Олександр Драбинко, митрополит УПЦ МП

22.11.2016 15:51

А Янукович подивився на митрополита та каже: "Да он уже все"

23 листопада спочилому предстоятелю Української Православної церкви, блаженнішому Володимиру Сабодану виповнився б 81 рік. Мені здається, що сьогодні, через два роки по кончині митрополита Володимира, його духовні чада, учні турбують спочилого молитвами та проханнями не менше, ніж коли він був тут, поруч.

Церква, яку він будував так творчо та натхненно, яку так обережно проводив крізь спокуси, чию репутацію так боронив, перебуває не в найкращому стані. Справа тиску на предстоятеля розслідується в Генпрокуратурі, останні місяці та дні його життя вивчаються "під мікроскопом", а супутні процедури (як то засідання Регламентного комітету із позбавлення імунітету Вадима Новінського) перетворюються на подію для всіх центральних ЗМІ. Але у мене нема жодного сумніву щодо того, чи ведуть такі події до оздоровлення церкви. Чому? Блаженніший Володимир сам благословив (у перекладі з мови церковних людей - ухвалив, схвалив) це розслідування. Це була його воля, його свідоме "Так".

Я добре пам'ятаю дні прощання з блаженнішим Володимиром. Ми з друзями востаннє поцілували йому руку в Успенському соборі, а потім сиділи та обговорювали, що буде далі. Одні казали, що згортання курсу на усамостійнення УПЦ МП неминуче. Інші вірили, що наступник збереже український вектор. Але всі розуміли, що можлива небезпека абсолютного викривлення його поглядів. "Росіяни його віділлють у бронзі та почнуть приписувати йому те, чого не було, те, що він не казав", - гірко прогнозував мій товариш, мирянин із доброю богословською освітою. Не всі прогнози збулися. Пам'ятник Володимиру дійсно є, з граніту, а не бронзи. Є його музей та фонд пам'яті. Видаються книжки, документи, спогади - його пам'ять є кому берегти.

Я думаю про це в кабінеті музею блаженнішого Володимира, що примикає до храму, де служить митрополит Олександр Драбинко, який понад 15 років був секретарем митрополита. Цей кабінет - майже точна копія кабінету Володимира у Лаврі. Тут його дешева нокія, годинник, його чашка, портрет мами.

- Владико, я календарно розділила справу тиску на блаженнішого Володимира на такі етапи. Перший етап - кінець 2011 року, другий - 2012 рік та початок 2013 року, третій етап - кінець 2013 - початок 2014 року. Якщо я маю рацію, згадаймо перший етап - кінець 2011 року, митрополит серйозно хворіє.

- Так, якщо говорити про листопад-грудень 2011 року, в цей час він був хворий, був у стадії коми, митрополит був на межі. І тоді наші синодали (члени Синоду, фактичного "уряду УПЦ МП" - автор) взяли на себе відповідальність і, як кажуть світською мовою, делегували собі його повноваження. Хоча не треба було його спішити ховати. Треба було почекати. Починаючи десь з Різдва 2012 року, по-моєму, митрополит почав помаленьку-помаленьку відходити. Ми почали виїжджати служити, ще, пам'ятаю точно, був сніг, це була зима. Він цілий 2012-й рік до вересня був активним. У квітні-травні ми відсвяткували 20-річчя його служіння. На Пасху ми служили в Покровському монастирі повну службу, а потім поїхали в лікарню. Потім весь травень їздили по єпархіях.

- Але, починаючи з 2011 року, активно розпускають чутки про його недієздатність?

- Так. До того доходило, що намагалися тиснути на Ірину Карабань - лікаря та просили, щоб вона дала довідку про те, що він недієздатний, і треба обирати нового предстоятеля.

- Хто просив? Янукович? Путін?

- Тут варто розділити на два крила цю всю справу та коло бажаючих. З одного боку, було бажання певних осіб посісти в крісло або покерувати в церкві, а друге - було бажання влади, розглядаючи церкву як електорат, мати живого такого, дієвого предстоятеля, когось на кшталт патріарха Кирила при Путіні. Влада на той час хотіла, щоб був хтось такий красивий і діловий, з крепким словом при Януковичі. Ну але митрополит Володимир достатньо активно себе почував у 2012 році. При цьому, Янукович дуже хотів, щоб після святкування 20-річчя предстоятельства Володимира у 2012 році обрати нового предстоятеля - митрополита Антонія. Так владі було невтерпьож. Тож, змушуючи блаженнішого зректися посади, як елемент тиску з'явилася справа монахинь проти мене. В червні 2013 року мене було ув'язнено, у серпні місяці 13-го року, виявилося, що у митрополита пухлина на кишківнику. Потім після операції метастази пішли в легені й нирки, печінку. У вересні почали робити перші обстеження.

- Це вересень 2013-го, вже третій етап?

- Це вересень вже 2013-го. Лікувальна справа перебувала в лікарні. І хоча у мене - право на рішення при лікуванні, мене усунули від цього процесу, я втратив можливості контролю, не знав - на що йому робили операцію. Мені сказали, що там треба зробити якесь маленьке хірургічне втручання. Через 2 тижні я тільки дізнався, що там була пухлина у 2 кулаки.

- Я читала ваш щоденник у ЖЖ (LiveJournal - ред.), де ви писали, що у митрополита двічі вилучали печатку церкви. Як це було?

- Перший раз у вересні місяці в 2011-у році. Але в квітні її повернули. А вдруге печатку забрали за наказом тодішнього міністра МВС Захарченка у 2013-у році. Тоді був скандал зі справою монахинь, потім наказ про моє звільнення від усіх посад, на що блаженніший наклав рапорт: не звільнити, а відсторонити на період розслідування. Міністр внутрішніх справ Захарченко сказав, що треба віддати печатку митрополиту Антонію. Я приїхав у Феофанію, поставив на стіл печатку. Зайшов митрополит Антоній, запитує: "Блаженніший, ну то що, я забираю?" Блаженніший знизав плечима, той узяв печатку й пішов. А блаженніший сидів так, як я, в кріслі свого кабінету та запитує: "Саша, ну як тобі це?" А потім ніби риторично запитує: "І кого ти мені підсунув?". Це один із епізодів тієї історії.

- Ви знаєте, всі кажуть, що митрополит Антоній - це була ваша кадрова помилка.

- Це невдала спроба підготовки наступника, оскільки іншого нікого не було. Я і зараз думаю, що якби митрополит Антоній не піддався тоді на уговори Януковича і не домовлявся з кремлівським лобі, то і його доля, і його роль у церковній історії могла бути зовсім іншою. Йому дуже кортіло вже бути предстоятелем. Ну подивіться ситуацію, митрополит Володимир періодично потрапляє до лікарні. Двічі чи тричі туди приїжджав Янукович. Я пам'ятаю 23 листопада 2011 року, уродини Блаженнішого. Янукович приїхав до лікарні та каже мені: "Да он уже все". Я прошу його: "Почекайте. Ну давайте, якщо він не встане - будемо проводити собор". Тоді пообіцяв і Януковичу, що десь у травні місяці проведемо собор і оберемо нового предстоятеля. Підготовка йшла по повній.

- А для чого ви обіцяли це Януковичу?

- А для того, щоб вони не чіпали митрополита в лікарні. Треба ж було чимось торгувати. Треба було давати обіцянки. Я і обіцяв, що завгодно обіцяв. Чому я ці папери попідписував? (Маються на увазі папери на охорону під час ув'язнення - автор). Та я підписував би, що завгодно, аби тільки дали можливість хоча б якийсь проміжок часу бути біля митрополита, тоді я був готовий придумувати якісь нові конфігурації, щоб якомога довше протягнути цю історію. Але, повертаючись до митрополита Антонія. Їм треба було вибрати кандидатуру. Серед кого мені було вибирати? Ви добре знаєте склад Синоду. Переберіть подумки кандидатів і скажіть, який у нас був вибір?

- Ну точно не Агафангел. Не Іларіон. Не ті, кого ми називаємо кремлівським лобі.

- Кого мені було протиставити їм? А Антоній був ректором. Ми дивилися на нього з надією на те, що він буде підтримувати митрополита і робитиме те, що потрібно для церкви. Тим більше, його давно знали. Він отримав багато преференцій - він і ректором став, і завканцелярією був. Ну, і він горів цією роботою. Було видно, що людина толкова. Але не моя біда, що він вирішив іти іншим шляхом. Це була не помилка, а невдала спроба. Я бачив у ньому чи не єдину інтелектуальну людину, здатну протистояти людям, скажімо так, старого гарту. Тим більше, за нього ручався Балога. Тут уже я скажу прямо і чесно - за нього ручався Віктор Балога, що він буде тримати проукраїнський курс. Нам давалися обіцянки, що буде підтримана політика митрополита Володимира, що його світла пам'ять буде збережена, буде сформований новий Синод, нові структури.

- А Балога на яких ролях тоді був?

- Ми з ним давно знайомі, його гарно знав митрополит Володимир. Він ще був головою Закарпатської ОДА у 2000 році, коли ми перший раз до нього їздили. Віктор Балога душі не чаїв у митрополиті. Митрополит також його любив. Він частенько у нас у гостях бував, він і з Ющенком приїжджав. Фактично тоді він, привівши Ющенка, вирівняв після 2004 року нам ситуацію з Януковичем. Нас вляпали у вибори в 2004 році з підтримкою Януковича. Дякуючи Балозі, ми помаленьку, помаленьку, коли він був головою адміністрації, налагодили стосунки з Ющенком. Нам тут же місце під собор також виділили в той же період. Тобто у нас були конструктивні, гарні взаємовідносини. Тоді було освячення пам'ятника Голодомору. Виразною стала та проукраїнська лінія. Деколи я думаю, що саме після 2004 року, після того, як митрополита підставили в 2004 році, він кардинально, у тому числі через спілкування з Балогою та Ющенком, поміняв своє бачення. Він зрозумів, що вже в Совєтський Союз Україна не вернеться. Ми йдемо виключно тільки напрямком українізації. Почалися тоді діалог з КП та УАПЦ. Пам'ятаєте документ про засудження в 2007 році політичного православ'я, 2009-го було сформовано новий статут із певними поправками.

Тобто, пішла, пішла і пішла лавина усамостійнення згори, й котилася і вона вже вниз. І дуже Москва боялася, що вона накриє все. А тут хвороба митрополита підкосила. Ми Антонія якраз хотіли в цей час поставити для того, щоб у 2012-у році тоді, щоб цю лінію продовжити. Оскільки я брав на себе основний такий удар, щоб відбиватися від старої гвардії, то йому треба було прямувати у цьому ж руслі.

- Його брали другим Драбинко, а він став Агафангелом?

- Вийшло, як вийшло.

- Держава не повинна втручатися в справи церкви. Це є у всіх документах покійного митрополита. Але чи може держава втручатися у справи церкви, якщо в них активно втручається держава-агресор?

- Це вже політичне питання. Уточнимо запитання. Чи йдеться про втручання у справи церкви, чи про відношення церкви до цього процесу. Це не суто церковна справа, це не справа внутрішнього життя чи канонічного устрою, це питання, що стосуються політичних взаємовідносин, коли церква вже перестає бути виключно церквою, а стає ще й громадянами держави, сукупністю громадян, релігійною організацією. У справи еклесії церкви самої по суті, Христової церкви втручатися - Боже упаси, але як релігійної організації, яка зареєстрована на території держави Україна, я ставлю три крапки.

- Владико, питання про ваші гроші. Опоненти дорікають вам статками.

- Що мається на увазі "гроші"? Я би хотів, щоб мені чітко сформулювали - це благополуччя, достаток, кількість цих грошей, їх розпорядження. Ніхто ж мене не запитував до цього часу, а скільки ми з тих грошей чи з тих квартир, згаданих в державному реєстрі, тратимо на паломників, на школу-інтернат для дітей із неповноцінним зором, на медикаменти солдатам у Київський госпіталь, на поїздку в АТО за свій кошт, на утримання музею, зарплату нашим співробітникам. Та й священики ті, які були при митрополиті Володимирі, троє з них, вони не отримують зарплату із собору, я їм особисто плачу з тих грошей, які залишив митрополит, вони акумулюються, виходять якісь проценти і я віддаю їх хлопцям в якості зарплати, квартири здаються в оренду, і за ці гроші знову функціонує фонд. Завтра буде конкурс малюнка, 150 робіт подали про митрополита Володимира, 20 тисяч гривень коштують подарунки для дітей. Музей ніяких преференцій ні від кого не отримує, фонд живе, і все те, що робиться, - це виключно з тих коштів, які були залишені митрополитом Володимиром, я їх акумулював, і вони працюють. Про діяльність можна подивитися, вона є і на сайті, вона є на сайті фонду - скільки людей приходить і просить. Так само вимагає вкладень школа в Слов'янську. Ремонти обходяться недешево, загалом я туди направив біля 100 тисяч гривень вже. Цього ж ніхто не запитує, та й говорити про це незручно, чому я буду давати пояснення?

- А у вас, казали, є ще якийсь будинок?

- Будинок на Печерську, біля будинку владики Павла. Старий будинок, про який десятки років точаться суперечки, там ніхто не живе, він стоїть законсервований, колись там хочу зробити меморіал митрополита Володимира, тобто у мене експонатів дуже багато, там якісь картини залишилися, ікони. Дасть Бог кращих часів, і можна буде там зробити такий екскурсійний, офіс якийсь може бути згодом того ж фонду. Я його, можливо, й продав би і гроші роздав би. За що я його зараз продам? За ті копійки мізерні, які можуть за це дати? Він стоїть собі, то хай стоїть. Я повторюю: все, що я маю на сьогодні - це те, що мені залишив митрополит Володимир.

- Знаєте, я спостерігала за поведінкою Вадима Владиславовича, який по справі тиску на Володимира проходить, як співучасник. Я також читала звернення Синоду на його підтримку. Мені здається, чи вони намагаються представити митрополита Володимира майже, як прихильника Москви?

- Хто, хто, а я то вже знаю, що думав митрополит Володимир, як він висловлювався по відношенню до певних осіб і певних подій, мені б було просто незручно повторити ті слова, які він використовував. Я скажу просто, що невтішні, дуже невтішні характеристики він давав своїм співбратам за те, що вони робили.

- Ви казали, що, коли була інавгурація Януковича, куди запросили патріарха Кирила, то Володимир сказав таке: добре, що не моїми руками.

- Так, тоді вони Кирила запросили в Лавру. Ми кажемо, ну, як же, Ваше Блаженство, він приїхав, а ви ж все- таки - предстоятель церкви. А він у відповідь: "Слава Богу, не моїми руками". Патріарх РПЦ навіть не казав, що він приїде, не попереджав - просто взяв і приїхав.

- Тарас Чорновіл написав про те, що у справі тиску було два свідки. Один Андрій Деркач, який ніби усувається від справи Блаженнішого зараз.

- Я не скажу, що він усувається, це буде ясно, коли буде свідчення в суді. Я знаю, на яких заходах він був, і про що він може свідчити, що він конкретно знає. Чи зробить він це чи не зробить, на сьогодні я не знаю. Так само не знаю, чому він сказав, що не голосуватиме за зняття недоторканності з Новінського, але це його право заявити.

- Але ж Чорновіл ще сказав таку штуку, що у церкви завжди були спонсори. Але коли вирішили посунути Блаженнішого, Андрій Деркач нібито відмовився брати у цьому участь, тож замість нього прислали Новінського.

- Роль цих двох людей у церкві й житті митрополита навіть не можна порівнювати. Андрій Деркач серйозно нам допомагав. Він подав це подання, з якого почалася справа, він запитав у митрополита Володимира благословіння. Він прийшов до нього з папкою, в якій було звернення до Генеральної прокуратури про тиск колишньої влади на митрополита Володимира, і запитав: "Ваше Блаженство, я довго вагався - чи подавати, чи не подавати. От як Ви благословите, так і буде: скажете нести в прокуратуру - понесу, не скажете нести - не понесу. Я не знаю, що робити, тому що, в принципі, замішаний і наш православний друг, Вадим Владиславович. "Бог благословить". Митрополит благословив це. Нас було вісім свідків у цей час за столом. Блаженніший сидів у візку, Деркач підійшов, біля нього став навколішки, запитав та отримав відповідь. У мене фотографія є.

Новінський також був давно в церкві.

Передвиборча "гонка" на посаду предстоятеля почалася вже 2012 року. Ви ж пам'ятаєте, тоді розглядалися кандидатури Агафангела, Ілларіона, Павла, Антонія, моя, цей весь сир-бор тягнувся дуже давно. Але згодом стало зрозуміло, що ставка зроблена на Антонія, і фактично він уже позиціонувався як наступник протягом усього 2012 року і початку 2013-го. Новінський у цей час уже відмовляв владику Павла, щоб той не брав участь у перегонах, на що владика Павел дуже на нього був ображений.

А одного разу в травні місяці, напередодні синоду, коли Блаженніший все таки вирішив, що треба було укріпляти Антонія, ми йому прописали окремі повноваження, які фактично майже дублювали предстоятельські. На що Новінський, прийшовши від владики Павла трохи напідпитку, якщо можна назвати це "трохи", прочитав ці повноваження і каже: "О, оказывается, как в церкви легко рулить". Деркач тоді був, і він це бачив, він був давно в таких, як би, майже родинних зв'язках з митрополитом, зі мною, тобто це людина з вузького кола близьких людей, котрі дуже переживали за те, що відбувається; ми з Блаженнішим вдома в нього були, Володимир батьків його вінчав.

А Новінський з'явився в Україні, громадянином став у 2012 році. Для Новінського митрополит Володимир - це квітка, але без стовбура і без коріння, він не знав його з початків. Для нього це - так, предстоятель. Але переживань, які ми пережили за десятки років спілкування з митрополитом, у нього не було, він знав його візуально. Для нього сьогодні один предстоятель, це добре, завтра - другий, у такому контексті. Для мене з Деркачем це абсолютно інша людина і абсолютно інші відношення.

- Чи не було для церкви таким потрясінням те, що пішли ці грошовиті люди з Партії регіонів? Чи дійсно церква не протримається без таких людей, як Новінський, по грошам.

- Ми називаємо людину спонсором, меценатом, якщо ми бачили якісь конкретні проекти, які робляться. А щодо Новінського... Він може пожертвувати владиці Антонію, наприклад, на семінарію або телеканал "Глас" для чогось; або замовити якийсь черговий фільм - гадость про мене; або якогось фотографа прислати, щоби той побігав, познімав з-під поли і зробив сенсацію, що він щось красиве зняв, або намалював, що я в парку Шевченка сиджу з айфоном; або біг-борди по Києву розвісити, повня дурня, а потім все це в купу акуратно зібрати і піднести митрополиту Онуфрію: бачите, який він аморальний тип, він там обматюкав, тут він їздить в окулярах за 5 тисяч. А то китайська підробка, водія окуляри.

Спонсори сьогодні одні, завтра інші. Ми такого вже Нусенкіса пережили, який хотів бути рульовим у церкві. Пам'ятаєте собор, як він у 2009 кричав, що ніколи та ніякої автокефалії не буде. "Это сборище, это не собор", - кричав він. На що почув від митрополита Володимира: "Не забывайтесь, Виктор Леонидович"...

Без таких спонсорів, як мій опонент, не протримається СПЖ (колоцерковна медіа-структура, яка дискредитує курс на автокефалію), без таких грошей не протримаються тролі, які працюють, та інша шантрапа. Так, може не будуть на вертольотах літати керівники чартерами на Афон і в Москву, Пітер, так без цього можна обійтися.

А церква протримається, вона - "столп и утверждение истины".

Лана Самохвалова, Київ