Вибори-2015. «Регіонали» бувають не лише колишніми, а й майбутніми
Перезавантаження влади, розпочате після Майдану, сьогодні досягнуто лише формально
Щойно завершені місцеві вибори (власне, не вибори, а лише день голосування), навіть без остаточного підрахунку голосів дають таку різномасту картину, що практично неможливо дати чітку оцінку цим виборам.
На головне запитання «Чи стали вибори 25 жовтня кроком уперед для української демократії?» - однозначно позитивної відповіді нема. Швидше навпаки: недоліки законодавства та організації виборчого процесу настільки очевидні, що прогресу порівняно з минулими виборами ніхто не побачив, навіть провладні політики. Новий закон виявився ускладненим, малозрозумілим, а то й зовсім незрозумілим, документом для абсолютної більшості виборців. Чим, частково, пояснюється низька, порівняно з попередніми місцевими виборами, явка виборців. Держава нічогісінько не зробила, аби роз'яснити людям особливості нового закону про вибори органів місцевого самоврядування. Численні порушення в день голосування (громадська мережа ОПОРА нарахувала їх більше тисячі) і відвертий скандал з провалом виборів у кількох містах на території звільненої Донеччини (в тому числі, у півмільйонному Маріуполі) теж не роблять ці вибори демократичнішими за попередні. А ще за день-два неминуче додадуться скандали при підрахунку голосів. А ще попереду другий тур виборів мерів у частині великих міст країни.
Якщо з формально-правового боку справи оцінка виборів виявилася практично одностайно негативною, то політичні наслідки підсумків голосування 25 жовтня оцінюються по-різному. Тут маємо справжній вінегрет негативних і позитивних емоцій (детальний і спокійний логічний аналіз цих наслідків з'явиться пізніше, коли оприлюднять офіційні результати і мине якийсь час для їх осмислення).
Головний негатив - участь у виборах колишніх регіоналів
Найголовнішим негативом люди, котрих умовно можемо назвати «активісти і прихильники Майдану», вважають участь у виборах (і успіхи на них) тих кандидатів і тих політичних партій, які раніше були єдиною Партію регіонів, - головного політичного винуватця тієї надважкої ситуації (насамперед - війни з Росією), в якій опинилася нині Україна. Активісти і прихильники Майдану вважають, що участь колишніх регіоналів у виборах, а тим більше - їхні успіхи на півдні і сході країни (як-от, перемога Кернеса на виборах мера Харкова), стали можливими виключно через те, що чинна влада так нікого й не покарала - ні за масштабне розкрадання країни в часи Януковича, ні за сепаратизм вже після Майдану. Особливо гостре неприйняття викликали незаперечні факти перебування непоодиноких колишніх «регіоналів» у виборчих списках головної провладної політичної сили - «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» (хоча такі кандидати траплялися, щоправда - суттєво менше, ніж у БПП, і у списках інших партій, що входять до коаліції більшості у Верховній Раді).
Формувати більшість «регіоналам» уже не вдасться
Позитивна оцінка виборів грунтується на тому факті, що колишнього успіху на півдні і сході України, а тим більше - у центральних регіонах, «регіоналам» вже однозначно не бачити. Глава Донецької облдержадміністрації Павло Жебрівський вже встиг цей позитив підкріпити такими-сякими цифрами. За його словами, «демократичні партії... об'єднавшись у коаліцію, зможуть утворити більшість у 2/3 міських та районних рад Донеччини», і «тільки в трьох територіальних одиницях місцеві ради будуть сформовані більшістю представників «Опозиційного блоку»... Тобто, сьогодні «Опоблок» перемагає в цифрах буквальних, але загалом область може контролюватися українським силами». Схожу думку висловлюють не лише представники офіційної влади.
Агресивна рекламна кампанія вже не спрацьовує
Варто згадати і такий, без сумніву, політичний позитив, як неспрацювання агресивної рекламної кампанії, яку вели частина кандидатів і партій, - що одразу ж, за першими попередніми даними підсумків голосування, відзначили експерти. Виборці виявилися стійкішими до такої передвиборчої реклами, ніж цього побоювалися ті ж експерти перед виборами. Найяскравішим прикладом цього став явний провал (якщо порівнювати з витраченими на рекламу коштами) на виборах мера Києва кандидата Думчева і його «Руху за реформи» на виборах до Київради.
У «Свободи» - несподіваний успіх
Інша несподіванка виборів - відносний успіх «Свободи». Після парламентських виборів рік тому, які «Свобода» беззаперечно програла, багато хто вирішив, що Тягнибоку з компанією вже не піднятися. Однак - піднялися. Що стало причиною - неучасть конкурентів з «Правого сектору» чи відвертий, аж до арешту одного з лідерів «Свободи» Юрія Сиротюка за підозрою до причетності до подій 31 серпня, тиск влади із звинуваченнями у політичній відповідальності за трагедію біля Верховної Ради; настільки відвертий, що якась частина виборців стала на їхній захист - ще належить з'ясувати (звісно, тим, кому це цікаво). Але поки що маємо цей незаперечний і несподіваний підсумок виборів.
Чи завершене перезавантаження влади, розпочате після Майдану? Видається, що лише формально
Президент Порошенко заявляв, що вибори 25 жовтня мають завершити перезавантаження влади, розпочате після Майдану.
На сьогодні так видається, що озвученої главою держави мети досягнуто лише формально. Так, в місцеві ради прийшли в своїй більшості нові депутати; так, колишня цілковита монополія «регіоналів» на сході і півдні країни, як мінімум, суттєво порушена. Однак чи буде нова місцева влада принципово кращою, ніж попередні, стане зрозумілим лише за результатами їхньої практичної діяльності, а не за підрахунком, хто з новообраних депутатів чи мерів і скільки саме увійшли в ту чи іншу фракцію в органах місцевого самоврядування, бо «регіонали» бувають не лише колишніми, а й майбутніми. Тоді й побачимо, чи потрібні будуть для повного перезавантаження влади ще одні (а, може, й не одні) вибори.
Юрій Сандул. Київ.