Ми ніколи не будемо мовчазним народом

Україна переживає нині нелегкі часи. Як допомогти нашій владі, нашому народові більш ефективно, більш раціонально, більш активно, з більшою відповідальністю вирішувати ті питання, які перед нами стоять: незалежності, соборності?

Я думаю, що найважливіші сьогодні не економічні питання. Немає таких господарських, економічних питань, яких би не могла вирішити Україна. Навіть не військові, хоч війна — це найстрашніше, що може бути. Думаю, що найважливіше — морально-політичний, духовний стан нашого суспільства і нашої влади.

Коли Україна справді була на порозі страшних подій, вони на Майдані говорили високі слова, ладні були стати під кулі, стати на броню транспортера. А що маємо сьогодні? Мені пишуть багато листів. Люди зізнаються: “Ми вже не тільки не маємо в що одягнутися, не маємо що їсти”. Тоді виникає запитання: ті, хто йшли до влади, йшли добровільно чи їх примушували? Якщо йшов добровільно, обіцяв народові благополуччя, то принаймні поясни, чого не виконав. Я вже не кажу зроби, бо зробити справді не так легко. Але поясни як обраний народом, а не як бізнесмен. Сьогодні треба повернутися до людей.

Я переглянув, що кажуть про нас у пресі. Більшість зарубіжних політиків стверджують: їм, мабуть, ніщо не допоможе, окрім Бога, якщо він почує і захоче допомогти. Як сказав на недавньому Всеукраїнському форумі «Українська альтернатива» Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, Бог допоможе, але не без нашої участі. Нам треба бути дуже конструктивними, звернутися до влади з конструктивними пропозиціями, запропонувати конкретні речі.

На форумі я запропонував ухвалити широке звернення до українського народу, пояснити, чого ми хочемо, що ми будемо підтримувати у владі, а чого не будемо за жодних обставин. У залі були люди, які володіють Словом, а Слово — це зброя. Треба, щоб воно дійшло до кожної людини, щоб кожна людина зрозуміла, що треба робити. Тому що Росія не мовчить. Росія готується. Російський народ підтримує владу. Бездумно, але підтримує. Я пригадую слова Олександра Пушкіна, який писав:

Паситесь, мирные народы!

Вас не разбудит чести клич.

К чему стадам дары свободы?

Их должно резать или стричь.

Наследство их из рода в роды

Ярмо с гремушками да бич.

Ось як оцінив Олександр Сергійович мовчазний народ. Ми таким народом ніколи не були і не будемо.

Леонід Кравчук