Володимир Ландік, екс-народний депутат
Єфремов нічого під час слідства не розповість, інакше його чекає доля Литвиненка або Курочкіна
- Була дана команда керівникові районної організації Партії регіонів, Станично-Луганської. Селищному голові Вільхового - він же і керівник селищної ПР, котрий покликав депутатів, а ті покликали бабусь-дідусів, роздавши їм по 10, по 20 гривень. Це як називається?! Якщо люди проти війни, тоді, за логікою, вони повинні були перепиняти шлях і російським окупаційним військам. А вони їх з хлібом-сіллю зустрічали. Чому? Тому що їм на це була дана команда.
А люди самі не виходять. Їм цього не треба. Вони навіть на голосування не ходять, як ми це могли побачили на 114-му окрузі. І взагалі ніхто б не прийшов голосувати, якби людям не проплатили - вже розбалували електорат.
- У Єфремова залишилися впливові спільники?
- На даний момент, я думаю, розбіглися всі.
- Можна від нього очікувати якоїсь відвертості на допитах?
- Гарантую: нічого він не розповість. Тому що знає, що для нього це скінчиться так само, як для Олександра Литвиненка в Лондоні. Багато є прикладів тому, як руки російських спецслужб дотягувалися до зрадників навіть за кордоном.
Накрадене, в основному, ховалося в Росії, і таким чином спецслужби тримають їх на подвійному гачку
А те, що він є працівником якоїсь із спецслужб - це до ворожки не ходи. Треба ж розуміти радянську дійсність. Ми вже і тоді розуміли, що ніхто не поставить тебе першим секретарем райкому, а тим більше - першим секретарем міськкому обласного центру, якщо ти не є агентом спецслужби. Спочатку був агентом, а потім доріс до посади резидента, можливо, навіть у званні генерал-майора ФСБ.
Росія, звичайно ж, давала їм можливість десь щось вкрасти. Те, що накрали, в основному, ховалося в Росії, і таким чином спецслужби тримають їх на подвійному гачку. Мільярдні суми в гривнях. І якщо він захоче сказати, ці мільярди відразу відберуть. Зараз стало відомо: у сина Єфремова, Ігорка - 33 млн швейцарських франків. (Прокуратура заявила, що 33 мільйонами франків володіє Олександр Єфремов - ред.) Ось ви тривалий час прожили в Луганську. Ви знаєте, де у Ігоря Єфремова був офіс? Ви знаєте, де був офіс Ландіка...
- Знаю, бував.
...Херсонська, 22-а. Ви навіть знали, де офіс Пристюка (до березня 2014 - глава Луганської облдержадміністрації, - ред.) - в готелі "Дружба". Знали, де офіс Гапочки (перший заступник в адміністрації Єфремова, потім народний депутат, - ред.) - на Сосюри. Знали, де офіси Кисельова, Струка, і Медяника. А де був офіс сина Єфремова?! Його не було. Ми не володіємо мільярдами, а Єфремови - будь ласка. Тобто, швидше за все, всі ці мільярди кралися. А на крадені гроші купувалася у Москві нерухомість.
У Єфремова у Луганську майна немає. Він давно знав, що туди прийдуть російські війська, і все буде пограбована
Тому я й кажу: якщо він щось скаже не так проти Росії - все. "Було ваше, стало наше". А якщо щось розповість про свою роботу на іноземну спецслужбу... Пам'ятаєте, був такий Максим Курочкін? Так його застрелили прямо у будівлі суду.
- Наскільки сьогодні сильними є зв'язки Єфремова з маріонетками у Луганську?
- У Єфремова у Луганську майна немає. Він давно знав, що сюди прийдуть російські війська, і все буде розграбовано. Тому у нього там всього два будинки. Один старий, відносно невеликий - йому ще "Укркомунбанк" його надав, коли він був там директором. І другий - на території луганського дендрарію. Так цей будинок сьогодні охороняють озброєні люди.
Дружина в Луганськ спокійно приїжджає. Спробувала б моя дружина приїхати! Її б тієї ж миті заарештували та зажадали мільярди на викуп. Але вона ж не просто так приїжджає: за нею присилають машину на прикордонний пост.
Дружини інших видатних діячів єфремівської команди також працюють. У однієї - готель... Ювелірні магазини - не знаю, працюють там чи ні. Інші теж при справі; туди їздять, усім все дозволено. Їхні будинки ніхто не захоплював,а у мене чи не першого в Україні будинок був захоплений. Саме за його наказом туди посилали автоматників - мені чітко розповіли: він дав вказівку Лозівському (глава "Укркомунбанк", - ред.), щоб той направив туди команду Болотова (перший ватажок "ЛНР", - ред.).
- Сьогодні слідство найбільше цікавлять події 2014-го. А чому ніхто не згадує, що 26 листопада 2004-го, ще до з'їзду в Сєвєродонецьку, відбулася сесія облради, на якій вже де-факто і де-юре була проголошена самостійність Луганської області...
- І газети надрукували ті рішення! Тобто беріть тодішніх депутатів, які за них голосували, і допитуйте.
- Ви зі слідчими не говорили про той період?
- А я ж не був депутатом обласної ради, не був присутній на сесії. І мене про неї не питали. Але когось, напевно, питали. І їм же хтось говорив, як голосувати.
- Тоді ви не були депутатом облради, але очолювали обласну організацію Партії регіонів. У 2005-му вас на цій посаді змінив Єфремов. Як це відбулося?
- Цьому передували довгі вмовляння. Особисто я зустрічався з Януковичем - двічі - і ще літав до Москви, де вся партія була "у вигнанні". Всі вони там сиділи в готелі "Балчуг" і вмовляли мене.
- І Єфремов теж?
- Ні, Єфремов був у Луганську. Його ж тільки що зняли з посади "губернатора", і він сидів, згорнувши руки. От вони й хотіли віддати йому обласну організацію. Я їм казав: "Якщо хочете, можу процитувати вам його слова про Януковича, про вас, "донецьких" - у вас волосся дибки встане. І мені сказав один із найголовніших членів партії - тих, хто її не будував, хто вже потім долучився. Він мені сказав: "Ти ж розумієш - ти не дарував Ахметову "Краснодонвугілля". А Олександр Сергійович подарував".
Він віддав йому найкраще вугільне об'єднання в Україні, яке добувало коксівне вугілля. Мало того, що Ахметов направляв його на свої коксохімічні заводи - він ще продавав вугілля за кордон. От Ринат Леонідович й замовив слово за Олександра Сергійовича.
Адже у мене не було із Януковичем жодних конфліктів. Коли він став прем'єром у 2002 році, то розпорядився, щоб глава кожної регіональної організації ПР призначався заступником очільника відповідної області. До Луганську приїжджав Рибак (екс-мер Донецька, в першому уряді Януковича - віце-прем'єр, - ред.) щодо цього питання; ми з ним ходили до Єфремова, а той сказав: "У мене один начальник - Кучма. Якщо він скаже - призначу, не скаже..."
Єфремов цю партію ненавидів, він дзвонив усім керівникам районів, міст: "Щоб Ландіка на поріг не пускали!" Тому партія в області була побудована всупереч його інтересам і довго залишалася чисто опозиційною. При цьому всі його заступники очолювали обласні організації різних провладних партій. НДП - спочатку Василь Надрага, потім Валентин Дзонь (обидва - майбутні нардепи, - ред.); "Трудова Україна" - Голенко (заступник спікера облради, - ред.); Аграрна партія - Юрій Махортов. І так далі - окрім Партії регіонів.
Мені навіть перепустку до будівлі обласної ради ніхто не видав. Це особисто Єфремов розпорядився. Можете у Запорожцева запитати - він тоді був керуючим справами. Він тепер й у Теслярської на тій самі роботі. Він мені сам тоді про це сказав.
- Але ви залишалися членом Партії регіонів після 2005-го?
- Я залишався в партії до 2011 року. Але коли вони посадили мого сина, я віддав партквиток особисто в руки лідеру. Лідером партії був Азаров. Азаров прийшов до Верховної Ради з якимось звітом, і я йому особисто написану заяву віддав. Мене ніхто не викликав, не було ніяких засідань. Виключили вони мене, не виключили - я нічого не знаю. Напевно, не виключили - я ж залишався у фракції. З фракції я не виходив.
P. S. Інтерв'ю вже було готове, коли стало відомо про затримання Володимира Медяника. Колись Медяник хоча і не був бізнес-партнером Володимира Ландіка, проте певні важливі для Луганська угоди вони у свій час точно укладали, і Володимир Іванович повинен був добре знати Володимира Юрійовича. Тому, я вже по телефону попросив у Ландіка, так би мовити, коментар-постскриптум.
- Стосовно Медяника - історія така. У нього давно проглядалося прагнення спочатку стати багатим, а потім домогтися влади. Ми ж пам'ятаємо, як він прагнув потрапити до міської ради, які величезні гроші витрачав, щоб перемогти на виборах. І програвав, і потім - таки переміг. Як він потім пролазив до Верховної Ради, як переходив з однієї політичної сили до іншої іншу (у 2005-му Володимир Медяник очолив міську організацію "Нашої України", у 2010-му на виборах до міськради співпрацював з комуністами, а вже у 2012-му йшов до Верховної Ради від Партії регіонів, - ред.). Тобто там не було ніяких ідей - головним було бажання прорватися до "корита".
Я його переконував, я йому розповідав, пояснював... У нас же були дві протиборчі сили - моя та єфремівська. Я висловлювався публічно, мої люди теж. І єфремівські не приховували своєї позиції. А решта тільки десь там підгавкувала - або у нього або у мене, але боялися йти на публічні дебати. І ті, хто крутився навколо мене, а потім перебігли до Єфремова - ось і отримали.
Ми ж у 2010-му році на Спиридона ставили (Спиридон Кілінкаров, перший секретар Луганського обкому КПУ; виграв вибори міського голови Луганська, але, на загальну думку спостерігачів, продав перемогу за кілька мільйонів доларів, - ред.). Не скажу, що він прислухався до моїх порад, але часто приходив за порадою. І поки він залишався у колі антиєфремовських, все було нормально, і ніколи б він не потрапив в цю халепу.
Це можна сказати про того ж Кравченка (останній мер Луганська, - ред.), який був у нашій команді, а потім здав нас всіх Єфремову - а тепер у бігах; це можна сказати про Струка, який страшенно хотів бути народним депутатом, і йому було однаково, від якої сили йти, з ким та як.
А те, що тепер Він каже, що він у Луганську всіх приймав - Парубія, Наливайченко, ще хтось прилітав з Києва, - він писав меморандуми: як спілкуватися з бойовиками, щоб вони мирно здали зброю... Я думаю, якщо опитають того ж Наливайченко, там роль Медяника висвітиться зовсім по-іншому. Що, як Дунаєв (тодішній та нинішній нардеп, - ред.) - я це точно знаю, бо і він, навпаки, умовляли не йти на штурм. Мовляв, ми все вирішимо мирним шляхом, затягуючи час, щоб як можна більше завезти зброї, щоб як можна більше підтягнути до будівлі УСБУ народу - щоб ситуація стала незворотною.
Загалом, він не увійшов в історію, а - вляпався.
Михайло Бублик, Сєвєродонецьк.