Бюрократія, гуманітарна допомога та брак спілкування

Як про своє життя у нових громадах розповідають самі переселенці

У лютому 2023 року Український центр вивчення громадської думки «Соціоінформ» на замовлення Громадського холдингу «ГРУПА ВПЛИВУ» провів серію фокус-групових досліджень потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Метою дослідження було дізнатися від самих переселенців про ті проблеми, з якими вони стикаються у нових громадах.

Тетяна Дурнєва, голова правління ГО «Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», вважає, що саме формат фокус-груп дає змогу дізнатися невикривлену думку людей, які потребують допомоги.

«Ми вважаємо, що проводити фокус-групові дослідження, запитувати у людей, як вони бачать свою ситуацію та вихід із неї – це одна з кращих практик для планування державної політики та проєктів на підтримку ВПО».

Результати подібних досліджень стають основою для розроблення програм із вирішення проблем ВПО. Спираючись на отриману від людей інформацію, правозахисники можуть більш ефективно впливати на державну політику.

За словами Надії Пашкової, старшої менеджерки проєктів Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), внутрішнє переміщення в Україні спричинило багато суміжних проблем. І хоча організація спеціалізується на забезпеченні та захисті виборчих прав, нині пріоритетом є саме допомога іншим організаціям у вирішенні більш актуальних проблем.

«Поки ми не вирішимо першочергові побутові та соціальні проблеми, породжені повномасштабною агресією, люди будуть менш схильні брати участь у виборах».

Вісім проблемних питань переселенця

Нижче ми наводимо вісім ключових проблемних питань, про які під час дослідження говорили переселенці.

Житло

«Приїжджаєш, тобі дають тиждень-два пожити у готелі... У церкві можуть прийняти, якщо є місця. Але далі – живи, як хочеш», – цитата із фокус-групи мешканців південних областей.  

Житло – одне з перших питань, яке постає перед переселенцями. І в цьому, як зазначають самі ВПО, влада часто не допомагає. Не пропонує безоплатного житла, не допомагає з пошуком вільних для оренди помешкань. Винятком є сільська місцевість, де місцева влада пропонує переселенцям безкоштовне житло.

Більше про різні варіанти вирішення житлової проблеми для ВПО читайте у нашому матеріалі за посиланням

Серед інших житлових проблем, про які розказали ВПО, є високі ціни на оренду, незручний механізм державної компенсації за оренду житла. Є випадки і дискримінації з боку орендодавців. Це не тільки упереджене ставлення до ВПО, а й небажання здавати житло для переселенців із домашніми тваринами або навіть із маленькими дітьми. Великою проблемою є труднощі зі сплатою комунальних послуг. Переселенці платять за ці послуги двічі: за новим і за попереднім місцем проживання.

Виплати

«Те, з чим я зіткнулася, це просто бюрократія. Там якийсь папірець, це не те, цього не вистачає», – цитата із фокус-групи мешканців центральних областей.

Дослідники розділили цю проблему на дві складові: власне затримка з виплатами та бюрократична тяганина з їх оформленням. На другий рік повномасштабного вторгнення трапляються випадки, коли люди не отримують виплати через помилки під час оформлення документів у центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), помилки системи, втрату документів. Навіть якщо причини затримки виплат були виявлені, процес їх усунення є тривалим, а це означає нові затримки з виплатами. Так само багато часу забирає процес оформлення виплат.

Робота

«Усюди беруть до 35. До 35 років, а мені 46. “Ми вам зателефонуємо, напишіть анкету”, – я заповнюю і немає дзвінка. А здебільшого пишуть до 35 – у кожному оголошенні», – цитата із фокус-групи мешканців південних областей.  

Переселенці стикаються з браком роботи, особливо у невеликих містечках і селах. Ті вакансії, які можна знайти, як правило, є низькооплачуваними або з  важкими умовами праці. Ще складніша ситуація для жінок, які часто змушені відмовлятися від наявних вакансій через необхідність доглядати дітей. Якщо ж вдається знайти віддалену роботу, то тут виникає інша проблема – відсутність комп’ютерної техніки та ноутбуків. При працевлаштуванні, як і при пошуку житла, трапляються випадки дискримінації переселенців. Переважно дискримінують за віком. Іноді – через незнання української мови.

Брак грошей

«Не було грошей, що доводилося, ось у мене гітара є, і ось доводилося йти в перехід та грати, щоб просто було ввечері що поїсти. Спочатку це було дуже жахливо», – цитата із фокус-групи мешканців східних областей.  

Ця проблема пов’язана з наведеними вище. За оренду житла переселенці, як правило, змушені сплатити відразу за кілька місяців, не враховуючи комісію ріелтеру. Сума, особливо у великих містах, велика, тому часто ВПО звертаються за споживчим кредитом під великі відсотки. Не маючи роботи, а також зіткнувшись із затримками виплат, переселенці в такому випадку потрапляють у дуже складне становище. Вийти з нього без державної підтримки дуже складно.

Медицина

«Якщо щось стосується здоров’я – це взагалі нікуди звертатися. Мало того, що фахівців немає, то ще й грошей немає. А гроші хочуть усі, і у великих кількостях», – цитата із фокус-групи мешканців південних областей.  

Переселенцям важко отримувати необхідну медичну допомогу через її високу вартість або відсутність, особливо в сільській місцевості, фахівців вузького профілю. Для цього потрібно їхати у велике місто, що становить труднощі для людей похилого віку та людей з інвалідністю. Інша проблема – ліки. Придбати їх часто дуже складно. Їх або немає у сільській аптеці, або вони дорого коштують. Ще одна проблема – відсутність доступної психологічної допомоги та консультацій, особливо для дітей.

Адаптація на новому місці

«Як тільки ми переїхали до міста, нам ніхто ні звуку. Ми були переселенцями, нам ніхто нічого не казав. Хотіла б відзначити і відсутність інформації про бомбосховища, взагалі про укриття», – цитата із фокус-групи мешканців центральних областей.  

Значною проблемою, з якою відразу стикаються переселенці на новому місці, є брак інформації про ту допомогу, яку вони можуть отримати в громаді. Місцева влада не завжди доступно інформує їх про це. Брак спілкування також є характерною проблемою для ВПО. Їм важко налагодити контакти з місцевим населенням у громадах.

Освіта

«У мене дитина особлива. Він був у школі-інтернаті, а тут такого немає», – цитата із фокус-групи мешканців західних областей.  

Переселення призводить до ускладнення доступу до освіти. Онлайн-освіта не завжди є рішенням, бо багато дітей не мають комп’ютерів або ноутбуків. Часто діти із прифронтових областей погано знають українську, що так само впливає на доступ до освіти в новій громаді. Діти з інвалідністю взагалі позбавленні доступу до освіти в тих громадах, де немає спеціалізованих навчальних закладів. Для студентів-переселенців актуальною є проблема з оплатою. Трапляються випадки, коли переселенці були зараховані на бюджетне місце за спеціальною квотою, але згодом їм повідомили, що вони повинні сплачувати за навчання самостійно.

Потреба в юридичній допомозі

«Не хотіли брати просто на роботу: “Це ви зараз два місяці поживете, і поїдете, і все. Мені потрібна постійна людина”», – цитата із фокус-групи мешканців центральних областей.

Стикаючись із зазначеними проблемами та дискримінацією, переселенці потребують кваліфікованої юридичної допомоги. Особливо в питаннях оформлення документів, факту встановлення смерті, вирішення проблем із виплатами тощо. При цьому досвід взаємодії з державою із цього питання ВПО вважають переважно негативним. Причини – безрезультатність звернень і бюрократична тяганина. Винятком може бути пошук роботи через державні установи, бо роботу їм, як правило, знаходили.

Більше про проблеми, а також пропозиції щодо стратегій їх вирішення читайте у нашому звіті.

Загалом дослідники наголошують, що частина проблем, а саме щодо житла, працевлаштування та виплат, за рік частково вирішені. Переселенці намагаються поєднувати для цього власні зусилля, зусилля місцевої влади та допомогу благодійних організацій. Інша частина проблем залишаються актуальними. На це впливає загальна ситуація у воюючій країні. За словами Олексія Бородая, Уповноваженого з питань ВПО Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, ситуація така, що в областях майже немає вільних місць для поселення переселенців. Утім, у таких умовах держава робить все, щоб вирішити зазначені проблеми. Наприклад, нині почали відкриватися центри психосоціальної допомоги. Такі центри вже діють у Бучі та Харкові. Людина може звернутися у цей центр і безкоштовно отримати психосоціальну допомогу та поділитися з владою своїми проблемами. Крім того, важливу роль у вирішенні зазначених у дослідженні проблем відіграють такі структури, як ради ВПО. На думку Олексія Бородая, подібні консультаційно-дорадчі органи, що створюються при державних адміністраціях або при місцевих радах, мають бути в кожній громаді. Це дасть змогу вирішити більшість проблемних питань, особливо щодо можливостей підтримки, які пропонує держава.

Дослідження проводилося за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги (UK aid) від Уряду Великої Британії.