Василь Тимків, історик визвольного руху

14.10.2015 07:28

Івано-Франківськ по війні повстанці захоплювали сім разів...

Україна святкує Покрову, свято захисника Вітчизни та українського козацтва. У часи підпілля ОУН-УПА з чиєїсь легкої руки стали казати, що 14 жовтня - день народження УПА. Насправді ж в УПА не було конкретного дня уродин, але Покрова, безумовно, завжди була для повстанців головним святом року.

Про маловідомі факти з діяльності УПА ми говоримо з істориком визвольного руху, провідним науковим співробітником найбільшого в Україні музею визвольних змагань Закарпатського краю Василем Тимківим.

Пане Василю, чому саме Покрова вибрана покровителькою УПА?

Дехто вважає, що УПА - це чисто західне явище. Це не так. В УПА служило багато вихідців зі Східної України. Ми підготували збірку - майже тисячу біографій членів УПА зі Східної України, і це не єдина тисяча. Ці молоді люди, які йшли у збройне підпілля ОУН та УПА, були романтиками козацтва, Запорізької Січі. А для козаків берегинею та захисницею була Свята Покрова. Більше того, козаки дуже шанували Оранту, Захисницю, мозаїчний образ якої є в Софіївському соборі. Іпостасей Богородиці багато, але тут, на Заході, народ якого почувався битим, перебував у небезпеці, тягнулися саме до Покрова Божої матері.

Пане Василю, але обізнаність у темі козацтва, і знання про собор святої Софії - свідчення певного культурного рівня. Чи у відданих, щирих, але сільських галицьких хлопців були такі знання?

Звісно ж був. У Галичині у довоєнні часи ще за Польщі була величезна мережа читалень «Просвіта». У кожному селі, де гуртувалися українці, осередком об'єднання була читальня, бібліотека. Там були твори Грушевського, Кріп'якевича, Горліс-Горського. Загалом, ви помиляєтеся щодо культурного рівня. Тоді у кожному селі був свій хор, театр. Тоді у цих громадах ідея об'єднаної соборної держави була дуже живою, це було для нас тим, чим була обітувана земля для євреїв. Тоді ж була прийнята абревіатура УССД (Українська Самостійна Соборна Держава). Члени ОУН були членами Просвіти. Там існували гуртки, де читалися лекції з історії України. Цікаво, ОУНівці навіть вступали в організацію «Відродження», яка займалися боротьбою з пияцтвом та тютюнопалінням. Це був важливий напрямок їхньої діяльності. Його перший посил: нація пияків не здатна до згуртування та самозахисту. Другий посил: купуючи горілку, на яку у Польщі є державна монополія, ви спонсоруєте польську державу. Тож, відмовляємося від горілки. Антиалкогольна кампанія була широка. Дійшло до того, що чоловіки у церквах складали присягу, що вони не вживатимуть спиртного. Та й сама ОУН виникла 1929 року у студентському середовищі, у Академічному домі. Бандера став членом ОУН, коли вступив у Львівську політехніку. До речі, вступив на аграрний факультет, бо хотів займатися сільським господарством. Він і багато інших провідників здобували мирний фах, але довелося взяти зброю в руки.

Як вийшло, що УПА була такою багатонаціональною?

Вся справа в тому, що на Поділлі і на Волині було дуже багато концентраційних таборів, де німці утримували радянських військовополонених. І українські повстанці, які нападали на ті чи інші концтабори, визволяли звідти велике число тих колишніх червоноармійців, а серед них була ціла радянська географія. Там і Азія, і Кавказ, тобто там узбеки, казахи, чеченці, грузини, азербайджанці, ті ж самі росіяни були і білоруси. І ці червоноармійці колишні фактично поповнювали ряди УПА і таким чином цілі відділи були сформовані з представників інших національностей. Окремі відділи особливо прославилися у визвольній боротьбі УПА. Це відділи азербайджанців, до прикладу. Є повстанська пісня про узбека. Її слова починаються: «Стоїть могила, а на могилі хрест і півмісяць. Хто поєднав хрест і півмісяць». І далі продовжується в словах пісні, що це могила молодого узбека, який воював в УПА. Але тут важливо зрозуміти періодизацію. Період УПА як армійської регулярної структури - це кінець 42-го - кінець десь 46-го року. Пізніше деякі сотні розформовувалися і частина вояків намагалася легалізуватися вже з приходом більшовицьких окупантів, інша велика частина далі продовжувала збройну боротьбу уже підпільно в мережі Організації українських націоналістів.

А які роки ви вважаєте роками активного творення УПА?

Я хочу наголосити, є різниця між Організацією Українських Націоналістів, яка, власне, вела також збройну боротьбу, і Українською Повстанською армією. Тому що ОУН - це більш таке військово-політичне утворення і хронологія його діяльності набагато ширша. Організація українських націоналістів ініціювала і створила Українську повстанську армію. Головна засада ОУН - створення української самостійної соборної держави. І армія мала бути одним з елементів цієї держави. Тому дуже важливий момент: далеко не всі українські вояки УПА були членами ОУН, відповідно як і не все члени ОУН були вояками УПА. Хоча цілі одних і других збігалися, а співдіяльність була надзвичайно тісною, тому дехто це все повністю змішує в одне, але все ж таки УПА - це була більше така, знаєте, армійська регулярна структура.

Я нещодавно читала спогади Судноплатова, який вбив Коновальця. Йому спакували вибухівку у коробку із шоколадом, знаючи, що людина точно її відкриє. Якась у цьому особлива підлість...

НКВД нічим не гребувала. Щоб пролізти у підпілля та здобути довіру, кагебісти вбивали своїх агентів.

А як вбили Бандеру? Московські лабораторії створювали так звану «легку отруту», яка випаровувалася та не залишала слідів насильницької смерті. Вбивцю Бандери готували, але перед тим він вбив соратника, але у чомусь конкурента Бандери Лева Ребета. Тобто, вбивством Ребета хотіли підкинути думку, що це, мовляв, міг зробити Бандера. Наступним був Степан Бандера.

Про що ви розповідаєте на екскурсіях?

Наприклад, 1954 рік. Одиниці партизан залишилися в живих. За ними полюють. Їх знають, знають їхніх родичів, цим маніпулюють. Весна. Хлопці перезимували в Карпатах високо в горах. В криївці перебував Микола Твердохліб, який командував УПА всього карпатського регіону. Військова округа «Говерла». Він був там зі своєю дружиною та іншими підпільниками. І як правило, всі, хто був у криївці, останню кулю тримали для себе. Міністерство Госбезопасності хотіло витягти Миколу живим. І вони приводять батька та матір... Батьки, дивляться у шпарину, впізнають його, але передчуваючи, що сина поведуть на тортури, і не бажаючи йому таборів, кажуть: «То не наш син. Відпустіть цю дитину». Часто бувало так, що хлопці підривали себе, їхні тіла залишалися. Тоді КГБ витягало їх та приносило в центр села, щоб їх впізнав хтось з рідних. Уявіть, що дружина чи дівчина, чи мати впізнає у поневіченому тілі свого рідного. Спостерігаючи за селянами, КГБ одразу депортувало в Сибір тих селян, коли бачило, що хтось не стримав емоцій.

Колись привезли юнака з дуже обгорілим тілом. І НКВД знало, чий це син. І віддали тіло юнака батькам, нібито, щоб впізнати, хто це. Батьки миють свою дитину - і не повинні випустити сльозу...

В 1941 році радянська влада «визволяла» Західну Україну тотальними розстрілами. Одного молодого юнака арештували на власному весіллі. Йому інкримінували членство в ОУН. Коли через кілька місяців його, напівживого, везли через рідне село, він кричав своїй нареченій, щоб вона його не чекала, що він більше її не побачить. Він просто не хотів, аби вона на марне сподівалась.

Про співпрацю із німцями. Я сприймаю аргументи націонал-патріотів про те, що українські націоналісти були готові на свої окремі союзи заради боротьби з більшовиками...Але давайте по-чесному. Якщо співпрацю з фашистами ми не вибачаємо Радянському Союзу, то чому цю співпрацю ми вибачаємо своїм, самим собі? Правильні хлопці з родин священиків колаборували із Гітлером. Це ж правда?

«Колаборант» - це громадянин однієї держави, який співпрацює із окупаційним режимом іншої держави. Ані Бандера, ані члени ОУН не були громадянами Радянського Союзу. У вересні 1939 року, коли на Польщу напали Радянський Союз та Німеччина, члени ОУН перейшли на територію Польщі. Це була передумова виживання. Більшовики гребли лопатою всіх підряд. Один з об'єктів нашого музейного комплексу є об'єкт “Дем'янів Лаз”, місце масового знищення галичан. Там знайшли 524 скелети. Коли їх розстрілювали, три дні гудів трактор.

Пройти та вижити крізь сито репресій було неможливо. Там було знищено батька Степана Бандери. Чому ми не вибачаємо співпрацю Росії та Гітлера? Бо це була держава. Ця держава хотіла використати цей союз задля розподілу світу. А українські націоналісти не мали держави. Вони намагалися вижити у цій страшній системі. Лише у нашій Івано-Франківській області у 1939-41 роках, за найменшими підрахунками, було знищено радянською владою 50 тисяч осіб, здебільшого, молоді люди, які могли створити сім'ї. Якщо для радянської влади союз з німцями - це розширення імперії, то для наших хлопців - виживання. Та й про яку таку співпрацю німців та ОУН ми можемо говорити? Ця співпраця завершилася 1941 року. Як тільки українські націоналісти зрозуміли, що німці не дадуть їм можливості створити власну державу, ця співпраця завершилася. В ОУН не було політичних домовленостей, але була недовга ситуативна співпраця. Степан Бандера, його брати Василь та Олександр були арештовані після проголошення Акту про незалежність. Двох останніх закатували в Аушвіцу. Про який колабораціонізм йдеться?

ОУН-УПА не мали жодної якоїсь серйозної перемоги військової. Що вони могли б записати, якщо брати об'єктивно, в архів, крім того, що це був спротив, що це здатність до спротиву проти системи. Є щось таке, чим можна пишатися?

Ми хочемо від УПА, щоб вона проводила такі операції, як там проводила Червона армія, якусь Яссько-Кишинівську операцію? Чи ще щось подібне? Ви розумієте, це армія без держави. Ми не мали такої, всю зброю треба було здобувати в бою. Кожна людина в партизанці була на рахунку... Це тільки Жуков міг втопити в Дніпрі 500 тисяч людей за просто так, щоб взяти Київ до певної річниці.

Попри те, українські повстанці проводили цілий ряд успішних операцій. Таких, що дошкуляли як і німцям, так і більшовикам. Уявіть собі наш обласний центр Івано-Франківськ. Після війни сім разів повстанські відділи брали обласний центр.

Проводив такі операції сам командир УПА полковник Василь Андрусяк. Тому що, ви собі уявіть, держава-переможниця Радянський Союзі - і обласний центр сім разів повністю захоплюють повстанські відділи! По війні майже всі районні центри певний час в значній мірі контролювалися повстанцями. Про села навіть нема що говорити.

Хоча можна наводити і приклади успішних боїв. На горі Лопата в Івано-Франківській області був Космацький бій, коли наші розгромили три сотні енкаведистів, карателів, які їхали їх знищити. НКВД відправило 300 добірних бійців, які мали знищити місцеве населення у Космачі. Це село ніяк не піддавалося під радянську владу. І от вони відправили такий каральний загін, який був повністю знищений українськими повстанцями. Насправді бої, як для партизанського руху, були феноменальними. От до прикладу, Шарль де Голь колись сказав, що якби в мене була така армія, як УПА, то німецький чобіт не топтав би французької землі.

Маловідома сторінка ОУН-УПА - це бізнес її творців. Я побіжно читала про те, що у Романа Шухевича була рекламна фірма у Львові. Але невже на рекламі можна було заробити стільки, щоб утримувати вояк та й себе?

Роман Шухевич був не єдиний, хто мав підприємства. Але фірма Романа Шухевича більше відома. Його рекламний бізнес непогано розвивався, бо з часом вони почали виробництво содової води. Хлопці творчо ставилися до своєї роботи, до речі, у фірмі Шухевича одним з провідних співробітників був єврей. Колись під час розкрутки цієї рекламної фірми у Львові були розвішені оголошення: молода пані вчинить самогубство, стрибне з даху високого будинку о такій годині за такою адресою. Цікаві прийшли дивитися на це. У заначений час з даху будинку таки "викинулася" зроблена зі шкіри гарні пані, з якої під час падіння злетів гарний шалик. Коли шалик розгорнувся, всі побачили назву рекламної фірми.

ОУН-УПА не хотіли брати гроші у донорів, бо розуміли, що можуть прийти за якимись послугами.

Коли совєти зірвали останню криївку УПА?

1961 рік, Тернопільщина, Підгаєцький район. В останні роки партизани розуміли, що, можливо, вони не побачать падіння імперії зла, але вони вірили, що вона завалиться. Більшість підпільників були людьми віруючими, і вони дуже хотіли, щоб ідея незалежності та прагнення незалежності передалася іншим поколінням. В 50-ті роки вказівки ОУН стосувалися не стільки проведення збройних акцій (вони ж тягли за собою радянські контроперації), а роботи серед молоді. Багато студентів з кінця 50-х були членами таких таємних організацій, створених членами ОУН. Вони між собою майже не контактували, були дуже законспірованими, але вони плекали цю ідею, читали заборонену літературу, живили свою національну свідомість. Більше того, останні роки ОУН навіть радила вступати у комсомольські організації, але щоб ніколи не забувати, хто вони є насправді. Там, будучи в цих партійних структурах, робити щось на користь України. І в них все вийшло. Ці ідеї родили українське дисидентство. Дисидентство далі понесло цю ідею - і принесло її до Незалежності. Шухевич сказав: ми мусимо стати перегноєм для наступних поколінь. І вони ним стали.

Розкажу ще один випадок. Наших селян до якоїсь річниці Жовтня змушували посадити пшеницю так, щоб вона дала візуальну картину п'ятикутної зірки. Там мав летіти високий комуністичний чиновник та з літака дивитися, як росте пшениці на Галичині в формі зірки. Натомість наші селяни, молоді хлопці, висадили замість зірок тризуби. Це був величезний скандал, цим людям дали по 25 років таборів. 25 років - середній термін для тих, хто просто допомагав повстанцю їжею.

У нашому музеї в Івано-Франківську є експонат - відбійний молоток, яким політв'язень працював в шахті. Коли чоловік в кінці 50-х років звільнявся з табору, то вирішив забрати із собою цей молоток як майбутній експонат. Він сховав і привіз у рідне село. Ще за сорок років до Незалежності вірив, що вона прийде і що буде музей визвольних змагань. Хіба могла не справдитися така віра?

Розмовляла Лана Самохвалова