. Деякі статті були недофінансовані. Основна проблема, з якою це пов’язано (є й інші, наприклад, недовиконання надходжень за акцизним податком, але це безперечно – основна) — митниця не додала коштів у зв’язку з непередбачуваним курсом валют. Протягом року відбулося стрімке зниження курсу долара до гривні, що спровокувало діру в бюджеті. У суспільства були великі надії, що корупційні схеми на митниці досить швидко вдасться прикрити і ми знайдемо від цього додатковий ресурс для бюджету. Однак, у 2019 році цього не відбулося.

Ми неодноразово заслуховували на комітеті голову митної служби пана Нефьодова. Він стверджує, що за групами не енергетичних товарів відрахування збільшилися на 5%, але це ще не той результат, якого чекали. Треба краще працювати, і ми обговорюємо зараз на комітеті, чим можемо допомогти митниці та правоохоронним органам в усуненні схем.

Перш за все депутати доопрацюють земельне питання, далі — легалізація азартних ігор і “антиколомойський закон”

Восени ухвалили всі необхідні закони для розвитку цивілізованої системи митного оформлення: закони про спільний транзит, про авторизованих економічних операторів, про єдину митну особу, захист інтелектуальної власності під час митного оформлення. Є ще кілька законопроєктів, які хочемо ухвалити (скажімо, про митний постаудит), але це не критично.

Державна податкова служба у 2019 році вперше за 6 років виконала план. Це дуже показово, бо кілька місяців поспіль (починаючи з серпня) за аналогічної податкової бази відрахування від ПДВ збільшувалися на 2-3 млрд щомісяця. Це свідчить про те, що оборудок меншає, процес іде в правильному напрямку. Впевнений, що Державна податкова служба план бюджету за перший квартал виконає в повному обсязі. Щодо митної, в мене певні сумніви.

- Виходить, боротьба з оборудками, корупційними, тіньовими схемами, про яку говорили ще влітку, спрацювала наполовину?

Масштаб спротиву, з яким зіштовхуємося, – неймовірний

- Просто це забирає час. У ході реформування треба розробити нову структуру, потім через конкурс наповнити її людьми. Стара система – це ж не тільки злочинець у податковій або в митниці. Це організовані злочинні угрупування, які з ним співпрацюють. І маємо визнати – ще й реальний бізнес, який послуговується їхніми “сервісами”. Тобто величезна корупційна система, що виходить далеко за межі державного апарату. Тому масштаб спротиву, з яким зіштовхуємося, неймовірний.

Однак, упевнений: ми впораємося з цим завданням і на митниці, й у податковій службі, де процес вже йде і має позитивні результати.

- А як оцінюються обсяги сірого імпорту, через які держава недоотримує кошти?

- Напевне не знає ніхто. Попередній уряд говорив про недоотримання 100 млрд грн на рік внаслідок сірого імпорту. Мені здається, ця цифра завищена. Але навіть якщо є меншою наполовину, все одно це шалені кошти і треба працювати над поверненням їх до бюджету.

- Коли йде мова про додаткові методи наповнення казни, в першу чергу на думку спадає введення нових податків. Вони можуть зʼявитися? В яких галузях, форматах? Чи є такі ініціативи?

Вважатимемо це великою перемогою, якщо вдасться вивести економіку з тіні хоча б на 20% за 5 років

- Ми не збираємося вводити нові податки, це навіть не обговорюється. Магістральною ідеєю нашої політики в сфері публічних фінансів є детінізація. Якщо вивести з тіні економіку й примусити всіх платити податки, то це і буде кінець епохи брехні, про яку говорили на виборах. Це дозволить збільшити і надходження в бюджет, і обсяг ВВП. Ми вважатимемо це великою перемогою, якщо вдасться вивести економіку з тіні хоча б на 20% за 5 років. Сьогодні МВФ оцінює наш тіньовий сектор в 44-45% економіки. Тобто хочемо зменшити цей відсоток наполовину, як мінімум.

- Законопроєкт про об’єднання податків “три в один” — це теж про економічну вигоду, чи говоримо про це в площині спрощення процедур і адміністрування?

- Це ще не законопроєкт, а ідея, яка наразі обраховується Міністерством фінансів. Вона полягає у полегшенні, вдосконаленні адміністрування податків і одночасному зменшенні тиску на фонд оплати праці. У ній прекрасно все, за винятком зменшення надходжень до державного бюджету, що нам потрібно компенсувати.

Податок на розкіш у жодній країні ніколи не був істотним джерелом для поповнення бюджету

Мінфін обрахує її потенціал на основі статистики минулих податкових періодів, і, як тільки отримаємо результат, будемо бачити компенсатори цього рішення — відразу надамо його для обговорення громадськістю.

- Деякі експерти-економісти вважають, що в Україні не повністю використаний потенціал податку на розкіш. Навіть ЕСВ платиться максимум з 70 000 грн зарплати, а все, що понад — не є базою нарахування внеску. Як вважаєте, тут ще є поле для маніпуляцій?

Надходження від податку на розкіш – невеликі, навіть якщо ставки будуть шалені

- Податок на розкіш у жодній країні ніколи не був істотним джерелом для поповнення бюджету в зв’язку з дуже вузькою базою оподаткування. Розкоші як об’єкта оподаткування замало. Цю ілюзію свідомості населення полюбляють експлуатувати політики. Ілюзію про багатих, які повинні платити за бідних. В цю казку охоче вірять, але надходження від податку на розкіш невеликі, навіть якщо ставки будуть шалені. Не бачу тут великого потенціалу. А якщо говорити про прогресивну ставку оподаткування, то слід розуміти, що має бути золота середина між оподаткуванням великих доходів більшими податками і ймовірністю їх приховування. Тому я – за розумну помірну прогресію (з максимальним кроком у 5%) і проти підвищення ставок до 54%, як, зокрема, передбачається законопроєктом 2758.

ЗЕМЛЯ — СЕЛЯНАМ, РІВНІСТЬ – ПЛАТНИКАМ ПОДАТКІВ

- Очевидно, зараз не найкращий час нарощувати пільги – наприклад, є певні ідеї про додаткові для ветеранів АТО/ООС. За нинішніх умов не варто на них розраховувати?

- Є багато соціальних груп, які потребують допомоги держави. Але ми повинні не тільки дбати про добре організовані групи громадян за окремими інтересами (як ветерани, чорнобильці, вкладники банків чи валютні боржники), а й пам’ятати про все суспільство. Є величезна кількість людей, які згуртовані гірше, але потребують набагато більшої допомоги держави. Це понад 11 млн пенсіонерів насамперед. За останні 5 років саме за їхній рахунок вирішувалися різні проблеми в державі. Пенсія зменшилася в доларовому еквіваленті вдвічі при тому, що середня зарплата наприкінці 2019 року досягла рівня 2013-го (в доларах). А мінімальна – зросла ще більше. Мінімальна ж пенсія – вдвічі менша навіть за той прожитковий мінімум, що обраховується Держслужбою статистики – 1638 грн. Ці цифри межують із гуманітарною катастрофою. Але люди не виходять на вулицю, не влаштовують пікети, і держава про них згадує начебто в останню чергу. Це не справедливо.

Інший приклад – допомога при народженні дитини. В 2013 році платили за першу дитину близько 30 тис. грн, за другу – майже 60 тис. і за третю — понад 119. І це при курсі 8 грн за долар! 15 тис. доларів — вартість квартири в райцентрі. А зараз платимо близько 41 тис. при народженні кожної дитини, і матері не виходять на вулиці. Це не агресивна соціальна група. Вони не організовані між собою, але це не значить, що Україні не треба дбати про своє майбутнє, піклуючись про сім’ї. Я переконаний, що завдання держави – знайти баланс між інтересами різних груп, який об’єднує суспільство.

Тут є ще обставина, яку треба розуміти. Досить часто ті, хто висловлюють, представляють інтереси певних соціальних груп, – насправді мають власні інтереси, відособлені від інтересів цих груп, і грають у свою політику. Ці «представники» давно відособилися від тих, кого представляють, суб’єктивізувалися та експлуатують ту чи іншу тему. Особливо це очевидно на прикладах структур, що залишилися у спадок з часів СРСР. Але вистачає і борців за права соціальних груп, що утворилися пізніше.

Отже, щодо пільг і дотацій я був би дуже обережний і надавав їх окремим, максимально знеособленим групам. Передусім ми повинні дбати про справедливість.

- Оскільки ви згадали про мам, уточню — тобто, у ідеї про виплати в розмірі 100, 200 і 300 тисяч гривень за відповідно першу, другу і третю народжену дитину – все-таки є перспектива?

- У цьому бюджеті не вдалося її протягнути. Ми отримали країну в сумному стані, державний борг величезний – кожна третя гривня йде на його погашення. І дефіцит Пенсійного фонду величезний – ціла сукупність взаємопов’язаних проблем.

- ... Які потребують масштабних рішень. Одне з них — відкриття ринку землі, за яке, як прогнозував спікер ВР, раніше квітня не проголосують.

- Напевне не знаємо, можливо, опозиція зніме свої правки. Їх там більше 4000, це дуже багато.

- Якщо врешті це відбудеться – коли ринок запрацює і держава почне на цьому заробляти?

- Ринок землі — це, безперечно, про доходи бюджету, але не в першу чергу. Насамперед, це питання справедливості й детінізації, отримання людьми активів, що здатні приносити гроші. Ми ж не будемо заперечувати, що ринок землі існує і купівля-продаж сільськогосподарських земель здійснюється. Просто вона приховується під договорами оренди чи емфітевзису. Брудні схеми не дозволяють власнику, пайовику отримати нормальну ціну за ділянку і розпоряджатися нею як активом, що здатний генерувати капітал.

Це проблема всіх країн, що розвиваються – вони не навчилися використовувати активи в якості капіталу, який може обертатися вільно, генеруючи новий капітал. Можна збудувати будинок без дозволу, з порушенням цільового призначення землі – і жити в ньому. Але неможливо отримати кредит під заставу такої нерухомості, продати її. Будинок має вартість, яка не здатна генерувати нову вартість, брати участь у обороті на ринку капіталу (працюємо над законопроєктом про ринки капіталу наразі), залучати кошти. Так само і з землею.

Аграрний ринок – у тіні. Немає довіри до контрактів і до партнерів. Податки не сплачуються, більш як 8 млн га обробляються без будь-якого оформлення. І починати слід зі зняття обмежень, які перешкоджають ринковим відносинам з одночасним закріпленням запобіжників, що захистять права власників.

Наше сільське господарство, хоч і займає дуже велику частку ВВП, заточене на монокультури

- А що буде далі?

- Легалізація ринку землі дозволить оживити, дати потужний поштовх до розвитку і цього сектору, й економіки в цілому. Розвинути галузі сільського господарства, які сьогодні взагалі не фінансуються, бо нема сенсу вкладати в них кошти. Інвестиція, більша за 700 доларів на гектар, наразі є ризикованою, бо незрозуміло, в чиїх руках завтра буде цей гектар. Тобто землі — актив, в який не можна поки що інвестувати навіть у середньострокову перспективу, не кажучи вже про довгострокову. Страждають цілі галузі садівництва, ягідництва, бо це — довгі гроші, ризик. І наше сільське господарство, хоч і займає дуже велику частку ВВП (що погано, бо породжує всі ризики сировинної економіки), заточене на монокультури. Виростити, зібрати урожай, продати, знову вкласти гроші — так, щоб оберталися швидко. Країна не зацікавлена в такому.

Земельна реформа – це дозвіл розпоряджатися своєю власністю, землею. Більш як 60% українців, згідно з соцопитуваннями, схвально ставляться до цього. Я не розумію, чому людям дозволено розпоряджатися квартирами і не можна землею — це ж така сама нерухомість. Людина повинна мати право продавати її, коли вигідно, продукувати капітал, використовувати в якості застави, беручи кредит. А на мораторії поки що заробляють тільки ділки, які не зацікавлені, щоб земля коштувала дорожче і довелося втратити підвищену маржинальність, яку мають зараз на своєму “сірому бізнесі”.

- Є ще один “сірий бізнес”, щодо якого точаться наразі дискусії — азартні ігри. Резонансний законопроєкт, 3000 правок...

- Навіть більше, близько 3500.

- Навіть так! І потенційні гравці цього бізнесу, чекаючи легалізації, висловлюють побоювання, що відбувається штучне затягування процесу – і хтозна, чи проголосують за законопроєкт у другому читанні.

- Рано ще говорити про затягування, останній день подачі правок був, здається, 30 січня. Це величезна таблиця, яка лише минулого тижня була зведена в документ, з яким можна працювати. Робоча група відбулася 12 лютого. І ми не поспішаємо з цим законопроєктом “сьогодні на завтра”, бо дуже велика кількість правок. А ВР розглядає земельний законопроєкт, що не дуже-то підштовхує займатися іншими справами інтенсивно: Рада не вийде з питання землі, аби розглянути гральний бізнес чи будь-який інший законопроєкт.

- Але принципова згода є, що легалізацію треба довести до завершення?

- Так, безперечно, обов’язково це зробимо.

- Вам не здається, що доходи, передбачені від легалізації, досить скромні? Відчутні прибутки — це коли гральна зона приносить десятки мільярдів доларів на рік.

- Ми зараз говоримо не про “Лас-Вегаси”, а про бюджет-2020, в якому передбачено 4,5 млрд надходжень від легалізації грального бізнесу. Розуміємо, що в 2020 році ще нереально – відкрити якусь гральну зону, але така можливість у законопроєкті передбачена, рішення про це повинен ухвалити уряд. Це тільки початок.

- Багато говориться про важливість пом’якшення бізнес-клімату в Україні. Що вже змінилося в законодавстві, аби він став сприятливим?

- Насамперед, легальний бізнес отримає рівні умови для господарювання. Ми виведемо тіньовиків на світ Божий, аби вони не мали додаткових переваг, ухиляючись від оподаткування. У січні Верховна Рада проголосувала проєкт Закону України № 1210 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який істотно змінює чинне податкове законодавство. Загалом вжили цілий ряд заходів, спрямованих на полегшення оподаткування промисловості. Держава вперше стала відповідальною перед платником податків — у вигляді санкцій, конкретних штрафів, які буде сплачувати платнику, якщо порушить законодавство проти нього. Ввели норми AntiBEPS (податкова політика, що захищає права платників податків, спрямована на рівність та справедливість оподаткування, - ред.). Прийняли норми протидії ухиленню від оподаткування бізнесу з використанням єдиного податку.

Крім цього, для пожвавлення економіки ми передбачили прискорені норми амортизації, дозволили використовувати підприємцям виробничий метод амортизації основних засобів, збільшили у 2,5 разу вартість основних засобів, дозволили підприємцям з річним оборотом до 40 млн грн не враховувати податкові різниці. Розуміємо, що класичний податок на прибуток підприємств має певні вади, фактично встановлюючи обмеження (у вигляді амортизації) на реінвестування підприємцями прибутку в основні засоби. Це був один зі слушних аргументів за впровадження податку на виведений капітал. Ми усунули ці обмеження, стимулюючи залучення інвестицій саме у промислове виробництво – галузь, що має стати рушійною силою розвитку вітчизняної економіки. Головне для нас — створити рівні умови для всіх.

- Щодо рівних умов і справедливості. Зараз на розгляді – так званий “антиколомойський закон”. Як оцінюєте ймовірність того, що законопроєкт буде ухвалений в редакції, яка дозволить колишнім власникам збанкрутілих банків отримати компенсацію?

- Я не розумію дискусій довкола компенсації колишнім власникам банку в разі, якщо рішення про позбавлення їх права власності прийняте незаконно. Тобто, є хтось, хто переконаний у тому, що цього робити не потрібно? Компенсацію можуть отримувати і зараз, законом це передбачено, якщо незаконно позбавили права власності. Це норма не тільки цивільного кодексу, це положення Конституції й врешті-решт – статті 1 до Протоколу першого Європейської конвенції з прав людини. Це є в законопроєкті 2571, внесеному Кабміном, і в усіх альтернативних законопроєктах, внесених на розгляд. Питання компенсації як такої – взагалі не обговорюється. Обговорюється питання формули для вирахування розміру цієї компенсації чи її відсутності. Мені здається, було б правильно, аби рішення щодо суми збитків та компенсації приймав суд, враховуючи думку експертів. Кабмін вважає, що повинна бути особлива процедура визначення розміру компенсації. Це одне з питань, про які зараз дискутуємо. Інший момент — законопроєктом передбачено, що особа може оскаржити будь-яке рішення НБУ лише на підставі законності. Нам здається, це суперечить Конституції, рішення повинні оскаржуватися ще й на підставах обґрунтованості, доцільності та інших, перелічених у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства. Інакше – це звуження права громадян на позов. Що, знову ж таки, не відповідає Конституції та Європейській конвенції.

Загалом, ймовірність прийняття цього законопроєкту висока. Терміни важко прогнозувати, але вважаємо це питання нагальним.

Тетяна Негода. Київ

Фото: Геннадій Мінченко, Укрінформ