Російська - мова Росії, українська - мова України. І все

"Я спілкуюся українською, бо це викликає у мене естетичну насолоду"

Кілька реплік щодо мовної дискусії...

1. Треба припинити вживати отой жахливий слововитвір -"мовосрач". Це - неповага до мови. Бо ж принизлива семантика другої частини слова неодмінно переноситься і на першу. Не здивуюся, якщо це "придумка" російських інформдиверсантів, так само як "хохлосрач".

2. Досить уже сперечатися: чия мова милозвучніша, древніша, чия слов`янська, а чия угрофінська, і хто кому суржик. Бо це неминуче приводить до висновку: якби, мовляв, російська була більш милозвучною і менш угрофінською, то її можна було б запровадити як другу державну... Зневага до чужої мови - це расизм. З цивілізаційної точки зору і російська, і українська - у світі рівні за правами. Просто перша - це мова, якою спілкуються в Росії, а друга - мова, якою мають спілкуватися в Україні. І все.

3. Дивно звучить і мем: "Я принципово розмовляю українською". Тобто, "я волів би краще говорити російською, але оскільки я такий принциповий, то йду на великі страждання, але принципів своїх не зраджу"! Саме так це й звучить. А хіба не краще аргументувати свою україномовність іншим чином: "Я спілкуюся українською, бо це викликає у мене естетичну насолоду"? Можливо, після цих слів російськомовні "принциповники" замисляться, а чи не втрачають вони від того, що позбавлені цієї, невідомої їм насолоди?

Євген Якунов