Децентралізація. Рік п’ятий. Вирішальний
Дві третини українських сіл досі не виявили бажання об’єднатися в територіальні громади. А час спливає
Тиждень, що минає, пройшов під знаком децентралізації, об’єднання територіальних громад, адміністративного устрою та пов’язаних з ними тем.
Президент Петро Порошенко взяв участь у засіданнях рад регіонального розвитку в Запоріжжі, на Київщині та Львівщині. Прем’єр-міністр Володимир Гройсман та віце-прем’єр з питань регіонального розвитку Геннадій Зубко 21 лютого виступили на зборах Асоціації об'єднаних територіальних громад. 23 лютого Кабінет Міністрів презентував “Оновлений план дій з продовження децентралізації”. Крім того, Геннадій Зубко 26-27 лютого перебував у Брюсселі, де під час круглого столу «Процес децентралізації в Україні» презентував результат реформи, а також мав зустріч з єврокомісаром Йоганнесом Ганом.
За такої щільності подій перші особи держави змогли акцентувати мало не вичерпний список здобутків і проблем реформи, яка кардинально змінила життя у всіх регіонах держави. Хоча вона ще далека від завершення, позитивний результат від неї суспільство точно вже зафіксувало. Укрінформ спробував простежити як задекларовані позитиви, так і не афішовані проблеми.
Сім кроків: реформа потребує подальших дій
Серед позитивів усі високі посадовці відзначають доходи місцевих бюджетів, які збільшилися з 68 мільярдів гривень у 2014 році до 234 мільярдів у 2018 році. У зведеному бюджеті за ці роки частка місцевих бюджетів зросла до 51%. «І це під час війни», – наголосив Президент України у Запоріжжі. Тож стратегічна мета децентралізації – зробити регіони активними економічними гравцями та дати їм самим створити нові точки зростання – до певної міри виконана. В регіони пішли державні інвестиції, які своєю чергою є сигналом й для приватних інвесторів. Окремо наголошено на появі молодих лідерів ОТГ – кадрового резерву держави, який за два-три роки проявить себе на загальнонаціональному рівні: “Це саме ті обличчя в політиці, які сьогодні хочуть бачити українці”, – заявив Президент.
Проміжні підсумки за час впровадження реформи виглядають в цілому втішно. Однак реформа в розпалі і потребує подальших кроків, які були презентовані прем'єр-міністром України Володимиром Гройсманом в «Оновленому плані дій з продовження децентралізації».
Як зазначив глава уряду, до нього увійшли 7 основних завдань (див. Інфографіка):
Читаючи детальніше, бачимо, що Кабінет Міністрів намітив за півтора роки завершити процес формування спроможних громад, а також затвердити території громад УСІХ областей і районів (у плані так і зазначено великими літерами “УСІХ”, щоб жодних сумнівів і вагань не виникало), і тим самим завершити створення адміністративно-територіальних одиниць базового рівня. Також заплановано впорядкувати нову систему виконавчої влади, а це чималий клопіт, адже доведеться переформатувати три чверті райрад і райдержадміністрацій з усіма управліннями та керівниками, оскільки нова «територіальна основа» України замість нинішніх 409 районів передбачає лише 100, а замість 10279 сільрад (станом на початок децентралізації) залишаться 1600-1800 ОТГ (об’єднаних територіальних громад).
Карту «Нова територіальна основа 2020» прем’єр-міністр особисто презентував на зборах Асоціації об’єднаних громад.
Чималу роль, за задумом, в плані відведено об’єднанню міст і прилеглих до них населених пунктів. Зокрема ставиться завдання “максимально сприяти добровільному об’єднанню/приєднанню громад особливо до міст обласного значення”. Вважається, що наявність міської інфраструктури полегшує їм вирішення проблем. На карті, оприлюдненій Міністерством регіонального розвитку, позначено, що 24 з них вже приєднали до себе 59 ТГ, 86 включені до перспективних планів.
Що насторожує
Загалом, за підрахунками уряду, сьогодні близько 70% населення України вже живуть в умовах нової системи самоврядування, а решта ще не залучені до процесу. «Наше завдання – 100% населення України мають сформувати спроможні об'єднані територіальні громади", – сказав Гройсман. І додав, що це завдання необхідно вирішити до 2020 року. Водночас цифри моніторингу від Мінрегіонбуду, роблять картину не такою оптимістичною.
Як бачимо 63% населених пунктів досі (після чотирьох років реформи) залишаються не об’єднаними. Чи всі вони встигнуть пройти шлях до ОТГ за рік-два? Навряд. Адже це переважно ті села, які навіть в умовах об’єднання мають гірші можливості для бізнесу і заробітків, тож їх перехід до самозабезпечення, їхніх жителів, м’яко кажучи, не надихає. Не всім Бог дав економічний ресурс у вигляді газового родовища, гранітного кар’єру, привабливого краєвиду чи хоча б автотраси неподалік, щоб гіпотетичний інвестор (внутрішній чи зовнішній) спокусився ділянкою для бізнесу.
Окрема і складна історія, на зразок тієї, про яку днями розповіли в Укрінформі активісти з Київщини. Перепоною на шляху добровільного об’єднання часто стоїть конкретний людський фактор. Для місцевих «груп інтересів», які тримають і владу, і бізнес, якесь об’єднання – смерті подібне. Тож в хід ідуть зволікання, «тітушки», фальсифіковані збори та інші методи спротиву.
Відтак, очевидно, що в урядовому покроковому плані бракує сформульованих пунктів про допомогу тим територіальним громадам, які досі не пристають до децентралізації з об’єктивних причин, яких їм самим не подужати. І чим далі, тим більш очевидно, що допомога «зверху» вкрай потрібна: одним громадам інвестиційна та інфраструктурна, іншим – аж до втручання правоохоронців та включення адмінресурсу.
А може не гарячкувати?
“За останні п’ять років ми повернули до життя деякі території, де час зупинився ніби ще у дев’яностих. І тепер мусимо синхронізувати цей час із європейським, вийти на європейські стандарти життя”, – наголосив Президент України у виступі на Раді регіонального розвитку.
Так, реформа децентралізації – одна з найуспішніших. І життя повертається в села, де здавалося, що єдиним джерелом цивілізації буде односелець, який збагатівши, ностальгічно завітає на малу батьківщину з “подарунками” – новою церквою чи грошима на зубожілу школу. Для селищ довкола міст була ще альтернатива стати “донорами” робочої сили, не більше. Тому, на відміну від болючих реформ, децентралізація має високу підтримку в суспільстві. За даними фонду “Демократичні ініціативи”, підтримку кроків владі щодо децентралізації висловлюють 43% громадян, а негативно до неї ставляться 22% (у 2017 році – було 27%). У самих ОТГ відсоток підтримки ще вищий: якість та доступність соціальних послуг після об’єднання стали кращими на думку 71%.
Чи справді потрібна якась певна дата, тим більше настільки близька – 2020 рік – до якої децентралізація неодмінно має бути завершена? Зрозуміло, що є вагома причина: у жовтні 2020 року по всій Україні відбудуться чергові місцеві вибори. Громади, утворені до того часу, нарешті зможуть обрати своїх депутатів і старост на повний п’ятирічний строк, завершиться паралельне існування сільрад і ОТГ, яке створює "двоїстий" бюджетний процес.
Водночас: чи реалістично за півтора роки, які залишилися до запланованого терміну, виконати роботу, на яку пішло майже чотири? Питання залишається відкритим. Врешті, з такими темпами добровільного об’єднання, не за горами той час, коли доведеться визнати, що ресурс добровільності вичерпано, а відтак, час приймати кардинальні рішення. Терпець реформаторам уривається: небажання місцевих “князьків” позбутися своєї зони комфорту позбавляє майбутнього їх односельців та підриває загальний задум нового, ефективного адміністративного устрою...
Олександр Волинський